Постанова
від 25.03.2019 по справі 910/15245/17
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2019 р. Справа№ 910/15245/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засідання: Мельничук О.С.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом Кравчук А.С.,

від відповідача за первісним позовом не з`явились,

від третьої особи 1 не з`явились,

від третьої особи 2 не з`явились,

розглянувши апеляційні скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015"

та Вищого навчального закладу "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2018

(повний текст рішення складено 31.05.2018)

у справі № 910/15245/17 (суддя Ю.В. Картавцева)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015"

до Вищого навчального закладу "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за первісним позовом Фірма "Бош Інтернешенл Інк"

про усунення перешкод,

за зустрічним позовом Вищого навчального закладу "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом Державний реєстратор Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Хафусова Владислава В'ячеславівна,

про визнання недійсним правочину, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Вищого навчального закладу "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33 шляхом виселення та шляхом зобов'язання відповідача змінити місцезнаходження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач є власником нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, а тому відповідач займає належне позивачу на праві власності майно безпідставно.

19.10.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Вищого навчального закладу "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" про визнання одностороннього нікчемного правочину по зверненню стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" на предмет іпотеки за договором іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007 між Вищим навчальним закладом "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Райффайзен Банком Аваль таким, що є недійсним.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, позивач за зустрічним позовом вказує на те, що ні фізична, ні юридична особа, якщо вона не є банком або іншою фінансовою установою, не можуть бути іпотекодержателями за договором іпотеки, який забезпечує виконання зобов'язання за кредитним договором, тоді-як відповідач за зустрічним позовом не є фінансовою установою; ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/16036/17 встановлено, що власником спірного майна є позивач за зустрічним позовом, а тому правочин по зверненню стягнення на предмет іпотеки є недійсним, а правочин по відступленню прав за договором іпотеки спрямований на заволодіння майном і тому порушує публічний порядок.

30.03.2018 до відділу діловодства місцевого суду від позивача за зустрічним позовом отримано заяву про визнання недійсним договору відступлення прав за договором іпотеки між ПАТ Комерційний банк Глобус та ТОВ Д-Трейд 2015 від 08.06.2015 в порядку ч. 3 ст. 184 Господарського процесуального кодексу України та заяву про визнання нікчемного правочину відступлення прав за договором іпотеки між ПАТ Комерційний банк Глобус та ТОВ Д-Трейд 2015 від 08.06.2015, який пов'язаний з предметом спору, таким, що є повністю недійсним в порядку ч. 3 ст. 184 Господарського процесуального кодексу України. Вказані заяви мотивовані тими ж доводами, що й позовна заява.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2018 у справі №910/15245/17 первісний позов задоволено частково: усунуто перешкоди у користуванні належним Товариству з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" майном за адресою м. Київ, вул. Смоленська, 31-33 шляхом виселення Вищого навчального закладу "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю з приміщень будівлі адміністративно-побутового корпусу № 36 (літ. А), що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Смоленська, 31-33 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 334327680000); в іншій частині первісного позову відмовлено. Присуджено до стягнення з Вищого навчального закладу "Київський економічний інститут менеджменту" у формі ТОВ на користь ТОВ"Д-Трейд 2015" судовий збір у розмірі 1.600,00 грн. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Задовольняючи первісний позов, місцевий суд виходив з того, що відповідачем за первісним позовом не доведено наявності в нього правових підстав для знаходження в будівлі, належній позивачу за первісним позовом. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, місцевий дійшов висновку, що позивачем за зустрічним позовом не доведено наявності підстав вважати звернення стягнення на предмет іпотеки за спірним іпотечним договором неправомірним.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач за первісним позовом звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні первісного позову та прийняти постанову, якою задовольнити первісні позовні вимоги в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що під час прийняття рішення суду першої інстанції судом неправильно застосовані норми матеріального права, не було з'ясовано всіх обставини справи, крім того, зазначене рішення прийняте з порушенням норм процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що наявність відомостей у Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про місцезнаходження відповідача за первісним позовом у приміщеннях будівлі, належної позивачу за первісним позовом, порушує його права як власника та з огляду на положення ст. 93 ЦК України, ч.ч. 1, 2 ст. Закону України Про державну реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань може бути використана, зокрема, державними правоохоронними та контролюючими органами для безпідставного доступу до цих приміщень.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач за первісним позовом також звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічні позовні вимоги в повному обсязі.

Зокрема, скаржник зазначає, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що: позивачем за первісним позовом не надано доказів щодо наявності правових підстав набуття ним права власності на приміщення будівлі адміністративно-побутового корпусу № 36 (літ. А), що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Смоленська, 31-33; внесенню змін до відомостей про вказаний об'єкт у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно передували дії групи невстановлених осіб; наявність кримінальних і адміністративних проваджень щодо реєстрації прав на спірний об'єкт ставить під сумнів запис в реєстрі; відповідачем за первісним позовом не отримувались від позивача повідомлення про усунення порушення (відповідач за первісним позовом ставить під сумнів копію повідомлення про вручення №0103316541880 та просить суд не приймати її як доказ); дії позивача за первісним позовом містять ознаки дискримінаційних дій відносно інвестицій третьої особи; вимоги позивача за первісним позовом про усунення перешкод за своєю правовою природою є вимогами про витребування майна, а тому позивач мав звернутися з віндикаційним позовом та сплатити відповідний судовий збір за подання позову майнового характеру; позивач за первісним позовом не має статусу фінансової чи кредитної установи для того, щоб набути статус сторони кредитного договору, що свідчить про нікчемність правочину щодо набуття статусу іпотекодержателя; задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок об'єкта іпотеки шляхом реєстрації права власності суперечить нормам Закону України Про іпотеку станом на дату укладання договору іпотеки; у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відсутні відомості про реєстрацію відступлення права вимоги за кредитним договором; позивачем за первісним позовом не надано доказів відшкодування іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя в порядку ст. 37 Закону України Про іпотеку .

Також, на думку позивача за зустрічним позовом, місцевий суд не врахував того, що ні фізична, ні юридична особа, якщо вона не є банком або іншою фінансовою установою, не можуть бути іпотекодержателями за договором іпотеки, який забезпечує виконання зобов'язання за кредитним договором, тоді-як відповідач за зустрічним позовом не є фінансовою установою; в ухвалі Господарського суду міста Києва у справі № 910/16036/17 встановлено, що власником спірного майна є позивач за зустрічним позовом, а тому правочин по зверненню стягнення на предмет іпотеки є недійсним; правочин по відступленню прав за договором іпотеки спрямований на заволодіння майном, а тому порушує публічний порядок.

Актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 справу №910/15245/17 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2018 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Хрипун О.О., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2018 у справі №910/15245/17 апеляційні скарги прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено справу до розгляду на 22.11.2018.

22.11.2018 розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням головуючого судді Агрикової О.В. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2018 у справі № 910/15245/17, після виходу головуючого судді у справі Агрикової О.В. з лікарняного 06.12.2018, розгляд справи призначено на 19.12.2018.

Розпорядженням № 09.1-08/660/18 від 19.12.2018 у зв'язку з участю судді Хрипуна О.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у ХVІ позачерговому з'їзді суддів України, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/15245/17.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2018 для розгляду апеляційних скарг у справі № 910/15245/17було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Михальська Ю.Б.

19.12.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Фірма "Бош Інтернешенл Інк" надійшла заява, в якій остання просила прийняти до відома неможливість участі представника у судовому засіданні, прийняти окрему ухвалу про визнання дій ТОВ "Д-Трейд 2015" протиправними.

Крім того, 19.12.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Фірма "Бош Інтернешенл Інк" надійшла заява про відвід судді ХрипунаО.О.

Колегія суддів звертає увагу, що заява Фірма "Бош Інтернешенл Інк" про відвід судді Хрипуна О.О. залишається без розгляду, оскільки суддя Хрипун О.О., як зазначено вище, замінений відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2018, апеляційні скарги в даній справі передано на розгляд колегії суддів у складі суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 у справі № 910/15245/17 прийнято апеляційні скарги ТОВ"Д-Трейд 2015" та Вищого навчального закладу "Київський економічний інститут менеджменту" у формі ТОВ на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2018 у справі №910/15245/17 до провадження у визначеному складі суду, розгляд справи призначено на 11.01.2019.

29.12.2018 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від ТОВ "Д-Трейд 2015" надійшло клопотання про повернення заяв компанії Бош Інтернешнл Інк. від 22.11.2018 року та 19.12.2018 року без розгляду і застосування заходів примусу за зловживання процесуальними правами.

09.01.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Фірма "Бош Інтернешенл Інк" надійшла заява про приєднання до апеляційної скарги ВНЗ КЕІМ на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2018 року у справі №910/15245/17.

Відповідно до ч. 2, ст. 265 Господарського процесуального кодексу України заяву про приєднання до апеляційної скарги може бути подано до початку розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 2, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

З матеріалів справи вбачається, що апеляційне провадження у даній справі відкрито 19.06.2018 року, а саме з ухвали Київського апеляційного господарського суду (т.6, а.с. 65-67).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 року розгляд апеляційної скарги призначено на 10.07.2018 року. (т.6, а.с. 92-94).

У відповідності до ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Враховуючи вищенаведене, а саме те, що заява Фірма "Бош Інтернешенл Інк" про приєднання до апеляційної скарги ВНЗ КЕІМ на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2018 року у справі №910/15245/17 надійшла 09.01.2019 року, тобто після відкриття першого судового засідання, тобто в порушення ч. 2 ст. 207 ГПК України, а також не надано обґрунтованого клопотання про поновлення строку для подання заяв та клопотань, колегія суддів залишає останню без розгляду.

11.01.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Фірма "Бош Інтернешенл Інк" надійшло клопотання про залишення без розгляду клопотання ТОВ"Д-Трейд 2015" про повернення заява компанії Бош Інтернешнл Інк. від 22.11.2018 та 19.12.2018 без розгляду .

11.01.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Фірма "Бош Інтернешенл Інк" надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю участі у судовому засіданні, призначеному на 11.01.2019.

11.01.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Фірма "Бош Інтернешенл Інк" надійшла заява про відвід суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г., Михальської Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2019 у даній справі заяву Фірми "Бош Інтернешенл Інк" про відвід суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г., Михальської Ю.Б. у справі № 910/15245/17 визнано необґрунтованою; зупинено апеляційне провадження у даній справі та передано справу № 910/15245/17 для визначення судді автоматизованою системою відповідно до ст. 32 ГПК України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2019 заяву Фірми "Бош Інтернешенл Інк" про відвід суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г., Михальської Ю.Б. передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Калатай Н.Ф., суддів: Мартюк А.І., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 колегію суддів у визначеному складі відмовлено у задоволенні заяви Фірми "Бош Інтернешенл Інк" про відвід суддів АгриковоїО.В., Чорногуза М.Г., Михальської Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2019 розгляд справи № 910/15245/17 призначено на 31.01.2019.

31.01.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від фірми "Бош Інтернешенл Інк" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до перегляду ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2019 року у справі в порядку Касаційного оскарження за касаційною скаргою Вищого навчального закладу "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2019 року №910/15245/17.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2019 року зупинено провадження у справі №910/15245/17 до повернення до Північного апеляційного господарського суду матеріалів оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2019 з Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного господарського від 09.01.2019 у справі №910/15245/17, відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Вищого навчального закладу "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2019.

25.02.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) надійшли матеріали оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2019 року у справі №910/15245/17.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2019 року поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи на 25.03.2019 року.

18.03.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача за первісним надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 року по справі №910/17258/17.

25.03.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від фірми "Бош Інтернешенл Інк" надійшла заява про прийняття окремої ухвали про наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями міжнародного злочинного угрупування по протиправному безоплатному заволодінню нерухомим майном ВНЗ КЕІМ - будівлею адміністративно-побутового корпусу №36 за адресою м. Київ, вул. Смоленська, 31-33. Про прийняття окремої ухвали про наявність можливого причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями міжнародного злочинного угрупування по протиправному безоплатному заволодінню нерухомим майном ВНЗ КЕІМ - будівлею адміністративно-побутового корпусу №36 за адресою м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, як такі, які мають стати предметом розслідування Служби Безпеки України.

Також, 25.03.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від фірми "Бош Інтернешенл Інк" надійшла заява про зупинення провадження у справі в порядку передбаченому п. 4, ч. 1, ст. 228 Господарського процесуального кодексу України та про прийняття окремої ухвали про необхідність розслідування фактів та обставин Службою Безпеки України, у зв`язку із наявністю ознак дій по вчиненню капіталів за межі України на користь пов06язаних осіб з АТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк всупереч Указу Президента України 82/2019 про введення в дію рішення РНБО України від 19.03.2019 року Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) .

Дослідивши зазначені вище заяви колегія суддів дійшла висновку про залишення їх без розгляду з огляду на наступне.

Частинами 1, 2 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що заяви фірми "Бош Інтернешенл Інк" подані після відкриття першого судового засідання, тобто в порушення ч. 2 ст. 207 ГПК України, а також не надано обґрунтованого клопотання про поновлення строку для подання заяв та клопотань, колегія суддів залишає останні без розгляду.

В судовому засіданні 25.03.2019 року представник позивача за первісним позовом надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу позивача та відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача. Представники відповідача за первісним позовом, третьої особи 1 та третьої особи 2 в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомленні належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників відповідача за первісним позовом, третьої особи 1 та третьої особи 2.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07.11.2007 між Відкритим акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль , та Вищим навчальним закладом "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю укладено генеральну кредитну угоду № 010/21-03/179, та в подальшому укладено кредитний договір № 012/21-03/180 від 07.11.2007; кредитний договір №010/322904/0220497 від 17.07.2014; кредитний договір № 011/322904/207848 від 08.04.2014.

08.11.2007 між Відкритим акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль (іпотекодержатель), та Вищим навчальним закладом "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (іпотекодавець) укладено договір іпотеки № 010/21-03/179/1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрований у реєстрі за № 6527, п. 1.1 якого передбачено, що цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з генеральної кредитної угоди № 010/21-03/179 від 07.11.2007 з додатковими угодами до неї та кредитними договорами, що укладені та будуть укладені в її рамках (далі - кредитна угода), укладеної між іпотекодержателем та іпотекодавцем, за умовами якої іпотекодавець зобов'язується перед іпотекодержателем в повному обсязі повернути кредитні кошти у розмірі 6.500.000,00 грн., сплатити проценти за користування кредитними коштами - 12,5% річних, комісії, можливу неустойку у розмірі, в строк до 30.10.2017 та у випадках, передбачених генеральною кредитною угодою, а також виконати інші умови генеральної кредитної угоди та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов генеральної кредитної угоди.

Пунктом 1.2. договору іпотеки з урахуванням договору про внесення змін №1 до договору іпотеки від 08.04.2014 передбачено, що в забезпечення виконання зобов'язань іпотекодавця, вказаних у п. 1.1. цього договору, іпотекодавець на умовах, передбачених договором, передає в наступну іпотеку належне йому нерухоме майно, яким є будівля адміністративно-побутового корпусу №36 (літ. А) площею 4845,00 кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, що розташований на земельній ділянці з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Смоленська, 31-33 у Солом'янському районі м. Києва, розмір - 0,1068 га, цільове призначення - для обслуговування та експлуатації будівлі інституту, кадастровий номер 8000000000:69:35:0019.

Згідно з п. 2.10 договору іпотеки, у разі порушення іпотекодавцем умов генеральної кредитної угоди або умов цього договору або у випадках, передбачених ст. 12 Закону України Про іпотеку , іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання в не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до п. 2.11 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України Про іпотеку ; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому витрати іпотекодержателя, пов'язані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням та зверненням стягнення на предмет іпотеки також забезпечуються цією іпотекою, тобто ці витрати бере на себе іпотекодавець та вони підлягають відшкодуванню іпотекодержателю в повному обсязі.

Як встановлено п. 2.12 договору іпотеки, у відповідності до ст. 36 Закону України Про іпотеку , цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотекодержатель на власний розсуд може: згідно зі ст. 37 Закону України Про іпотеку набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань іпотекодавця за генеральною кредитною угодою (в цьому випадку цей договір - застереження п. 2.12 - є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки); згідно зі ст. 38 Закону України Про іпотеку продати предмет іпотеки будь-якому покупцеві, при цьому ціна продажу предмета іпотеки може бути встановлена за вибором іпотекодержателя, або в розмірі заставної вартості предмета іпотеки, визначеної п. 1.3. цього договору або на підставі оцінки, що підготовлена незалежним суб'єктом оціночної діяльності (договір купівлі-продажу, укладений у відповідності до цього пункту, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки).

Дослідивши зміст договору іпотеки №010/21-03/179/1, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрованого у реєстрі за №6527, місцевий суд дійшов до правильного висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є іпотечним договором, яким забезпечено виконання зобов'язання боржника за генеральною кредитною угодою № 010/21-03/179 від 07.11.2007 з додатковими угодами до неї та кредитними договорами, що укладені в її рамках.

Положеннями ст. 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

При цьому, статтею 4 Закону України Про іпотеку в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки, передбачено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Відповідно до чинного на момент укладення договору іпотеки Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 р. N 410, державна реєстрація іпотек здійснюється з метою: реалізації переважного права іпотекодержателя у задоволенні вимог за рахунок предмета іпотеки перед іншими іпотекодержателями незареєстрованих або зареєстрованих пізніше прав чи вимог на предмет іпотеки; надання в інтересах фізичних чи юридичних осіб інформації про обтяження нерухомого майна іпотекою або про відсутність такого обтяження.

При цьому, відповідно до п. 2 вказаного Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек Державний реєстр іпотек - єдина комп'ютерна база даних про обтяження і зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором, передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної.

Державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. 13.11.2007 було зареєстровано в Державному реєстрі іпотек обтяження іпотекою будівлі адміністративно-побутового корпусу № 36 (літ. А) загальною площею 4845,00 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Смоленска, 31-33; іпотекодавець - Вищий навчальний заклад Київський економічний інститут менеджменту у формі товариства з обмеженою відповідальністю; підстава обтяження - договір іпотеки №010/21-03/179/1, серія та номер 6527, виданий 08.11.2007, видавник: приватний нотаріус Михайленко С.А. (реєстраційний номер іпотеки 6024376). Вказана інформація підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 07.10.2015 №45258426.

22.04.2015 між Публічним акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством Артем-Банк (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених договором, первісний кредитор відступає новому кредитору належні йому права вимоги (права грошової вимоги первісного кредитора до боржника - Вищого навчального закладу Київський економічний інститут менеджменту у формі товариства з обмеженою відповідальністю) за кредитним договором (генеральна кредитна угода № 010/21-03/179 від 07.11.2007; кредитний договір №012/21-03/180 від 07.11.2007; кредитний договір № 010/322904/0220497 від 17.07.2014; кредитний договір № 011/322904/207848 від 08.04.2014), а новий кредитор замінює первісного кредитора як сторону кредитора у кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором; новий кредитор сплачує первісному кредитору вартість прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених договором.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що в дату відступлення прав вимоги (дата повного виконання новим кредитором обов'язку сплатити первісному кредиторові вартість прав вимоги в розмірі та порядку відповідно до умов договору) первісний кредитор вважається таким, що відступив, а новий кредитор таким, що набув права вимоги до боржника та набув усіх прав та обов'язків сторони - кредитора за кредитним договором.

Згідно з п. 3.1. договору вартість прав вимоги за договором становить 2.990.855,76 грн., в тому числі 2.220.108,02 грн. за кредитним договором №012/21-03/180 від 07.11.2007, 602.513,58 грн. за кредитним договором №011/322904/207848 від 08.04.2014, 168.234,16 грн. за кредитним договором №010/322904/0220497 від 17.07.2014.

Новий кредитор зобов'язується сплатити первісному кредитору вартість прав вимоги, вказану в п. 3.1. договору, в день підписання договору шляхом переказу коштів на рахунок первісного кредитора (п. 3.2. договору).

При цьому, представником третьої особи на стороні відповідача за первісним позовом 02.05.2018 надано докази сплати передбаченої договором відступлення вартості відступлення.

22.04.2015 між Публічним акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль (цедент) та Публічним акціонерним товариством Артем-Банк (цесіонарій) укладено договір відступлення прав за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В. та зареєстрований у реєстрі за № 554, п. 1.1. якого зазначено: у зв'язку з укладанням між цедентом та цесіонарієм договору відступлення прав вимоги від 22.04.2015, за яким цесіонарій (новий кредитор) зобов'язався сплатити цеденту (первісному кредитору) вартість прав вимоги, а цедент - відступити цесіонарію права вимоги за кредитним договором, який означає наступні договори: генеральна кредитна угода № 010/21-03/179 від 07.11.2007; кредитний договір №012/21-03/180 від 07.11.2007; кредитний договір №010/322904/0220497 від 17.07.2014; кредитний договір №011/322904/207848 від 08.04.2014, цедент передає, а цесіонарій приймає права за договором іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007, укладеним цедентом з Вищим навчальним закладом Київський економічний інститут менеджменту у формі товариства з обмеженою відповідальністю та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. за реєстровим №6527.

Згідно з п. 2.1. договору права за іпотечним договором вважаються переданими (відступленими) з моменту підписання та нотаріального посвідчення цього договору, але не раніше ніж з моменту переходу від цедента до цесіонарія прав, що є предметом договору відступлення прав вимоги, визначеного договором відступлення прав вимоги.

22.04.2015 між Публічним акціонерним товариством Артем-Банк (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Глобус (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених договором, первісний кредитор відступає новому кредитору належні йому права вимоги (права грошової вимоги первісного кредитора до боржника - Вищого навчального закладу Київський економічний інститут менеджменту у формі товариства з обмеженою відповідальністю) за кредитним договором (генеральна кредитна угода №010/21-03/179 від 07.11.2007; кредитний договір №012/21-03/180 від 07.11.2007; кредитний договір №010/322904/0220497 від 17.07.2014; кредитний договір №011/322904/207848 від 08.04.2014), а новий кредитор замінює первісного кредитора як сторону кредитора у кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором; новий кредитор сплачує первісному кредитору вартість прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених договором.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що в дату відступлення прав вимоги (дата повного виконання новим кредитором обов'язку сплатити первісному кредиторові вартість прав вимоги в розмірі та порядку відповідно до умов договору) первісний кредитор вважається таким, що відступив, а новий кредитор таким, що набув права вимоги до боржника та набув усіх прав та обов'язків сторони - кредитора за кредитним договором.

Згідно з п. 3.1. договору вартість прав вимоги за договором становить 2.995.855,76 грн.

22.04.2015 між Публічним акціонерним товариством Артем-Банк (цедент) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Глобус (цесіонарій) укладено договір відступлення прав за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В. та зареєстрований у реєстрі за № 556, п. 1.1. якого зазначено: у зв'язку з укладанням між цедентом та цесіонарієм договору відступлення прав вимоги від 22.04.2015, за яким цесіонарій (новий кредитор) зобов'язався сплатити цеденту (первісному кредитору) вартість прав вимоги, а цедент - відступити цесіонарію права вимоги за кредитним договором, який означає наступні договори: генеральна кредитна угода №010/21-03/179 від 07.11.2007; кредитний договір №012/21-03/180 від 07.11.2007; кредитний договір №010/322904/0220497 від 17.07.2014; кредитний договір №011/322904/207848 від 08.04.2014, цедент передає, а цесіонарій приймає права за договором іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007, укладеним Публічним акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль з Вищим навчальним закладом Київський економічний інститут менеджменту у формі товариства з обмеженою відповідальністю та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. за реєстровим №6527.

08.06.2015 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Глобус (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Д-Трейд 2015 (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених договором, первісний кредитор відступає новому кредитору належні йому права вимоги (права грошової вимоги первісного кредитора до боржника - Вищого навчального закладу Київський економічний інститут менеджменту у формі товариства з обмеженою відповідальністю) за кредитним договором (генеральна кредитна угода №010/21-03/179 від 07.11.2007; кредитний договір №012/21-03/180 від 07.11.2007; кредитний договір №010/322904/0220497 від 17.07.2014; кредитний договір №011/322904/207848 від 08.04.2014), а новий кредитор замінює первісного кредитора як сторону кредитора у кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором; новий кредитор сплачує первісному кредитору вартість прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно з п. 3.1. договору вартість прав вимоги за договором становить 3.098.591,64 грн., в тому числі, 2.995.855,76 грн. - первісна вартість прав вимоги, придбаних ПАТ КБ Глобус у ПАТ Артем-Банк згідно з договором відступлення права вимоги від 22.04.2015, 61.582,34 грн. - проценти за користування кредитними коштами за період з 22.04.2015 по 07.06.2015, 41.153,54 грн. - винагорода первісного кредитора.

08.06.2015 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Глобус (первісний іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю Д-Трейд 2015 (новий іпотекодержатель) укладено договір відступлення прав за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тихоненко Ю.І., зареєстрований у реєстрі за №339, п. 1.1. якого зазначено: у зв'язку з укладанням між первісним іпотекодержателем та новим іпотекодержателем договору відступлення прав вимоги від 08.06.2015, за яким новий іпотекодержатель (новий кредитор) зобов'язався сплатити первісному іпотекодержателю (первісному кредитору) вартість прав вимоги, а первісний іпотекодержатель - відступити новому іпотекодержателю права вимоги за кредитним договором, до складу якого входять: генеральна кредитна угода №010/21-03/179 від 07.11.2007; кредитний договір №012/21-03/180 від 07.11.2007; кредитний договір №010/322904/0220497 від 17.07.2014; кредитний договір №011/322904/207848 від 08.04.2014, первісний іпотекодержатель передає, а новий іпотекодержатель приймає права за договором іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007, укладеним між Публічним акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль та Вищим навчальним закладом Київський економічний інститут менеджменту у формі товариства з обмеженою відповідальністю та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. за реєстровим № 6527.

Згідно з п. 2.1 договору права за іпотечним договором вважаються переданими (відступленими) з моменту підписання та нотаріального посвідчення цього договору, але не раніше ніж з моменту переходу від первісного іпотекодержателя до нового іпотекодержателя прав, що є предметом договору відступлення прав вимоги, визначеного договором відступлення прав вимоги.

Відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №24591540 від 21.09.2015 державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Хафусової Владислави Вячеславівни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №11263157 про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" права власності на об'єкт нерухомого майна - будівля адміністративного-побутового корпусу №36 (літ.А) за адресою м. Київ, вул. Смоленська, 31-33; площа 4845 кв.м. дата державної реєстрації 12.08.2015; підстава виникнення права власності: договір іпотеки №010/21-03/179/1, серія та номер 6528, виданий 08.11.2007, видавник - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А., договір про внесення змін №1 до договору іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007, серія та номер 1154, виданий 08.04.2014, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А., договір відступлення прав за договором іпотеки, серія та номер 339, виданий 08.06.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тихоненко Ю.І. Наведене підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 13.04.2018 №120572613).

В обґрунтування первісного позову позивач за первісним позовом зазначає, що згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач є власником нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, а тому відповідач займає належне позивачу на праві власності майно безпідставно.

Переглядаючи спір по суті, колегія суддів відзначає, що відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 Цивільного кодексу України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

При цьому, згідно зі ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст. 1079 Цивільного кодексу України фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Таке ж положення передбачено ст. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Як зазначав позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом, у останнього відсутнє право на надання фінансових послуг, в тому числі факторингу.

За змістом п. 1 Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 352 від 06.02.2014 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року N 231", до фінансової послуги факторингу відноситься сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Отже, необхідними ознаками для кваліфікації правовідносин як факторингу є, в тому числі, здійснення фінансування клієнта та отримання фактором плати за користування клієнтом грошовими коштами, які надаються під відступлення права вимоги.

В свою чергу, відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого попередній кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати первісному кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 13.04.2016 у справі № 3-238гс16, плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Згідно з п. 3.1. договору відступлення права вимоги від 08.06.2015, вартість прав вимоги за договором становить 3.098.591,64 грн., в тому числі, 2995855,76 грн. - первісна вартість прав вимоги, придбаних ПАТ КБ Глобус у ПАТ Артем-Банк згідно з договором відступлення права вимоги від 22.04.2015, 61582,34 грн. - проценти за користування кредитними коштами за період з 22.04.2015 по 07.06.2015, 41153,54 грн. - винагорода первісного кредитора.

При цьому, згідно з розрахунком вартості права вимоги, що є додатком №4 до договору відступлення права вимоги від 08.06.2015, заборгованість за кредитним договором №012/21-03/180 від 07.11.2007 становить 2.301.315,35 грн., за кредитним договором №011/322904/207848 від 08.04.2014 - 623.387,78 грн., за кредитним договором №010/322904/0220497 від 17.07.2014 - 173.888,51 грн.

Аналіз зазначених умов договору дає підстави для висновку про те, що сума відступленого права вимоги повністю відповідає ціні такого права вимоги, що передбачена у договорі відступлення права вимоги від 08.06.2015.

Суд зазначає, що відступлення права вимоги (уступка вимоги - цесія) являє собою договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора (цедента) новому кредиторові (цесіонарію). Цесія - це заміна особи у зобов'язанні, що виникає в силу укладення відповідного договору купівлі-продажу, міни чи дарування прав, що випливають із зобов'язання. Так, договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати первісному кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги.

Нормами Цивільного кодексу України не встановлено заборони щодо оплатності договору цесії, сторони самі визначають оплатний він чи безоплатний. Якщо договір цесії є оплатним, то до нього застосовуються положення про договір купівлі-продажу, а якщо безоплатний, то застосовуються положення про договір дарування.

В той же час, колегія суддів зазначає, що ознакою факторингової операції є її систематичне виконання суб'єктом господарювання з метою отримання прибутку, тобто по суті здійснення підприємницької діяльності шляхом ведення фінансової діяльності, зокрема укладення факторингових договорів. Аналогічна (як між договором факторингу та оплатним договором цесії) відмінність існує між кредитним договором та договором процентної позики, при цьому остання не заборонена законом при відсутності ліцензії на здійснення фінансової діяльності, якщо така діяльність не є систематичною діяльністю юридичної особи з метою отримання прибутку.

Водночас, сторонами не доведено належними та допустимими доказами, що позивач за зустрічним позовом/відповідач за первісним позовом систематично з метою отримання прибутку здійснює господарську діяльність вказаного виду (укладає факторингові договори).

При цьому, колегією суддів враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 13.04.2016 у справі № 3-238гс16, щодо того, що плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Колегія суддів зазначає, що договір відступлення права вимоги може бути безоплатним або оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати первісному кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. Законом не заборонено укладати оплатний договір відступлення права вимоги (якщо він не має ознак договору факторингу) за відсутності ліцензії на здійснення фінансової діяльності.

Ринкова вартість права вимоги, яке відступається за договором уступки, не обов'язково дорівнює розміру уступленого права вимоги. Так, при визначенні ринкової вартості майнового права (яким є право вимоги) можуть братись до уваги економічні та інші показники (зокрема, можливість фактичного отримання задоволення вимог кредитора боржником (його фінансовий стан), обставини спливу позовної давності щодо вимог, які будуть заявлятись до боржника, наявність способів забезпечення виконання основного зобов'язання тощо).

В той же час, зі змісту договору відступлення права вимоги від 08.06.2015 не вбачається різниці між сумою вимоги за основним зобов'язанням і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за яким передається, відтак в даному разі відсутній елемент плати за передання у розпорядження грошових коштів, наявність якого поряд з іншими, є обов'язковою умовою для визначення правової природи договору як договір факторингу.

За наведених обставин, відсутні передбачені законом підстави вважати, що договір відступлення права вимоги від 08.06.2015 за своєю правовою природою є договором факторингу.

При цьому, щодо доводів позивача за зустрічним позовом/відповідача за первісним позовом, що договір відступлення права вимоги від 08.06.2016 спрямований на заміну сторони кредитного договору - кредитодавця, тоді-як позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом не має статусу фінансової установи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Так, за кредитним договором кредитодавець є боржником відносно позичальника (кредитора) щодо обов'язку надати останньому кредит (у позичальника є право вимагати виконання боржником- банком такого обов'язку), та одночасно позичальник є боржником відносно кредитодавця (кредитора) щодо обов'язку повернути наданий кредит, сплатити проценти.

При цьому, норми цивільного законодавства не передбачають можливості заміни сторони договору, натомість норми ст.ст. 509-525 Цивільного кодексу України встановлюють можливість заміни кредитора у зобов'язанні та заміни боржника у зобов'язанні.

В той же час, за приписами ст. 520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Разом з тим, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, з огляду на вищенаведене, беручи до уваги зміст умов договору відступлення права вимоги від 08.06.2015, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що даний договір передбачав перехід до позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом виключно права вимоги в порядку п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу та заміну кредитора у вказаному зобов'язанні, натомість заміни боржника у даному зобов'язанні в порядку ст. 520 Цивільного кодексу України не відбулось.

При цьому, зазначені у п. 1.1. договору відступлення права вимоги від 08.06.2015 формулювання, що новий кредитор замінює первісного кредитора як сторону кредитора у кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором, виходячи з аналізу умов такого договору в сукупності, фактично свідчать про заміну сторони у зобов'язанні, що є предметом договору, а саме заміну сторони кредитора у зобов'язанні за кредитним договором щодо повернення кредиту, сплати процентів тощо (ст. 512 Цивільного кодексу України), а не заміну сторони кредитодавця за кредитним договором, тобто одночасної заміни кредитора та боржника у зобов'язанні, у розумінні ст. 1054 Цивільного кодексу України.

Так, предметом договору відступлення не є обов'язок банку надати грошові кошти (кредит) позичальникові, оскільки, як вірно встановлено місцевим судом, обставинами, що передували виникненню між сторонами спору у даній справі, були обставини щодо неповернення позичальником (відповідачем за первісним позовом) наданого банком кредиту у строк, передбачений кредитними договорами (тобто, боржником-банком було виконано обов'язок щодо надання позичальникові кредиту), що не дає підстав вважати, що договір відступлення права вимоги від 08.06.2015, поряд з відступленням права вимоги (заміною кредитора у зобов'язанні), був спрямований на переведення боргу (заміну боржника) відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України.

Крім того, щодо доводів позивача за зустрічним позовом, що у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відсутні зареєстровані права вимоги за основним зобов'язанням по відношенню до позивача за зустрічним позовом, колегія суддів зазначає, що в силу ст. 1 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна, відтак цей закон не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Наведені норми закону, які регулюють забезпечення виконання зобов'язання, дають підстави для висновку, що забезпечувальне зобов'язання поділяє юридичну долю основного, оскільки акцесорне правовідношення за своєю правовою природою є додатковим до іншого, основного, без якого воно втрачає свій сенс і значення та виявляється, в тому числі, у неможливості переходу прав кредитора до третьої особи за основним зобов'язанням без одночасного переходу до неї зобов'язання додаткового.

Так, у додатковому характері забезпечувальних зобов'язань вбачається неможливість їх існування поза межами існування основного зобов'язання, а отже виходячи з правової природи забезпечувальних зобов'язань, акцесорні права, що виникають з таких зобов'язань, слідують долі основних у відносинах цесії.

За змістом ст. 24 Закону України Про іпотеку відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Відступлення прав за іпотечним договором та основним зобов'язанням не допускається у разі видачі заставної. Після видачі заставної перехід прав іпотекодержателя за іпотечним договором та основним зобов'язанням до іншої особи здійснюється шляхом передачі заставної у встановленому цим Законом порядку.

При цьому, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 13.04.2018 №120572613, іпотекодержателем за обтяженням, що виникло за договором іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007 (реєстраційний номер іпотеки в Державному реєстрі іпотек 6024376 від 13.11.2007; номер запису про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 5277135), було зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю Д-Трейд 2015 .

Щодо доводів про те, що правочин по відступленню прав за договором іпотеки від 08.06.2015 є таким, що порушує публічний порядок, оскільки спрямований на незаконне заволодіння майном відповідача за первісним позовом, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Так, позивачем за зустрічним позовом не доведено, в чому саме полягає незаконність правочину по відступленню прав за договором іпотеки від 08.06.2015 в розумінні ст. 228 Цивільного кодексу України, а тому такі доводи місцевим судом підставно не прийняті.

З огляду на наведене, у зв'язку з укладанням між Публічним акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством Артем-Банк (новий кредитор) договору відступлення прав вимоги від 22.04.2015, між Публічним акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль (цедент) та Публічним акціонерним товариством Артем-Банк (цесіонарій) договору відступлення прав за договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В. та зареєстрованого у реєстрі за №554, між Публічним акціонерним товариством Артем-Банк (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Глобус (новий кредитор) договору відступлення прав вимоги від 22.04.2015, між Публічним акціонерним товариством Артем-Банк (цедент) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Глобус (цесіонарій) договору відступлення прав за договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В. та зареєстрованого у реєстрі за №556, між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Глобус (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Д-Трейд 2015 (новий кредитор) договору відступлення прав від 08.06.2015, між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Глобус (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю Д-Трейд 2015 (цесіонарій) договору відступлення прав за договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тихоненко Ю.І., зареєстрованого у реєстрі за №339, відбулась заміна кредитора у зобов'язанні, що виникло за генеральною кредитною угодою №010/21-03/179 від 07.11.2007: кредитним договором №012/21-03/180 від 07.11.2007; кредитним договором №010/322904/0220497 від 17.07.2014; кредитним договором №011/322904/207848 від 08.04.2014 та відбулась заміна сторони у акцесорному зобов'язанні, що є предметом договору іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007, укладеного між відповідачем за первісним позовом/позивачем за зустрічним позовом та ПАТ Райффайзен банк Аваль , тобто до позивача перейшло право вимоги, пов'язане із виконанням позичальником кредитного договору та договору забезпечення (договору іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007).

Поряд з цим, позивачем за первісним позовом/відповідачем за зустрічним позовом було складено повідомлення вих№02-15 від 10.06.2015, відповідно до якого позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом повідомив відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом про заміну кредитора у зобов'язанні за кредитним договором №012/21-03/180 від 07.11.2007, кредитним договором №010/322904/0220497 від 17.07.2014, кредитним договором №011/322904/207848 від 08.04.2014; зазначено найменування нового кредитора та реквізити для перерахування коштів на погашення заборгованості за вказаними кредитними договорами.

Колегією суддів встановлено, що вказане повідомлення було надіслано відповідачу за первісним позовом/позивачу за зустрічним позовом 12.06.2015, що підтверджується повідомленням про вручення з номером поштового відправлення №0103316541899 та фіскальним чеком від 12.06.2015 № 9128.

За змістом ст. 12 Закону України Про іпотеку у редакції станом на дату укладання договору іпотеки, у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 33 Закону України Про іпотеку в редакції станом на дату укладання договору іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України Про іпотеку в редакції станом на дату укладання договору іпотеки, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (ч. 2 ст. 36 Закону України Про іпотеку в редакції станом на дату укладання договору іпотеки).

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними (ч. 3 ст. 36 Закону України Про іпотеку в редакції станом на дату укладання договору іпотеки).

Відповідно до приписів ст. 37 Закону України Про іпотеку в редакції станом на дату укладання договору іпотеки, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Право іншої особи з вищим пріоритетом щодо строкового користування нерухомим майном, набутим у власність іпотекодержателем, зберігає чинність відповідно до умов договору, яким обумовлено таке користування. Права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, втрачають чинність.

Як встановлено колегією суддів, відповідно до п. 2.11 договору іпотеки №010/21-03/179/1, звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України Про іпотеку ; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому витрати іпотекодержателя, пов'язані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням та зверненням стягнення на предмет іпотеки також забезпечуються цією іпотекою, тобто ці витрати бере на себе іпотекодавець та вони підлягають відшкодуванню іпотекодержателю в повному обсязі.

Як встановлено п. 2.12 договору іпотеки №010/21-03/179/1, у відповідності до ст. 36 Закону України Про іпотеку , цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотекодержатель на власний розсуд може: згідно зі ст. 37 Закону України Про іпотеку набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань іпотекодавця за генеральною кредитною угодою (в цьому випадку цей договір - застереження п. 2.12 - є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки); згідно зі ст. 38 Закону України Про іпотеку продати предмет іпотеки будь-якому покупцеві, при цьому ціна продажу предмета іпотеки може бути встановлена за вибором іпотекодержателя, або в розмірі заставної вартості предмета іпотеки, визначеної п. 1.3. цього договору або на підставі оцінки, що підготовлена незалежним суб'єктом оціночної діяльності (договір купівлі-продажу, укладений у відповідності до цього пункту, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки).

При цьому, як зазначав відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом, Закон України Про іпотеку в редакції до 2009 року (який діяв на дату укладання спірного договору іпотеки) і в редакції після 2009 року встановлює можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку тільки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, при цьому, вже після прийняття Закону України Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва , що набрав чинності 14.01.2009, яким внесено зміни до Закону України Про іпотеку , застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься в іпотечному договорі, прирівняне за правовими наслідками до окремого договору між боржником та кредитором про задоволення вимог кредитора, однак такі зміни можуть бути застосовані лише до іпотечних договорів, укладених після 14.01.2009, тоді-як спірний договір іпотеки містить лише застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що виключає можливість застосування такого способу як передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Місцевим судом вірно встановлено, що відповідно до ч .3 ст. 36 Закону України Про іпотеку в редакції Закону України Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва № 800-VI, договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Так, частина перша статті 36 Закону України Про іпотеку № 898-IV (у редакції, що діяла на час укладення договору іпотеки, до набрання чинності Законом України Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва № 800-VI) передбачала право сторін іпотечного договору на позасудове вирішення питання про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки, що містить відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, або окремого договору про задоволення його вимог. Статтею 37 зазначеного Закону (в цій же редакції) визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, до якого згідно з частиною другою статті 36 прирівнюється відповідне застереження в договорі іпотеки, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Нова редакція статей 36, 37 Закону № 898-IV, викладена у підпункті 17 пункту 4 розділу ІІІ Перехідні положення Закону № 800-VI, не змінює встановлений раніше цими статтями порядок позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки та підстави переходу права власності на нього до іпотекодержателя, а лише уточнює їх.

Аналіз наведених норм, як і Закон № 800-VI в цілому, не дає підстав вважати, що законодавець із прийняттям названого закону обмежив коло іпотечних договорів із застереженням про задоволення вимог кредитора, на підставі яких за іпотекодержателем може бути зареєстровано право власності на предмет іпотеки, лише тими договорами, які укладені після набрання чинності цим Законом.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 10 жовтня 2011 року (справа № 21-131а11) та від 18 вересня 2012 року (справа №21-236а12).

З огляду на наведене, оскільки в іпотечному договорі № 010/21-03/179/1 сторони в п. 2.12 погодили, що цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотекодержатель на власний розсуд може, зокрема, згідно зі ст. 37 Закону України Про іпотеку набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань іпотекодавця за генеральною кредитною угодою та в цьому випадку цей договір - застереження п. 2.12 - є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, місцевий суд дійшов підставного висновку про необґрунтованість доводів відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом щодо неможливості застосування такого позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №010/21-03/179/1, укладеним до 14.01.2009, як передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, за наявності в іпотечному договорі лише застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно зі ст. 35 Закону України Про іпотеку , в редакції станом на дату укладання договору іпотеки, у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Згідно з п. 2.10 договору іпотеки № 010/21-03/179/1, у разі порушення іпотекодавцем умов генеральної кредитної угоди або умов цього договору або у випадках, передбачених ст. 12 Закону України Про іпотеку , іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання в не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки.

Наведені норми Закону України Про іпотеку та умови договору іпотеки №010/21-03/179/1 дають підстави для висновку, що умовою для звернення стягнення на предмет іпотеки внаслідок порушення основного зобов'язання, що забезпечене іпотекою, шляхом позасудового врегулювання на підставі договору є надіслання боржнику/іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення.

Колегією суддів також встановлено, що позивачем за первісним позовом/відповідачем за зустрічним позовом було складено вимогу (претензію) про погашення заборгованості вих№03-15 від 10.06.2015, відповідно до якої позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом вимагав у відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом протягом 30 днів з дня направлення даної претензії погасити заборгованість за кредитним договором №012/21-03/180 від 07.11.2007 на суму 2.301.315,35 грн.; кредитним договором №010/322904/0220497 від 17.07.2014 на суму 173.888,51 грн.; кредитним договором №011/322904/207848 від 08.04.2014 на суму 653.387,78 грн. У даній вимозі міститься попередження, що у разі невиконання вимоги кредитор, відповідно до чинного законодавства України та положень договору іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007, може звернути стягнення на предмет іпотеки.

У підтвердження факту направлення вказаної вимоги позивачем за первісним позовом надано:

- копію фіскального чеку від 12.06.2015 № 9127 (з реквізитами куди: 03057 Київ, кому: Київ Економ Інститут, № відправлення 0103316541880);

- копію опису вкладення у конверт № 0103316541880 (в графі найменування предметів зазначено: вимога про погашення заборгованості № 03-15 від 10.06.2015; на ім'я: ВНЗ Київський економ інститут менеджменту; куди: 03057, м. Київ, вул. Смоленська, 31-33) з відміткою відділення поштового зв'язку про приймання відправлення для відправки 12.06.2015;

- копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (№ поштового відправлення 0103316541880/№ повідомлення про вручення 0300502085194) з реквізитами: дата подання 12.06.2015; найменування адресата: Київський економ. інс. менеджмент.; поштова адреса: вул. Смоленська, 31-33, Київ, 03057; вручено: 18.06.2015 за довіреністю ОСОБА_15

Так, відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом та третя особа на стороні відповідача на первісним позовом просили місцевий суд не визнавати в якості доказу рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103316541880, оскільки подана позивачем за первісним позовом копія ставиться іншими учасниками під сумнів.

Колегія суддів зазначає, що в силу ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, відповідно до поданої позивачем 30.03.2018 відповіді Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 29.03.2018 №5571/3-18 на адвокатський запит адвоката Кравчука А.С. (в інтересах ТОВ Д-Трейд 2015 ) щодо надання інформації про місце зберігання оригіналів документів та надання належним чином засвідчених копій матеріалів реєстраційної справи, що подавались згідно з карткою прийому заяви від 12.08.2015 №23592633, зокрема, копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з штриховим ідентифікатором №0103316541880 від 12.06.2015, копії фіскального чеку з штриховим ідентифікатором №0103316541880 від 12.06.2015, копії опису вкладення з штриховим ідентифікатором №0103316541880 від 12.06.2015, копії картки прийому заяви від 12.08.2015 №23592633, Головним територіальним управлінням надано копії вказаних документів з додатком на 12 аркушів (позивач за первісним позовом в адвокатському запиті просив копії вказаних документів у 2 примірниках, у дану справу подано копії на 6 аркушах) та зазначено, що станом на 29.03.2018 оригінали матеріалів реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна, розташованого за адресою м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, зберігаються в приміщенні Управління державної реєстрації.

При цьому, згідно з карткою прийому заяви №23592633, що є додатком до відповіді Головного територіального управління, разом з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень директором ТОВ Д-Трейд 2015 Лазарєвим В.С. було подано, зокрема: квитанцію та її копію серія та номер 0103316541880, виданий 12.06.2015, видавник: УДППЗ Укрпошта ; опис та його копія, серія та номер 0103316541880, виданий 12.06.2015, видавник: УДППЗ Укрпошта ; рекомендоване повідомлення та його копія, серія та номер: 0300502085194, виданий 17.06.2015, видавник: УДППЗ Укрпошта .

В той же час, колегія суддів звертає увагу на таке.

Згідно зі ст. 35 Закону України Про іпотеку в редакції станом на дату укладання договору іпотеки у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Так, наведені норми Закону України Про іпотеку дають підстави для висновку, що для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання значення має саме факт надсилання іпотекодавцеві вимоги про усунення порушення, а не факт отримання такої вимоги, оскільки в будь-якому разі факт отримання адресатом надісланого йому поштового відправлення пов'язаний з його волею, тоді-як така особа може утримуватись від отримання адресованого їй листа, у зв'язку з чим для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання необхідно встановлювати власне факт направлення вимоги про усунення порушення, тобто вчинення іпотекодержателем всіх необхідних дій, а не факт отримання такої вимоги, оскільки ця подія може і не настати.

Одночасно, відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом заперечував, власне, проти факту отримання вимоги (претензії) від 10.06.2015 №03-15.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку від 05.03.2009 № 270 розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку є документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Згідно з п.п. 59, 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

З сукупного аналізу наведених вище норм вбачається, що належними доказами на підтвердження факту надання послуг поштового зв'язку (здійснення відправлення) є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Як встановлено колегією суддів, у підтвердження факту направлення вказаної вимоги позивачем за первісним позовом надано, зокрема:

- копію фіскального чеку від 12.06.2015 №9127 (з реквізитами куди: 03057 Київ, кому: Київ Економ Інститут, № відправлення 0103316541880);

- копію опису вкладення у конверт № 0103316541880 (в графі найменування предметів зазначено: вимога про погашення заборгованості №03-15 від 10.06.2015; на ім'я: ВНЗ Київський економ інститут менеджменту; куди: 03057, м. Київ, вул. Смоленська, 31-33) з відміткою відділення поштового зв'язку про приймання відправлення для відправки 12.06.2015.

Наведені докази у сукупності, як вірно встановлено місцевим судом, є належними, допустимими та достатніми для встановлення факту направлення 12.06.2015 відповідачеві за первісним позовом вимоги про погашення заборгованості № 03-15 від 10.06.2015, невиконання якої в 30-денний строк в силу норм Закону України Про іпотеку та договору іпотеки № 010/21-03/179/1 є достатньою підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання (реєстрації права власності).

При цьому, у зв'язку з наведеними обставинами колегія суддів вважає, що в місцевого суду не було необхідності для витребування оригіналу рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (№ поштового відправлення 0103316541880/№ повідомлення про вручення 0300502085194), копія якого ставиться відповідачем за первісним позовом під сумнів.

Крім того, відповідачем за первісним позовом/позивачем за зустрічним позовом, який заперечує факт отримання вимоги про погашення заборгованості №03-15 від 10.06.2015, не надано будь-яких доказів отримання інших документів за вказаним поштовим відправленням №0103316541880, так само як і не надано доказів повернення кредиту та сплати процентів у спірних сумах кредитодавцеві за спірними кредитними договорами - ПАТ Райффайзен Банк Аваль .

При цьому, надані відповідачем за первісним позовом заяви свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 не спростовують підтвердженого належними доказами факту надіслання позивачем за первісним позовом вимоги про погашення заборгованості № 03-15 від 10.06.2015.

Як встановлено колегією суддів, відповідачем за первісним позовом не було виконано вимогу про погашення заборгованості № 03-15 від 10.06.2015 та не сплачено заборгованості за спірними кредитними договорами. При цьому, відповідач за первісним позовом проти існування такої заборгованості у визначених в договорах відступлення прав вимоги від 22.04.2015 та від 08.06.2015 сумах не заперечував, доказів її погашення не надавав.

У зв'язку з невиконанням відповідачем за первісним позовом вимоги про погашення заборгованості №03-15 від 10.06.2015 у строк, встановлений Законом України Про іпотеку , відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №24591540 від 21.09.2015 державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Хафусової Владислави Вячеславівни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №11263157 про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" права власності на об'єкт нерухомого майна - будівля адміністративного-побутового корпусу №36 (літ.А) за адресою м. Київ, вул. Смоленська, 31-33; площа 4845 кв.м. дата державної реєстрації 12.08.2015; підстава виникнення права власності: договір іпотеки №010/21-03/179/1, серія та номер 6528, виданий 08.11.2007, видавник - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А., договір про внесення змін №1 до договору іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007, серія та номер 1154, виданий 08.04.2014, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А., договір відступлення прав за договором іпотеки, серія та номер 339, виданий 08.06.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тихоненко Ю.І. Наведене підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 13.04.2018 №120572613).

З огляду на наведене, позивачем за зустрічним позовом не доведено наявності підстав вважати звернення позивачем за первісним позовом стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності за іпотечним договором №010/21-03/179/1 неправомірним.

Щодо доводів про те, що в ухвалі Господарського суду міста Києва у справі № 910/16036/17 від 22.09.2017, залишеній без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2017, встановлено, що власником спірного майна є позивач за зустрічним позовом, колегія суддів зазначає, що вказану ухвалу було винесено судом в порядку ст. 63 Господарського процесуального кодексу України у відповідній редакції, та питання належності будь-якій особі спірного об'єкту не розглядалось.

Більше того, постановою Верховного Суду від 22.02.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.09.2017 у справі № 910/16036/17 скасовано.

Щодо доводів відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом, що позивачем за первісним позовом не надано доказів відшкодування іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя в порядку ст. 37 Закону України Про іпотеку , колегія суддів зазначає, що іпотекодавець не позбавлений права звернутись до іпотекодержателя з позовом про стягнення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя в порядку ст. 37 Закону України Про іпотеку .

Крім того, колегія суддів зазначає, що в межах зустрічного позову заявлено вимоги про визнання одностороннього нікчемного правочину по зверненню стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" на предмет іпотеки за договором іпотеки № 010/21-03/179/1 від 08.11.2007 між Вищим навчальним закладом "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Райффайзен Банком Аваль, таким, що є недійсним.

За змістом ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочин як юридичний факт є лише однією з підстав виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, передбачених законом. У системі таких юридичних фактів правочини посідають особливе місце, вирізняючись серед них своїми специфічними ознаками. Правочинам, на відміну від деяких інших підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (наприклад, юридичних та фактичних вчинків, заподіяння шкоди) притаманне правомірне вольове вчинення особою, яка має належний статус суб'єкта цивільного права, юридичних дій, спрямованих на свідоме створення конкретного цивільного правового результату для себе або інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Колегія суддів зазначає, що доводи позивача щодо недійсності правочину з набуття права власності на об'єкт нерухомого майна зводяться до неправомірності державної реєстрації такого права державним реєстратором.

Відповідно до приписів ст. 37 Закону України Про іпотеку станом на дату укладання договору іпотеки, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Так, звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності на нього є юридичним складом, який включає такі елементи: прострочення боржника за основним зобов'язанням, наявність договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі та подання заяви іпотекодержателем державному реєстратору для проведення державної реєстрації права власності.

Оскільки набуття відповідачем за зустрічним позовом права власності на спірне майно відбулось за фактом реєстрації державним реєстратором права власності на цей об'єкт шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису, фактичне звернення заявником (відповідачем за зустрічним позовом) до державного реєстратора для реєстрації прав не може вважатись правочином в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.

За наведених обставин позивачем за зустрічним позовом не доведено наявності підстав вважати звернення стягнення на предмет іпотеки за спірним іпотечним договором неправомірним, зустрічний позов Вищого навчального закладу "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" про визнання недійсним правочину не підлягає задоволенню.

При цьому, оскільки зазначені позивачем за зустрічним позовом підстави для визнання недійсним правочину у заявах про визнання недійсним договору відступлення прав за договором іпотеки між ПАТ Комерційний банк Глобус та ТОВ Д-Трейд 2015 від 08.06.2015 в порядку ч. 3 ст. 184 Господарського процесуального кодексу України та про визнання нікчемного правочину відступлення прав за договором іпотеки між ПАТ Комерційний банк Глобус та ТОВ Д-Трейд 2015 від 08.06.2015, який пов'язаний з предметом спору, таким, що є повністю недійсним в порядку ч. 3 ст. 184 Господарського процесуального кодексу України, відповідають тим доводам, які були заявлені в заявах по суті спору та які досліджені та оцінені колегією суддів в мотивувальній частині рішення, враховуючи, що колегія судів дійшла висновку про необґрунтованість таких доводів, відсутні підстави для визнання правочину відступлення прав за договором іпотеки недійсним, а тому вказані заяви не підлягають задоволенню.

Щодо вимог за первісним позовом, колегія суддів зазначає таке.

За змістом ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

За змістом ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції станом на дату проведення державної реєстрації права власності позивача за первісним позовом на спірне нерухоме майно, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державній реєстрації прав підлягає, в тому числі, право власності на нерухоме майно (ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції станом на дату проведення державної реєстрації права власності позивача за первісним позовом на спірне нерухоме майно).

Як встановлено колегією суддів, відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 24591540 від 21.09.2015 державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Хафусової Владислави Вячеславівни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 11263157 про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" права власності на об'єкт нерухомого майна - будівля адміністративного-побутового корпусу № 36 (літ.А) за адресою м. Київ, вул. Смоленська, 31-33; площа 4845 кв.м. дата державної реєстрації 12.08.2015; підстава виникнення права власності: договір іпотеки №010/21-03/179/1, серія та номер 6528, виданий 08.11.2007, видавник - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А., договір про внесення змін №1 до договору іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007, серія та номер 1154, виданий 08.04.2014, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А., договір відступлення прав за договором іпотеки, серія та номер 339, виданий 08.06.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тихоненко Ю.І. Наведене підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 13.04.2018 №120572613).

Відповідно до ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Наведене спростовує доводи відповідача за первісним позовом, що наявність кримінальних і адміністративних проваджень щодо реєстрації прав на спірний об'єкт ставить під сумнів запис в реєстрі, оскільки такі відомості, як передбачено Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , є достовірними.

За змістом ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положеннями ст. 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ст. 319 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Так, вимога про виселення відповідача за первісним позовом за своєю правовою природою є вимогою власника про усунення перешкод (негаторного позову) та не є вимогою віндикаційного позову (про витребування майна), як вказує відповідач за первісним позовом, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Суд зазначає, що даний спосіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння, у зв'язку з чим віндикаційний позов за своєю правовою природою є позовом неволодіючого власника до володіючого невласника.

Однак, з огляду на особливий порядок переходу права власності на об'єкт нерухомого майна відповідно до положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та специфіку об'єкта нерухомого майна, незаконне вибуття останнього з володіння власника, з урахуванням правомочностей власника майна, передбачених ст. 317 Цивільного кодексу України, фактично можливе лише за наслідками державної реєстрації права власності на нерухоме майно, тобто титульного володіння іншою особою нерухомим майном (володіння де-юре, з відповідним документальним підтвердженням).

Так, володіння річчю, як фізичне панування над нею, щодо нерухомого майна є юридичною фікцією та можливе лише шляхом здійснення державної реєстрації прав на таку річ.

Положеннями ст. 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відтак, оскільки позивач як власник володіє об'єктом нерухомого майна (володіння де-юре, з відповідним документальним підтвердженням - реєстрація права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), вимоги про виселення з нерухомого майна є вимогами негаторного позову про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном у порядку ст. 391 Цивільного кодексу України.

При цьому, як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Вищого навчального закладу "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю є наступне: 03057, м. Київ, вул. Смоленська, 31-33.

Факт знаходження відповідача за первісним позовом у будівлі адміністративного-побутового корпусу №36 (літ.А) за адресою м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, право власності на яку зареєстроване за позивачем за первісним позовом, відповідачем за первісним позовом підтверджувався.

В той же час, право у зв'язку з переходом права власності на будівлю адміністративного-побутового корпусу №36 (літ.А) за адресою м. Київ, вул. Смоленська, 31-33 до іншої особи - позивача за первісним позовом, право власності попереднього власника є припиненим в порядку ст. 346 Цивільного кодексу України, проте суду не надано будь-яких доказів у підтвердження наявності законних підстав для фізичного знаходження (перебування) відповідача за первісним позовом у спірному об'єкті нерухомого майна. При цьому, відповідач за первісним позовом в даному випадку реалізовує належні власнику такого майна (позивач за первісним позовом) правомочності щодо користування майном, без відповідної правової підстави, як-от договору оренди, за яким, власне, орендареві передається на відповідний строк належне власникові право користування об'єктом права власності, та яке (право користування) не припиняється у зв'язку зі зміною особи власника, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на те, що обраний спосіб захисту щодо виселення відповідача за первісним позовом є ефективним у разі неможливості власником нерухомого майна здійснювати правомочності користування нерухомим майном, що йому належить, та з огляду на факт фізичного знаходження відповідача за первісним позовом у будівлі адміністративного-побутового корпусу №36 (літ.А) за адресою м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, враховуючи відсутність доказів щодо правових підстав знаходження відповідача за первісним позовом у цій будівлі, позовні вимоги за первісним позовом в частині вимог про усунення перешкод у користуванні належним Товариству з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" майном за адресою м. Київ, вул. Смоленська, 31-33 шляхом виселення Вищого навчального закладу "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю з приміщень будівлі адміністративно-побутового корпусу №36 (літ. А), що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Смоленська, 31-33 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 334327680000) підлягають задоволенню.

Щодо вимог про усунення перешкод у користуванні належним Товариству з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" майном за адресою м. Київ, вул. Смоленська, 31-33 шляхом зобов'язання Вищого навчального закладу "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю змінити місцезнаходження цього товариства, місцевий суд вірно зазначив, що позивачем за первісним позовом не обґрунтовано таких вимог в контексті негаторного позову, зокрема, в чому саме полягає неможливість користування чи розпорядження позивачем будівлею адміністративного-побутового корпусу № 36 (літ.А) за адресою м. Київ, вул. Смоленська, 31-33 за наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про місцезнаходження відповідача за первісним позовом за адресою 03057, м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, а тому позивачем за первісним позовом не обґрунтовано свого порушеного права в цій частині.

Так, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на наведене, первісний позов в частині вимог про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов'язання змінити місцезнаходження не підлягає задоволенню.

Окремо колегія суддів відзначає, що позивач за первісним позовом, вважаючи, що наявність відомостей у Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про місцезнаходження відповідача за первісним позовом у приміщеннях будівлі, належної позивачу за первісним позовом, суперечить законодавству, зокрема Закону України Про державну реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом до державного реєстратора.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення місцевого прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданих апеляційних скаргах, скаржниками не було надано суду апеляційної інстанції.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на заявників.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" та Вищого навчального закладу "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2018 року у справі № 910/15245/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2018 року у справі № 910/15245/17 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15245/17.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.03.2019 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

Ю.Б.Михальська


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	25.03.2019
Оприлюднено	27.03.2019
Номер документу	80718126
Судочинство	Господарське

Агрикова О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 25.03.2019 по справі 910/15245/17ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —910/15245/17

Постанова від 25.03.2019

Постанова
від 25.03.2019 по справі 910/15245/17
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД