Рішення

від 19.03.2019 по справі 913/70/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

19 березня 2019 року Справа № 913/70/18

Провадження №16/913/583/18

За позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ

до Комунального підприємства «Спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство» «Ровенькитеплокомуненерго» , м.Ровеньки Луганської області

про стягнення 755 703 , 70 грн інфляційних втрат

Суддя Шеліхіна Р.М .

Секретар судового засідання - Рвачов О.О.

У засіданні брали участь:

від позивача: адвокат ОСОБА_1, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 23.03.2018 серія КС №6537/10, довіреність від 08.06.2018 №14-120;

від відповідача : представник не прибув.

ВСТАНОВИВ :

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення грошових коштів в загальному розмірі 5652997 грн 04 коп., з яких: 421 875,91 грн - 3% річних за період з 24.10.2014 по 07.02.2017; 5 231 121, 13 грн - інфляційні нарахування за період з жовтня 2014 року по грудень 2016 року за договором купівлі-продажу природного газу від 31.01.2013 №13/3718-ТЕ-20 , у зв'язку з несвоєчасною оплатою поставленого у 2013 році газу.

Рішенням господарського суду Луганської області від 03.05.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3 % річних у сумі 421372 грн 47 коп., втрати від інфляції в сумі 4475417 грн 43 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 73451 грн 85 коп. В задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 755 703,70 грн відмовлено.

Рішення мотивовано неправильністю розрахунку інфляційних втрат, здійснено позивачем, оскільки останнім здійснено нарахування інфляційних втрат на суму боргу з інфляційним збільшенням, стягнуту рішенням господарського суду Харківської області від 16.04.2015 у справі №922/1914/15.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.07.2018 рішення господарського суду Луганської області від 03.05.2018 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 23.10.2018 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.07.2018 та рішення господарського суду Луганської області від 03.05.2018 в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 755 703,70 грн інфляційних втрат скасовано і справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції .

На адресу господарського суду Луганської області справа надійшла 20.11.2018.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями у відповідності до ст. 32 ГПК України справа передана на розгляд судді Шеліхіній Р.М.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.11.2018 справу прийнято до свого провадження, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у даній справі призначено на 05.12.2018.

У зв'язку з перебуванням судді Шеліхіної Р.М. з 23.11.2018 на лікарняному, судове засідання 05.12.2018 у даній справі не відбулося.

Відповідно до п. 5.3. Засад функціонування автоматизованої системи документообігу господарського суду Луганської області, затверджених рішенням зборів суддів господарського суду Луганської області від 04 вересня 2015 року №4, повторний автоматизований розподіл справи №913/70/18 між суддями не проводився, оскільки, на час перебування судді на лікарняному, процесуальний строк проведення підготовчого провадження у даній справі не закінчився.

У зв'язку із виходом судді господарського суду Луганської області Шеліхіної Р.М. 06.12.2018, суд повторно призначив підготовче засідання на 12.12.2018.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 12.12.2018 підготовче засідання у справі відкладено на 21.01.2019.

У судове засідання 21.01.2019 прибув повноважний представник позивача та надав усні пояснення у справі.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.01.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 28 днів - до 18.02.2019 включно та відкладено підготовче засідання на 18.02.2019.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 18.02.2019 закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 19.02.2019.

Представники сторін в судове засідання 19.02.2019 не прибули.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 19.02.2019 відкладено судове засідання на 11.03.2019.

Представники сторін в судове засідання 11.03.2019 не прибули.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 11.03.2019 судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 19.03.2019.

В судове засідання 19.03.2019 прибув повноважний представник позивача та надав усні пояснення по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.04.2015 у справі №922/1914/15 присуджено до стягнення з Комунального підприємства «Спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство» «Ровенькитеплокомуненерго» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» суму основного боргу у розмірі 6 125 087 (шiсть мiльйонiв сто двадцять п'ять тисяч вiсiмдесят сім) грн. 74 коп., інфляційні втрати в розмірі 1 034 261 (один мiльйон тридцять чотири тисячi двiстi шiстдесят одна) грн. 39 коп., 3% річних у розмірі 185802 (сто вісімдесят п'ять тисяч вісімсот дві) грн. 31 коп., пеню в розмірі 202 626 (двiстi двi тисячi шiстсот двадцять шість) грн. 10 коп. та судовий збір у розмірі 73 080 (сiмдесят три тисячi вісімдесят) грн. 00 коп. В частині стягнення 3% річних в розмірі 70 973,13 грн. та пені в розмірі 297 004,87 грн. відмовлено.

На теперішній час вищевказане рішення є чинним та набрало законної сили.

Вищевказаним судовим рішенням встановлено факт поставки відповідачу природного газу на суму 6 821 180 грн 74 коп. за договором купівлі-продажу природного газу від 31.01.2013 №13/3718-ТЕ-20 за період з січня по квітень 2013 року та з жовтня по грудень 2013 року, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.09.2013 (за газ, поставлений у січні-квітні 2013 року), 31.10.2013, 30.11.2013, 31.12.2014 (за газ, поставлений у жовтні - грудні 2013 року). Відповідач зобоввЂ�язання з оплати поставленого природного газу виконав частково в сумі 696 093 грн 00 коп., решту боргу не сплатив. Залишилась несплаченою заборгованість за спожитий природний газ, яка складає 6 125 087 грн 74 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 03.05.2018 присуджено до стягнення з Комунального підприємства «Спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство» «Ровенькитеплокомуненерго» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 3 % річних у сумі 421 372 грн 47 коп., втрати від інфляції в сумі 4 475 417 грн 43 коп. за порушення виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.2013 №13/3718-ТЕ-20. В задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 755 703,70 грн відмовлено.

Зазначене рішення встановлено було оскаржено до апеляційної та касаційної інстанції. Після перегляду Верховним Судом постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.07.2018 та рішення господарського суду Луганської області від 03.05.2018 в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 755 703,70 грн інфляційних втрат скасовано і справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, рішення господарського суду Луганської області від 03.05.2018 №913/70/18 є чинним та набрало законної сили в частині стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 421 372 грн 47 коп., втрати від інфляції в сумі 4 475 417 грн 43 коп.

Згідно ч. 4 ст.74 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи зазначене, встановлені рішеннями Господарського суду Харківської області від 16.04.2015 у справі №922/1914/15 обставини мають преюдиційне значення для вирішення даного спору, в якому беруть участь ті ж самі сторони.

Таким чином, факт постачання Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» відповідачу природного газу за вказаним договором не потребує повторного доведення, зокрема, і не потребує повторного доведення факт допущення відповідачем прострочення виконання грошового зобов'язання за даним договором.

Отже, під час розгляду спору у справі №922/1914/15 господарським судом встановлено, що 31.01.2013 було укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/3718-ТЕ-20 (надалі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтобаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах договору. (а.с.12-17).

Ціна за 1 000 куб. м. природного газу становить 1 091 грн 00 коп. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу - 1 091 грн 00 коп., крім того ПДВ 20% - 218 грн 20 коп., всього з ПДВ - 1309 грн 20 коп (п.5.2 договору).

Пунктом 3.3 договору передбачено, що приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла / вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до п.3.4 договору, не пізніше 5-го числа місяця наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками продавця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання - передачі газу, в якому визначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна і вартість. Продавець, не пізніше 8-го числа, зобов'язується повернути покупцю та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу, а останній прийняв, протягом січня - квітня та жовтня - грудня 2013 року природний газ на загальну суму 6821180 грн 74 коп., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу (а.с. 24-31).

Порядок та умови розрахунків визначені розділом 6 Договору згідно п. 6.1 якого, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 11.1. договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

З огляду на те, що відповідачем за зобов'язаннями січня-квітня, жовтня-грудня 2013 року з позивачем проведено лише частковий розрахунок, допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, за рішенням Господарського суду Харківської області від 16.04.2015 у справі №922/1914/15 були присуджені до стягнення окрім суми основного боргу 125 087 грн 74 коп., також нараховані за допущене прострочення 3% річних на загальну суму 185 802 грн 31 коп. (які нараховувалися за зобов'язаннями січня-квітня 2013 року, жовтня - грудня 2013 року за загальний період - з 14.02.2013 по 23.10.2014), а також інфляційні на загальну суму 1 034 261 грн 39 коп. (нараховані за зобов'язаннями січня-квітня 2013 року, жовтня - грудня 2013 року за загальний період з лютого по вересень 2014 року).

Зазначене вбачається зі змісту рішення суду, а також з наданих позивачем копій позовної заяви та розрахунку, що були предметом розгляду у справі №922/1914/15.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом спору у цій справі на день ухвалення даного рішення є вимога ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з КП "СТП "Ровенькитеплокомуненерго" 755 703,70 грн інфляційних втрат на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, врахувавши позицію Верховного Суду у даній справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пп.7.1 п.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Як вже було встановлено судом, відповідачем основний борг в сумі 6 125 087 грн 74 коп., а також 3% річних в сумі 185 802 грн 31 коп., інфляційні в сумі 1034261 грн 39 коп. після прийняття рішення Господарським судом Харківської області від 16.05.2015 у справі №922/1914/15 в добровільному порядку не погашена. Згідно наявної інформації про вчинені виконавчі дії в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, стягнення боргу за рішенням суду станом на час розгляду даної справи в примусовому порядку з відповідача також не здійснювалося.

Відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов'язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, тобто за наявності прямої вказівки про це в законі.

Отже, за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує такого зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов'язують виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду (вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 18.10.2017 у справі № 910/8318/16 та від 23.10.2018 у даній справі). Інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом враховано те, що заборгованість станом на жовтень 2014 року вже існувала; інфляційні втрати за зобов'язаннями січня-квітня 2013 року, жовтня - грудня 2013 року нараховані за загальний період з лютого 2014 по вересень 2014 року, стягнуті згідно з рішенням господарського суду Харківської області від 16.05.2015 у справі № 922/1914/15.

При цьому інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання, відповідно, нарахування інфляційних втрат за наступний період (з жовтня 2014 року по грудень 2016 року) обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця (з лютого 2014 по вересень 2014 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 904/10242/17, від 04.12.2018 у справі №913/63/18.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в розмірі 755 703,70 грн. є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позову слід покласти на відповідача.

У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат .

З урахуванням викладеного, судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 46, 73-74, 76-80, 129, 233, 236-238, 240-242 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов в частині 755703 грн 70 коп. інфляційних втрат задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство» «Ровенькитеплокомуненерго» (квартал Шахтарський, м.Ровеньки Луганської області, 94700, ідентифікаційний код 35100378) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б.Хмельницького, буд.6, м.Київ, 01001, ідентифікаційний код 20077720) втрати від інфляції в сумі 755 703 грн 70 коп. , а також витрати зі сплати судового збору в сумі 11 335 грн 56 коп . Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство» «Ровенькитеплокомуненерго» (квартал Шахтарський, м.Ровеньки Луганської області, 94700, ідентифікаційний код 35100378) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б.Хмельницького, буд.6, м.Київ, 01001, ідентифікаційний код 20077720) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 17 003 грн 35 коп . Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Комунального підприємства «Спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство» «Ровенькитеплокомуненерго» (квартал Шахтарський, м.Ровеньки Луганської області, 94700, ідентифікаційний код 35100378) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б.Хмельницького, буд.6, м.Київ, 01001, ідентифікаційний код 20077720) витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги в сумі 22 671 грн 20 коп. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 20-денного строку з дня складення і підписання повного тексту.

Повний текст рішення складено та підписано 27.03.2019 .

Суддя Р.М. Шеліхіна