Рішення

від 04.01.2019 по справі 320/6003/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 січня 2019 року 320/6003/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лобірем" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лобірем" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.07.2018 №0021121414.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що товариство не порушувало вимог Податкового кодексу України при здійсненні господарських операцій з ТОВ "БТЛПРО" та правомірно сформувало податковий кредит за результатами здійснення господарських взаємовідносин із зазначеним контрагентом. Натомість, позивач стверджує, що висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій ТОВ "Лобірем" з ТОВ "БТЛПРО" є безпідставними та не підтверджені належними доказами, оскільки товариством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит. Зокрема, позивач стверджує, що господарські операції з вказаним контрагентом підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, договорами, актами приймання виконаних будівельних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями, актами приймання-передачі майна, тощо.

Крім того, позивач зазначив, що при укладенні господарських договорів із ТОВ "БТЛПРО", сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, договори були спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідали економічному змісту господарських операцій та чинному законодавству України.

Позивач також зазначив, що його контрагент на момент відображення у податковому обліку здійснених операцій був зареєстрованим в якості платника податку на додану вартість, а правочини, вчинені ТОВ "Лобірем" з ТОВ "БТЛПРО", не є нікчемними і не були визнані недійсними в судовому порядку.

Як зазначив позивач, відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) договорів, укладених між ТОВ "Лобірем" та його контрагентом, а відтак вважає, що оскаржуване рішення контролюючого органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що Головне управління ДФС у Київській області при проведенні перевірки ТОВ "Лобірем" та оформленні її результатів діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкові повідомлення-рішення є законними.

Звертав увагу суду, що у ході перевірки були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ "БТЛПРО" вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов'язань. Зокрема, згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено джерело походження надання підрядних послуг та не підтверджено легальність руху таких послуг. Внаслідок цього, відповідач вважає, що контрагент позивача ТОВ "БТЛПРО" здійснювали надання послуг без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про безтоварність проведених фінансово-господарських операцій та про їх лише документальний характер, який суперечить нормам цивільного, податкового законодавства України.

Також, відповідач зауважив на відсутність реальних правових наслідків здійснених господарських операцій позивача з ТОВ "БТЛПРО", оскільки у останнього відсутні достатні трудові та матеріально-технічні ресурси для проведення відповідних господарських операцій.

З урахуванням викладеного контролюючий орган вважає, що позивач протиправно сформував податковий кредит по господарським операціям із вказаним контрагентом.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідачу під час проведення перевірки були надані первинні документи по господарським операціям із ТОВ "БТЛПРО". При цьому, позивач зауважив, що отримані від ТОВ "БТЛПРО" послуги були використані у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку. Також позивач наголосив на тому, що він не повинен нести відповідальність за будь-які дії контрагента, оскільки згідно зі ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 залишено без задоволення клопотання Головного управління ДФС у Київській області про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лобірем" (код ЄДРПОУ 39557692, місцезнаходження: 08704, Київська область, м. Обухів, вул. Каштанова, буд. 29, корп. А) зареєстроване як юридична особа 22.12.2014 та як платник податків перебуває на обліку в Обухівському відділенні Києво-Святошинської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області.

Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість, що підтверджується витягом з реєстру платників податків на додану вартість №1610374500109.

У період з 07.06.2018 по 13.06.2018 Головним управлінням ДФС у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Лобірем" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "БТЛПРО" за період з 01.12.2016 по 31.12.2016.

За результатами проведеної перевірки складено ОСОБА_1 від 20.06.2018 №501/10-36-14-14/39557692 (далі - ОСОБА_1 перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ "Лобірем" вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2016 року на суму 105706,00 грн.

Такі висновки податковий орган пов'язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "БТЛПРО", які ґрунтуються на аналізі баз даних ДФС України. На думку відповідача, контрагент позивача - ТОВ "БТЛПРО" не мало реальних можливостей для здійснення господарських операцій з надання послуг.

В обґрунтування правомірності таких висновків податковий орган в ОСОБА_1 перевірки зазначив, що кількість працюючих на вказаному підприємстві становить 1 особа. Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів останній подано за жовтень 2016 року. Інформація щодо наявності основних засобів (складські, офісні приміщення, транспортні засоби, земельні ділянки) відсутня, до органу ДФС фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за 2016 рік не подано, у зв'язку з чим не можливо встановити наявність активів підприємства. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 17.01.2017, а стан платника "23" - надання декларацій про відсутність поставок. Остання податкова звітність з ПДВ подана за грудень 2016 року.

Також, за результатами аналізу Єдиного реєстру податкових накладних за перевіряємий період відповідачем було встановлено, що ТОВ "БТЛПРО" зареєструвало податкові накладні на придбання наступних товарів: сигарети в асортименті, мобільні телефони в асортименті, засоби по догляду за унітазами в асортименті та інше, та на реалізацію наступних товарів: труба поліетиленова для подачі холодної води в асортименті, фарба в асортименті, газоблоки, кірпічі та інше.

Також податковим органом в акті перевірки зазначено, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень по ТОВ "БТЛПРО" знаходиться кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209 КК України.

Відтак, на думку відповідача, контрагент позивача - ТОВ "БТЛПРО" не мало реальних можливостей для здійснення господарських операцій з надання послуг.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, не погодившись із висновками, які були викладені в ОСОБА_1 перевірки, 25 червня 2018 року звернувся до відповідача із запереченнями на акт документальної позапланової виїзної перевірки від 20.06.2018 №501/10-36-14-14/39557692.

За результатами розгляду заперечень Головне управління ДФС у Київській області листом від 06.07.2018 №12038/10/10-36-14-14 повідомило позивача про те, що висновки акта перевірки від 20.06.2018 №501/10-36-14-14/39557692 залишено без змін.

На підставі вказаного висновків ОСОБА_1 перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.07.2018 №0021121414, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 132133,00 грн., з яких: за основним платежем - 105706,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 26427,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, направивши скаргу до Державної фіскальної служби України.

За результатами розгляду скарги ДФС України прийняла рішення від 08.10.2018 №32774/6/99-99-11-01-02-25, яким податкове повідомлення-рішення від 11.07.2018 №0021121414 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Проте, вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

В розумінні п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України "податковий кредит" - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено у Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 №88.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Аналіз вищевикладених норм Закону №996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ "БТЛПРО", податкові наслідки яких контролюючий орган поставив під сумнів, судом встановлено наступне.

29 листопада 2016 року та 30 листопада 2016 року між ТОВ "Лобірем" (Підрядник) та ТОВ "БТЛПРО" (Субпідрядник) було укладено Договір субпідряду №29-11/2016 ДП (далі - Договір №29-11/2016 ДП) та Договір субпідряду №30-11/2016 ДП (далі - Договір №30-11/2016 ДП).

Умовами пункту 1 Договорів №29-11/2016 ДП та №30-11/2016 ДП передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Субпідрядник зобов'язується виконати за завданням Підрядника у відповідності з проектно-кошторисною документацією підрядні роботи, зазначені в п. 2 цього Договору, а Підрядник зобов'язується прийняти якісно виконані роботи та оплатити їх.

Відповідно до п. 2 Договору №29-11/2016 ДП Субпідрядник зобов'язується виконати на Об'єкті згідно із затвердженим проектом роботи (далі по тексту іменовані - Роботи): комплекс загально-будівельних робіт з влаштування цегляної кладки на будівництві Гуртожитку між будинками №2 та №6 на вул. Виборзький у Солом'янському районі міста Києва.

Відповідно до п. 2 Договору №30-11/2016 ДП Субпідрядник зобов'язується виконати на Об'єкті згідно із затвердженим проектом роботи (далі по тексту іменовані - Роботи): комплекс будівельно-монтажних робіт на будівництві двох багатоквартирних житлових будинків, що знаходяться в м. Ірпінь, Київської обл. по вул. Західній, 2, 4, 6, 8, 10, 12, 14.

Склад, види та обсяги робіт, виконання яких доручається Субпідряднику, визначені узгодженою ОСОБА_1 Договірною ціною, яка є невід'ємною частиною цього Договору (п. 3 Договорів №29-11/2016 ДП та №30-11/2016 ДП).

Відповідно до п. 5 Договорів №29-11/2016 ДП та №30-11/2016 ДП, роботи за договором виконуються поетапно відповідно до затвердженого ОСОБА_1 Графіку виконання робіт (Додаток №2 до Договору). Етапом робіт вважаються всі види робіт, передбачені Проектною документацією та Договірною ціною, вироблені за певний період часу та підтверджені Актами приймання виконаних будівельних робіт (типова форма КБ-2в).

Приймання-передача результатів виконаних робіт буде здійснюватися у відповідності до вимог законодавства України з обов'язковим оформленням ОСОБА_1 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) (п. 66 Договорів №29-11/2016 ДП та №30-11/2016 ДП).

Пунктами 13, 14 Договорів №29-11/2016 ДП та №30-11/2016 ДП встановлено, що загальна ціна Робіт за цим Договором визначається Договірною ціною. Договірна ціна підписується повноважними представниками Сторін і є невід'ємними частинами цього Договору - Додаток № 1. Договірна ціна переглядається ОСОБА_1 у випадках: зупинення робіт з вини або за рішенням Підрядника, якщо це призвело до зміни загальної ціни Робіт; зміна складу, видів та обсягів робіт, якщо це впливає на загальну ціну Робіт.

Розрахунки за виконані Роботи/етапи Робіт будуть здійснюватись на підставі ОСОБА_1 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), проміжними платежами в міру виконання робіт (п. 58 Договорів № 29-11/2016 ДП та № 30-11/2016 ДП).

Оплаті підлягають тільки фактично виконані Субпідрядником і прийняті Підрядником роботи, зазначені в підписаному обома ОСОБА_1 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в). Оплата належним чином виконаних Субпідрядником і прийнятих Підрядником робіт здійснюється протягом 60 банківських днів від дати підписання Підрядником відповідного ОСОБА_1 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), при наявності і в межах коштів, перерахованих Підряднику Замовником за даним об'єкту, з урахуванням авансових платежів (п. 61 Договорів №29-11/2016 ДП та №30-11/2016 ДП).

Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 90 Договорів №29-11/2016 ДП та №30-11/2016 ДП).

На виконання умов укладеного Договору №29-11/2016 ДП та у відповідності до Договірної ціни №1/12ИН, №2/12ИН, №3/12ИН, №4/12ИН, ТОВ "БТЛПРО" в грудні 2016 року виконало та передало ТОВ "Лобірем" комплекс загально-будівельних робіт з влаштування цегляної кладки на будівництві багатоквартирних житлових будинків, що знаходяться в м. Київ, вул. Виборська згідно з переліком та кількістю, зазначеними додатках до Договору №29-11/2016 ДП, на загальну суму 420968,07 грн., в т.ч. ПДВ - 70161,35 грн., про що були складені відповідні ОСОБА_1 приймання виконаних будівельних робіт, а саме: ОСОБА_1 №1/12ИН (будинок №2, секція 1, поверх 1) на загальну суму 96153,60 грн., в т.ч. ПДВ 16025,60 грн.; ОСОБА_1 №2/12ИН (будинок №2, секція 1, поверх 3) на загальну суму 122075,75 грн., в т.ч. ПДВ 20345,96 грн.; ОСОБА_1 №3/12ИН (будинок №2, секція 1, поверх 5) на загальну суму 80845,00 грн., в т.ч. ПДВ 13474,17 грн.; ОСОБА_1 №4/12ИН (будинок №2, секція 1, поверх4) на загальну суму 121893,72 грн., в т.ч. ПДВ 20315,62 грн.

На виконання умов укладеного Договору №30-11/2016 ДП та у відповідності до Договірної ціни №1/12-38/12, ТОВ "БТЛПРО" в грудні 2016 року виконало та передало ТОВ "Лобірем" комплекс будівельно-монтажних робіт на будівництві багатоквартирних житлових будинків, що знаходяться в м. Ірпінь, Київської області згідно з переліком та кількістю, зазначеними додатках до Договору №30-11/2016 ДП, на загальну суму 481630,31 грн., в т.ч. ПДВ 80271,68 грн., про що були складені відповідні ОСОБА_1 приймання виконаних будівельних робіт, а саме: ОСОБА_1 №1/12 (будинок №5, секція 1, поверх 3) на загальну суму 6599,67 грн., в т.ч. ПДВ 1099,95 грн.; ОСОБА_1 №2/12 на загальну суму 7404,60 грн., в т.ч. ПДВ 1234,10 грн.; ОСОБА_1 №3/12 на загальну суму 5593,28 грн., в т.ч. ПДВ 932,21 грн.; ОСОБА_1 №4/12 (будинок №4, секція 1, поверх 1) на загальну суму 8700,62 грн., в т.ч. ПДВ 1450,10 грн.; ОСОБА_1 №5/12 (будинок №4, секція 4, поверх 7) на загальну суму 6629,70 грн., в т.ч. ПДВ 1104,95 грн.; ОСОБА_1 №6/12 (будинок №4, секція 1, поверх 2) на загальну суму 7404,60 грн., в т.ч. ПДВ 1234,10 грн.; ОСОБА_1 №7/12 (будинок №4, секція 1, поверх 10) на загальну суму 7404,60 грн., в т.ч. ПДВ 1234,10 грн.; ОСОБА_1 №8/12 (будинок №4, секція 3, поверх 10) на загальну суму 6247,04 грн., в т.ч. ПДВ 1041,17 грн.; ОСОБА_1 №9/12 (будинок №4, секція 3, поверх 9) на загальну суму 6247,04 грн., в т.ч. ПДВ 1041,17 грн.; ОСОБА_1 №10/12 (будинок №4, секція 4, поверх 6) на загальну суму 7404,60 грн., в т.ч. ПДВ 1234,10 грн.; ОСОБА_1 №11/12 (будинок №5, секція 1, поверх 1) на загальну суму 8930,24 грн., в т.ч. ПДВ 1488,37 грн.; ОСОБА_1 №12/12 (будинок №4, секція 3, поверх 7) на загальну суму 6247,04 грн., в т.ч. ПДВ 1041,17 грн.; ОСОБА_1 №13/12 (будинок №4, секція 3, поверх 4) на загальну суму 6247,04 грн., в т.ч. ПДВ 1041,17 грн.; ОСОБА_1 №14/12 (будинок №4, секція 4, поверх 5) на загальну суму 7404,60 грн., в т.ч. ПДВ 1234,10 грн.; ОСОБА_1 №15/12 (будинок №5, секція 1, поверх 2) на загальну суму 7371,06 грн., в т.ч. ПДВ 1288,51 грн.; ОСОБА_1 №16/12 (будинок №1, секція 1, 2, 3 штукатурка відкосів, вхідних груп) на загальну суму 10562,50 грн., в т.ч. ПДВ 1760,42 грн.; ОСОБА_1 №17/12 (будинок №2, секція 1, 2, 3 штукатурка відкосів, вхідних груп) на загальну суму 10325,00 грн., в т.ч. ПДВ 1720,83 грн.; ОСОБА_1 №18/12 (будинок №3, секція 1, 2, 3 штукатурка відкосів, вхідних груп) на загальну суму 13537,50 грн., в т.ч. ПДВ 2256,25 грн.; ОСОБА_1 №19/12 (будинок №5, секція 1) на загальну суму 47176,50 грн., в т.ч. ПДВ 7862,75грн.; ОСОБА_1 №20/12 (будинок №5, секція 2) на загальну суму 47010,00 грн., в т.ч. ПДВ 7835,00 грн.; ОСОБА_1 №21/12 (будинок №4, секція 3, поверх 2) на загальну суму 6247,04 грн., в т.ч. ПДВ 1041,17 грн.; ОСОБА_1 №22/12 (будинок №4, секція 3, поверх 3) на загальну суму 6247,04 грн., в т.ч. ПДВ 1041,17 грн.; ОСОБА_1 №23/12 (будинок №4, секція 3, поверх 5) на загальну суму 6247,04 грн., в т.ч. ПДВ 1041,17 грн.; ОСОБА_1 №24/12 (будинок №4, секція 3. поверх 6) на загальну суму 6247,04 грн., в т.ч. ПДВ 1041,17 грн.; ОСОБА_1 №25/12 (будинок №5, секція 1, поверх 1) на загальну суму 8930,24 грн., в т.ч. ПДВ 1488,37 грн.; ОСОБА_1 №26/12 (підпорна стіна огорожі) на загальну суму 49940,00 грн., в т.ч. ПДВ 8323,33 грн.; ОСОБА_1 №27/12 (підпорна стіна дитячого майданчика) на загальну суму 9970,00 грн. в т.ч. ПДВ 1661,67 грн.; ОСОБА_1 №28/12 (будинок №4, секція 2, поверх 2) на загальну суму 7162,18 грн. в т.ч. ПДВ 1193,70 грн.; ОСОБА_1 №29/12 (будинок №4, секція 2, поверх 3) на загальну суму 7162,18 грн., в т.ч. ПДВ 1193,70 грн.; ОСОБА_1 №30/12 (будинок №4, секція 2, поверх 4) на загальну суму 7162,18 грн., в т.ч. ПДВ 1193,70 грн.; ОСОБА_1 №31/12 (будинок №4, секція 3, поверх 2) на загальну суму 7162,18 грн., в т.ч. ПДВ 1193,70 грн.; ОСОБА_1 №32/12 (будинок №4, секція 3, поверх 3) на загальну суму 7162,18 грн., в т.ч. ПДВ 1193,70 грн.; ОСОБА_1 №33/12 (будинок №4, секція 3, поверх 4) на загальну суму 7162,18 грн., в т.ч. ПДВ 1193,70 грн.; ОСОБА_1 №34/12 (будинок №2, секція 1, 2, 3 влаштування дверних відкосів ліфтових з ГКЛ) на загальну суму 20625,00 грн., в т.ч. ПДВ 3437,50 грн.; ОСОБА_1 №35/12 (будинок №3, секція 1, 2, 3 влаштування дверних відкосів ліфтових з ГКЛ) на загальну суму 16875,00 грн., в т.ч. ПДВ 2812,50 грн.; ОСОБА_1 №36/12 (будинок №4, секція 1, 2, влаштування вхідних груп (сходи) на загальну суму 7735,00 грн., в т.ч. ПДВ 1289,17 грн.; ОСОБА_1 №37/12 (будинок №5, секція 3, поверх 1, 6-10) на загальну суму 46396,60 грн., в т.ч. ПДВ 7732,77 грн.; ОСОБА_1 №38/12 (будинок №1, секція 1, 2, 3 влаштування дверних відкосів ліфтових з ГКЛ) на загальну суму 18750,00 грн., в т.ч. ПДВ 3125,00 грн.

В оплату за надані послуги позивачем в січні-лютому 2017 року було частково перераховано на користь ТОВ "БТЛПРО" вартість виконаних та прийнятих робіт на загальну суму 489285,82 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 13.01.2017 №263 на суму 99285,82 грн.; від 17.01.2017 №264 на суму 190000,00 грн.; від 18.01.2017 №266 на суму 100000,00 грн.; від 09.02.2017 №274 на суму 100000,00 грн.

За фактом отримання позивачем підрядних робіт ТОВ "БТЛПРО" зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні: від 31.12.2016 №259 на суму ПДВ 20345,96 грн.; від 31.12.2016 №261 на суму ПДВ 27088,32 грн.; від 31.12.2016 №258 на суму ПДВ 20315,62 грн.; від 31.12.2016 №256 на суму ПДВ 29499,77 грн.; від 31.12.2016 №260 на суму ПДВ 35544,11 грн.; від 31.12.2016 №262 на суму ПДВ 17639,29 грн.

Суму ПДВ за податковими накладними від 31.12.2016 №256, від 31.12.2016 №258, від 31.12.2016 №259 та від 31.12.2016 №260, виданими ТОВ "БТЛПРО", були включені позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2016 року, що підтверджується даними податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в акті перевірки та у своєму відзиві на позовну заяву не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані вище первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначених правочинів, ТОВ "БТЛПРО" було зареєстроване як юридична особа та було платником податку на додану вартість.

При цьому, в ОСОБА_1 перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість вказаного контрагента позивача - ТОВ "БТЛПРО" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Водночас відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Акт перевірки та письмовий відзив на позовну заяву відповідача не містять жодних посилань на наявність дефектів у правовому статусі контрагента ТОВ "Лобірем", як-то відсутність ТОВ "БТЛПРО" за місцезнаходженням як станом на момент здійснення спірних фінансово-господарських операцій так і станом на момент перевірки.

Відповідач також не ставив під сумнів та не заперечував наявність у ТОВ "БТЛПРО" спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання зазначених правочинів.

В ОСОБА_1 перевірки відсутні посилання на випадки ухиляння ТОВ "БТЛПРО" від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам вказаного підприємства за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення сторонами угод з метою неправомірного отримання податкових вигод.

Також, відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем так і його контрагентом сум податку на додану вартість за наслідками спірних фінансово-господарських операцій.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у ТОВ "БТЛПРО" підрядних робіт.

В той же час, відповідач не надав суду жодних доказів на спростування встановлених судом в ході розгляду справи обставин.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагента позивача - ТОВ "БТЛПРО", оскільки такі висновки неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єкта господарювання.

Відповідно до акту перевірки позивача, контролюючим органом не здійснювалась належна перевірка первинно-бухгалтерських документів ТОВ "БТЛПРО"; не перевірялась наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб'єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання.

Крім того, суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагента позивача - ТОВ "БТЛПРО" матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Суд також наголошує, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/або трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків чи умови для отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи визнання понесених витрат.

Відповідачем під час розгляду справи не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та беззаперечно спростовують факти надання підрядних робіт, їх оприбуткування, засвідчені наведеними документами і поясненнями.

Також, суд критично ставиться до посилання відповідача, як на доказ правомірності своїх висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, на інформацію, наведену в БД "Єдиний реєстр податкових накладних", з якої не підтверджено походження підрядних робіт у контрагента позивача.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України", оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд зазначає, що встановивши за даними власних інформаційних систем факт обриву ланцюга постачання товарів, контролюючий орган не здійснив будь-яких дій, направлених на отримання документального підтвердження відповідних обставин.

Так, пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків та даних щодо неприбуткових організацій, визначених пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, у тому числі між платником податку та неприбутковими організаціями, визначеними пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Отже, висновки контролюючого органу щодо обсягу і якості операцій та розрахунків між платниками податків не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб, інформації БД "Єдиний реєстр податкових накладних", а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого судом ОСОБА_1 перевірки вбачається, що посадові особи контролюючого органу факти надання підрядних робіт до ТОВ "БТЛПРО" не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили.

Будь-яких обґрунтованих та логічних пояснень з приводу взаємозв'язку господарських операцій, що викликають сумніви податкового органу щодо їх реальності із господарськими операціями, які було досліджено по контрагенту позивача щодо тотожності предмету господарських відносин у вказаних підприємств та їх зв'язку із виконанням зобов'язань перед позивачем податковим органом не наведено.

Суд звертає увагу на те, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

У той же час, будь-яких доказів того, що відповідачем було здійснено належну перевірку господарських відносин ТОВ "БТЛПРО", податковий орган не надав.

Отже, інформація, яка наведена в БД "Єдиний реєстр податкових накладних", не є належним та допустимим доказом у справі, а висновки про відсутність умов у ТОВ "БТЛПРО" для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання угод, укладених із позивачем, нереальними (безтоварними).

Таким чином, факт наявності у сторін правочинів протиправного умислу при їх укладенні відповідачем не доведено.

Крім того, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не інформацією, яка наведена в базах даних податкового органу.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що податковий орган переважно обґрунтовує правомірність свого рішення нереальністю спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ "БТЛПРО". Втім, сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження щодо відсутності фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахункам з цим контрагентом, а викладені у ньому висновки щодо нереальності укладених правочинів не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Більш того, під час перевірки відповідачем не досліджувались докази, які б свідчили, що надані до перевірки первинні бухгалтерські документи були підписані неуповноваженими особами або підроблені, як-то висновків почеркознавчих експертиз; зафіксованих у будь-якій формі пояснень посадових осіб ТОВ "БТЛПРО", у яких останні заперечували б факт складання первинних документів чи свою причетність до господарської діяльності очолюваних (контрольованих) ними підприємств.

Відповідач також не ставив під сумнів та не заперечував наявність у ТОВ "БТЛПРО" спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних правочинів і формування позивачем спірних сум податкових вигод.

Крім того, суд також не приймає до уваги як доказ у справі посилання податкового органу на інформацію, що ТОВ "БТЛПРО" є учасником кримінальних проваджень, з огляду на наступне.

Суд зауважує, що стверджуючи в ОСОБА_1 перевірки про фіктивність ТОВ "БТЛПРО" внаслідок вжиття органами досудового розслідування до вказаної юридичної особи заходів кримінально-процесуального характеру, контролюючий орган будь-яких доказів, здобутих у рамках таких кримінальних проваджень, не досліджував.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У розумінні статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, будь-який доказ підлягає обов'язковій оцінці судом у сукупності, разом з іншими доказами, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України вина посадових осіб ТОВ "БТЛПРО" у фіктивному підприємництві, фальсифікації бухгалтерських чи інших документів, ухиленні від сплати податків має підтверджуватись відповідними доказами.

Сама по собі наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, безвідносно до зібраних у рамках такого кримінального провадження доказів, що підтверджують вину особи, не може бути підставою для автоматичного спростування реальності усіх фінансово-господарських операцій з платником податків, у відношенні до якого здійснюються заходи кримінально-процесуального характеру.

Верховний Суд у низці своїх постанов сформував правовий висновок, відповідно до якого навіть факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій із урахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Крім того, суд не може робити висновок про нереальність господарських операцій підприємства з контрагентами на підставі вироку, якщо в останньому немає жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій, а також якщо встановлена у вироку обставина не має значення для податкового спору, тобто не стосується предмету доказування даної адміністративної справи. (постанови Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 808/2459/17, від 12.04.2018 у справі №826/1571/16 та від 16.05.2018 у справі №2а-0870/12052/11, від 08.11.2018 у справі №826/15028/17).

Відповідно до частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте це не означає, що суд зобов'язаний взяти на себе тягар доказування та проведення перевірки контрагентів позивача замість сторони у справі - суб'єкта владних повноважень у відносинах з юридичною чи фізичною особою.

При цьому, відповідачем не надано суду відомостей щодо прийняття процесуальних рішень у даних досудових розслідуваннях, а також вироків суду, які би набрали законної сили щодо створення і діяльності саме - ТОВ "БТЛПРО".

Крім того, відповідачем не було надано суду належних документальних доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання спірних договорів, зокрема, того, що дане підприємство не було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована у встановленому законом порядку на момент проведення спірних операцій, а відтак суд приходить до висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит по вказаним господарським операціям.

Відповідно до частини п'ятої ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі №826/1244/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прима-С" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Так, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

На підтвердження реальності (товарності) спірних операцій позивачем надано до суду копії договорів та первинної документації, складеної за результатами фінансово-господарських операцій останнього з контрагентом, а також докази використання у власній господарській діяльності, за результатами дослідження яких підтверджено факти здійснення господарських операцій, що також не спростовано відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, під час розгляду даної справи.

Крім того, під час розгляду справи судом не встановлено недобросовісність позивача, як платника податку на додану вартість. У свою чергу, відповідачем не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останнього. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

За умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Також, слід зазначити, що Верховним Судом у постанові від 24.04.2018 у справі №813/8500/13-а (ЄДРСР №73604829) зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Отже, суд, оцінюючи спірні фінансово-господарські операції, передусім виходить з того, що юридична відповідальність згідно норм чинного законодавства України є персоніфікованою.

Підприємство яке є сумлінним платником податків і виконало усі вимоги, з якими закон пов'язує право на зменшення об'єкта оподаткування податком на додану вартість на суму податкового кредиту, не повинно нести відповідальність за своїх контрагентів.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

В ході розгляду даної справи відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нереальності правочинів, укладених між ТОВ "Лобірем" та ТОВ "БТЛПРО", а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання договорів та первинних документів до них неуповноваженими на те особами.

Зокрема, в акті перевірки також відсутні відомості про визначення контрагенту позивача сум податкових зобов'язань у зв'язку з ухиленням від сплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам ТОВ "БТЛПРО" за фактами ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям із ТОВ "БТЛПРО".

Відтак суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та необ'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, спираючись на наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та ТОВ "БТЛПРО" правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Отже, викладений в ОСОБА_1 перевірки висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є необґрунтованим.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов до висновку про протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 11.07.2018 №0021121414.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довів правомірності свого рішення.

Водночас позивач довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів (робіт, послуг) у вказаного контрагента.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, зважаючи на те, що суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б ТОВ "Лобірем" права на формування податкового кредиту, не доведено його недобросовісності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1982,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 08.11.2018 №551.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 11.07.2018 №0021121414.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю"Лобірем" (код ЄДРПОУ 39557692) сплачений судовий збір у розмірі 1982 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Балаклицький А. І.