Постанова

від 26.03.2019 по справі 200/12423/18-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року справа №200/12423/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання Верховецька Г.О., за участі представника позивача Соловйова В.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Будівельник на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року (повне судове рішення складено 29 січня 2019 року у м. Слов'янськ) у справі № 200/12423/18-а (суддя в І інстанції Зеленов А.С.) за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Будівельник" до Краматорської міської ради про зобов'язання вчинити дії та усунути перешкоди у користуванні земельної ділянкою та розташованих на ній споруд, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2018 року Товариство з додатковою відповідальністю Будівельник (далі - ТДВ Будівельник ) звернулось до суду з позовом до Краматорської міської ради про зобов'язання вчинити дії та усунути перешкоди у користуванні земельної ділянкою та розташованих на ній споруд.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Краматорська міська рада відповідно до рішення від 31.08.2008 №38/V-48 передала, а ТДВ Будівельник прийняло земельну ділянку площею 0,4240 га за кадастровим номером 1412900000:00:016:0064 під виробничою базою підприємства по вул. Цементников (колишня Боша), 3, у м. Краматорську. За основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, за функцією використання - землі промисловості. ТДВ Будівельник користується земельної ділянкою на праві оренди. По вул. Сіверська (кол. Р.Люксембург), яка йде паралельно вул. Цементников неможливо проїхати пожежній машині, а в районі будинків №100 та №102, які належать позивачу, немає можливості очистити стоки води, у зв'язку із тим, що проведенню очисних робіт заважають малі архітектурні форми та капітальні споруди, які належать приватним підприємствам Злагода та Каба . ТДВ Будівельник зверталося до відповідних організацій з проханням очистити стоки води, на що була отримана відмова, у зв'язку з неможливістю проїзду техніки, якій заважають МАФ та цегляна споруда. Повенева каналізація знаходиться на земельній ділянці, яка належить відповідачу. Негаторний позов до підприємств "Каба" і "Злагода" не увінчався успіхом, тому що ТДВ "Будівельник" не межує з ними, їх розділяє зливова каналізація, яка знаходиться на комунальній землі.

Посилаючись на вимоги ст. 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив суд зобов'язати вчинити дії та усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та розташованих на ній споруд, за юридичною адресою: вул. Цементников, 3, м. Краматорськ, шляхом зобов'язання перенесення тимчасових споруд, розташованих біля будівлі ТДВ Будівельник за буквеним номером Е-1, шляхом перенесення цеглової споруди, розташованої біля будівлі ТДВ Будівельник за буквеним номером Ж-2, і звільнення вулиці Сіверської для автомобільного руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погодившись з таким судовим рішенням, ТДВ Будівельник подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Наголошує, що спір про спонукання Краматорської міської ради виконати свої управлінські функції носить публічний характер, отже, ухвалу про закриття провадження винесено необґрунтовано, без надання оцінки фактичним обставинам справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник відповідача до апеляційного суду не прибув.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ст. 5 КАС України).

Адміністративною справою у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - акт індивідуальної дії.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Предметом судового розгляду у цій справі є вимоги суб'єкта господарювання до органу місцевого самоврядування щодо зобов'язати вчинити дії та усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та розташованих на ній споруд шляхом зобов'язання перенесення тимчасових споруд, розташованих біля будівлі ТДВ Будівельник за буквеним номером Е-1, шляхом перенесення цеглової споруди, розташованої біля будівлі ТДВ Будівельник за буквеним номером Ж-2, і звільнення вулиці Сіверської для автомобільного руху.

В обґрунтуванні свої вимог позивач зазначає, що в районі будинків, які належать ТДВ Будівельник немає можливості очистити стоки води, у зв'язку із тим, що проведенню очисних робіт заважають малі архітектурні форми та капітальні споруди, які належать приватним підприємствам Злагода та Каба , та ставить питання про усунення перешкод у користуванні майном.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору у адміністративному процесі.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі по тексту - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з поняттями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це, не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

Враховуючи вищенаведені обставини та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що розгляд даної категорії справ не має здійснюватися в порядку, визначеному КАС України.

Згідно вимог п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Посилання ТДВ Будівельник на рішення Конституційного Суду України у справі № 10-рп/2010 від 01 квітня 2010 року колегія суддів не бере до уваги, оскільки апелянт помилково ототожнює позовні вимоги, з якими він звернувся до адміністративного суду та тлумачення положень пункту 1 частини першої статті 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" в аспекті конституційного подання.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч.4 ст.241, ч.5 ст.250, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ст. 321, ч.1 ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Будівельник - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року у справі № 200/12423/18-а - залишити без змін.

Повне судове рішення - 26 березня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: І.В. Сіваченко

А.А. Блохін

Т.Г. Гаврищук