Рішення

від 27.03.2019 по справі 340/331/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/331/19

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за позовом приватного підприємства "Торговий дім" Тристарінвест" до Головного управління ДФС у Кіровоградського області про скасування податкового повідомлення рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Торговий дім" Тристарінвест" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить визнати протиправними та скасувати винесені Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області податкові повідомлення-рішення від 10.01.2019р.:

- №00000031402 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2016 року в сумі 31 805,00грн.,

- №00000011402 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 100893,00грн., з яких за податковим зобов'язанням 80714,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 20179,00грн.,

- №00000021402 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 151900,00грн., з яких за податковими зобов'язаннями 121520,00грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 30380,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області було проведено позапланову виїзну перевірку ПП Торговий Дім Тристарінвест (код ЄДРПОУ 34629348) з питань правильності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ ОСОБА_1 Сервіс (код ЄДРПОУ 40234133) за серпень 2016 року, що відображено в податковій декларації з ПДВ за серпень 2016 року, податкових зобов'язань при подальшому продажу товарно-матеріальних цінностей, придбаних у вищезазначеного контрагента-постачальника, та з питань правильності нарахування податку на прибуток при відображенні обсягів взаємовідносин з ТОВ ОСОБА_1 Сервіс в декларації з податку на прибуток за 2016 рік, внаслідок чого було складено акт від 19.12.2018 № 196/11-28-14-02/34629348.

На підставі проведеної перевірки, позивачем отримано податкові повідомлення-рішення від 10 січня 2019 року №00000031402 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2016 року в сумі 31 805,00грн.; №00000011402 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 100893,00грн., з яких за податковим зобов'язанням 80714,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 20179,00грн.; №00000021402 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 151900,00грн., з яких за податковими зобов'язаннями 121520,00грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 30380,00 грн.

Позивач вважає, що висновки Акта перевірки є необґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення, являються неправомірними та підлягають скасуванню.

13 лютого 2018 року ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду позовну заяву по даній справі було залишено без руху та встановлено час для виправлення недоліків (Т. І а.с.163-164).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду (Т.І а.с.1-2).

Ухвалою суду від 12 березня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (Т.I а.с.185-186).

12.03.2019 (вх.№ 4181) на адресу суду від Головного управління ДФС в Кіровоградській області надійшло заперечення на позовну заяву. Відповідач просить відмовити в задоволені позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що позовні вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому є правомірними та не підлягають скасуванню.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, до суду надали клопотання про розгляд справи без їхньої участі. На підставі наданих сторонами клопотань, суд вирішив подальший розгляд справи продовжити в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

З огляду на вказані законодавчі положення, керуючись приписами ст.ст.260, 257 КАС України суд вирішив дану справу розглянути за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ПП Торговий Дім Тристарінвест (код ЄДРПОУ 34629348) з питань правильності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ ОСОБА_1 Сервіс (код ЄДРПОУ 40234133) за серпень 2016 року, що відображено в податковій декларації з ПДВ за серпень 2016 року, податкових зобов'язань при подальшому продажу товарно-матеріальних цінностей, придбаних у вищезазначеного контрагента-постачальник, та з питань правильності нарахування податку на прибуток при відображенні обсягів взаємовідносин з ТОВ ОСОБА_1 Сервіс в декларації з податку на прибуток за 2016 рік (Т.1 а.с.22-43).

В акті № 196/11-28-14-02/34629348 від 19.12.2018 зазначено, що перевіркою встановлено порушення, а саме:

1) п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 121 520 грн., у т.ч. за 2016 рік на суму 121 520 грн.

2) п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198,6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 80 714 грн., в т.ч. за серпень 2016 року у сумі 80 714 грн.

3) п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено:

завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 31 805 грн., у т.ч. за серпень 2016 року - на суму 31 805 грн.

Висновок щодо заниження податку на додану вартість та податку на прибуток ґрунтується на підставі доводів про відсутність реальності вчинення господарських операцій між ПП Торговий Дім Тристарінвест та ТОВ ОСОБА_1 Сервіс .

На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 10 січня 2019 року №00000031402 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2016 року в сумі 31 805,00грн.; №00000011402 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 100893,00грн., з яких за податковим зобов'язанням 80714,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 20179,00грн.; №00000021402 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 151900,00грн., з яких за податковими зобов'язаннями 121520,00грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 30380,00 грн. (Т.1 а.с.45-47).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1. ст.1 ПК України).

У відповідності до змісту п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За змістом пункту 200.3. статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З аналізу наведених правових норм, суд дійшов висновку, що необхідною умовою для правомірності формування податкового кредиту та валових витрат, є фактичне здійснення господарської операції платником податків.

У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку, а також, відповідно, для цілей формування відповідних сум податкових вигод.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 статті 44 Податкового кодексу України).

Зазначеному обов'язку платника податків кореспондує визначене пунктом 85.4 статті 85 Податкового кодексу України право посадових осіб органу державної податкової служби при проведенні перевірок отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пункт 44.4 статті 44 Податкового кодексу України містить застереження, за яким вищезазначені документи, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку» , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій.

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів.

Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентами, на підставі яких були сформовані валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

Таким чином, суд звертає увагу, що фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне дослідити правомірність формування та нарахування позивачем податкового зобов'язання та податкового кредиту та відповідне його відображення у податковій звітності за господарськими операціями з його контрагентами - ТОВ ОСОБА_1 Сервіс .

Судом встановлено, ТОВ ОСОБА_1 Сервіс (продавець) та ПП Торговий дім Тристарінвест (покупець), 14 червня 2016 року укладено договір поставки № АС-07, відповідно до якого, продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупцю запчастини (товар), покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору (Т.I а.с. 76-77).

На підтвердження фактичного виконання сторонами умов даних договорів, позивачем надано видаткові накладні, рахунки-фактури та податкові накладні, товарно-транспортні накладні та копії платіжних доручень, копії Акту звірки 01.09.16-01.12.16 з ТОВ ОСОБА_1 Сервіс , оборотно-сальдову відомість по рахунку, звіти продажу товарів.

Позивачем до складу податкового кредиту віднесено відповідні суми ПДВ, за податковими накладними, виданими вищевказаним контрагентом.

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагентів.

Судом також враховано наступні обставини.

Отримані від вказаного контрагента товари були в подальшому реалізованими іншим суб'єктам господарювання.

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що вони складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що згідно з ст.198 ПК України свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат.

Окрім того, суд зауважує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати його контрагентами податків до бюджету, від знаходження постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. При цьому питання віднесення певних сум до податкового кредиту не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Натомість, у разі, якщо такі особи не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Судом відхиляються посилання відповідача на інформацію податкового органу про неможливість підтвердження реальності господарських операцій вищевказаних контрагентів, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

На час вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентами, останні мали статус юридичної особи, були зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства України та включені до ЄДРПОУ.

Суд зазначає, що під час розгляду справи, було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судом на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту.

Суд звертає свою увагу на те, що контролюючим органом всупереч вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки, укладених з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених судом фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення податкового органу, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання, резюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

ГУ ДФС у Кіровоградській області не доведено фактів відсутності реального характеру господарських операцій позивача з його контрагентом. Суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про неправомірність прийняття Головним управлінням Державної фіскальної служби у Кіровоградській області податкових повідомлень-рішень від 10.01.2019р. №00000031402 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2016 року в сумі 31 805,00грн.; №00000011402 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 100893,00грн., з яких за податковим зобов'язанням 80714,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 20179,00грн.; №00000021402 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 151900,00грн., з яких за податковими зобов'язаннями 121520,00грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 30380,00 грн., а тому позовні вимоги, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд присуджує на користь позивача всі здійснені, документально підтверджені, витрати по сплаті судового збору у розмірі 4268,97 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (Т.1 а.с.3, 167).

Керуючись ст.,ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

в и р і ш и в

Позовні вимоги приватного підприємства "Торговий дім" Тристарінвест" (вул. Сухомлинського, 21, м.Кропивницький, 25019, ЄДРПОУ: 34629348) до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, ЄДРПОУ: 39393501) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Кіровоградській області від 10.01.2019 №00000031402 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2016 року в сумі 31 805,00грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Кіровоградській області від 10.01.2019 №00000011402 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 100893,00грн., з яких за податковим зобов'язанням 80714,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 20179,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Кіровоградській області від 10.01.2019 №00000021402 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 151900,00грн., з яких за податковими зобов'язаннями 121520,00грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 30380,00 грн.

Присудити на користь приватного підприємства "Торговий дім" Тристарінвест" з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області судовий збір у сумі 4268,97 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_2