Ухвала

від 30.10.2019 по справі 826/9423/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9423/17

УХВАЛА

30 жовтня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Оксененка О.М., суддів Лічевецького І.О. та Мельничука В.П., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2019 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельний Союз до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2019 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції.

Перевіривши апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та слід відмовити у відкритті, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 1 частини п`ятої ст. 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Питання, пов`язані із розміром ставок судового збору, порядком сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України Про судовий збір від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI ).

Відповідно до п. 2 частини третьої ст. 4 Закону № 3674-VІ (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) за подання апеляційної скарги на рішення суду, розмір судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

У силу вимог частиною першою статті 4 Закону №3674-VІ (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2017 року становить 1762 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява подана у липні 2017 року.

Водночас, при подачі даної позовної заяви підлягала сплаті ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви).

Як вбачається з адміністративного позову, позивачем заявлено вимоги майнового характеру на суму 413 287 грн 39 коп., тому, з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону №3674-VІ, розмір ставки судового збору, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, в даному випадку, становить (413 287, 39*1,5%)*150% = 9298,97 грн.

В порушення вимог чинного законодавства України, скаржником до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.

При цьому, апелянт звертається до суду з клопотанням про відстрочення від сплати судового збору.

Перевіривши доводи клопотання, суддя-доповідач не вбачає підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з положеннями статті 8 Закону України Про судовий збір (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

У силу вимог частини другої цієї ж статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, умовою звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати є такий майновий стан сторони, який не дозволяє його сплатити.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У зв`язку із цим обставини, пов`язані небажанням сторони сплатити судовий збір, у тому числі, обставини, пов`язані з фінансуванням суб`єкта владних повноважень з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, зупиненням операцій по рахунках, не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення від такої сплати.

Згідно з пунктом 11 Рекомендацій щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, що прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи, прийняття до судочинства не повинно обумовлюватися сплатою стороною державі будь-якої грошової суми, розміри якої нерозумні стосовно до даної справи; у тій мірі, в якій судові витрати є явною перешкодою для доступу до правосуддя, їх слід, по можливості, скоротити або анулювати.

Водночас, практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.

Тобто, саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору; обов`язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

Тому, з урахуванням недоведеності апелянта та не надання належних і відповідних доказів фінансової неспроможності сплатити судовий збір, суд прийшов до висновку про неможливість задоволення поданого клопотання скаржника стосовно відстрочення від сплати судового збору, через його необґрунтованість, та у його відмові.

Крім того, правовими положеннями частини першої ст. 295 КАС України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Як свідчать матеріали справи, 26 березня 2019 року Окружним адміністративним судом міста Києва прийнято рішення у порядку письмового провадження.

03 квітня 2019 року відповідачем отримано копію зазначеного судового рішення, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.

04 травня 2019 року Головне управління ДФС у м. Києві первинно звернулось до суду першої інстанції з апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2019 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2019 року у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору відмовлено та вказану апеляційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року клопотання Головного управління ДФС в м. Києві про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги задоволено та продовжено Головному управлінню ДФС в м. Києві строк для усунення недоліків апеляційної скарги на п`ять днів з дня отримання копії вказаної ухвали.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2019 у задоволенні клопотання Головного управління ДФС в м. Києві про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено та апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2019 року повернуто апелянту.

Таким чином, первинна апеляційна скарга Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2019 року була повернута судом апеляційної інстанції у зв`язку із несплатою судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою.

21 жовтня 2019 року відповідач повторно звернувся до суду першої інстанції з апеляційною скаргою, що підтверджується штампом на конверті.

Тобто, вдруге апелянт звернувся до суду з апеляційною скаргою з пропуском встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку для її подачі.

При цьому, скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Як на поважну причину пропуску строку звернення з апеляційною скаргою відповідач посилається на те, що строк на оскарження рішень в один рік ще не закінчився та з огляду на неможливість вчасної сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Проте, такі доводи не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, зважаючи на наступне.

Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Так, ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Отже, особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, у даному випадку це - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

Разом з тим, апелянтом не надано належних і відповідних доказів фінансової неспроможності сплатити судовий збір на момент подачі апеляційної скарги вперше.

При цьому, обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про поновлення строку, встановленого законом або судом.

Передбачена законом можливість повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, передбачає, в тому числі, і дотримання процесуальних строків.

Що ж до річного строку, на який посилається апелянт, то він є присічним на апеляційне оскарження у випадку, коли причини пропуску строку є поважними.

Дотримання вимог встановлених процесуальним законодавством є складовою частиною належного здійснення правосуддя.

Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Статтею 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (п. 6-7 частини п`ятої цієї статті).

Наведеною правовою нормою КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги і документів, що до неї повинні бути додані, в тому числі докази сплати судового збору.

Для цього апелянт як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Окрім того, суд враховує висновок Європейського суду з прав людини, викладений в рішенні від 18.10.2005 у справі МПП Голуб проти України , відповідно до якого, право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

Та обставина, що Головне управління ДФС у м. Києві зверталося з первинною апеляційною скаргою 04 травня 2019 року (яку було повернуто у зв`язку з несплатою судового збору) у строк, встановлений статтею 295 КАС України, не є підставою вважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Крім того, матеріали справи не містять доказів оскарження відповідачем ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2019 про повернення апеляційної скарги останньому.

Враховуючи вищевикладене, підстави для поновлення апелянту строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції відсутні.

При цьому, саме по собі звернення до суду в межах встановленого строку із апеляційною скаргою, яка була повернута судом, не є достатньою і безумовною підставою для визнання поважними причин пропуску строку апеляційного оскарження при зверненні з повторною апеляційною скаргою до закінчення річного строку. Разом з тим, повернення апеляційної скарги не є перешкодою для повторного апеляційного оскарження судового рішення за умови усунення підстав, які зумовили повернення апеляційної скарги. Відповідно, у разі, якщо скаржник невідкладно після отримання копії ухвали про повернення апеляційної скарги повторно звертається до суду із належним чином оформленою апеляційною скаргою, він має право на поновлення строку апеляційного оскарження.

Втім, колегія суддів звертає увагу, що при поданні даної апеляційної скарги Головним управлінням ДФС у м. Києві порушено вимоги ст. 296 КАС України та не додано документ про сплату судового збору, заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 248, 299, 321, 325, 328, 329, КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

У задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про відстрочення від сплати судового збору - відмовити.

У задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2019 року - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельний Союз до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук