Рішення

від 22.03.2019 по справі 910/17661/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.03.2019Справа № 910/17661/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шатро Інжиніринг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Фемос"

про стягнення 26 074,26 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шатро Інжиніринг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Фемос" про стягнення 26074,26 грн., з яких: 20 992,14 грн. - основний борг, 4 007,21 грн. - інфляційні втрати та 1074,91 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором підряду № 11-03/16 від 11.03.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2019 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

15.01.2019 через відділ діловодства суду позивачем подано заяву про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/17661/18, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

20.02.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання з додатковими поясненнями по суті спору.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 21.01.2019, яку було отримано представником за довіреністю 28.01.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103049063435.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Шатро" (генеральний підрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Фемос" (підрядник, відповідач) було укладено договір підряду №11-03/16 (далі - договір), відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором генеральний підрядник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання власними та/або залученими силами та засобами на свій ризик якісно, у встановлені даним договором строки та порядку, виконати комплекс будівельних робіт по етапам (видам робіт), по будівництву об'єктів згідно виданої генеральним підрядником проектної документації, об'єктних та локальних кошторисів та додатків до договору, і здати виконані будівельно-монтажні роботи, а генеральний підрядник зобов'язується прийняти результат виконаних робіт і оплатити їх згідно умов цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом строку визначного п. 2.2 договору, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Генеральний підрядник виконує роботи згідно з графіком виконання робіт по кожному об'єкту та виду робіт, які є невід'ємною частиною договору та додаткових угод до нього та оформлені у вигляді додатків (п. 2.2 договору).

Згідно з п.3.4.14 договору, підрядник в процесі виконання робіт повинен постійно здійснювати систематичне, а після завершення робіт - остаточне прибирання робочих місць, кожного будівельного майданчика, від залишків матеріалів і відходів, що утворилися в ході виконання робіт. Будівельні відходи повинні вивозитися підрядником за його рахунок з робочих площ регулярно - не менше ніж один раз на тиждень. По закінченні будь-якої частини роботи підрядник повинен за свій рахунок усунути з робочих площ, які визначені генеральним підрядником, всі тимчасові будівлі, сміття, невикористані матеріали та інше обладнання, матеріали або частини, які належать підряднику та/або залученими ним субпідрядників і використовувалися під час виконання робіт, та повинен залишити приміщення і робочі площі в порядку, в чистому та безпечному стані. У разі невиконання підрядником вищевказаних дій, такі дії можуть бути здійснені генеральним підрядником за рахунок підрядника (в тому числі, але не обмежуючись - з утриманням таких сум з розрахунків з підрядником з відповідним письмовим повідомленням або виставленням рахунку до сплати).

Відповідно до п. 5.1 договору, за послуги генерального підрядника, а саме: адміністративно-господарські витрати, пов'язані з забезпеченням підрядника технічною документацією та обсягами робіт, координацією виконання робіт, здійсненням технічного нагляду, прийманням та здачею виконаних підрядником робіт генеральному підряднику та інші роботи та послуги (далі - послуги генерального підрядника), підрядник сплачує генеральному підряднику 4% від визначеної договором, додатковими угодами та додатками до них, договірної ціни. Оплата послуг генерального підрядника здійснюється поетапно, в розмірі, прямо пропорційному вартості прийнятих генеральним підрядником робіт.

Пунктом 9.1 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Звертаючись із даним позовом до суду позивач зазначив, що на виконання п.5.1 договору останнім було надано відповідачу послуги генпідряду, про що між сторонами було складено та підписано відповідні Акти надання послуг №93 від 29.04.2016 на суму 39 447,02 грн. та №109 від 20.05.2016 на суму 10 024,40 грн. Вказані Акти були підписані відповідачем та оплачені в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.

Також, у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань з вивозу будівельного сміття, передбачених п. 3.4.14 договору, позивачем було здійснено за власний рахунок вивіз сміття із будівельних майданчиків та складено Акти надання послуг №65 від 29.04.2016 на суму 16 780,80 грн. та №19 від 31.03.2017 на суму 4 211,34 грн. щодо компенсації вартості послуг з вивезення будівельного сміття.

Відповідачем Акт надання послуг №65 від 29.04.2016 було підписано без жодних претензій та зауважень, разом з тим, Акт №19 від 31.03.2017 відповідач не підписав, оплати щодо відшкодування вартості вивезення будівельного сміття за вказаними актами не здійснив, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 20 992,14 грн.

Позивач звертався до відповідача із претензією вих. №21-11/2018-1 від 21.11.2018 щодо погашення заборгованості за договором підряду, проте відповідачем вимога позивача залишена без відповіді та задоволення.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 20 992,14 грн. заборгованості за послуги з вивезення будівельного сміття, а також нарахованих інфляційних втрат в розмірі 4 007,21 грн. та трьох відсотків річних в сумі 1 074,91 грн. нарахованих за період з 31.03.2017 по 12.12.2018.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, між сторонами укладений договір підряду №11-03/16 від 11.03.2016, згідно із умовами якого відповідач, зокрема, взяв на себе зобов'язання з вивозу будівельного сміття (п. 3.4.14 договору) та оплати послуг генерального підрядника (п.5.1 Договору).

Як підтверджено наявними в матеріалах справи Актами надання послуг №93 від 29.04.2016 та №109 від 20.05.2016 позивачем було надано відповідачу послуги генпідряду на загальну суму 49 471,42 грн. Вказані послуги були оплачені відповідачем в повному обсязі, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки по банківському рахунку позивача.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, передбачених пунктом 3.4.14 договору, щодо вивозу будівельного сміття, позивачем було здійснено вивіз будівельного сміття за власний рахунок та в подальшому надано відповідачу Акти надання послуг №65 від 29.04.2016 на суму 16780,80 грн. та №19 від 31.03.2017 на суму 4 211,34 грн.

Загальна вартість послуг з вивезення будівельного сміття, що залишились неоплаченими відповідачем становить 20992,14 грн.

Акт №65 від 29.04.2016 підписаний уповноваженими представниками обох сторін та скріплений відповідними печатками підприємств.

Як встановлено судом, Акт надання послуг №19 від 31.03.2017, копія якого міститься в матеріалах справи, не підписаний з боку відповідача.

Позивачем зазначено, що Акт надання послуг №19 від 31.03.2017 неодноразово направлявся на адресу відповідача для підписання. При цьому, в матеріалах справи містяться докази направлення акту, яке здійснене позивачем 27.12.2018. Інших доказів направлення відповідачу акту до суду позивачем не надано.

Водночас, в матеріалах справи міститься претензія №21-11/2018-1 від 21.11.2018 в якій позивач вимагав оплатити заборгованість за надані послуги з вивезення сміття в розмірі 20 992,14 грн.

Матеріали справи не містять доказів наявності у відповідача заперечень чи зауважень щодо послуг, визначених у Акті надання послуг №19 від 31.03.2017. Доказів в спростування надання позивачем послуг з вивезення сміття в розмірі 4 211,34 грн. відповідачем суду не надано.

Окрім того, пунктом 3.4.14 договору не встановлено обов'язку сторонами підписувати акт наданих послуг, за змістом чинного законодавства позивач не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання відповідача до підписання акта наданих послуг.

З урахування наведено, за відсутності належних заперечень відповідача, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо надання позивачем послуг з вивезення будівельного сміття на суму 20992,14 грн., згідно із Актами надання послуг №65 від 29.04.2016 на суму 16780,80 грн. та №19 від 31.03.2017 на суму 4 211,34 грн. та наявності у відповідача зобов'язання з оплати таких послуг.

За змістом умов договору, сторони не погодили строку оплати вартості послуг з вивезення будівельного сміття.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із претензією №21-11/2018-1 від 21.11.2018 в якій вимагав оплатити заборгованість за надані послуги з вивезення сміття в розмірі 20 992,14 грн., а також нараховані на вказану заборгованість інфляційні втрати та три відсотки річних. Докази направлення вказаної претензії містяться в матеріалах справи. Проте відповідачем вказана вимога була залишена без відповіді та задоволення.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов'язання за договором у сумі 20 992,14 грн., доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд визнає обґрунтованим позов в частині стягнення заборгованості у розмірі 20 992,14 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 074,91 грн., та інфляційні втрати у розмірі 4 007,21 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та трьох відсотків річних, позивачем визначено період нарахування з 31.03.2017 по 12.12.2018.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із претензією №21-11/2018-1 від 21.11.2018 із вимогами щодо оплати наданих послуг з вивезення сміття та направив її на адресу відповідача 29.11.2018. Вказана претензія надійшла на адресу відповідача 05.12.2018, що підтверджується відомостями з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта".

Таким чином, враховуючи приписи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний був сплатити на користь позивача заборгованість у строк до 12.12.2018, а отже 13.12.2018 є першим днем прострочення заборгованості. Жодних доказів звернення до відповідача із іншими претензіями матеріали справи не містять та позивачем суду не надано.

За таких обставин суд зазначає, що позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати та 3% річних за період, який визначено до початку прострочення відповідачем зобов'язання зі сплати заборгованості.

У зв'язку з викладеним, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 074,91 грн., та інфляційні втрати у розмірі 4 007,21 грн. за визначений позивачем період нарахування з 31.03.2017 по 12.12.2018.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд частково задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Шатро Інжиніринг".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Фемос" (03151, м. Київ, просп. ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, буд. 72; ідентифікаційний код 38674572) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шатро Інжиніринг" (04053, м. Київ, вул. ВЕЛИКА ЖИТОМИРСЬКА, буд. 34, літ. А; ідентифікаційний код 35744217) заборгованість у розмірі 20 992,14 грн. та судовий збір у розмірі 1 418,57 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 26.03.2019.

Суддя О.В. Гулевець