Рішення

від 25.03.2019 по справі 620/107/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2019 року Чернігів Справа № 620/107/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доУправління соціального захисту населення Городнянської районної державної адміністрації провизнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулась до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Городнянської районної державної адміністрації (далі - УСЗН Городнянської РДА), в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати її чоловікові, ОСОБА_2, одноразової компенсації в сумі 284,40 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, а також зобов'язати відповідача донарахувати та виплатити, з урахуванням отриманої суми, одноразову компенсацію, призначену за втрату здоров'я як інваліду І групи у розмірі - 60 мінімальних заробітних плат, згідно абзацу другого частини першої статті 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на користь ОСОБА_1.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що відповідачем всупереч положенню статті 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , виплачено суму одноразової грошової компенсації її чоловікові при встановленні ІІ групи інвалідності, у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 №836, що на переконання позивача є звуженням його прав. Водночас, позивач зазначає, що її чоловікові 20.09.2018 встановлена І група інвалідності, однак відповідач так і не виплатив останньому одноразової компенсації, передбаченої статтею 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , мотивуючи це неподанням останнім заяви щодо виплати такої компенсації. З такими діями відповідача ОСОБА_1 не погоджується, вважає їх такими, що звужують її права, а тому вона звернулась до суду з даним позовом.

УСЗН Городнянської РДА до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив у їх задоволенні відмовити, оскільки, відповідно до статті 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , в редакції на момент встановлення померлому чоловікові позивача інвалідності, компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України. У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України установлено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачуються в таких розмірах: інвалідам II групи - 284,40 грн. Вказана сума в повному обсязі нарахована та виплачена померлому чоловікові позивача, що, у свою чергу, повністю відповідає вимогам чинного законодавства України і є правомірним. Щодо невиплати одноразової компенсації при встановленні І групи інвалідності, то відповідач зазначив, що вказана група інвалідності була встановлена останньому 20.09.2018, а вже ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер.

Позивач направила на адресу суду відповідь на відзив, в якій зазначила, що незвернення із заявою до уповноваженого органу не позбавляє особу права на отримання одноразової компенсації.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.01.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З огляду на матеріали справи, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, був учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, з 17.04.2018 був інвалідом ІІ групи, загальне захворювання, що підтверджується копією довідки до акту МСЕК серії АВБ 055803 від 25.04.2018 (огляд інваліда - первинно) (а.с. 18).

Відповідно до копії довідки до акту МСЕК серії АВБ № 058739 від 26.06.2018 при повторному огляді інваліда, підтверджена ІІ група інвалідності та змінена причина інвалідності на захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 16), ступінь втрати працездатності 70% (а.с. 17).

У подальшому 20.09.2018 чоловікові позивача встановлено І групу інвалідності з 11.09.2018 безтерміново, що підтверджується копією довідки до акту МСЕК серії АВБ № 058941 (а.с. 14) та встановлено ступінь втрати працездатності 90% (а.с. 19).

Згідно зі свідоцтвом про смерть, ОСОБА_2 - чоловік позивача, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер (а.с. 13).

Відповідно до експертного висновку центральної міжвідомчої експертної комісії № 60 від 23.10.2018 встановлено, що захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_2, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 15).

Вважаючи, що відповідач протиправно виплачував померлому чоловікові одноразову компенсацію за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі меншому, ніж встановлено статтею 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , а при встановленні І групи інвалідності взагалі не сплачено компенсації та зважаючи на те, що вона після смерті чоловіка є спадкоємицею першої черги, ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення врегульовано в Законі № 796-XIІ.

Відповідно до вимог ст. 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (надалі Закон № 796-XII) (у редакції на час виникнення спірних правовідносин - встановлення інвалідності чоловікові позивача вперше (за матеріалами справи 2018 рік, а також на час смерті годувальника) встановлено, що одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали особами з інвалідністю внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім'ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.

Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведеної норми права вбачається, що розмір одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначається Кабінетом Міністрів України.

Повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Суд під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази, інвалідність померлому чоловікові позивача вперше встановлена в квітні 2018 року.

Отже, на момент встановлення чоловікові позивача ІІ групи інвалідності, діяла норма Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , редакція якої передбачала виплату одноразової компенсації для інвалідів ІІ групи в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, а відтак виплата чоловікові позивача компенсації, в розмірі 284,40 грн, як того передбачає постанова Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 р. № 285 Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України є правомірною.

Щодо посилання відповідача на те, що ОСОБА_2 не було подано власноручно написаної заяви про виплату одноразової компенсації при встановленні йому І групи інвалідності, суд зазначає, що не звернення з відповідною заявою до уповноваженого органу, не позбавляє особу права отримати одноразову компенсацію.

Однак, суд звертає увагу на норми статті 1219 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:

1) особисті немайнові права;

2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що одноразова компенсація ОСОБА_2 за шкоду заподіяну здоров'ю при встановленні йому І групи інвалідності не підлягає спадкуванню, а тому ОСОБА_1 не має права на вказану виплату, оскільки остання нерозривно пов'язана з особою спадкодавця.

Водночас, суд звертає увагу на те, що стаття 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи надає право на одноразову компенсацію дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що смерть чоловіка позивача саме пов'язана з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

У свою чергу, відповідно до пункту 7 Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 р. № 760 (надалі - Порядок № 760) одноразова компенсація у зв'язку з втратою годувальника, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, виплачується дружині чи чоловікові в разі, коли вони не одружилися вдруге, сім'ї померлого годувальника з числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в якій є непрацездатні особи, що були на утриманні померлого на момент його смерті.

Належність до непрацездатних осіб та членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, визначається згідно із статтею 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Так, частина 2 статті 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлює, що непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

В даному випадку ОСОБА_1 є особою з інвалідністю, а саме інвалідом ІІІ групи, що підтверджується копією довідки до акту МСЕК серії АВБ № 068853 (а.с. 12). Слід зауважити, що норма закону не встановлює необхідність наявності інвалідності саме на час смерті годувальника. В даному випадку інвалідність позивачеві встановлена 20.12.2018, тобто через два місяці після смерті чоловіка, що не позбавляє її права на отримання одноразової компенсації як дружині померлого чоловіка, смерть якого настала в зв'язку з захворюванням, пов'язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

В свою чергу постанова Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 р. № 285 Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України передбачає одноразову компенсацію сім'ям, які втратили годувальника в розмірі 7586 гривень.

Проте, в даному випадку позивач не заявляє позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити їй компенсаційні виплати як дружині, чоловік якої помер в наслідок захворювання, що пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, та на які (за наявності перерахованих вище умов) остання має право. В свою чергу, в матеріалах справи відсутні докази чи зверталась позивач до відповідача за призначенням їй цієї компенсаційної виплати, а останнім було відмовлено в проведенні цієї виплати.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно пункту 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відтак завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у наявності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов'язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

З огляду на матеріали справи та заявлені позовні вимоги, ОСОБА_1 оскаржує правомірність одноразових компенсаційних виплат, що стосуються саме її чоловіка, який в свою чергу помер ІНФОРМАЦІЯ_3, а зважаючи на норми цивільного законодавства, навіть в разі неправомірної виплати ОСОБА_2 сум одноразової допомоги, позивач як спадкоємець першої черги не має права на вказані виплати, позаяк останні не входять до складу спадщини.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, зважаючи на відсутність порушеного права позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно зі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 241,243,244-246,250,263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: Управління соціального захисту населення Городнянської районної державної адміністрації, вул. Троїцька, 11, м. Городня, Чернігівська область, 15100, код ЄДРПОУ 03196009.

Дата складення повного рішення суду - 25.03.2019.

Суддя Ю. О. Скалозуб