Ухвала

від 25.03.2019 по справі 910/2719/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

25.03.2019Справа № 910/2719/16 Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. , розглянувши без повідомлення сторін заяву Акціонерного товариства "Перший Київський машинобудівний завод" про видачу дублікату наказу від 25.07.2016 року та додані до неї документи у справі

За позовом Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Перший Київський машинобудівний завод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Текон Плюс"

про стягнення 494 464,67 грн., -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Текон Плюс" суми в розмірі 494 464,67 грн., з яких 440 371,82 грн. сума основного боргу, 48 813,58 грн. сума пені та 5 279,27 грн. сума 3 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2016 року (повне рішення складено 11.07.2016 року) у справі №910/2719/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" задоволено частково та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 440 371,82 грн., 3% річних в розмірі 5 279,27 грн., судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 6 684,75 грн. та судовий збір за розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду від 22.02.2016р. у розмірі 1 378,00 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

25.07.2016 року Господарським судом міста Києва на виконання вказаного рішення видано наказ.

14.03.2019 року до суду від позивача надійшла заява про видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 року у цій справі.

Розглянувши заяву Акціонерного товариства "Перший Київський машинобудівний завод" про видачу дубліката наказу у цій справі, суд дійшов висновку її задовольнити з наступних підстав.

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 ГПК України в редакції станом на дату видачі наказу суду).

15.12.2017 року набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, відповідно до ч. 1 ст. 327 якого виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Пунктом 19.4 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Як було вказано вище, 25.07.2016 року на виконання судового рішення, яке набрало законної сили з 22.07.2016 року у цій справі, судом видано відповідний наказ зі строком його пред'явлення до виконання - 22.07.2017 року (в редакції Закону України "Про виконавче провадження" станом на дату видачі наказу).

Разом з тим, 05.10.2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" 1404-VIII від 02.06.2016 року.

Згідно п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

За приписами ч. ч. 4, 5 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:

1) пред'явлення виконавчого документа до виконання;

2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

У ч. 5 ст. 37 названого Закону передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця Печерського районного відділу ДВС міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 02.02.2018 року ВП № 51964523 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ (наказ суду від 25.07.2016 року у цій справі) повернуто стягувачу.

З урахуванням викладеного, суд встановив, що позивач звернувся із заявою про видачу дубліката наказу суду від 25.07.2016 року у цій справі до закінчення строку, встановленого ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" 1404-VIII від 02.06.2016 року для пред'явлення вказаного виконавчого документа до виконання.

При розгляді заяви стягувача суд також враховує, що відповідно до ст. ст. 18, 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 17, частина перша статті 55, частина п'ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012, а також Рішення від 26 червня 2013 року, № 5-рп/2013.

Водночас, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до п. 19.4 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 за видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підтвердження сплати судового збору в розмірі 57,63 грн (1 921,00 грн х 0,03), позивачем до заяви додано оригінал квитанції № 4470667 від 11.03.2019 року.

За таких обставин, заява Акціонерного товариства "Перший Київський машинобудівний завод" про видачу дублікату наказу від 25.07.2016 року у цій справі є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 232-235, п. 19.4 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства "Перший Київський машинобудівний завод" про видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 року у справі №910/2719/16 задовольнити.

2. Видати дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 року у справі №910/2719/16.

3. Оригінал наказу Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 року у справі №910/2719/16 вважати таким, що втратив чинність.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Морозов С.М.