Постанова

від 24.06.2019 по справі 806/241/14

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 806/241/14 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черняхович І.Е.

Суддя-доповідач - Совгира Д. І.

24 червня 2019 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Матохнюка Д.Б. Курка О. П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

представника відповідача - Мазур О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року (рішення ухвалено суддею Черняхович І.Е. у м. Житомирі, дані про дату складання повного тексту рішення в матеріалах справи відсутні) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Живий квас" до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Живий квас" звернулось до суду з позовом до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області в якому просило визнати незаконним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.10.2013 №0001642205 та №0001632205.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31.03.2014, яка залишена в силі ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Житомирської ОДПІ від 17.10.2013 року №0001642205 та №0001632205.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій Житомирська ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду.

За наслідками розгляду касаційної скарги Верховний Суд прийняв постанову від 06.11.2018, якою касаційну скаргу Житомирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області було задоволено частково, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31.03.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 у справі №806/241/14 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області від 17.10.2013 №0001642205 про зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 381640 грн. та направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. У іншій частині постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31.03.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 у справі № 806/241/14 було залишено без змін.

Ухвалою судді Черняхович І.Е. від 10 грудня 2018 року адміністративну справу №806/241/14 за позовом ТОВ "Живий квас" до Житомирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2013 № 0001642205 про зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 381640 гривень було прийнято до загального позовного провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 року було здійснено заміну відповідача у даній справі - Житомирську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області на його правонаступника - Житомирську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Житомирській області.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року позов ТОВ "Живий квас" задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.10.2013 № 0001642205 про зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 381640 гривень.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначив про безпідставність відображення позивачем податкового кредиту в розмірі 381640,00 гривень в рядку 24 Декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року (а.с.190-192 том 3), оскільки вказана сума повинна була декларуватись позивачем в рядку 23.1 чи 23.2 Декларації за липень 2013 року.

Позивач правом подання відзиві на апеляційну скаргу не скористався.

19.06.2019 року на адресу суду надійшло клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про заміну відповідача у даній справі Житомирську ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області на належного відповідача - Головне управління ДФС у Житомирській області.

Судова колегія розглянувши дане клопотання, при цьому враховуючи, що постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 року №296 "Про реформування територіальних органів ДФС" на Наказу ДФС України від 10.05.2018 року №282 про реорганізацію деяких територіальних органів ДФС у Житомирській області, Житомирську ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області реорганізовано шляхом приєднання як структурного підрозділу до ГУ ДФС у Житомирській області, ухвалила клопотання податкового органу задовольнити та допустити заміну відповідача у даній справі - Житомирську ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області на належного відповідача ГУ ДФС у Житомирській області.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.

Позивач явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.

В силу положень ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи викладені обставини, судова колегія, ухвалила здійснювати розгляд справи за даною явкою сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, у період з 11.09.2013 по 17.09.2013 уповноваженими посадовими особами контролюючого органу була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ Живий Квас з питань правомірності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за липень 2013 року.

В ході перевірки серед іншого було встановлено порушення Товариством пункту 200.4, п.200.14 а , п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24Декларації) на 381640,00 грн.

За результатами перевірки було складено акт №843/22-05/36270081/0100 від 26.09.2013 (а.с.11-24 том 1) на підставі якого 17 жовтня 2013 року контролюючим органом було винесено податкове повідомлення-рішення №0001642205 (а.с.9 том 1), відповідно до якого ТОВ Живий Квас було зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2013року на 381640,00 гривень.

В результаті адміністративного оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення, останнє рішенням ГУ Міндоходів у Житомирській області №14866/Г-С-10-205 від 24.12.2013 року залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаним, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Податковий кодекс України не обмежує бюджетне відшкодування виключно сумою податкового кредиту попереднього звітного періоду, як і не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді в нього виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості.

Як зазначив суд першої інстанції з посиланням на правову позицію Верховного Суду викладену в постанові №826/16101-13-а від 12.02.2019 року, отримання бюджетного відшкодування не є обов`язком суб`єкта господарювання, а являється його правом, оскільки законодавчо визначено можливість погашення податкового боргу наступних податкових періодів за рахунок податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, назначає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України.

За правилами пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 вказаної статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду

У відповідності до пункту 200.6 статті 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов`язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7 статті 200 Податкового кодексу України ).

У відповідності до підпункту 4.6.5 пункту 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492, платники, які відповідно до статті 200 розділу V Податкового кодексу України мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та заповнили рядок 22 декларації, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають такий розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) (додаток 3).

Значення рядка 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 декларації.

При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації), подають (Д4) (додаток 4).

Підпунктом 4.6.6 пункту 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість залишок від`ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Як встановлено з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю Живий Квас було подано до контролюючого органу звітну нову податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2013 року (а.с.190-192 том 3), в якій у рядку 22 (залишок від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податків, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду) вказано суму в розмірі 381640,00 грн., у рядку 23 (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню) вказано 0,00 грн. та в рядку 24 (залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) вказано суму в розмірі 381640,00 грн. як різниця між сумами рядка 22 та рядка 23.

Здійснений аналіз вказаних вище положень, дає підстави погодитись з висновком суду першої інстанції, щодо відсутності обмежень у податковому законодавстві бюджетного відшкодування виключно сумою податкового кредиту попереднього звітного періоду, як і відсутності обмежень прав платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду. На разі право платника податку на отримання податкової вигоди не залежить від того, в якому звітному податковому періоді в нього виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, отримання бюджетного відшкодування не є обов`язком суб`єкта господарювання, а являється його правом. При цьому, законодавчо визначено можливість погашення податкового боргу наступних податкових періодів за рахунок податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позивачем за власним вибором не заявлено кошти в розмірі 381640,00 грн. до бюджетного відшкодування, а прийнято рішення про включення цієї суми до складу наступного податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2013 № 0001642205 про зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 381640,00 грн.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 27 червня 2019 року.

Головуючий Совгира Д. І. Судді Матохнюк Д.Б. Курко О. П.