Постанова

від 27.02.2019 по справі 521/4556/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/588/19

Номер справи місцевого суду: 521/4556/18

Головуючий у першій інстанції Михайлюк О.А.

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 57

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Черевка П.М., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Півнєву Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 липня 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про повернення помилково перерахованих коштів, -

ВСТАНОВИВ:

19 березня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_3 про повернення помилково перерахованих коштів, (а.с. 2-3).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05 липня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено (а.с. 65).

07 серпня 2018 року від ОСОБА_2 надійшла апеляційна скарга на вказане рішення. Апелянт вважає, що оскаржуване рішення постановлене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, адже відповідно до платіжних доручень № 172 від 07.09.2016 року, № 353 від 22.05.2017 року, № 376 від 16.06.2017 року, № 388 від 05.07.2017 року, разом на суму 758 400,00 грн., ТОВ Їжа для роздумів в повному обсязі перерахувало на поточний банківський рахунок ТОВ Тімірязевське вартість поставлених саджанців грецького горіху; також юридичними особами було повністю виконано свої зобов'язання щодо поставки та оплати вартості товару по господарському договору купівлі-продажу № 2009 від 02.09.2016 року. Умовами вказаного договору не передбачалось проведення розрахунків між Сторонами в готівковій формі або шляхом перерахування грошових коштів на особисті карткові рахунки Сторін. Тому апелянт просить суд рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05.07.2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача (а.с. 67-70).

Ухвалою судді Апеляційного суду Одеської області Ващенко Л.Г. 20 серпня 2018 року було відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, а ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21.09.2018 року справу призначено до розгляду (а.с. 77,79).

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

В зв'язку з ліквідацією Апеляційного суду Одеської області протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа була розподілена колегії суддів Одеського апеляційного суду в складі головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Черевка П.М., Драгомерецького М.М. Ухвалою від 14.01.2019 року справа була прийнята до провадження та призначена до розгляду Одеським апеляційним судом.

В судовому засіданні представник апелянта просив задовольнити апеляційну скаргу, Інші учасники провадження в судове засідання не з'явились. Про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_2 про повернення помилково перерахованих коштів, в обґрунтування яких позивач посилається на відсутність будь-яких договірних правовідносин між сторонами, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, а тому за наявності інших правовідносин між сторонами, які могли слугувати підставою для перерахування коштів це є підставою для відмови в їх задоволенні.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, та відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно було встановлено судом першої інстанції позивач ОСОБА_2 є директором ТОВ Їжа для роздумів (код ЄДРПОУ 40157358, відповідач - ОСОБА_3 є директором ТОВ Тімірязевське (код ЄДРПОУ 30822227 (а.с. 34, 35).

02.09.2016 року між ТОВ Їжа для роздумів (покупець) та ТОВ Тімірязевське (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 0209 відповідно до умов якого продавець продав, а покупець прийняв товар (дворічні привиті сажанці волоського горіха 5 сортів по 632 шт. кожного сорту) загальною кількістю 3160 шт. на суму 745400 грн. Крім того, 06.09.2016 року між тими ж сторонами був укладений договір № 06/06/16-1 про надання послуг, за яким ТОВ Тімірязевське зобов'язалось виконати за плату послуги з висадкою горіхового саду на земельній ділянці ТОВ Їжа для роздумів (а.с. 37-40).

В матеріалах справи містяться платіжні доручення № 172 від 07.09.2016 року на суму 416 520 грн, № 353 від 22.05.2017 року на суму 200 000 грн, № 388 від 05.07.2017 року на суму 70 940 грн, № 376 від 16.06.2017 року на суму 70 940 грн, за якими ТОВ Їжа для роздумів сплатили ТОВ Тімірязевське грошові кошти на виконання договору купівлі-продажу № 0209 (а.с. 52-55).

Також в матеріалах справи містяться копія рішення Господарського суду Одеської області від 11.06.2018 року в справі № 916/618/18, яким позов ТОВ Їжа для роздумів до ТОВ Тімірязевське про стягнення 120 360 грн збитків в зв'язку з тим, що саджанці волоського горіха в кількості 354 шт не прижилися, був залишений без задоволення (а.с. 61-63).

Крім іншого, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з платіжних доручень № 1 від 10.10.2016 року, № 2 від 07.10.2016 року, № 1 від 06.10.2016 року ОСОБА_2 переказував на рахунок ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 97100 грн, 100000 грн, 150000 грн відповідно, призначення платежу - поповнення картки ОСОБА_3 (а.с. 4-6).

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ч. 2 вказаної статті положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Аналіз статті 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України. Вказана позиція висловлена Великою палатою Верховного суду в постанові від 13.06.2018 року, справа № 212/3593/16-ц.

Отже, з вище викладеного слідує, що положення ст. 1212 ЦК України не застосовуються в тих випадках, якщо між сторонами вбачається існування договірних правовідносин.

Відповідно до частин 1-2 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмові формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частини 3 статті 205 ЦК України у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (частина 1 статті 11 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, є договори, інші правочини, а також юридичні факти.

За обставинами даної справи сторони не заперечуються факт існування правовідносин між юридичними особами, директорами яких вони являються. При цьому сам позивач не заперечує, що під час перерахування коштів він вказав необхідні дані відповідача для здійснення відповідної грошової операції. Логічних пояснень щодо можливого допущення помилки, яка призвела до перерахування грошових коштів саме відповідачу позивач суду не надав. Перерахування позивачем на особистий рахунок відповідача грошових коштів відбулося в період існування договірних правовідносин між ТОВ Тімірязевське та ТОВ Їжа для роздумів .

Крім того, з жовтня 2016 року та до березня 2018 року (звернення до суду з позовом), тобто півтора року, позивач жодних дій щодо повернення помилково перерахованих грошових коштів не вчиняв, що, на думку апеляційного суду, свідчить про те, що позивач своїм мовчанням підтвердив наявність волі на перерахунок відповідачу спірних коштів.

Одночасно апеляційний суд звертає увагу на те, що саме на позивача покладений процесуальний обов'язок доказування і надання принаймні логічного пояснення непослідовності власних дій, які б міг оцінити суд та які можна було б перевірити належними доказами.

Таким чином, враховуючи вище наведене, оскільки доводи апеляційної скарги не спростували обставин справи та правильних по суті висновків суду першої інстанції, апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд ,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2- залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 липня 2018 року - залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційного скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк

М.М. Драгомерецький

П.М. Черевко

Повний текст постанови виготовлено 25 березня 2019 року.

Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк

27.02.2019 року м. Одеса