Рішення

від 22.03.2019 по справі 910/17499/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 22.03.2019Справа №  910/17499/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандбуд Компані" до          Товариства з обмеженою відповідальністю "МЦ Фактор" про          стягнення  заборгованості у сумі 54767,04 грн. Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Грандбуд Компані" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЦ Фактор" грошової заборгованості у сумі 54767,04 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №106 ФР від 17.10.2018 в частині поставки позивачу товару у повному обсязі, вартість якого сплачена позивачем згідно із платіжним дорученням № 81 від 19.10.2018, у зв'язку із чим позивачем заявлено вимогу про  стягнення з відповідача 54767,04 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2018 дану позовну заяву  залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали. 15.01.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про  усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/17499/18 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. 04.02.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову. 21.02.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив у якій позивач заперечив проти доводів відповідача. У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ: 17.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грандбуд Компані" (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЦ Фактор" (відповідач, постачальник) було укладено договір №ФР 106, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених у даному договорі, металопрокат (товар), сортамент, кількість та ціна якого вказані у рахунках-фактурах та/або специфікаціях, оформлених як додатки до даного договору, які є його невід'ємними частинами (п. 1.2 договору). Відповідно до п. 2.2 договору, кількість кожної партії товару узгоджується сторонами в рахунках-фактурах та/або специфікаціях до договору. З моменту прийняття та оплати покупцем рахунку-фактури партія товару вважається узгодженою між сторонами. За умовами п. 3.1 договору, ціна на товар встановлюється за домовленістю між постачальником та покупцем, з урахуванням ПДВ і вказується у рахунках та інших супровідних документах. Ціна на товар може змінюватись в залежності від коливань середньо-ринкових цін на металопрокат. Розрахунок по даному договору здійснюється у національній валюті України (гривні) у безготівковій грошовій формі (п. 3.3 договору). Згідно з п. 3.4 договору, оплата всієї вартості товару, вказаного в рахунку, здійснюється шляхом 100% передплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 2 (двох) банківських днів з моменту виставлення рахунку або на інших умовах вказаних у специфікаціях до даного договору поставки. У разі одержання від покупця передплати частково (якщо це не суперечить умовам розрахунків), постачальник має обов'язки з поставки товару лише на суму одержаних коштів. Оплата свідчить про згоду покупця із характеристиками товару, вказаними постачальником у рахунку-фактурі, допускається передача рахунку-фактури факсимільним зв'язком. Датою оплати вартості товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.6 договору). Відповідно до п.4.1 Договору, поставка товару здійснюється відповідно до міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року, з урахуванням особливостей, встановлених цим договором. Пунктом 4.2 договору визначено, що строк поставки товару – протягом 10 (десяти) робочих днів після 100% передоплати. Інші строки поставки та умови оплати окремих партій товару узгоджуються сторонами у специфікаціях до цього договору. Датою поставки товару вважається дата отримання товару покупцем або третьою особою (перевізником) на складі постачальника, вказана в видатковій накладній. Згідно з п. 5.1 договору, товар приймається покупцем відповідно до видаткової накладної. Покупець зобов'язаний надати довіреність на отримання матеріальних цінностей. Постачальник не відповідає за недостачу товару, яка виникла після передачі товару покупцю. У п. 5.4 договору сторони погодили, що у разі отримання покупцем товару, який не відповідає замовленню, покупець зобов'язаний прийняти його на відповідальне зберігання і негайно сповістити про це постачальника. Якщо такий товар реалізований третім особам, прийнятий до виробництва (переробки, використання, порізки) або якщо належне зберігання такого товару покупцем не забезпечено, то такий товар зараховується до виконання зобов'язань по договору. Відповідно до п. 6.2.5 договору покупець зобов'язаний сплатити постачальнику вартість фактично поставленого товару незалежно від виконання постачальником зобов'язань щодо всього обсягу поставки, передбачених сторонами у договорі. Згідно з п. 10.1 договору, договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2019 року, а в частині взаєморозрахунків – до повного розрахунку між сторонами. На підставі укладеного між сторонами договору відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру №СФ-0000496 від 17.10.2018 на загальну суму 207823,74 грн. на поставку товару, а саме: труба 80х80 ст.3 L-6 ТУ у кількості 480 м на суму 75201,60 грн.; труба 30х30 ст.3 L-6 ТУ у кількості 1000 м. на суму 28330,00 грн.; труба 40х40 ст.3 L-6 ТУ у кількості 380 м на суму 14565,40 грн.; профнастил ПК10 L-4,5 у кількості 585 кв. м на суму 55089,45 грн. Вказаний рахунок дійсний до сплати до 17.10.2018. 18.10.2018 відповідачем було виставлено позивачу рахунок фактуру №СФ-0000504 від 18.10.2018 на загальну суму 207058,44 грн. на поставку товару, а саме: труба 80х80 ст.3 L-6 ТУ у кількості 480 м на суму 41601,60 грн.; труба 30х30 ст.3 L-6 ТУ у кількості 1000 м. на суму 57500,00 грн.; труба 40х40 ст.3 L-6 ТУ у кількості 380 м на суму 31034,60 грн.; профнастил ПК10 L-4,5 у кількості 585 кв. м на суму 42412,50 грн. Вказаний рахунок дійсний до сплати до 18.10.2018. 19.10.2018 позивачем, відповідно до платіжного доручення №81 від 19.10.2018, було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 207823,74 грн. із призначенням платежу: "Оплата рах. №СФ-0000496 від 17.10.2018 за труби, профнастил". 22.10.2018 відповідачем, на підставі видаткової накладної №РН-221001 від 22.10.2018 було передано позивачу частину обумовленого договором товару, а саме: труба 30х30 ст.3 L-6 ТУ у кількості 1000 м. на суму 57500,00 грн.; труба 40х40 ст.3 L-6 ТУ у кількості 380 м на суму 31034,60 грн. загальною вартістю 106241,52 грн. У вказаній видатковій накладній зазначено, що поставка товару відбувається на підставі рахунку-фактури №СФ-0000504 від 18.10.2018. В подальшому, 25.10.2018 позивач звернувся до відповідача з листом №89/10-2018 від 25.10.2018 в якому просив відповідача повернути залишок коштів за не відвантажений товару за рахунком №СФ-0000496 від 17.10.2018 в сумі 156349,26 грн. Відповідно до платіжного доручення №627 від 25.10.2018 відповідач повернув на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 101582,22 грн. 26.10.2018 позивач повторно звернувся до відповідача з листом №90/10-2018 в якому просив повернути залишок коштів за не відвантажений товар за рахунком №СФ-0000496 від 17.10.2018 в сумі 54767,04 грн., з урахуванням повернутих коштів в сумі 101582,22 грн. Проте відповідач вимоги позивача не виконав, грошові кошти в розмірі 54767,04 грн. не повернув. Так, оскільки позивач вважає, що поставка товару здійснювалась на підставі рахунок-фактуру №СФ-0000496 від 17.10.2018 за цінами, погодженими сторонами у вказаному рахунку, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача грошових коштів за не поставлений товар в розмірі 54767,04 грн. Відповідач проти позову заперечує,  посилаючись на те, що  на підставі договору поставки №106 ФР від 17.10.2018 за заявками позивача відповідачем було виставлено рахунок на оплату №СФ-0000496 від 17.10.2018 на загальну суму 207823,74 грн., строк дії якого був визначений до 17.10.2018. У зв'язку зі зміною цін на товар, 18.10.2018 відповідачем було виставлено позивачу новий рахунок №СФ-0000504 на загальну суму 207058,44 грн., строк дії якого було визначено до 18.10.2018. В подальшому, 19.10.2018 позивачем було проведено оплату рахунку №СФ-0000496 від 17.10.2018 на загальну суму 207823,74 грн., відповідач в свою чергу повідомив позивача про те, що вказаний позивачем рахунок №СФ-0000496 від 17.10.2018 є недійсним та запропонував позивачу повернути сплачені грошові кошти, або зарахувати їх в якості оплати рахунку №СФ-0000504 від 18.10.2018. Позивач листом №83/10-2018 від 22.10.2018 просив зарахувати залишок коштів сплачених по рахунку №СФ-0000496 від 17.10.2018 на рахунок №СФ-0000504 від 18.10.2018. Відповідач вказує, що 22.10.2018 останнім було поставлено позивачу частину товару, відповідно до видаткової накладної РН-221001 від 22.10.2018 на загальну суму 106241,52 грн., який було прийнято позивачем на підставі довіреності №31 від 19.10.2018 на отримання товару по рахунку №СФ-0000504 від 18.10.2018 без жодних зауважень. Також відповідач вказує, що 22.10.2018 відповідачем було повідомлено позивача про неможливість поставки частини товару та запропоновано збільшити строк поставки або повернути залишок коштів. Листом №89/10-2018 від 25.10.2018 позивач звернувся до відповідача у якому просив повернути залишок коштів за не відвантажений товар, який було задоволено відповідачем та повернуто на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 101582,22 грн., що підтверджується платіжним дорученням №627 від 25.10.2018. Так у зв'язку із викладеним відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивачем було отримано товару на загальну суму 106241,52 грн. відповідно до видаткової накладної РН-221001 від 22.10.2018, за цінами визначеними в рахунку №СФ-0000504 від 18.10.2018, а залишок коштів в розмірі 101582,22 грн. було повернуто відповідачем на рахунок позивача в повному обсязі. На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову. Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України  зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених  статтею 11 цього Кодексу. Згідно зі ст. 11 ЦК України  цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України  сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Частиною 1 статті 626 ЦК України  визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі ст. 628 ЦК України  зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України  за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно зі статтями 662, 692 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Згідно ч. 1, ч. 2  ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до  статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру №СФ-0000496 від 17.10.2018 на загальну суму 207823,74 грн. на поставку товару, а саме: труба 80х80 ст.3 L-6 ТУ у кількості 480 м на суму 75201,60 грн.; труба 30х30 ст.3 L-6 ТУ у кількості 1000 м. на суму 28330,00 грн.; труба 40х40 ст.3 L-6 ТУ у кількості 380 м на суму 14565,40 грн.; профнастил ПК10 L-4,5 у кількості 585 кв. м на суму 55089,45 грн. Вказаний рахунок дійсний до сплати до 17.10.2018. Із матеріалів справи та пояснень відповідача, наданих у відзиві на позов вбачається, що 18.10.2018, у зв'язку зі зміною цін на товар, відповідачем було виставлено позивачу рахунок фактуру №СФ-0000504 від 18.10.2018 на загальну суму 207058,44 грн. на поставку товару, а саме: труба 80х80 ст.3 L-6 ТУ у кількості 480 м на суму 41601,60 грн.; труба 30х30 ст.3 L-6 ТУ у кількості 1000 м. на суму 57500,00 грн.; труба 40х40 ст.3 L-6 ТУ у кількості 380 м на суму 31034,60 грн.; профнастил ПК10 L-4,5 у кількості 585 кв. м на суму 42412,50 грн. Вказаний рахунок дійсний до сплати до 18.10.2018. 19.10.2018 позивачем, відповідно до платіжного доручення №81 від 19.10.2018, було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 207823,74 грн. із призначенням платежу: "Оплата рах. №СФ-0000496 від 17.10.2018 за труби, профнастил". В подальшому, 22.10.2018 позивач звернувся до відповідача з листом №83/10-2018 від 22.10.2018 в якому просив відповідача зарахувати залишок грошових коштів по рахунку №СФ-0000496 від 17.10.2018 на рахунок №СФ-0000504 від 18.10.2018 в сумі 207058,44 грн. 22.10.2018 відповідачем, на підставі видаткової накладної №РН-221001 від 22.10.2018 було передано позивачу частину обумовленого договором товару, а саме: труба 30х30 ст. 3 L-6 ТУ у кількості 1000 м. на суму 57500,00 грн.; труба 40х40 ст. 3 L-6 ТУ у кількості 380 м на суму 31034,60 грн. загальною вартістю 106241,52 грн. У вказаній видатковій накладній зазначено, що поставка товару відбувається на підставі рахунку-фактури №СФ-0000504 від 18.10.2018. Вказаний у видатковій накладній №РН-221001 від 22.10.2018 товар було прийнято представником позивача на підставі довіреності №31 від 19.10.2018 за якою було уповноважено представника ТОВ "Грандбуд Компані" на отримання цінностей за рахунком-фактурою №СФ-0000504 від 18.10.2018. Товар було прийнято представником  без жодних зауважень щодо якості, кількості та вартості останнього, доказів протилежного матеріали справи не містять. В подальшому, 25.10.2018 позивач звернувся до відповідача з листом №89/10-2018 від 25.10.2018, в якому просив відповідача повернути залишок коштів за не відвантажений товар  за рахунком №СФ-0000496 від 17.10.2018 в сумі 156349,26 грн. Відповідно до платіжного доручення №627 від 25.10.2018 відповідач повернув на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 101582,22 грн. 26.10.2018 позивач повторно звернувся до відповідача з листом №90/10-2018 в якому просив повернути залишок коштів за не відвантажений товар за рахунком №СФ-0000496 від 17.10.2018 в сумі 54767,04 грн., з урахуванням повернутих коштів в сумі 101582,22 грн. Проте письмової відповіді на вказаний лист відповідачем надано не було. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Суд зазначає, що умовами укладеного між сторонами договору сторони погодили можливість зміни ціни на товар в залежності від коливань середньо-ринкових цін на металопрокат (п. 3.1 договору). Так, після виставлення відповідачем рахунку №СФ-0000496 від 17.10.2018, у зв'язку зі зміною цін на товар, відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру №СФ-0000504 від 18.10.2018 та в подальшому поставлено частину зазначеного в рахунку товару на підставі видаткової накладної №РН-221001 від 22.10.2018, яка містить посилання саме на рахунок-фактуру №СФ-0000504 від 18.10.2018. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. Згідно п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (далі –  Положення) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (п. 2.2. Порядку). Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2.4 Положення). Видаткова накладна №РН-221001 від 22.10.2018 на поставку товару на суму   106241,52 грн.   має найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, перелік товару, його вартість, та інші реквізити, видаткова накладна відповідає вимогам закону та є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції з поставки визначеного у рахунку-фактурі  №СФ-0000504 від 18.10.2018 товару, а саме: труба 30х30 ст. 3 L-6 ТУ у кількості 1000 м. на суму 57500,00 грн.; труба 40х40 ст. 3 L-6 ТУ у кількості 380 м на суму 31034,60 грн. загальною вартістю 106241,52 грн.   Прийнявши зазначений у видатковій накладній №РН-221001 від 22.10.2018 товар, представник позивача, який діяв на підставі довіреності №31 від 19.10.2018, якою уповноважено представника позивача на отримання товару саме за рахунком-фактурою №СФ-0000504 від 18.10.2018 погодився, зокрема, із цінами товару (труба 30х30 ст. 3 L-6 ТУ у кількості 1000 м. та труба 40х40 ст. 3 L-6 ТУ у кількості 380 м) та вартістю поставленого товару, яка склала 106241,52 грн. Також, як вбачається із матеріалів справи, 22.10.2018 позивач звернувся до відповідача з листом №83/10-2018 від 22.10.2018, в якому просив відповідача зарахувати залишок грошових коштів по рахунку №СФ-0000496 від 17.10.2018 на рахунок №СФ-0000504 від 18.10.2018 в сумі 207058,44 грн. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. З огляду на встановлені судом обставини щодо здійснення відповідачем поставки  за видатковою накладною №РН-221001 від 22.10.2018 на користь позивача товару на суму 106241,52 грн., оскільки відповідачем згідно  платіжного доручення №627 від 25.10.2018 задоволено вимоги позивача та повернуто залишок сплачених коштів за не поставлений товар у розмірі 101582,22 грн. (106241,52 грн. (вартість поставленого товару) + 101582,22 грн. (сума повернених коштів) = 207823,74 грн.), суд приходить до висновку, що поставка обумовленого сторонами товару здійснювалась за погодженими між сторонами цінами на підставі рахунку-фактури №СФ-0000504 від 18.10.2018, а відповідач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару та повернення грошових коштів за не поставлену частину товару. Встановленими вище обставинами не підтверджено обґрунтованості заявлених позивачем вимог. Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандбуд Компані" повністю. На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 1762,00 грн. покладаються на позивача. Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ: У задоволенні позову відмовити повністю. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241  Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст.  256, 257  ГПК України. Повний текст рішення складено та підписано: 26.03.2019. Суддя                                                                                                              О.В. Гулевець