Постанова

від 27.03.2019 по справі 904/4303/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2019 року м.Дніпро Справа № 904/4303/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),

судді: Кузнецов В.О., Вечірко І.О.

Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Енергопростір" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2018 року, повне рішення складено 20.12.2018, суддя Манько Г.В., у справі №904/4303/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Реаліт Пром"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Енергопростір"

про стягнення 6750 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.18р. у справі позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Енергопростір" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Реаліт Пром" борг в сумі 6 750 грн., судовий збір в сумі 1762 грн.

Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду та прийняти нове, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

За твердженням скаржника, вищевказане рішення суду є таким, що прийнято з порушенням норм матеріального га процесуального права.

Зокрема, скаржник посилається на те, що він не був обізнаний про винесене рішення місцевого господарського суду, не отримував судові повістки, тому не мав змоги взяти участь у судовому процесі для захисту своїх законних прав та інтересів, не отримував повного тексту судового рішення. Скаржником зауважено, що на сторону процесу законодавством не покладено обов'язок здійснювати моніторинг щодо існування судових проваджень, у яких він виступає учасником (ВГСУ справа № 911/4241/15 від 10.10.2017).

Крім того, скаржник зазначено, що судом першої інстанції залишено поза увагою той, факт що між сторонами не було укладено жодного письмового договору про виконання робіт.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як зазначено в позовній заяві та встановлено місцевим судом, відповідно до домовленості між ТОВ “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЕНЕРГОПРОСТІР” та ТОВ “РЕАЛІТ ПРОМ” у серпні 2017 року позивачем були виконані підрядні роботи з підготовки поверхні до ступеня Sa 2.5 ISO 8501-1 (пескоструйна очистка) металоконструкції по проекту: “Транспортна мережа порошкової лінії”.

Як зазначено в позовній заяві, ТОВ “РЕАЛІТ ПРОМ” у повній мірі виконало усі погоджені сторонами роботи, які без жодних зауважень були прийняті Відповідачем. Доказом що підтверджує вказані обставини є акт виконаних робіт №2 від 31.08.2017 року, який ТОВ “РЕАЛІТ ПРОМ” долучений до позовної заяви (а.с.7).

У зв'язку з несплатою відповідачем виконаних позивачем робіт, останнім була направлена претензія №1604/18 від 16.04.2018 року з вимогами про сплату заборгованості у розмірі 6750,00 грн., яку отримано відповідачем 21.04.2018 року, що підтверджується відповідними даними з сайту Укрпошти (а.с.8-10).

Вимоги позивача відповідачем залишено без задоволення.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Енергопростір" основного боргу 6750 грн. та судових витрат.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частинами 1, 2 статті 205 вказаного Кодексу правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За приписами частин 1, 2 статті 184 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 206 цього Кодексу передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно приписів ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З наведеного вбачається, що підписаний сторонами акт виконаних робіт №2 від 31.08.2017 року свідчить про укладення договору підряду у спрощений спосіб.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги 5 Цивільного кодексу України.

За приписами ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Отже, місцевий суд дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що роботи за спірним договором підряду виконані відповідачем належним чином, акт виконаних робіт №2 від 31.08.2017 року не містить жодних зауважень замовника до виконаних робіт, підписаний сторонами без заперечень та, з врахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був провести оплату робіт не пізніше 30.04.2018 року.

За викладеного є правомірним висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 6 750, 00 грн.

Доводи скаржника щодо неналежного повідомлення судом про розгляд справи, спростовуються матеріалами справи, а саме наявність поштових повідомлень про направлення на адресу відповідача копій ухвал господарського суду з підписом про отримання кореспонденції суду (а.с. 16, 17, 35) за адресою відповідача відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка співпадає із зазначеною скаржником в апеляційній скарзі, та яких є підпис про отримання поштового відправлення.

Слід зазначити, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ( ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" ).

Відповідно до загальних норм процесуального Кодексу права та обов'язки сторін є рівними і сторони спору мають право на справедливий суд. А й обов'язок сприяти суду у справедливому розгляді справи шляхом добросовісної поведінки та надання доказів.

Добросовісність учасників судового процесу зокрема полягає у тому, щоб при обізнаності з судовими процедурами, правами та обов'язками, правилами поведінки виконувати усі правила та приймати заходи до обізнаності про хід судового процесу при дотриманні судовими органами обов'язку проінформувати про такі процедури та процедурні рішення.

Крім того, скаржник не був позбавлений можливості ознайомитися з рухом справи у спорі за його участю та з прийнятим за результатом судового вирішення цього спору процесуальним рішенням, оскільки інформація про призначення судових засідань є відкритою, її можна отримати як на сайті в мережі інтернет (http://court.gov.ua/fair/), так і в інформаційному центрі суду. Усі процесуальні документи суду наявні в Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua/).

В рішенні від 26.04.2007 р. у справі “Пономарьов проти України” Європейський суд з прав людини вказав, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження ( п. 27 ).

Враховуючи встановлені обставини справи, посилання апелянта на його необізнаність про розгляд цієї справи Господарським судом Дніпропетровської області, спростовується матеріалами справи.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях ГПК України визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ч.3 ст.13, ст.77 Господарського процесуального кодексу України (в редакції з 15.12.2017р.), кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги – без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Енергопростір" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2018 року у справі №904/4303/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню у касаційному порядку.

Повний текст постанови складений 27.03.2019р.

Головуючий суддя                                                             О.В. Чус

Суддя                                                                                           В.О. Кузнецов

Суддя І.О. Вечірко