Рішення

від 26.03.2019 по справі 826/9423/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 26 березня 2019 року                      № 826/9423/17 Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва   Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу   за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Союз" доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний Союз" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання не чинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0019961406 від 28.04.2017. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2017 позовну заяву у справі № 826/9423/17 залишено без руху та встановлено позивачу п'ятиденний термін на усунення недоліків позовної заяви. 16 серпня 2017 року від позивача до суду надійшла заява на виконання ухвали суду. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.0.2017 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене із порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню. Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Представник відповідача в судове засідання не з'явився про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, заперечень по суті заявлених позовних вимог суду не надав. Враховуючи неявку представника відповідача, керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження. Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 15 грудня 2017 року. Відповідно до ч. 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Приписами п. 10 ч. 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне. Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Будівельний Союз» (код 32207880) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, за результатом якої складено акт від 10.04.2017 №143/26-15-14-01-05/32207880. З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено, зокрема, порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року №185/94-ВР з внесеними змінами та доповненнями, в частині порушення термінів розрахунків в іноземній валюті по експортному контракту від 16.03.2015 №О-В/1603-15 з компанією «Expertos Venture LP» в сумі 84  202,08 дол. США. На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0019961406 від 28.04.2017 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності 413 287,39 грн. Не погоджуючись вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. За результатом адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення. Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду. Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне. Статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 №185/94-ВР (далі також – Закон №185/94-ВР) передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Відповідно до частини 4 цієї ж статті, Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті. Відповідно до п. 1  постанови Правління Національного банку України від 03.06.2015 р. №354 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України"  установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1  та  2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Вказана постанова діяла у період з 04.06.2015 до 03.09.2015 р. включно. Відповідно до п. 1  постанови Правління Національного банку України від 03.09.2015 р. №581 "Про Врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України"  установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях  1  та  2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Вказаної постанова діяла у період з 04.09.2015 до 04.12.2015 р. включно. Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», порушення   резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.   Загальний   розмір   нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). Таким чином, резидент, що здійснює імпортні операції зобов'язаний забезпечити надходження валютних коштів на відповідні рахунки у встановлені        законом      строки, а у випадку порушення таких строків до таких резидентів застосовуються заходи відповідальності у вигляді стягнення пені у встановленому розмірі. Разом з цим, Законом №185/94-ВР встановлені також випадки, коли відповідальність до резидента за порушення строків зарахування валютної виручки не застосовується. Так, частиною 3 статті 4 Закону №185/94-ВР передбачено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. Отже, з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства слідує, що     визначальним фактором для нарахування пені є власне порушення резидентами передбачених Законом та/або постановою Правління Національного банку України строків при здійсненні імпортних операцій на умовах відстрочення поставки. Проте, зазначені строки зупиняються і пеня за їх порушення за цей період не нараховується у випадку звернення резидента з позовом до суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висвітленої у Постанові №21-422а11 від 13 лютого 2012 року у справі №21-422а11, підставою для зупинення строків, передбачених статтями 1, 2 Закону "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків рішення суду про задоволення позову. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладено експортний контракт №О-В/1603-15 з «Exspertos Venture LP» на продаж олії соняшникової нерафінованої. На виконання вимог контракту , товариством було здійснено експорт олії соняшникової відповідно до митних декларацій: №504010000/2015/001296 від 15.05.2015 (загальна вартість товару 401  062,73 дол. США); №504010000/2015/001699 від 01.07.2016 ( загальна вартість товару 84  202,08 грн.). Судом встановлено,  що нерезидентом частково сплачено суму заборгованості за контрактом від 16.03.2015 №О-В/1603-15 за митною декларацією №504010000/2015/001296 від 15.05.2015. При цьому, як зазначено вище, з акту перевірки вбачається, що заборгованість за митною декларацією №504010000/2015/001699 від 01.07.2016 не була погашена станом на 11.11.2015, чим встановлено порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року №185/94-ВР з внесеними змінами та доповненнями, в частині порушення термінів розрахунків в іноземній валюті по експортному контракту від 16.03.2015 №О-В/1603-15 з компанією «Expertos Venture LP» в сумі 84  202,08 дол. США. Судом встановлено, що граничним терміном здійснення розрахунків за митною декларацією №504010000/2015/001699 від 01.07.2016 року є 29.09.2015. Згідно додатку №2 від 01.07.2015 до контракту №О-В/1603-15 від 16.03.2015 оплата товару повинна здійснитись 17.07.2015. Водночас, станом на 17.07.2015 валютна виручка не надійшла і за розрахунками по вказаному контракту виникла прострочена дебіторська заборгованість . Зважаючи на невиконання нерезидентом своїх зобов'язань ТОВ «Будівельний Союз» 18.07.2015 звернулось до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, з позовом про стягнення боргу за зовнішньоекономічними контрактами, зокрема і за №О-В/1603 від 16.03.2015 укладеним з «Exspertos Venture LP» (Великобританія). Як вбачається з матеріалів справи 07.10.2016 МКАС було прийнято постанову по справі №392в/2016 про припинення арбітражного розгляду у зв'язку з виконанням боржником своїх зобов'язань за зовнішньоекономічним контрактом №О-В/1603 від 16.03.2015. Суд зазначає, що припинення Міжнародним комерційним арбітражним судом ad hoc провадження у справі у зв'язку з добровільним виконанням нерезидентом позовних вимог є позитивним вирішенням спору на користь позивача, оскільки у рішенні цього суду встановлений факт порушення нерезидентом прав позивача на отримання валютних коштів згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту та обґрунтованість його позовних вимог. Отже, підстава для нарахування пені за порушення термінів має визначатися з урахуванням підстав припинення провадження у справі. Зокрема, якщо такою підставою є добровільне виконання відповідачем заявлених позовних вимог в рамках арбітражного провадження, тобто виконання відповідачем умов контракту, що свідчить про порушення відповідних строків нерезидентом, підстави для поновлення строків та нарахування резиденту пені відсутні. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 27.02.2012 №21-387а11 та від 13.02.2012 №.21-422а11. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для нарахування позивачу пені за порушення розрахунків у сфері ЗЕД оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0019961406 від 28.04.2017 року. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені  Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України  в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідно до ст.ст. 7,  9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією             та законами України. Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього  Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи викладене, керуючись статтями  2,77,139, 241-247,  255,  293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, В И Р І Ш И В : 1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Союз" задовольнити повністю. 2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0019961406 від 28.04.2017. 3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Союз" сплачений ним судовий збір у розмірі 6 200,00 (шість тисяч двісті гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві. Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги). Суддя                                                                                      Н.Г. Вєкуа