Рішення

від 18.03.2019 по справі 198/774/18

ЮР'ЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №198/774/18

Провадження № 2/0198/10/19

18.03.19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2019 року Юр ївський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Маренич С.О., за участю секретаря судового засідання Літвіченко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду смт. Юр ївка, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чаплинської сільської ради Юр'ївського району Дніпропетровської області, треті особи по справі - відділ у Юр ївському районі міськрайонного управління у Павлоградському, Юр ївському районах та у м. Павлограді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Юр ївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області,

про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання права власності на 1 / 2 частину земельної ділянки в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_5 зі спадкодавцем ОСОБА_6 на час відкриття спадщини, визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки в порядку спадкування, в обгрунтування заявлених вимог вказуючи на те, що за життя його бабусі ОСОБА_6 на підставі Державного акту серії ІІІ-ДП № 099801 на праві власності належала земельна ділянка площею 9,045 га, розташована на території Чаплинської сільської ради Юр ївського району Дніпропетровської області, яку остання за життя в рівних частках, а саме по Ѕ частці кожному, заповідала своїй доньці ОСОБА_2 (раніше ОСОБА_6) Н.В. та своєму синові, який, в свою чергу, є батьком позивача - ОСОБА_5.

Бабуся позивача ОСОБА_6 померла 21.03.2003 року, при цьому після смерті останньої її донька ОСОБА_2 оформила свою долю спадщини на вищевказану земельну ділянку, отримавши Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 476347 , площею 4,5226 га.

Між тим, батько позивача ОСОБА_5 з невідомих позивачу причин спадок на свою частину земельної ділянки не оформив, при цьому помер 06.05.2007 року.

Позивач зазначав, що після смерті батька ОСОБА_5 спадкоємцями останнього є він, а також його брат ОСОБА_3 та сестра ОСОБА_4, які , в свою чергу, вирішили не приймати участі в оформленні спадкових прав.

В липні 2016 року позивач звернувся до державного нотаріуса з приводу оформлення спадщини у вигляді Ѕ частини земельної ділянки після смерті свого батька ОСОБА_5 , яку йому за життя заповідала ОСОБА_6.

18.07.2016 року державний нотаріус Першої Красноармійської державної нотаріальної контори Донецької області виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на те, що батько позивача ОСОБА_5 не подавав заяву про прийняття спадщини, а окрім того, у зв язку з відсутністю у нотаріуса документів, які б підтверджували родинні відносини ОСОБА_5 з ОСОБА_6.

Щодо факту прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_6 позивач зазначав, що хоча ОСОБА_5 і був зареєстрований за іншою адресою, однак постійно проживав зі своєю матір ю ОСОБА_6 до дня її смерті, а відтак, відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України, вважається таким, що прийняв спадщину.

Посилаючись на ст. ст. 328, 391, 392 ЦК України позивач просив встановити факт постійного проживання ОСОБА_5 зі своєю матір ю ОСОБА_6 на час відкриття спадщини за адресою: вул. Лісна, 12 с. Чаплинка Юр ївського району Дніпропетровської області, а також визнати за позивачем, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5, право власності на Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 9,045 га, що розташована на території Чаплинської сільської ради Юр ївського району Дніпропетровської області.

В судове засідання позивач по справі ОСОБА_1 не з явився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином (ас.195), при цьому в матеріалах справи мається заява останнього про розгляд справи в його відсутності із зазначенням про те, що позивач підтримує заявлені вимоги (ас.82).

Відповідач по справі Чаплинська сільська рада Юр ївського району Дніпропетровської області в судове засідання не з явилися, про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином (ас.196), при цьому надали суду заяву про розгляд справи в їх відсутності, зазначивши, що проти ухвалення судового рішення не заперечують (ас.186).

Третя особа по справі відділ у Юр ївському районі міськрайонного управління у Павлоградському, Юр ївському районах та у м. Павлограді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в судове засідання не з явилися, про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином (ас.184), при цьому про причини неявки суд не повідомили.

Треті особи по справі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання не з явилися, про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином (ас.194,197,198), при цьому , кожен окремо, надали суду заяви про розгляд справи в їх відсутності та заперечень проти позову не мали (ас.50,51,129).

Третя особа по справі Юр ївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області в судове засідання не з явилися, про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином (ас.185), при цьому від представника останніх ОСОБА_7 надійшла заява про розгляд справи в його відсутності із зазначенням про відсутність заперечень щодо задоволення позовних вимог (ас.165-166,199).

В ході розгляду справи судом вчинено наступні процесуальні дії:

- 30.10.2018 року постановлено ухвалу про залишення позову без руху (ас .22-23);

- 21.11.2018 року постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі (ас.31-33);

- 21.11.2018 року постановлено ухвалу про витребування доказів (ас.34-35);

- 19.12.2018 року постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання (ас.55-56);

- 19.12.2018 року постановлено ухвалу про витребування доказів (ас.59-60);

- 19.12.2018 року постановлено ухвалу про залучення до участі у справі третьої особи Юр ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (ас.61-62);

- 14.01.2019 року постановлено ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження (ас.88-89);

- 14.01.2019 року постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання (ас.90-91);

- 14.02.2019 року постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду (ас.167-168);

- 19.02.2019 року постановлено ухвалу про відкладення судового засідання (ас.178).

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З огляду на дане суд знаходить можливим розглянути дану справу у відсутності нез явившихся сторін та третіх осіб по справі на підставі наявних у ній письмових матеріалів про права та взаємовідносини останніх, при цьому відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України не здійснює фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши письмові матеріали додані до справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного:

- з копії свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1 серії ІV-КИ № 432729 від 11.09.1984 року вбачається, що батьком позивача є ОСОБА_5 (ас.12).

В свою чергу, батько позивача ОСОБА_5 народився 16.09.1961 року та матір ю останнього є ОСОБА_6, що підтверджено в судовому засіданні копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00021058171 від 25.09.2018 року (ас.15).

З копії Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП № 099801, виданого 30.12.2001 року Чаплинською сільською радою Юр ївського району Дніпропетровської області, копія якого міститься в матеріалах додаткової спадкової справи до майна померлої ОСОБА_6 № 149/2003 (ас.153,157) , вбачається, що за життя бабусі позивача ОСОБА_6 на праві власності належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 9,045 га, розташована на території Чаплинської сільської ради Юр ївського району Дніпропетровської області.

Згідно заповіту, що міститься в матеріалах спадкової справи до майна померлої ОСОБА_6 № 149/2003 (ас.130,148), вбачається, що ОСОБА_6 належну їй згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП № 099801 земельну ділянку площею 9,045 га , в рівних частках, заповідала сину ОСОБА_5 та дочці ОСОБА_2, при цьому вказаний заповіт посвідчено 20.12.2002 року секретарем Олександрівської сільської ради Юр ївського району за реєстровим номером 347.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії І-КИ № 487922 від 24.03.2003 року бабуся позивача ОСОБА_6 померла 21.03.2003 року (ас.14 на звороті).

З копії матеріалів спадкової справи № 149/2003 (ас.130-152), вбачається, що спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 прийняла її донька ОСОБА_8, отримавши 30.07.2004 року свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно у вигляді грошових внесків та земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,999 га, що розташована на території Чаплинської сільської ради Юр ївського району Дніпропетровської області (ас.151-152).

З копії матеріалів додаткової спадкової справи № 149/2003 (ас.153-163), вбачається, що спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 у вигляді Ѕ частини земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 9,045 га, що розташована на території Чаплинської сільської ради Юр ївського району Дніпропетровської області також прийняла її донька ОСОБА_2, отримавши 18.08.2007 року додаткове свідоцтво про право на спадщину за заповітом за реєстровим номером 1072 (ас.162), при цьому, 06.11.2008 року на ім я ОСОБА_2 на підставі вищезазначеного свідоцтва про право на спадщину за заповітом виготовлено Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 4,5226 га серії ЯЕ № 476347 (ас.16).

Отже, з матеріалів вищевказаних спадкових справ вбачається, що спадщину за заповітом належним чином прийняли та оформили лише доньки померлої ОСОБА_6 - ОСОБА_8 та ОСОБА_2, при цьому батько позивача ОСОБА_5 будь-яких заяв про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері ОСОБА_6 не подавав.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі, щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 01 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК України 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

Оскільки, бабуся позивача ОСОБА_6 померла 21.03.2003 року при вирішенні питання щодо спадкування належного їй майна спадкоємцями останньої , суд вважає за необхідне застосувати норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР, прийнятого 18.07.1963 року та введеного в дію з 01.01.1964 року.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР спадкування здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Згідно ст. 548 ЦК УРСР для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцю з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав в державну нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини, при цьому зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Спадкоємець вважається таким, що фактично прийняв спадщину, якщо довів, що він вступив в управління та володіння спадщиною доказом чого може слугувати наявність у спадкоємця ощадних книжок на ім я померлого, іменних цінних паперів, квитанцій на здані в ломбард речі, квитанцій про оплату комунальних послуг, земельної ренти, обов язкового страхування майна, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, Державного акта на право власності на землю та інших документів, виданих на ім я померлого, на майно, володіння, користування та розпорядження яким можливе лише після оформлення прав на нього. Фактом прийняття спадщини являється також сумісне проживання спадкоємця з померлим безпосередньо перед його смертю, що встановлюється за його паспортом, де мається штамп про його прописку в одній квартирі або одному будинку зі спадкодавцем.

Відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджена наказом Міністерства юстиції України № 18/5 від 14 червня 1994 року, яка діяла на час відкриття спадщини, передбачено, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця, тощо.

Між тим, в судовому засіданні встановлено, що за життя батько позивача ОСОБА_5 жодних дій, передбачених ст. 549 ЦК УРСР, що свідчать про прийняття ним спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6 не вчинив.

Так, заяву про прийняття спадщини у встановлені законом строки ОСОБА_5 до нотаріальної контори не подав, а окрім того, в матеріалах справи відсутні і будь-які докази про фактичний вступ ОСОБА_5 в управління або володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_6. Про те, що факту прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті своєї матері ОСОБА_6 не виявлено йдеться і у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії, що винесена 18.07.2016 року державним нотаріусом Першої Красноармійської державної нотаріальної контори м. Красноармійськ ОСОБА_9 (а.с.17).

Будь-яких належних, допустимих, достовірних доказів про прийняття ОСОБА_5 за життя спадщини після смерті матері ОСОБА_6 позивачем до матеріалів справи не додано. Відомості щодо встановлення в судовому порядку факту прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_6 в матеріалах справи також відсутні.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач , в свою чергу, не ставив питання щодо встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_6, шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном .

З огляду на викладене доводи позивача про прийняття його батьком ОСОБА_5 спадщини після смерті ОСОБА_6 в судовому засіданні нічим не доведені та будь-якими належними доказами не підтверджені.

Між тим, не довівши будь-якими доказами факту прийняття ОСОБА_5 спадщини після смерті матері останнього ОСОБА_6 в порядку, передбаченому ст. 549 ЦК УРСР, позивач просив встановити факт постійного проживання ОСОБА_5 зі своєю матір ю ОСОБА_6 на час відкриття спадщини за адресою вул. Лісна, 12 с. Чаплинка Юр ївського району Дніпропетровської області, що , в свою чергу , відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, свідчитиме про прийняття ОСОБА_5 спадщини після смерті ОСОБА_6.

Суд зауважує, що норми ч. 3 ст. 1268 ЦК України підлягають застосуванню з 01.01.2004 року та згідно ч. 1, ч. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цей Кодекс набирає чинності з 01.01.2004 року, при цьому правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. Отже, застосування положень ст. 1268 ЦК України до спадщини, яка відкрилася до набрання ним чинності та була прийнята спадкоємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_8, на думку суду, є неможливим.

Разом з тим, суд знаходить необхідним зазначити, що факт постійного проживання ОСОБА_5 з померлою матір ю ОСОБА_6 наявними в матеріалах справи доказами також не підтверджений.

Так, згідно ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Місцем проживання фізичної особи згідно зі ст. 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання у ньому ( гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому особа проживає, постійно, переважно або тимчасово.

Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.

В листі Вищого спеціалізованого суду України № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування зазначено: Щодо визнання особи такою, що прийняла спадщину, зокрема, у випадках, коли спадкоємці постійно проживали разом зі спадкодавцем, проте зареєстровані за іншою адресою, судам слід враховувати таке. Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться. Заяви про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини в порядку окремого провадження підлягають задоволенню судом, якщо у паспорті спадкоємця відсутня відмітка про місце реєстрації особи .

За ст. 3 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні від 11.12.2003 р., № 1382-IV місце перебування це адміністративно - територіальна одиниця на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. Місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно - територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Документом, до якого вносяться відомості про місце проживання є, зокрема, паспорт громадянина України.

Зі змісту ст.6 вищевказаного Закону вбачається, що громадяни України зобовязані протягом тридцяти календарних днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання .

Реєстрація місця проживання здійснюються шляхом внесення інформації до реєстру територіальної громади та до інших документів, визначених законом, відомостей про місце проживання / перебування фізичної особи, із зазначенням адреси житла / місця перебування та подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання зі спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Аналіз вищевикладених норм законодавства, дає підстави вважати, що місцем постійного проживання фізичної особи є зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання і лише при відсутності в паспорті спадкоємця, який проживав зі спадкодавцем на час його смерті, відмітки про реєстрацію місця проживання дане може бути підставою для встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини в порядку окремого провадження.

Отже, за вищенаведеними нормами закону та роз'ясненнями, постійним місцем проживання особи є те житло, де особа проживає не менше шести місяців на рік.

Між тим, для задоволення позову і встановлення заявленого факту вимагається саме постійне проживання із спадкодавцем на день його смерті, а не тимчасове перебування в квартирі у спадкодавця .

З позовної заяви вбачається, що позивач просив встановити факт постійного проживання його батька ОСОБА_5 з померлою - спадкодавцем ОСОБА_6 на час відкриття спадщини, проте батько позивача ОСОБА_5 був зареєстрований за іншою адресою, а зокрема вул. Руська, 99 м. Красноармійськ Донецької області, де постійно мешкав, про що позивач, в свою чергу, зазначав в заяві про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, яку подав до Першої Красноармійської державної нотаріальної контори Донецької області в жовтні 2007 року після смерті батька ОСОБА_5 (ас.103).

Наявні в матеріалах справи акти підтвердження проживання ОСОБА_5 з померлою ОСОБА_6 на час відкриття спадщини складені 04.09.2018 року ОСОБА_10 та ОСОБА_11, справжність підпису вказаних громадян на яких засвідчена секретарем Чаплинської сільської ради Юр ївського району Дніпропетровської області ОСОБА_12 свідчать лише про те, що ОСОБА_5 приїздив до своєї матері ОСОБА_6, часто її відвідував та возив до лікарні, а останні півроку до смерті, коли вона була прикута до ліжка, доглядав матір, що в свою чергу не підтверджує факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а свідчить лише про здійснення вимушеного тимчасового догляду за ним (ас.18).

З огляду на викладене в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження обставини, що свідчать про належне та в установленому законом порядку прийняття спадщини ОСОБА_5 після померлої ОСОБА_6 за нормами ст. 549 ЦК УРСР, при цьому застосування до вказаних правовідносин норм ст. 1268 ЦК України , суд вважає недопустимим, оскільки законодавством, що діяло на час відкриття спадщини, не передбачено спосіб захисту спадкових прав шляхом встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та це не створює для позивача ніяких юридичних наслідків.

Отже, оскільки батько позивача ОСОБА_5 за життя спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_6 у вигляді Ѕ частки належної їй на праві власності земельної ділянки площею 9,045 га, що розташована на території Чаплинської сільської ради Юр ївського району Дніпропетровської області, не прийняв та , в свою чергу, спадкових прав на таку не оформив, то і право власності на Ѕ частину спірної земельної ділянки у батька позивача ОСОБА_5 не виникло.

Суд зауважує, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об єкти нерухомості, в тому числі земельну ділянку, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності в порядку спадкування.

Таким чином, оскільки до складу спадщини входять лише ті права та обов'язки носієм яких за життя був сам спадкодавець і які належали йому на законних підставах, то не набуття права власності на річ спадкодавцем не дає підстав для виникнення такого права у спадкоємців останнього.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії 1-НО № 201442 від 07 травня 2007 року батько позивача ОСОБА_5 помер 06 травня 2007 року (ас.104).

З матеріалів спадкової справи до майна померлого ОСОБА_5 (ас.102-115), вбачається, що з заявою про прийняття спадщини після смерті такого звернувся його син позивач по справі ОСОБА_1, отримавши , в свою чергу , свідоцтво про право на спадщину за законом на майно у вигляді автомобіля марки ВАЗ-21063 (ас.114).

Між тим, оскільки за життя батько позивача ОСОБА_5 спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 у вигляді Ѕ частини земельної ділянки не прийняв та , в свою чергу, право власності на Ѕ частину спірної земельної ділянки не набув, то таке право власності не входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_5, враховуючи час її відкриття.

Відтак, визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 9,045 га , що належала на праві власності ОСОБА_6, за позивачем ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, є неможливим, а тому , суд приходить до висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст . 141, 258, 259, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

В позові ОСОБА_1 до Чаплинської сільської ради Юр'ївського району Дніпропетровської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання права власності на 1 / 2 частину земельної ділянки в порядку спадкування - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 4 ст. 265 ЦПК України:

- позивач : ОСОБА_1 , місцепроживання - 85300, вул. Київська, буд. 139, м. Покровськ Донецької області , РНОКПП НОМЕР_1;

- відповідач : Чаплинська сільська рада Юр'ївського району Дніпропетровської області, місцезнаходження - 51321, вул. Каштанова, буд. 14, с. Чаплинка Юр'ївського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 20282940;

- третя особа : Юр'ївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, місцезнаходження - 51300, вул. Центральна, 67, смт. Юр'ївка Юр'ївського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 20281596;

- третя особа : відділ у Юр ївському районі міськрайонного управління у Павлоградському, Юр ївському районах та у м. Павлограді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, місцезнаходження- 51300, вул. Центральна, буд. 89, смт. Юр'ївка Юр'ївського району Дніпропетровської області;

- третя особа : ОСОБА_2, зареєстроване місцепроживання : 51300, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2;

- третя особа : ОСОБА_3, місцепроживання: 85300, вул. Руська, буд. 99 м. Покровськ Донецької області, РНОКПП НОМЕР_3;

- третя особа : ОСОБА_4, місцепроживання - 85300, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_4.

Повне судове рішення буде складено 26 березня 2019 року.

Суддя С. О. Маренич