Рішення

від 21.03.2019 по справі 904/209/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2019м. ДніпроСправа № 904/209/19

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс", м. Дніпро

до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Болид К", м. Дніпро

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Цертум" , м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 580 826,57 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

При секретарі судового засідання Захарчук А.Е.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність від 03.01.2019 року;

від відповідача: ОСОБА_3 договір № 11 від 08.02.2019 року.

від позивача: ОСОБА_4 посвідчення № 093 від 20.06.2014 року.

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Болид К" про стягнення суми основного боргу у розмірі 445 180,60 грн., пені у розмірі 103 760,71 грн., інфляційної складової у розмірі 23 070,19 грн., 3% річних у розмірі 5816 грн.

Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі - продажу № 1710 від 17.10.2017 зі сплати грошових коштів за поставлений товар.

Ухвалою суду від 21.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Через канцелярію суду, 05.02.2019 надійшла заява позивача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Ухвалою суду від 06.02.2019 заяву позивача задоволено, справу № 904/209/19 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 26.02.2019.

Через канцелярію суду, 08.02.2019 надійшов відзив на позов та 11.02.2019 надійшли доповнення до відзиву, якими відповідач проти позову заперечив. Заперечення мотивував таким: строк виконання фінансових зобов'язань ще не настав (претензія-вимога надсилалась неуповноваженою особою); розрахунок 3% річних, інфляційних нарахувань та пені є неправильним; позивач втратив право вимоги до відповідача через те, що відступив право вимоги за цими правовідносинами іншій особі (що підтверджується Договором відступлення права вимоги № 17/08 від 17.08.2018 та актом звіряння від 31.08.2018).

Через канцелярію суду, 12.02.2019 надійшла заява позивача про виправлення технічної описки у прохальній частині позовної заяви. Позивач просить суд вважати вірним розмір 3% річних, заявлених до стягнення, в розмірі - 8 816,00 грн.

Дослідивши подану заяву судом встановлено, що у прохальній частині позову дійсно мала місце технічна описка позивача, а тому, позовні вимоги про стягнення 3% річних слід розглядати в редакції вимог заяви про виправлення технічної описки.

Одночасно, в цій самій заяві, позивач зазначив, що при визначенні розміру основного боргу ним було допущено арифметичну помилку. Належним розміром основної заборгованості, що підлягає до стягнення з відповідача, є сума 445 179,67 грн. У зв'язку із цим, позивач заявив про відмову від позову у частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 0,93 грн.

Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Відмова позивача від стягнення суми основного боргу у розмірі 0,93 грн. не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, і підлягає прийняттю судом.

За таких обставин, предметом спору в цій справі є стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Болид К":

- суми основного боргу у розмірі 445 179,67 грн.;

- пені у розмірі 103 760,71 грн.;

- інфляційної складової у розмірі 23 070,19 грн.;

- 3% річних у розмірі 8 816 грн.

У судовому засіданні від 26.02.2019 позивач надав відповідь на відзив, у якій позивач зазначив про таке:

- довіреність на представника ОСОБА_2 направлялась відповідачу разом з претензіями № 2809/65 від 28.09.2018 та № 2510/65 від 25.10.2018, що підтверджується описами вкладення до цінного листа;

- згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому, передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару;

- договір відступлення права вимоги № 17/08 від 17.08.2018 та акт звіряння від 31.08.2018 позивачем не підписувались та є підробленими документами.

У судовому засіданні від 26.02.2019 було оголошено перерву до 12.03.2019.

У судовому засіданні від 12.03.2019 представник відповідача надав до суду письмові заперечення на відповідь на відзив. У даних запереченнях зазначено, що відповідно до договору № 17/08 від 17.08.2018, укладеного в рамках договору № 11/10 від 05.10.2017, між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Цертум", останній отримав від позивача у справі всі права вимоги, які виникли або можуть виникнути у майбутньому у ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Болид К" на підставі факту поставки товару.

Ухвалою суду від 12.03.2019 відкладено розгляд справи на 19.03.2019. Залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Цертум".

У судовому засіданні від 19.03.2019 представник позивача надав до суду письмові пояснення на заперечення відповідача, у яких заперечив проти факту підписання ним акту звіряння від 31.08.2018 та договору № 11/10 від 05.10.2017 в редакції, поданої відповідачем.

Також позивачем зазначено, що договір № 11/10 від 05.10.2017 долучалась ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Цертум" до матеріалів справи №904/5840/18. І редакція Договору, додана до матеріалів справи №904/5840/18, не містить пунктів 10.2 - 10.9.

Представник третьої особи у судовому засіданні від 19.03.2019 надав для огляду оригінал договору № 11/10 від 05.10.2017, за вимогою суду цей оригінал долучено до матеріалів справи.

Судом, 19.03.2019 був витребувано матеріали справи № 904/5840/18 для огляду у судовому засіданні. Супровідним листом № 904/5840/18/10823/19 від 19.03.2019 матеріали справи № 904/5840/18 були надані суду і оглянуті в судовому засіданні. Як вбачається з матеріалів справи № 904/5840/18, редакція договору № 11/10 від 05.10.2017, подана ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Цертум" (а.с. 64 - 68), дійсно не містить пп. 10.2 - 10.9.

У судовому засіданні від 21.03.2019, з метою встановлення часу виготовлення тексту всі сторінок договору, представник позивача заявив клопотання про призначення судової експертизи.

В судовому засіданні судом оголошено протокольну ухвалу, якою в задоволенні клопотання про призначення експертизи - відмовлено.

В порядку ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 21.03.2019 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, повідомлено строк складання повного тексту рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" (постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Болид К" (покупець) укладено договір купівлі - продажу № 1710 від 17.10.2017 (договір). Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах цього договору.

Згідно п. 2.1 договору, найменування товару, його кількість та ціна, а також загальна вартість товару, поставка якого буде здійснюватись у відповідності до цього договору, зазначається у рахунках - фактурах, які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2.4 договору визначено, що датою поставки продукції вважається дата фактичного отримання покупцем продукції в супроводі наступних документів: рахунку - фактури, видаткової накладної.

Згідно п. 10.1 договору, цей договір набирає чинності (стає обов'язковим для сторін) з дня його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2018. У випадку, якщо жодна із сторін не заявила про розірвання договору, договір вважається пролонгованим на тих самих умовах на наступний календарний рік.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 600 199,63 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000068 від 23.05.2018.

Договір купівлі - продажу № 1710 від 17.10.2017 не містить умови щодо строків оплати поставленого товару.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати.

Відтак, обов'язок відповідача оплатити товар, з огляду на приписи статті 692 Цивільного кодексу України, виникає з моменту його прийняття (тобто, Відповідач зобов'язаний сплатити товар не пізніше 24.05.2018).

Однак, Відповідач порушив умови договору і сплатив вартість товару не у повному обсязі та несвоєчасно. Так, позивачем було оформлено та пред'явлено відповідачу рахунок - фактуру №СФ-0000068 від 23.05.2018 на загальну суму 600 199,63 грн. Відповідачем 11.06.2018 оплачено рахунок - фактуру №СФ-0000068 від 23.05.2018 частково на суму 155 019,96 грн. Вартість товару, в розмірі 445 179,67 грн., залишилась несплаченою. Внаслідок цього у ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Болид К" утворилась заборгованість перед ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" у розмірі 445 179,67 грн.

Щодо заперечень відповідача про те, що позивач втратив право вимоги до відповідача через те, що відступив право вимоги за цими правовідносинами іншій особі (що підтверджується Договором відступлення права вимоги № 17/08 від 17.08.2018 та актом звіряння від 31.08.2018), слід зазначити таке.

Відповідно до п. 10.3 договору № 17/08, укладеного в рамках договору № 11/10 від 05.10.2017, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" (постачальник) відступає ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Цертум" (покупець) права вимоги виконання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Болид К" (код ЄДРПОУ: 33473240) (боржник 1) всіх обов'язків з оплати заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних збитків, які виникнуть та/чи можуть виникнути в майбутньому у строк з 05.10.2017 по 31.12.2019 на підставі факту поставки (іншої форми передачі права власності) товару постачальником на користь боржника 1.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Цьому кореспондує зміст статей 512, 514 Цивільного кодексу України, з яких вбачається, що законодавець передбачив право відступлення тільки дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу відступлених прав.

Так, згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 514 Цивільного кодексу України, визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що предметом договору відступлення права вимоги є вимога, яка існує на момент такого відступлення, і характеристика (детальний опис) цієї вимоги є істотною умовою такого договору, щодо якої сторони обов'язково мають дійти згоди.

З тексту пп. 10.2 - 10.9 договору № 17/08, укладеного в рамках договору № 11/10 від 05.10.2017, не вбачається яка саме вимога була відступлена, так як відсутній ії детальний опис. А отже, вказані пункти не містять визначення предмету договору і сторони не дійшли згоди щодо цієї істотної умови договору. ОСОБА_2 того, станом на день укладання Договору № 17/08, укладеного в рамках договору № 11/10 зобов'язання за Договором купівлі - продажу № 1710 від 17.10.2017 ще не існували, оскільки сам Договір купівлі - продажу № 1710 було укладено значно пізніше (через 12 днів).

З вищенаведеного вбачається, що правочин № 17/08 (в рамках договору № 11/10 від 05.10.2017), про відступлення права вимоги за Договором купівлі - продажу № 1710 від 17.10.2017 про поставку товару за накладною № РН-0000068 від 23.05.2018 - є неукладеним. А отже, цей правочин не породжує жодних юридичних наслідків і не може бути підставою для відмови в позові.

ОСОБА_2 цього, слід звернути увагу, що Договір № 11/10 від 05.10.2017 (який містить положення неукладеного Правочину № 17/08 про відступлення права вимоги) викладено на кількох окремих аркушах, які не прошиті у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення цілісності. Кожен з цих аркушів не містить підписів уповноважених представників сторін. Такі обставини не виключає можливість заміни/зміни тексту договору чи спотворенню його змісту. Такий документ може бути взяти до уваги судом лише за умови, якщо жодна із сторін не заперечує проти його справжності і аутентичності. З огляду на це, заперечення відповідача про те, що Договір купівлі - продажу № 1710 від 17.10.2017 також укладено в такий самий спосіб, не можуть бути взяті до уваги судом, так як жодна із сторін не заперечує проти його справжності і аутентичності.

Щодо твердження відповідача про те, що між сторонами укладений акт звіряння, відповідно до якого станом на 31.08.2018 заборгованість між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Болид К" відсутня, слід зазначити таке.

Відповідно до вимог чинного законодавства, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі, Акт звіряння взаємних розрахунків у цій справі не може слугувати підставою для відмови в позові.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 445179,67 грн. слід задовольнити.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі пункту 6.4 договору та з урахуванням вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» позивачем нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за загальний період з 24.05.2018 по 15.01.2019 пеню у розмірі 103 760,71грн.

Перевіривши розрахунок пені, доданий до позову, суд встановив, що позивачем при здійсненні нарахування пені не було враховано положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України у відповідності до якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положення договору № 1710 від 17.10.2017 не встановлюють іншого періоду нарахування штрафних санкції, ніж визначено ст. 232 Господарського кодексу України.

Враховуючи положення статті 692 Цивільного кодексу України, граничним строком оплати товару є 23.05.2018. Належним загальним періодом нарахування пені у даному випадку є з 24.05.2018 до 23.11.2018 включно.

Відтак, правильним розрахунком пені є такий:

- на суму 600 199,63 грн. за період з 24.05.2018 по 10.06.2018 - 10 063,62грн.;

- на суму 445 179,67 грн. за період з 11.06.2018 по 23.11.2018 - 71 423,89 грн.

Всього: 81 487,51 грн.

За таких обставин, вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 103 760,71грн. слід задовольнити частково на суму 81 487,51 грн. У задоволенні вимоги про стягнення пені у розмірі 22 273,2 грн. слід відмовити.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати інфляційну складову у розмірі 23 070,19грн. за загальний період з червня 2018 по грудень 2018 та 3% річних у розмірі 8816грн. за загальний період з 24.05.2018 по 15.01.2019.

При перевірці розрахунків вказаних сум судом встановлено, що інфляційна складова за загальний період з червня 2018 по грудень 2018 становить 23 070,77 грн.; 3% річних за загальний період з 24.05.2018 по 15.01.2019 становлять 8901,2грн. Тобто суми інфляційної складової та 3% річних через несплату основного боргу становлять суми в більшому розмірі, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Згідно ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення інфляційної складової слід задовольнити в межах заявлених вимог у розмірі 23 070,19 грн., а 3% річних - у розмірі 8816,00 грн.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 191, 231, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Прийняти відмову позивача від позову у частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 0,93 грн.

Закрити провадження у справі у частині вимог позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 0,93 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Болид К" (місцезнаходження: 49019, м. Дніпро, вул. Академіка Белолюбського, буд. 68, корп. 2, кім. 214; код ЄДРПОУ: 33473240) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" (місцезнаходження: 49033, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ: 38359454) суму основного боргу у розмірі 445 179,67 грн., пеню у розмірі 81 487,51 грн., інфляційну складову у розмірі 23 070,19 грн., 3% річних у розмірі 8 816,00 грн. та витрати з оплати судового збору у розмірі 8378,3 грн.

У задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 22 273,20 грн. - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.03.2019.

Суддя Ніколенко М.О.