Рішення

від 18.03.2019 по справі 927/901/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

18 березня 2019 року м. Чернігів справа № 927/901/18

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.

секретар судового засідання Мігда Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/901/18, розгляд якої здійснюється у порядку загального позовного провадження

За позовом Фермерського господарства «Солонівське»

вул. Святомиколаївська, 22, с. Солонівка, Городнянський район, Чернігівська область, 15124

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ПОЛІССЯ»

вул. Троїцька, буд. 8, м. Городня, Чернігівська область, 15100

Предмет спору: про визнання права власності на врожай та стягнення 71133,32 грн

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - адвокат, ордер серія ЧН№058248 від 12.12.2018;

від відповідача: ОСОБА_3 - адвокат, ордер серія ЧН№056182 від 10.01.2019; договір №1/19 від 09.01.2019

У судовому засіданні, відповідно до ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення .

ВСТАНОВИВ:

Позивачем - Фермерським господарством «Солонівське» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ПОЛІССЯ» про визнання за Фермерським господарством «Солонівське» права власності на врожай жита 2018 року у кількості 21,184 тонни, вартістю 63704,52 грн, вирощений на земельних ділянках (паях) №292, 298, 300, які розташовані в адміністративних межах Солонівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, та стягнення 71133,32 грн збитків, які включають в себе: 63704,52 грн - вартість зібраного відповідачем жита, 2428,80 грн - вартість висновку, наданого Чернігівською Торгово-промисловою палатою України, 5000,00 грн - вартість проведення топографо-геодезичного знімання земельної ділянки.

Заявлений позов обґрунтовано протиправними діями відповідача щодо незаконного збору відповідачем врожаю жита 2018, вирощеного на земельних ділянках (паях), які знаходились у користуванні позивача, у зв'язку з чим позивачем понесено збитки, які позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 18.12.2018 позовну заяву від 12.12.2018 було залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 28.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 22.01.2019 об 11:30.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 28.12.2018 №1400042498949 (позивачу), №1400042498957 (відповідачу).

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву від 14.01.2019 просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю, оскільки спірні земельні ділянки (паї) належали: № 298 ОСОБА_4, якою було оформлено право власності на земельну ділянку та зареєстровано 27.10.2017, на підставі чого було укладено з ТОВ «ОСОБА_1 ПОЛІССЯ» договір оренди землі, державну реєстрацію якого здійснено 18.01.2018; № 300 ОСОБА_5, якою було оформлено право власності на земельну ділянку та зареєстровано 05.01.2018, на підставі чого було укладено з ТОВ «ОСОБА_1 ПОЛІССЯ» договір оренди землі, державну реєстрацію якого здійснено 18.01.2018; № 292 ОСОБА_6, за якою відповідно до рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 27.11.2017 у справі № 732/1563/17 було визнано право власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування та якою було оформлено право власності на земельну ділянку та зареєстровано 13.04.2018, на підставі чого було укладено з ТОВ «ОСОБА_1 ПОЛІССЯ» договір оренди землі, державну реєстрацію якого здійснено 19.05.2018, про що було проінформовано позивача про оформлення оренди на вказані земельні ділянки та надано всі документи на підтвердження зазначеного. Відповідач вказує на те, що позивачем, у свою чергу, не надано відповідачу жодних документів на підтвердження права користування зазначеними земельними ділянками. Відсутність відомостей у реєстрі речових прав щодо реєстрації договорів оренди на спірні земельні ділянки за позивачем засвідчує факт відсутності у нього права користування спірними земельними ділянками, оскільки договори оренди паїв № 298, 300, 292 між позивачем та Городнянською райдержадміністрацією не набули чинності і, відповідно, у позивача не виникло жодних прав стосовно спірних земельних ділянок. Крім того, відповідач не погоджується з твердженням позивача щодо часткової обробки паїв № 293, 299, у зв'язку з тим, що сам позивач визнає, що відповідачем було оброблено 7,8459 га, а в оренді у відповідача перебуває 10,5686 га землі. Відповідно до протоколу огляду місця події від 31.07.2018, зерно вилучено на зберігання до Городнянського відділення поліції та на даний час постанова про повернення вилученого майна не приймалась. Стосовно завідомо неправдивого повідомлення про злочин ОСОБА_7 за заявою відповідача внесено відомості до ЄРДР за ч.1 ст.383 КК України та на даний час проводиться досудове розслідування.

Разом з відзивом на позовну заяву відповідачем подано заяву від 14.01.2019 про витребування від Відділу статистики у Городнянському районі Чернігівської області даних статистичних звітів ФГ «Солонівське» за 2018 рік стосовно засіяних площ жита та кількості зібраного врожаю. Заява мотивована важливістю зазначених доказів для встановлення обставин справи та неможливістю їх отримання ТОВ «ОСОБА_1 ПОЛІССЯ» , оскільки дані відомості є конфіденційними.

Судом було відкладено розгляд даної заяви.

18.01.2019 від позивача надійшла заява від 17.01.2019 про збільшення позовних вимог по справі № 927/901/18, в якій позивач зазначає, що в мотивувальній частині позовної заяви зазначено, що врожай, який був протиправно зібраний з 5 земельних ділянок, а саме: з земельних ділянок (паїв) №300, 292, 298, 293 та 299. Проте, з технічних причин, в прохальній частині позовної заяви позивачем вказано лише три земельні ділянки (паї) № 292, 298, 300. Позивач просить виправити зазначену помилку та визнати за Фермерським господарством «Солонівське» право власності на врожай жита 2018 року у кількості 21,184 тони, вартістю 63704,52 грн, вирощений на земельних ділянках (паях) №292, 293, 298, 300 та земельній ділянці з кадастровим номером 7421488000:02:000:0323 (пай №299), які розташовані в адміністративних межах Солонівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області.

Суд розцінив заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог як заяву про уточнення прохальної частини позовної заяви, прийняв заяву про уточнення прохальної частини позовної заяви, розгляд справи продовжується з урахуванням її змісту.

У судовому засіданні 22.01.2019 суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 04.02.2019 о 10:00.

29.01.2019 позивачем через канцелярію суду подано клопотання від 28.01.2019 про долучення до матеріалів справи додаткових документів, у тому числі довідки Відділу статистики у Городнянському районі стосовно посівних площ та врожайності сільськогосподарських культур, що були вирощені ФГ «Солонівське» у 2017-2018 роках, площ жита та кількості зібраного врожаю, звітів ФГ «Солонівське» про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 01.12.2017 та 01.12.2018 та заяви свідка ОСОБА_7 від 23.01.2019.

Клопотання задоволено судом, документи долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 04.02.2019 відповідачем подано доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що витрати позивача для проведення топографо-геодезичного знімання земельної ділянки в сумі 5000,00 грн не відносяться до судових витрат у даній справі, оскільки зі схеми обміру та прив'язки земельних ділянок, не вбачається щодо якої саме земельної ділянки (ділянок) проводилось топографо-геодезичне знімання, місцезнаходження та межі такої земельної частки (паю) не визначені. Також відповідач зазначає, що договори оренди землі, укладені 06.06.2017 між Городнянською РДА та ФГ «Солонівське» , не містили пункту чи конкретного права орендаря щодо зберігання за останнім права на врожай в разі оформлення власником права власності у період з моменту проведення посівних робіт та до моменту збору врожаю та станом на липень-серпень 2018 року припинили свою дію. З інформації Відділу статистики у Городнянському районі Чернігівської області про посівні площі та врожайність сільськогосподарських культур, що були вирощені ФГ «Солонівське» у 2017-2018 роках, наданої позивачем, вбачається, що у 2018 році позивач не мав засіяними озимим житом земельних ділянок. Протоколи допиту свідків у кримінальному проваджені та протокол огляду місця події не є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, відповідач вказує, що відповідно до інформації Відділу статистики у Городнянському районі щодо урожайності сільськогосподарських культур у 2017 році по ФГ «Солонівське» , жито озиме становить 19,6 ц з 1 га зібраної площі, а не 27,0 ц з 1 га як зазначає позивач.

У прохальній частині доповнення до відзиву на позовну заяву відповідач, зокрема, просив суд визнати поважною причину неподання даного доповнення та додаткових доказів у строк, визначений ст.165 Господарського процесуального кодексу України, поновити строк для подання даного доповнення та доказів у справі та долучити до матеріалів справи дане доповнення та додаткові докази.

Ухвалою від 04.02.2019 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на подання доповнення до відзиву на позовну заяву та доказів у справі та продовжив відповідачу за своєю ініціативою строк для подання доповнення до відзиву на позовну заяву та доказів у справі №927/901/18 до 04.02.2019.

Крім того, в судовому засіданні 04.02.2019 представником відповідача подано клопотання про поновлення строку для подання додаткового доказу та долучення до матеріалів справи витягу з ЄРДР № 12018270110000276 від 09.08.2018.

Представник позивача проти поданого клопотання заперечував.

Ухвалою від 04.02.2019 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача від 04.02.2019 про поновлення строку на подання додаткового доказу.

У судовому засіданні 04.02.2019 представник відповідача заявив усне клопотання про залишення без розгляду раніше поданої заяви про витребування від Відділу статистики у Городнянському районі Чернігівської області даних статистичних звітів ФГ "Солонівське" за 2018 рік стосовно засіяних площ жита та кількості зібраного врожаю, оскільки дані статистичні звіти були надані позивачем.

Суд задовольнив усне клопотання представника відповідача та залишив без розгляду заяву відповідача про витребування від Відділу статистики у Городнянському районі Чернігівської області даних статистичних звітів ФГ "Солонівське" за 2018 рік стосовно засіяних площ жита та кількості зібраного врожаю.

У судовому засіданні 04.02.2019 суд постановив ухвалу про задоволення усного клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання та про відкладення підготовчого засідання на 20.02.2019 о 10:00.

13.02.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив від 12.02.2019 з додатковими документами.

18.02.2019 від відповідача надійшли письмові заперечення з додатковими документами.

Суд у судовому засіданні 20.02.2019 залишив без розгляду подані сторонами відповідь на відзив та заперечення, оскільки відповідь на відзив була подана з пропуском встановленого судом строку на її подання. Відповідь на відзив та заперечення з доданими до них документами долучені до матеріалів справи, однак не враховуються при розгляді справи.

У судовому засіданні 20.02.2019 представниками сторін подані заяви від 20.02.2019 про поновлення строку для подання додаткових доказів та долучення їх до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 20.02.2019 заяви представників сторін задоволено та поновлено позивачу та відповідачу строк для подання додаткових доказів. Додаткові докази долучені до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 20.02.2019 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 25.02.2019 о 11:00. Явка в судове засідання повноважних представників сторін визнана обов'язковою.

У судовому засіданні 25.02.2019 розпочато розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 25.02.2019 судом оголошено перерву до 12.03.2019 до 11:00, про що повідомлено сторін ухвалою суду від 25.02.2019.

До початку судового засідання від відповідача надійшла письмова заява про відкладення розгляду справи у зв?язку з неможливістю явки представника в судове засідання 12.03.2019 через сімейні обставини.

Суд у судовому засіданні 12.03.2019 задовольнив заяву відповідача та постановив ухвалу про відкладення розгляд справи по суті на 18.03.2019 о 10:00, про що повідомив сторін ухвалою суду від 12.03.2019.

У судовому засіданні 18.03.2019 суд продовжив розгляд справи по суті.

Заяв так клопотань від сторін не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Предметом заявлених позовних вимог є визнання за Фермерським господарством «Солонівське» права власності на врожай жита 2018 року у кількості 21,184 тони, вартістю 63704,52 грн, вирощений на земельних ділянках (паях) № 292, 293, 298, 299, 300, які розташовані в адміністративних межах Солонівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, та стягнення 71133,32 грн збитків, які включають в себе: 63704,52 грн вартість зібраного відповідачем жита, 2428,80 грн вартість висновку, наданого Чернігівською Торгово-промисловою палатою України, 5000,00 грн вартість проведення топографо-геодезичного знімання земельної ділянки.

В обгрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, що між Городнянською районною державною адміністрацією та позивачем були укладені в 2017 році договори оренди невитребуваних паїв № 292, 298, 300, в 2016 році договір невитребуваного паю № 293 та 08.02.2016 договір оренди паю № 299 з ОСОБА_8 Відповідач неправомірно здійснив збір врожаю на вказаних земельних ділянках, чим порушив право власності позивача на 21,184 тонни озимого жита, зібраного на площі 7,8459 га на загальну суму 63704,52 грн, та завдав позивачу збитків в сумі 71133,32 грн, які включають в себе: 63704,52 грн - вартість зібраного відповідачем жита, 2428,80 грн - вартість висновку, наданого Чернігівською Торгово-промисловою палатою України, 5000,00 грн - вартість проведення топографо-геодезичного знімання земельної ділянки.

Розмір збитків визначений на підставі Експертного висновку Чернігівської Торгово-промислової палати України від 24.10.2018, проведеного на замовлення позивача, а площа земельних ділянок, на яких було зібрано врожай, визначена відповідно до схеми обміру та прив'язки земельної ділянки, яка виконана на підставі договору від 02.08.2018, укладеного між позивачем та ДП Чернігівський науково-дослідний інститут землеустрою .

Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції).

Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10.11.1994 №666 установлено, що приватизація земель, які перебувають у користуванні сільськогосподарських підприємств і організацій, є невідкладним першочерговим заходом у здійсненні земельної реформи в Україні.

Згідно з Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 №720, паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, cільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначає Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» .

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» , нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Як слідує із матеріалів справи, 06.06.2017 між Городнянською районною державною адміністрацією (орендодавцем) та Фермерським господарством "Солонівське" (орендарем) були укладені договори оренди землі (а.с.19-20; 23-24; 27-28), відповідно до п.1 яких орендодавець надав, а орендар прийняв згідно з Земельним кодексом України та розпорядженням райдержадміністрації від 31.03.2017 №155 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на оренду земельних ділянок з невитребуваних земельних часток (паїв) у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться за межами населеного пункту в адміністративних межах Солонівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області.

Відповідно до п.2 договорів оренди землі від 06.06.2017, в оренду передані:

- земельна ділянка (пай) № 300 площею 3,8215 га ріллі, яка знаходиться за адресою: Чернігівська область, Городнянський район за межами населеного пункту в адміністративних межах Солонівської сільської ради;

- земельна ділянка (пай) № 292 площею 3,0604 га ріллі, яка знаходиться за адресою: Чернігівська область, Городнянський район за межами населеного пункту в адміністративних межах Солонівської сільської ради;

- земельна ділянка (пай) № 298 площею 3,6868 га ріллі, яка знаходиться за адресою: Чернігівська область, Городнянський район за межами населеного пункту в адміністративних межах Солонівської сільської ради.

Договори укладено на 7 років (п. 8 договорів оренди землі від 06.06.2017).

Ці договори набувають чинності після підписання сторонами та проведення їх реєстрації (п.47 договорів оренди землі від 06.06.2017).

Договори оренди землі від 06.06.2017 зареєстровані в Солонівській сільській раді Городнянського району Чернігівської області, про що у Книзі реєстрів договорів оренди земельних ділянок вчинено записи від 06.06.2017 за № 490, №491, №501, що підтверджується відповідними відмітками на договорах оренди землі.

У підтвердження факту передачі Городнянською районною державною адміністрацією та прийняття Фермерським господарством "Солонівське" в оренду невитребуваних земельних ділянок (паїв) № 300, № 292, № 298 до матеріалів справи додані підписані сторонами договору акти прийому-передачі від 06.06.2017 (а.с.21, 25, 29).

26.08.2016 між Городнянською районною державною адміністрацією (орендодавцем) та Фермерським господарством "Солонівське" (орендарем) був укладений договір оренди землі, відповідно до п.1 якого орендодавець на підставі розпорядження голови Городнянської районної державної адміністрації №197 від 07.06.2016 надав, а орендар прийняв у строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку, яка знаходиться на території Солонівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області та складається з окремих земельних ділянок - невитребуваних паїв, визначених у додатку №1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п.2 договору оренди землі від 26.08.2016, в оренду передано земельну ділянку площею 3,0602 га, кадастровий номер, якісні показники, їх склад (рілля, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження тощо) наведені у додатку №1 до цього договору.

Договір укладено на 14 років (п. 8 договору оренди землі від 26.08.2016).

Цей договір набирає чинності з дня його підписання та державної реєстрації (п.8.2 договору оренди землі від 26.08.2016).

Як зазначено у договорі, договір зареєстрований 26.08.2016 в Солонівській сільській раді Городнянського району Чернігівської області за № 7423488000026.

У підтвердження факту передачі Городнянською районною державною адміністрацією та прийняття Фермерським господарством "Солонівське" в оренду невитребуваної земельної ділянки (пая) № 293 до матеріалів справи додано акт прийому-передачі земельної ділянки в оренду від 26.08.2016 (а.с.33).

Крім того, між ОСОБА_8 (орендодавцем) та Фермерським господарством "Солонівське" (орендарем) був укладений договір оренди землі від 08.02.2016 та додаткова угода від 02.06.2018 до договору оренди землі від 08.02.2016.

Так, відповідно до п.1 договору оренди землі від 08.02.2016 та додаткової угоди до нього від 02.06.2018, орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7421488000:02:000:0323, яка розташована на території Солонівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області.

Відповідно до п.2 договору оренди землі від 08.02.2016, в оренду передано земельну ділянку загальною площею 3,76 га, у тому числі рілля - 3,76га.

Відповідно до п.8 договору оренди землі від 08.02.2016 та додаткової угоди до нього від 02.06.2018, договір укладено до 23.03.2036.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації протягом 10 днів (п.43 договору оренди землі від 08.02.2016).

Як слідує із доданих позивачем до позовної заяви інформаційної довідки від 28.03.2016 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна (а.с.40) та витягу від 10.10.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.41), право оренди позивача за вказаним договором зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.03.2016 за № 13904922.

Відповідно до п. 35, 40 договорів оренди землі від 06.06.2017, п. 36 договору оренди землі від 26.08.2016 та п. 36 договору оренди землі від 08.02.2016, дія договорів, зокрема, припиняється у разі: закінчення строку, на який їх було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; договір припиняється також в інших випадках, передбачених законодавством.

Пунктом 41 договорів оренди землі від 06.06.2017 та п. 36 договору оренди землі від 26.08.2016 визначено, що у разі витребування окремої частки земельної ділянки-паю та передачі її у власність, припиняється дія цього договору в частині оренди витребуваної частки земельної ділянки-паю з моменту державної реєстрації її власником права власності на витребувану частку-пай.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов'язані з орендою землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Таким чином, укладені між сторонами договори від 06.06.2017, 26.08.2016 та 08.02.2016 по своїй правовій природі є договорами оренди землі.

Частиною 5 ст. 6 Закону України Про оренду землі визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про оренду землі , об'єкт оренди за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено у ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України), а згідно зі ст. 126 того ж Кодексу право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в редакції, яка діє з 01.01.2016, державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об'єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Статею 30 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено особливості державної реєстрації права оренди на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, а саме: право оренди на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, надані в оренду органами державної влади, органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", здійснюється без державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки в Державному реєстрі прав.

Таким чином, право оренди на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, за договорами оренди, укладеними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", підлягає реєстрації відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Як встановлено судом, договори оренди землі від 06.06.2017 та договір оренди землі від 26.08.2016 зареєстровані в Солонівській сільській раді Городнянського району Чернігівської області, про що у Книзі реєстрів договорів оренди земельних ділянок вчинено записи від 06.06.2017 за № 490, № 491, № 501 та 26.08.2016 за № 7423488000026.

При цьому право органів місцевого самоврядування здійснювати реєстрацію договорів оренди земельної частки (паю) передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2000 №119. Вказаною постановою затверджено Порядок реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), який визначає умови та процедуру реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) (далі - Порядок).

Але, як вбачається з постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2000 №119, якою затверджено наведений Порядок, ця постанова прийнята на виконання Указу Президента України від 03.12.1999 №1529 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» .

При цьому, п. 1, 2 ч. 1 п. 3 вказаного Порядку передбачено, що цей Порядок визначає умови та процедуру реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) (далі - договори оренди); реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю); для реєстрації договору оренди орендодавець подає особисто або надсилає поштою до відповідного виконавчого комітету органу місцевого самоврядування: договір оренди у двох примірниках; сертифікат на право на земельну частку (пай).

Згідно з приписами ст. 1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» , право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що наведена постанова стосується саме реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв), як умовних часток без виділення їх в натурі, які укладаються безпосередньо з власниками цих часток (паїв) і право яких підтверджується відповідним сертифікатом.

Як встановлено судом, договори оренди землі від 06.06.2017 та договір оренди землі від 26.08.2016 були укладені на підставі ст.13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» із Городнянською районною державною адміністрацією, а не з власниками відповідних сертифікатів, а тому, суд доходить висновку, що зазначені договори не є предметом регулювання вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2000 №119, якою затверджено наведений Порядок реєстрації договорів оренди земельної частки (паю).

Оскільки на момент укладення договорів оренди землі від 06.06.2017 та від 26.08.2016 діяв Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст. 30 якого було визначено особливості державної реєстрації права оренди на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, а тому право позивача на оренду земельних ділянок згідно з договорами оренди від 06.06.2017 та договором оренди від 26.08.2016 мало виникнути лише з моменту державної реєстрації цих прав.

Позивачем не надано суду доказів реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрації іншого речового права, права оренди Фермерського господарства Солонівське на земельні ділянки (невитребувані паї) за договорами оренди від 06.06.2017 та від 26.08.2016.

За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України та ст. 17 Закону України Про оренду землі , у позивача не виникло право оренди за договорами оренди землі від 06.06.2017 та від 26.08.2016.

Як слідує із матеріалів справи, відповідно до довідок № 11 від 11.01.2019, № 538 від 26.12.2017, № 339 від 17.07.2019, виданих Солонівським старостинським округом Городнянської міської ради Городнянського району Чернігівської області, копії яких додано до матеріалів справи (а.с.98-100), згідно з результатами жеребкування: громадянка ОСОБА_5 має земельну ділянку (пай) під № 300, громадянин ОСОБА_9 має земельну ділянку (пай) під № 292, громадянка ОСОБА_4 має земельну ділянку (пай) під № 298.

Розпорядженням Городнянської районної державної адміністрації від 11.10.2017 №586 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та надання їх безоплатно у власність громадянці ОСОБА_4 надано безоплатно у власність земельну ділянку загальною площею 3,6868 га, в тому числі: рілля - площею 3,6868 га (кадастровий номер 7421488000:02:000:3250), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення колективної власності за межами населеного пункту на території Солонівської сільської ради (а.с.162).

Розпорядженням Городнянської районної державної адміністрації від 22.12.2017 №809 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та надання їх безоплатно у власність громадянці ОСОБА_5 надано безоплатно у власність земельну ділянку загальною площею 4,2458 га, в тому числі: рілля - площею 3,8214 га (кадастровий номер 7421488000:02:000:3299), пасовище - площею 0,4244 га (кадастровий номер 7421488000:02:000:3300), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення колективної власності за межами населеного пункту на території Солонівської сільської ради (а.с.161).

Розпорядженням Городнянської районної державної адміністрації від 26.04.2018 №389 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та надання їх безоплатно у власність громадянці ОСОБА_6 надано безоплатно у власність земельну ділянку загальною площею 3,4848 га, в тому числі: рілля - площею 3,0604 га (кадастровий номер 7421488000:02:000:3308), пасовище - площею 0,4244 га (кадастровий номер 7421488000:02:000:3309), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення колективної власності за межами населеного пункту на території Солонівської сільської ради (а.с.163).

Як слідує із доданої відповідачем до матеріалів справи інформації від 24.04.2018 та від 14.01.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна (а.с.92-97):

- право власності на земельну ділянку (пай) № 298, кадастровий номер 7421488000:02:000:3250, загальною площею: 3,6868 га, зареєстровано за ОСОБА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, номер запису про право власності: 23062992 - 25.10.2017;

- право власності на земельну ділянку (пай) № 300, кадастровий номер 7421488000:02:000:3299, загальною площею: 3,8214 га, зареєстровано за ОСОБА_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2, номер запису про право власності: 24328507 - 05.01.2018;

- право власності на земельну ділянку (пай) № 292, кадастровий номер 7421488000:02:000:3308, загальною площею: 3,0604 га, зареєстровано за ОСОБА_6, номер запису про право власності: 25965722 - 27.04.2018.

Також слід зазначити, що ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено можливість користування на правах оренди нерозподіленими (невитребуваними) земельними ділянками, проте виключно до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності.

Зазначена норма є імперативною, а тому її застосування залежить виключно від факту набуття права власності власниками земельних часток (паїв) і не залежить від домовленостей сторін договору.

Згідно з абз. 5 п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 №7, при розгляді спорів про переукладення договорів оренди землі суди повинні враховувати, що згідно з пунктом 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.01.2000 №5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.02.2000 за №101/4322, після виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю зобов'язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства. З часу отримання особою державного акта на право приватної власності на землю вона набуває статусу власника земельної ділянки, у зв'язку з чим змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) припиняється.

З набранням чинності з 01.01.2013, Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України» , державні акти на право приватної власності на землю (земельну ділянку) або на право постійного користування землею не видаються, а факти набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельну ділянку, вносяться до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Хоча законодавець не вніс змін до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» , у тому числі і до ст. 13 цього Закону, щодо оренди невитребуваних паїв до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності, проте, враховуючи норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", право оренди цих земельних ділянок (невитребуваних паїв) припиняється з моменту внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за власником, а не з моменту отримання власниками державних актів.

Оскільки громадянами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 було зареєстровано право власності на земельну ділянку (пай) № 298 кадастровий номер 7421488000:02:000:3250 - 25.10.2017, на земельну ділянку (пай) № 300 кадастровий номер 7421488000:02:000:3299 - 05.01.2018, на земельну ділянку (пай) № 292 кадастровий номер 7421488000:02:000:3308 - 27.04.2018, то у разі навіть і виникнення у позивача права оренди за договорами оренди від 06.06.2017, вони припинили б свою дію з дати реєстрації права власності на вказані земельні ділянки за фізичними особами.

Як слідує із матеріалів справи, 09.01.2018 між ОСОБА_4 (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 ПОЛІССЯ (орендарем) було укладено договір оренди землі (а.с.84-85), відповідно до п.1. якого, орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Солонівської сільської ради.

Згідно з п.2.1 договору оренди землі від 09.01.2018, в оренду була передана земельна ділянка загальною площею - 3,6868 га, у тому числі: ріллі - 3,6868 га, кадастровий номер 7421488000:02:000:3250.

Договір укладено на 15 (п'ятнадцять) років (п.3.1 договору оренди землі від 09.01.2018).

09.01.2018 між ОСОБА_5 (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 ПОЛІССЯ (орендарем) було укладено договір оренди землі (а.с.88-89), відповідно до п.1. якого, орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Солонівської сільської ради.

Згідно з п.2.1 договору оренди землі від 09.01.2018, в оренду була передана земельна ділянка загальною площею - 3,8214 га, у тому числі: ріллі - 3,8214 га, кадастровий номер 7421488000:02:000:3299.

Договір укладено на 15 (п'ятнадцять) років (п.3.1 договору оренди землі від 09.01.2018).

16.05.2018 між ОСОБА_6 (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 ПОЛІССЯ (орендарем) було укладено договір оренди землі (а.с.86-87), відповідно до п.1. якого, орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Солонівської сільської ради.

Згідно з п.2.1 договору оренди землі від 16.05.2018, в оренду було передано земельну ділянку загальною площею - 3,0604 га у тому числі: ріллі - 3,0604 га, кадастровий номер 7421488000:02:000:3308.

Договір укладено на 15 (п'ятнадцять) років (п.3.1 договору оренди землі від 16.05.2018).

Факти передання вищевказаних ділянок підтверджені актами приймання -передачі об?єкту оренди (земельної ділянки) від 09.01.2018 та 16.05.2018, підписаними орендодавцями та орендарем (а.с.228-230).

Отже, матеріали справи свідчать про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 ПОЛІССЯ 09.01.2018 та 16.05.2018 були укладені договори оренди землі з ОСОБА_4І, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - власниками земельних ділянок з кадастровими номерами 7421488000:02:000:3250, 7421488000:02:000:3299, 7421488000:02:000:3308, строком на 15 років.

Право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 ПОЛІССЯ за договорами оренди, укладеними з ОСОБА_4І, ОСОБА_5, ОСОБА_6 від 09.01.2018 та 16.05.2018 у встановленому порядку було зареєстровано 18.01.2018 та 16.05.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційними довідками від 24.04.2018 та 14.01.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с.92-97).

Відтак, з 18.01.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 ПОЛІССЯ є законним землекористувачем земельних ділянок з кадастровими номерами 7421488000:02:000:3250, 7421488000:02:000:3299 та з 16.05.2018 - землекористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 7421488000:02:000:3308.

Згідно з приписами ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами.

Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов'язковою умовою настання відповідальності.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 Господарського кодексу України).

Також поняття збитків розкривається у Цивільному кодексі України у статті 22, згідно з якою особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22). При цьому частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З наведених приписів законодавства слідує, що вартість врожаю жита, що зібрав відповідач, і яку, як збитки, просить стягнути позивач, є втраченою (упущеною) вигодою останнього.

У вирішенні спорів про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди суди повинні дослідити, чи могли такі збитки бути реально понесені кредитором.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі, у даному випадку, збору врожаю жита із земельних ділянок, з яких здійснив збирання врожаю відповідач.

Як зазначає позивач, Фермерським господарством Солонівське після взяття в оренду вищевказаних земельних ділянок, було проведено викорчовування самосіяних та стихійних насаджень та восени 2017 року на орендованих земельних ділянках було посіяно жито як озимина, врожай якого мав бути зібраний влітку 2018 року. У квітні 2018 року позивачем було отримано листа від Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 ПОЛІССЯ про те, що на окремі паї, які орендувалися позивачем, на даний час оформлені права власності та передані відповідачу в оренду їх власниками. Позивачем, у свою чергу, було повідомлено відповідача, що земельні ділянки, які ним вказувалися, на даний час обробляються позивачем, а також, останній просив надати документи, які б підтверджували правомірність відповідних вимог для подальших переговорів, оскільки у позивача відсутня будь-яка інформація про оформлення права власності на паї, які ним орендуються в Городнянскій РДА. Однак, як зазначає позивач, відповідач так і не надав жодної додаткової інформації та документи, які б підтверджували правомірність його вимог.

Проте, 31.07.2018 головою Фермерського господарства "Солонівске" ОСОБА_7, при огляді полів, було виявлено, що на території близько 11 га був зібраний врожай вищезазначеного жита. Зокрема, врожай жита було частково зібрано з земельних часток (паїв) № 300, 299, 298, 293, 292.

Позивач зазначає, що йому стало відомо, що збір врожаю було здійснено відповідачем при організації роботи його директором ОСОБА_10

31.07.2018 директор Фермерського господарства Солонівське звернувся до Городнянського відділення поліції Менського ВП ГУНП в Чернігівській області із заявою про проведення розслідування за фактом незаконних дій громадян ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які 29.07.2018 здійснили незаконне заволодіння врожаєм, що належить позивачу, в кількості 40 тонн із земельних ділянок 11 га, розташованих на території Солонівської сільської ради Городнянського району (а.с.43).

31.07.2018, на підставі вищевказаного звернення директора Фермерського господарства Солонівське , старшим слідчим СВ Городнянського відділення поліції Менського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_13, у присутності понятих ОСОБА_14, ОСОБА_15, за участю ОСОБА_10 та ОСОБА_16, проведено огляд території, яка розташована в м. Городня, вул. 1-го Травня, 123в та належить ОСОБА_17, та складено протокол огляду (а.с.52). У ході огляду господарства було виявлено під навісом зерно жита, яке насипано в купу розмірами 13х7х03,7. Вказане зерно було вилучено та передано на зберігання власнику господарства ОСОБА_17

Інформація про незаконне заволодіння врожаєм, була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що підтверджується відповідним витягом з ЄРДР від 31.07.2018 (а.с.44).

Під час проведення допиту причетних осіб до заволодіння врожаєм встановлено факт збору врожаю, організований директором відповідача ОСОБА_10 Зокрема, в протоколі допиту від 31.07.2018 (а.с.46) директор відповідача ОСОБА_10 пояснив, що в березні 2018 року ТОВ ОСОБА_1 ПОЛІССЯ було укладено з громадянами договори оренди земельних ділянок, які до цього орендувалися позивачем. Також, як зазначив ОСОБА_10, внаслідок того, що позивач не забажав обмінятися засіяними останнім земельними ділянками на не засіяні, він, як керівник, 28.07.2018 організував збір врожаю на земельних ділянках, які орендуються ним з березня 2018 року. Аналогічні пояснення були надані іншими свідками, протоколи допитів яких додано до позовної заяви (а.с.47,48).

Відповідні обставини встановлені також ухвалою слідчого судді Городнянського районного суду Чернігівської області від 03.08.2018 у справі №732/1162/18 по розгляду клопотання старшого слідчого СВ Городнянського відділення поліції Менського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_13, погодженого з прокурором Городнянського відділу Менської місцевої прокуратури Чернігівської області ОСОБА_18, про накладення арешту на майно, а саме на зерно жита (а.с.53-54).

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки останній набув права користування спірними земельними ділянками лише в березні 2018 року. На думку позивача, власником врожаю є виключно Фермерське господарство Солонівське , оскільки відповідач не здійснював жодних дій щодо посіву жита, врожай якого ним було зібрано.

Згідно з Експертним висновком Чернігівської Торгово-промислової палати України від 24.10.2018, проведеним на замолення позивача, середня врожайність жита по Чернігівській області становить 27,0 ц з 1 га, середня ринкова вартість жита становить 3007,20 грн за 1 тонну. Зі схеми обміру та прив'язки земельної ділянки вбачається, що збір врожаю було здійснено на земельній ділянці площею 7,8459 га.

Загальна маса жита, що була, на думку позивача, протиправно зібрана відповідачем, становить: 27 х 7,8459 = 211,84 (центнерів), що дорівнює 21,184 тони.

Таким чином, позивач вважає, що загальна вартість врожаю, який належить позивачу та був протиправно зібраний відповідачем, становить: 21,184 х 3007,20 = 63704,52 грн.

Посилаючись на вищевикладені обставини, а також на ст. 319, 392, 775 Цивільного кодексу України та ст.93 Земельного кодексу України, позивач просить визнати за ним право власності на врожай жита у кількості 21,184 т, вартістю 63704,52 грн та стягнути збитки у розмірі 71133,32 грн, які включають в себе 63704,52 грн - вартість врожаю, що був зібраний відповідачем, 2428,80 грн - витрати, які були сплачені позивачем за надання висновку експерта, та 5000,00 грн - вартість сплачених позивачем послуг за проведення топографо-геодезичного знімання.

Із наданих позивачем доказів, а саме: заяви директора Фермерського господарства Солонівське до Городнянського відділення поліції Менського ВП ГУНП в Чернігівській області про проведення розслідування за фактом незаконних дій громадян ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які 29.07.2018 здійснили незаконне заволодіння врожаєм, який належить позивачу, в кількості 40 тонн, з земельних ділянок 11 га, розташованих на території Солонівської сільської ради Городнянського району (а.с.43); протоколу огляду від 31.07.2018, складеного старшим слідчим СВ Городнянського відділення поліції Менського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_13, у присутності понятих ОСОБА_14, ОСОБА_15Д, за участю ОСОБА_10 та ОСОБА_16, щодо огляду території, яка розташована в м. Городня, вул. 1-го Травня, 123в та належить ОСОБА_17, в якому вказано про те, що в ході огляду господарства було виявлено під навісом зерно жита, яке насипано в купу розмірами 13х7х03,7, вказане зерно було вилучено та передано на зберігання власнику господарства ОСОБА_17; реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань кримінального провадження № 12018270110000260 щодо заяви ОСОБА_7 про проведення розслідування за фактом незаконних дій громадян ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12; пояснень ОСОБА_7 від 31.07.2018; протоколів допиту свідків ОСОБА_10 від 31.07.2018, ОСОБА_11 від 31.07.2018, ОСОБА_17 від 31.07.2018, ОСОБА_16 від 01.08.2018; протоколу огляду місця події від 31.07.2018; ухвали Городнянського районного суду Чернігівської області від 03.08.2018 у справі № 732/1162/18; протоколу огляду місця події від 03.08.2018; реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань кримінального провадження № 12018270110000276 щодо заяви ОСОБА_10 про вимагання ОСОБА_16 віддати йому зерно, не можна зробити беззаперечного висновку про те, на яких саме полях було проведено збір врожаю.

На дату розгляду даної справи кримінальні провадження № 12018270110000260 та № 12018270110000276 не закриті.

У заяві директора Фермерського господарства Солонівське до Городнянського відділення поліції Менського ВП ГУНП в Чернігівській області не зазначено ні номерів полів, ні номерів паю, ні кадастрових номерів земельних ділянок, на яких було зібрано врожай озимого жита. Ці відомості також відсутні у поясненнях ОСОБА_7 і протоколах допиту свідків.

У протоколі огляду місця події від 31.07.2018 зазначено лише про наявність зерна на території господарства, яке розташоване у м. Городня, вул. Першого травня, 123в.

Посилання позивача на ухвалу Городнянського районного суду Чернігівської області від 03.08.2018 у справі № 732/1162/18 також є безпідставним, оскільки в ній відсутнє встановлення факту збору врожаю на спірних земельних ділянках. Вказаною ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Городнянського відділення поліції Менського відділу поліції ГУНП в Чернігігвськой області ОСОБА_13, погодженого з прокурором Городнянського відділу Менської місцевої прокуратури Чернігівської області ОСОБА_18, про накладення арешту на майно, а саме на зерно жита.

Слід зазначити, що позивач, обгрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на проведення відповідачем збору врожаю на п'яти земельних ділянках, у той час, як в протоколі огляду місця події від 03.08.2018, зазначено лише про огляд трьох земельних ділянок, на яких частково збірано врожай без зазначення їх індентифікації.

Як вбачається із протоколу допиту свідка ОСОБА_10 - директора ТОВ ОСОБА_1 ПОЛІССЯ від 31.07.2018 (а.с.46), ОСОБА_10М пояснив, що в березні 2018 року ТОВ ОСОБА_1 ПОЛІССЯ було укладено з громадянами договори оренди земельних ділянок, які до цього орендувалися позивачем. Позивач не забажав обмінятися засіяними останнім земельними ділянками на не засіяні, він, як керівник, 28.07.2018 організував збір врожаю на земельних ділянках, які орендуються ним з березня 2018 року.

У протоколі допиту свідка ОСОБА_11 від 31.07.2018 останній також вказує на те, що він зібрав врожай з трьох земельних ділянок, які вказав ОСОБА_10

Із наданих документів вбачається, що відповідачем було зібрано врожай з трьох земельних ділянок. Як зазначено судом вище, ідентифікувати їх неможливо, оскільки вказані документи не містять ні номерів полів, ні номерів паїв, ні кадастрових номерів, ні площ орендованих земельних ділянок.

Крім того, як зазначено вище судом, з моменту реєстрації права оренди відповідача на земельні ділянки (паї) № 298, кадастровий номер 7421488000:02:000:3250, № 300, кадастровий номер 7421488000:02:000:3299, № 292, кадастровий номер 7421488000:02:000:3308, відповідач є законним користувачем вказаних земельних ділянок.

Судом встановлено, що у позивача не виникло право користування земельними ділянками (паями) № 298, кадастровий номер 7421488000:02:000:3250, № 300, кадастровий номер 7421488000:02:000:3299, № 292, кадастровий номер 7421488000:02:000:3308, № 293 кадастровий номер № 7421488000:02:000, та, оскільки позивач не довів правомірність користування вказаними земельними ділянками, а тому користування ними позивачем є самовільним.

Відтак, у даному випадку, відсутні підстави вважати Фермерське господарство Солонівське управненою стороною в розумінні приписів статті 224 Господарського кодексу України щодо земельних ділянок (пай) № 298, кадастровий номер 7421488000:02:000:3250 , (пай) № 300, кадастровий номер 7421488000:02:000:3299, (пай) № 292, кадастровий номер 7421488000:02:000:3308 та (пай) № 293, кадастровий номер № 7421488000:02:000.

Таким чином, вказані вище обставини та документи не є належними доказами, які підтверджують вину відповідача у неправомірному зборі врожаю на відповідних земельних ділянках.

Щодо врожаю, вирощеного на земельній ділянці (пай) № 299, кадастровий номер 7421488000:02:000:0323, яка знаходиться у користуванні позивача згідно з договором оренди від 02.08.2016, слід зазначити, що із наданих позивачем документів та вищевикладених обставин не можна зробити беззаперечного висновку про те, що і з даної земельної ділянки відповідачем було здійснено збір врожаю.

При розрахунку суми збитків у позовній заяві конкретно не визначено площу по кожній із п'яти земельних ділянок, які є предметом спору, в тому числі по земельній ділянці (пай) № 299, кадастровий номер 7421488000:02:000:0323. Із наявних у справі доказів суд не може самостійно встановити розмір площі, на якій було зібрано озиме жито на земельній ділянці (пай) № 299, кадастровий номер 7421488000:02:000:0323.

Також позивачем, в підтвердження розрахунку суми збитків, не доведено та не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують підготовку земельних ділянок до посіву, виконання посівних робіт на вказаних земельних ділянках, наявність посівного матеріалу, внесення засобів захисту рослин та добрив, понесення витрат на паливно-мастильні матеріали, виплата заробітної плати, витрати на електроенергію, витрати на відрядження, страхування майна, поточний ремонт техніки, послуги сторонніх організацій, витрати на охорону польових робіт та виробничих цінностей, харчування співробітників на полях, а також врожайність озимого жита.

Надана позивачем інформація Відділу статистики у Городнянському районі Чернігівської області про посівні площі та врожайність сільськогосподарських культур, що були вирощені Фермерським господарством Солонівське у 2017-2018 роках, та звіт про площі та валові збори сільськогоподарських культур, плодів, ягід і винограду станом на 01.12.2017 та станом на 01.12.2018, судом не можуть бути прийняті, як належний доказ, який підтверджує вищевказані обставини, оскільки в листі Відділу статистики у Городнянському районі Чернігівської області про посівні площі та врожайність сільськогосподарських культур, що були вирощені Фермерським господарством Солонівське у 2017-2018 роках, від 21.01.2019 № 15/06-10 вказано про те, що урожайність жита озимого у 2018 році у позивача була відсутня, а посівна площа сільськогосподарської культури - жита озимого по Фермерському господарству Солонівське у 2017 році становила 50,00 га, у 2018 році - 0 га. Відповідно до звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду станом на 01.12.2017, поданого Фермерським господарством Солонівське до Відділу статистики у Городнянському районі Чернігівської області 04.12.2017, посівна площа (площа яка збереглася) зернової культури - жита озимого (код рядка 0160) - 50,00 га; площа зібрана зернової культури - жита озимого - 50,00 га. У звіті вказано про те, що він поданий 30.11.2018.

У той же час, згідно з інформаційною довідкою від 04.02.2019 № 30/06-10 Відділу статистики у Городнянському районі Чернігівської області про уточнені дані про середню врожайність сільськогоподарських культур та посівні площі, що були вирощені Фермерським господарством Солонівське у 2017-2018 роках, посівна площа сільськогосподарської культури - жита озимого по Фермерському господарству Солонівське у 2017 році становила 50,00 га, у 2018 році - 100 га. До цієї довідки додано також звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду станом на 01.12.2018, поданий Фермерським господарством Солонівське до Відділу статистики у Городнянському районі Чернігівської області 04.02.2019, у розділі І у графі площа посівна уточнена зернової культури - жита озимого (код рядка 0160) та у графі площа зібрана зазначеної зернової культури вказано 100 га. У вказаному звіті також зазначено, що він поданий 30.11.2018.

Відомості про те, що попередній звіт був відкликаний чи уточнений відсутні. У інформаційній довідці від 04.02.2019 № 30/06-10 Відділу статистики у Городнянському районі Чернігівської області також не зазначено про відкликання попереднього звіту чи складання її на підставі поданого уточненого звіту.

За таких обставин, суд доходить висновку, що вказані докази протирічать один одному.

У підтвердження розміру суми збитків позивачем надано експертний висновок Чернігівської Торгово-промислової палати України від 24.10.2018, в якому вказано про те, що середня врожайність жита по Чернігівській області у 2018 році становить 27,0 ц з 1 га, середня ринкова вартість жита у 2018 році становить 3007,20 грн за 1 тонну. Відповідно до схеми обміру та прив'язки земельних ділянок на території Солонівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, збір врожаю було здійснено на земельній ділянці площею 7,8459 га. Загальна маса жита, що була зібрана відповідачем, становить 21,184 тонни.

Проте, слід зазначити, що у наданому позивачем листі Відділу статистики у Городнянському районі Чернігівської області від 21.01.2019 № 15/06-10 вказано про те, що врожайність жита озимого у 2018 році у позивача була відсутня, у 2017 році - становила 19,6 ц з 1 га. У довідці від 04.02.2019 № 30/06-10 вказано про те, що врожайність жита озимого у 2017 році становила 19,6 ц з 1 га, а в 2018 році - 25 ц з 1 га, в той час, як при розрахунку суми збитків експертом Чернігівської Торгово-промислової палати України була взята врожайність 27 ц з 1 га відповідно до довідки Головного управління статистики Чернігівської області від 22.10.2018 про середню врожайність жита у Городнянському районі та по Чернігівській області вцілому.

Але, як слідує із матеріалів справи, у позивача було засіяно жито озиме і на інших ділянках, а саме на загальній площі чи 50 га чи 100 га, яку конкретно визначити неможливо, оскільки як зазначено судом, надані позивачем відомості протирічать один одному, отже більш достовірним підтвердженням розміру зібраного врожаю на спірних земельних ділянках щонайменше мають бути розміри врожайності саме по відповідному полю, а не середні показники по господарству чи показники по усьому Городнянському району та Чернігівській області.

Надана позивачем заява свідка по справі № 927/901/18 - голови Фермерського господарства Солонівське від 23.01.2019, також не є належним доказом, який підтверджує факт посіву жита озимого на зазначених земельних ділянках (паях) № 292, 293, 298, 300, 299, оскільки це є лише особисті письмові пояснення голови фермерського господарства, не підтверджені належними та допустими доказами.

Певні обставини справи, які повинні бути підтверджені відповідними доказами, не можуть бути підтверджені показаннями свідка.

Наявність у власності голови фермерського господарства ОСОБА_7 трактора колісного Беларус-892 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини серії ЕЕ № 057843 від 06.03.2017, та прийняття на роботу ОСОБА_19 на посаду тракториста згідно з наданим до матеріалів справи наказом № 3-2017 від 14.03.2017 також не є беззаперечним доказом здійснення посіву зернової культури - жита озимого на вказаних земельних діляках.

Аналізуючи наведені мотиви позивача, суд доходить висновку, що вимоги Фермерського господарства «Солонівське» про стягнення збитків базуються на розрахунку можливого доходу, який отримав би позивач, зібравши жито зі спірних земельних ділянок (паїв) №300, 292, 298, 299, 293. Такі розрахунки є теоретичними та ґрунтуються на статистичних даних щодо урожайності та вартості жита (без будь-якого врахування сорту, категорії, класу якості, вологості, урожайності зібраного жита), на нічим не підтвердженому обсязі врожаю (21,184 тонни) та статистичних даних середньої врожайності по Чернігівській області, без урахування недоліків якості грунту Городнянського району (невеликої родючості, залісненості, північного розташування району тощо) у порівнянні з іншими регіонами області, тобто вони побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір доходу, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не здійснив збирання цього врожаю.

Щодо позовних вимог про визнання за позивачем права власності на врожай жита у кількості 21,184 т, вартістю 63704,52 грн, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 775 Цивільного кодексу України, наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані в результаті користування річчю, переданою в найм.

Аналогічні норми закріплені в ст. 95 Земельного кодексу України, згідно з якою землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають, зокрема, право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.

Згідно зі ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 та ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Слід відзначити, що позивачем, за його ж твердженням, збирання спірного врожаю жита не здійснювалося, проте позивач вважає себе його власником, а відповідач зазначеного права не визнає.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності у порядку статті 392 Цивільного кодексу України пред'являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду. Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником, а відповідачем - будь-яка особа, яка має сумнів у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес. Оскільки набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на окремі об'єкти, у вирішенні спорів про право власності установленню підлягає, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом ст. 392 Цивільного кодексу України, особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов'язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права); 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. При цьому у спорах про визнання права власності позивач повинен довести такі факти: наявність спірного майна, тобто його фактичне існування; обставини, що свідчать про набуття позивачем права власності на спірне майно, тобто створення майна позивачем або набуття ним майна на підставі договору тощо; володіння позивача спірним майном.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Оскільки, як встановлено судом, у позивача не виникло право оренди за договорами оренди землі від 06.06.2017 та за договором оренди від 26.08.2016, а також навіть і у разі виникнення такого права оренди землі за договорами від 06.06.2017, вони припинили б свою дію з дати реєстрації за фізичними особами права власності на земельні ділянки з кадастровами номерами 7421488000:02:000:3250, 7421488000:02:000:3299, 7421488000:02:000:3308 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а отже, з моменту такої державної реєстрації позивач не є належним землекористувачем, він повинен був би повернути земельні ділянки власникам.

Укладаючи та підписуючи договори оренди земельних ділянок (невитребуваних часток (паїв), позивач зобов'язаний був дотримуватись вимог чинного законодавства щодо обов'язкової реєстрації права оренди за вказаними договорами в Державному реєєстрі речових прав на нерухоме майно, а також, у разі виникнення права оренди, усвідомлювати ризик припинення такого права у будь-який момент та самостійно контролювати статус цих земельних ділянок, у тому числі, з метою припинення орендних взаємовідносин. Усі негативні наслідки, пов'язані з такими ризиками, повинна нести сторона правочину, яка їх передбачала і на них погодилась.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що дії позивача щодо користування вищевказаними земельними ділянками підпадають під розуміння самовільного зайняття земельних ділянок.

Приймаючи до уваги, що судом встановлено факт самовільного користування позивачем земельними ділянками: (пай) № 298, кадастровий номер 7421488000:02:000:3250, (пай) № 300, кадастровий номер 7421488000:02:000:3299, (пай) № 292, кадастровий номер 7421488000:02:000:3308, (пай) № 293, кадастровий номер № 7421488000:02:000, а тому у позивача і відсутнє право власності на урожай, вирощений на вказаних земельних ділянках.

Щодо визнання права власності на жито врожаю 2018 року, вирощеного на земельній ділянці (пай) № 299, кадастровий номер 7421488000:02:000:0323, яка знаходиться у користуванні позивача згідно з договором оренди від 02.08.2016, то вимоги позивача в цій частині також задоволенню не підлягають, оскільки позивачем у позовній заяві конкретно не визначено кількість врожаю жита 2018 року по кожній із п'яти земельних ділянках, які є предметом спору, в тому числі по земельній ділянці (пай) № 299, кадастровий номер 7421488000:02:000:0323.

Самостійно судом не може бути визначена ця кількість, оскільки із наданої позивачем схеми обміру та прив'язки земельних ділянок на території Солонівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області неможливо визначити, яка площа була зібрана саме на земельній ділянці (пай) № 299, кадастровий номер 7421488000:02:000:0323. У даній схемі зазначено загальну площу 5,7480 га, в яку входять три земельні ділянки (паї) № 300, № 298, № 299.

Згідно з ч. 2 ст. 184 та ч. 1 ст. 185 Цивільного кодексу України, річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною. Споживною є річ, яка внаслідок одноразового її використання знищується або припиняє існувати у первісному вигляді.

Статтею 189 Цивільного кодексу України передбачено, що продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю. Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 11, 12, 14 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", зерно - плоди зернових, зернобобових та олійних культур, які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та технічних цілей; зерно продовольче - зерно, що використовується для переробки та виготовлення харчових продуктів; зерно фуражне - зерно групи фуражних та інших зернових культур, призначене для годівлі худоби та птиці у вигляді комбікормів, дерті тощо.

Відповідно до п. 4.1 національного стандарту України ДСТУ 4522:2006. Жито. технічні умови , затвердженого наказом Держспоживстандарту України від №307 від 28.08.2009, залежно від показників якості жито розподіляють на 4 класи. Зерно жита, залежно від його якості, рекомендують використовувати: 1; 2; 3-го класів - для переробляння на борошно та інші продовольчі потреби, 4-го класу - для кормових потреб.

Заявляючи позовні вимоги про визнання права власності на врожай жита 2018 року, позивач, відповідно до приписів Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", ст.189 Цивільного кодексу України, не зазначив залежно від показників якості жита клас жита, на яке просить визнати право власності, що в подальшому унеможливіть виконати дане рішення суду.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Новоселецький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 01.06.2006). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося у зв'язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або щодо якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах «Раймондо проти Італії» від 22.02.1994, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 05.07.2001, «Аркурі та інші проти Італії» від 05.07.2001, «Ріела та інші проти Італії» від 04.09.2001, «ОСОБА_10 проти Російської Федерації» від 06.11.2008).

Зважаючи на зміст пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 „Стретч проти Сполученого Королівства» , майном, у значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

Так, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, конвенційне поняття «майно» являє собою «існуюче майно» або засоби, включаючи право вимоги, відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності (справа «ОСОБА_20 Ганс-Адам II проти Німеччини» , заява № 42527/98, рішення від 12.07.2001 п. 83); засоби юридичного захисту ефективними є тоді, коли вони можуть запобігти виникненню умов, які становлять порушення, або не допустити подальшого існування таких умов (справа «Мельник проти України» , заява № 72286/01, рішення від 28.03.2006 щодо статті 13).

Отже, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність (або законним шляхом, добросовісно продовжує ним володіти), і в оцінці дотримання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

У даному ж випадку, самовільне користування позивачем земельними ділянками № 300, 292, 298, 293, як невитребуваними частками (паями), не підпадає під розуміння добросовісного, законним шляхом володіння таким майном, а, відтак, і на «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення свого права, та, відповідно, порушує таке право власників цих земельних ділянок.

Вимоги ж Земельного кодексу України, Закону України Про оренду землі , Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , які були порушені, відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними. Сумніви суб'єктів звернення в правильності тлумачення та застосування цих норм судами не можуть свідчити про незаконність втручання в право власності.

За таких обставин, результат розгляду судом позову по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного суду України у справах №6-2510ц15, 6-92цс13, 6-2902цс15, 6-2903цс, Постановах Верховного суду від 27.11.2018 у справі № 908/236/18 та від 03.09.2018 № 927/935/17.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд дійшов виснвоку, що позивачем належним чином не обґрунтовано свої позовні вимоги та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у позові. Інші пояснення позивача судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про визнання за Фермерським господарством «Солонівське» права власності на врожай жита 2018 року у кількості 21,184 тонни, вартістю 63704,52 грн, вирощений на земельних ділянках (паях) № 292, 293, 298, 300 та земельній ділянці з кадастровим номером 7421488000:02:000:0323 (пай № 299), які розташовані в адміністративних межах Солонівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, та стягнення 71133,32 грн збитків, які включають в себе: 63704,52 грн - вартість зібраного відповідачем жита, 2428,80 грн - вартість висновку, наданого Чернігівською Торгово-промисловою палатою України, 5000,00 грн - вартість проведення топографо-геодезичного знімання земельної ділянки, є неправомірними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Оскільки, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови в позові, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача, а тому судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Фермерського господарства «Солонівське» (код ЄДРПОУ 37444585, вул. Святомиколаївська, 22, с. Солонівка, Городнянський район, Чернігівська область, 15124) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ПОЛІССЯ» (код ЄДРПОУ 40944008, вул. Троїцька, буд. 8, м. Городня, Чернігівська область, 15100) про визнання за Фермерським господарством «Солонівське» (код ЄДРПОУ 37444585) права власності на врожай жита 2018 року у кількості 21,184 тонни, вартістю 63704,52 грн, та стягнення 71133,32 грн збитків відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 27.03.2019.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

- адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

- засоби зв'язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Суддя Л. М. Лавриненко