Постанова

від 19.03.2019 по справі 560/3660/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/3660/18

Головуючий у 1-й інстанції: Майстер П.М.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

19 березня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Франчук А.О.,

представника відповідача: Данилюка Р.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в листопаді 2018 року позивач - ОСОБА_3 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.12.2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Позивач у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області видано наказ №22-21444-СГ від 18.08.2016 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, за межами населених пунктів Шпичинецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області, орієнтовний розмір земельних ділянок 2,0000 га:

- ділянка №1 - 0,4000 га (кадастровий номер НОМЕР_1);

- ділянка №2 - 0,4000 га (кадастровий номер НОМЕР_2);

- ділянка №3 - 1,2000 га (кадастровий номер НОМЕР_3).

Цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

16.08.2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області видано наказ № 22-16615-СГ від 16.08.2017 року "Про внесення змін до наказу Головного управління від 18.08.2016 року №22-21444-СГ", яким внесено до наказу Головного управління від 18.08.2016 року №22-21444-СГ зміни, а саме: 1) абзац 3 пункту 1 викласти в такій редакції: "орієнтовний розмір земельних ділянок 2,000 га: ділянка №1 - 0,4000 га (кадастровий номер НОМЕР_1), ділянка №2 - 0,4000 га (кадастровий номер НОМЕР_4), ділянка №3 - 1,2000 га (кадастровий номер НОМЕР_3)".

05.01.2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області видано наказ №22-255-СГ від 05.01.2018 року, відповідно до якого наказано: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3, яка розташована за межами населених пунктів Шпичинецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області; надати у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1,2000 га (кадастровий номер НОМЕР_5) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Шпичинецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області.

12.02.2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області видано наказ №22-747-СГ від 12.02.2018 року, відповідно до якого наказано: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3, яка розташована за межами населених пунктів Шпичинецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області; надати у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,4000 га (кадастровий номер НОМЕР_6) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Шпичинецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області.

13.04.2018 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства площею 0,4000 га за межами населених пунктів Шпичинецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області.

Листом № Ш-5093/0-3733/0/95-18 від 25.04.2018 року відповідач повідомив позивача, що звернення стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства площею 0,4000 га за межами населених пунктів Шпичинецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області розглянуто. Повідомлено, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 скористався своїм правом на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства. Вказано, що підстави задоволення вимог ОСОБА_3 стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства відсутні.

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність отриманої позивачем відмови про розгляд заяви про затвердження проекту землеустрою. Також, суд першої інстанції визнав вірним спосіб захисту обраний позивачем шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути вищевказану заяву.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, в призмі та в межах вимог апеляційної скарги, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Положеннями ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У світлі вимог цієї конституційної норми така процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений статтею 118 ЗК України, зокрема частиною 6 передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно ч. 8 ст. 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу.

Відповідно до частин 9, 10 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

З матеріалів справи встановлено, що листом №Ш-5093/0-3733/0/95-18 від 25.04.2018 року відповідач повідомив позивачу, що підстави задоволення вимог ОСОБА_3 стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства відсутні, оскільки згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 скористався своїм правом на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства.

Колегія суддів критично оцінює вищезазначене обґрунтування відповідача при наданні відмови позивачу в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону України "Про особисте селянське господарство" громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.

З аналізу даної норми вбачається, що громадянин має право отримати безоплатно у власність земельні ділянки один і більше разів, проте в межах розмірів, передбачених ст. 121 Земельного кодексу України.

Таким чином, оскільки позивач отримав у власність для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки в розмірі менше 2,0 гектара, він має право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.

Слід зазначити, що відповідачем не доведено правомірність дій щодо відмови в задоволенні заяви позивача, викладеної у листі від 25.04.2018 року № Ш-5093/0-3733/0/95-18.

Більше того, відповідач не вирішив питання за результатом звернення позивача згідно з вимогами статті 118 ЗК України, а всупереч наведеним нормам, направив лише лист без прийняття будь-якого рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про розгляд заяви ОСОБА_3 про затвердження проекту землеустрою.

Разом з тим, вірним є висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача затвердити відповідно до заяви ОСОБА_3 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського визначення державної власності, оскільки розглядаючи питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, відповідний суб'єкт владних повноважень може прийняти одне з двох рішень: або затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати її у власність, або ж відмовити у вчиненні таких дій. Відповідні повноваження органу виконавчої влади мають дискреційний характер, тобто, дають можливість на власний розсуд вибрати один з двох варіантів рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, в даному випадку, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_3, щодо затвердження проекту землеустрою про відведення ОСОБА_3 земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та прийняти рішення з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 25 березня 2019 року.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Курко О. П. Совгира Д. І.