Постанова

від 20.03.2019 по справі 456/4668/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 березня 2019 року

м. Київ

справа № 456/4668/15-ц

провадження № 61-1503св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - Стрийський місцевий прокурор в інтересах держави,

відповідачі: ОСОБА_1, Стрілківська сільська рада, Стрийське міськрайонне управління юстиції Львівської області

треті особи: Державна інспекція сільського господарства у Львівській області, ОСОБА_2,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Львівської області від 23 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Приколоти Т.І., Ніткевича А. В., Павлишина О. Ф.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2015 року прокурор звернувся з позовом в інтересах держави до Стрілківської сільської ради, ОСОБА_1, Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області, треті особи: Державна інспекція сільського господарства у Львівській області, ОСОБА_2, про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсними свідоцтв, повернення земельних ділянок.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням сесії Стрілківської сільської ради № 536 від 15 травня 2014 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність на території Стрілківської сільської ради затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,0497 га, кадастровий номер НОМЕР_1, з метою передачі її безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в межах населеного пункту АДРЕСА_1 на території Стрілківської сільської ради ОСОБА_1 і передано їй безоплатно у власність вказану земельну ділянку.

Рішенням сесії Стрілківської сільської ради № 537 від 15 травня 2014 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її власність на території Стрілківської сільської ради затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2, з метою передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,0740 га в межах населеного пункту с. Бережниця на території Стрілківської сільської ради ОСОБА_1 і передано їй безоплатно у власність вказану земельну ділянку.

ОСОБА_1 на підставі рішень сесії Стрілківської сільської ради № 536 і № 537 зареєструвала право власності на спірні земельні ділянки.

Рішенням сесії Стрілківської сільської ради від 10 лютого 2010 року № 604 встановлено пішохідний прохід між садибами ОСОБА_1 і ОСОБА_4, який призначений для користування мешканцями села і є землями загального користування, які не підлягають приватизації. Прокурор вважав, що відповідачем ОСОБА_1 приватизовано землі загального користування.

Прокурор, з урахуванням уточнення позовних вимог просив:

визнати недійсним рішення сесії Стрілківської сільської ради від 15 травня 2014 року № 536 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність на території Стрілківської сільської ради ;

визнати недійсним рішення сесії Стрілківської сільської ради від 15 травня 2014 року № 537 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність на території Стрілківської сільської ради ;

визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 21927577 від 21 травня 2014 року, видане державним реєстратором реєстраційної служби Стрийського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 0,0497 га кадастровий номер НОМЕР_1;

визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 21930126 від 21 травня 2014 року, видане державним реєстратором реєстраційної служби Стрийського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 0,0740 га кадастровий номер НОМЕР_2;

зобов'язати ОСОБА_1 повернути земельні ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,0497 га, вартістю згідно нормативної грошової оцінки 12 880,47 грн та кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,0740 га, вартістю згідно нормативної грошової оцінки 418,51 грн, що в с. Бережниця, Стрийського району, Львівської області, в комунальну власність територіальної громади в особі Стрілківської сільської ради, ідентифікаційний код 04370937, вул. Фіцика, 13 с. Стрілків, Стрийського району, Львівської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області в складі судді: Саса С. С. від 06 квітня 2016 року позов задоволено. Визнано недійсним рішення сесії Стрілківської сільської ради від 15 травня 2014 року № 536 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність на території Стрілківської сільської ради . Визнано недійсним рішення сесії Стрілківської сільської ради від 15 травня 2014 року № 537 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність на території Стрілківської сільської ради . Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 21927577 від 21 травня 2014 року, видане державним реєстратором реєстраційної служби Стрийського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 0,0497 га кадастровий номер НОМЕР_1. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 21930126 від 21 травня 2014 року, видане державним реєстратором реєстраційної служби Стрийського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 0,0740 га кадастровий номер НОМЕР_2. Зобов'язано ОСОБА_1 повернути земельні ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,0497 га, вартістю згідно нормативної грошової оцінки 12 880,47 та кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,0740 га, вартістю згідно нормативної грошової оцінки 418,51 грн, що в с. Бережниця, Стрийського району, Львівської області, в комунальну власність територіальної громади в особі Стрілківської сільської ради. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Стрийську міжрайонну прокуратуру листом Державної інспекції сільського господарства в Львівській області від 01 жовтня 2015 року № 2751/3-10-8 повідомлено про необхідність вжиття заходів прокурорського реагування. Оскільки оспорюваними рішеннями органу місцевого самоврядування передано в приватну власність частину земель комунальної власності загального користування, які не можуть передаватись у приватну власність, а тому з врахуванням справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника, дані рішення підлягають скасування як незаконні.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішення апеляційного суду Львівської області від 23 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06 квітня 2016 року скасовано. У задоволенні позову Стрийського міжрайонного прокурора в інтересах держави відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що підставою для звернення прокурора із цим позовом був лист Державної інспекції сільського господарства в Львівській області від 01 жовтня 2015 року № 2751/3-10-8, адресований Стрийській міжрайонній прокуратурі для вжиття заходів прокурорського реагування. Рішення про передачу у власність спірних земельних ділянок ОСОБА_1 прийняті Стрілківською сільською радою у встановленому порядку та в межах її компетенції. Вимоги про визнання недійсними правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки та їх повернення у комунальну власність залежать від правомірності рішень про передачу у власність земельних ділянок. Тому підстави для задоволення позову про визнання недійсними рішень сільської ради та виданих на їх підставі правовстановлюючих документів, а також актів державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки, відсутні.

Аргументи учасників справи

У грудні 2015 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, у якій просила оскаржене рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилалася на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що наявність пішохідного проходу загального користування шириною 1м 20см та довжиною 160м в с. Бережниця, Стрийського району між земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що встановлений рішенням сесії Стрілківської сільської ради від 10 лютого 2010 року № 604, підтверджується рішенням Стрийського міськрайонного суду від 01 грудня 2011 року, рішенням апеляційного суду Львівської області від 28 грудня 2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 серпня 2013 року у цивільній справі № 2-187/2011. Вказує, що до приватизованих земельних ділянок ОСОБА_1 включений пішохідний прохід.

У лютому 2017 року ОСОБА_1 подала заперечення на касаційну скаргу, в яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення апеляційного суду без змін. Заперечення мотивовані безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Акцентується увага на тому, що жодних прав ОСОБА_2 не порушено. ОСОБА_2 не є суміжним землекористувачем, а тому судом першої інстанції безпідставно її залучено як третю особу.

У лютому 2017 року ОСОБА_2 подала пояснення, у яких просила оскаржене рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вказує, що Стрийською міжрайонною прокуратурою встановлено, що приватизація землі ОСОБА_1 проведено з порушенням земельного законодавства.

У лютому 2017 року Стрілківська сільська рада подала заперечення на касаційну скаргу, в яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення апеляційного суду без змін. Звертає увагу на те, що ОСОБА_2 намагалася встановити для себе пішохідний прохід в вигідному для себе місці, а саме між суміжними ділянками ОСОБА_4 та ОСОБА_1 Оспорювані рішення прийняті згідно чинного законодавства.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2017 року справа призначена до судового розгляду.

Рух справи

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Згідно пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

У пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII Про прокуратуру .

У частині третій статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічні висновки зроблені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 687/379/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 911/360/17.

Проте при вирішенні спору суди не перевірили та не встановили наявність виключного випадку для подання позову Стрийським місцевим прокурором в інтересах держави. Зокрема, не з'ясували який суб'єкт владних повноважень не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави або ж, що такий суб'єкт владних повноважень відсутній.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06 квітня 2016 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 23 листопада 2016 року ухвалені з порушенням норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу задовольнити частково, рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06 квітня 2016 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 23 листопада 2016 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06 квітня 2016 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 23 листопада 2016 року скасувати.

Справу № 456/4668/15-ц передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. М. Коротун

В. П. Курило