Постанова

від 26.03.2019 по справі 802/2081/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2081/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Наталія Володимирівна

Суддя-доповідач: Кузьменко Л.В.

26 березня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьменко Л.В.

суддів: Шидловського В.Б. Франовської К.С.

за участю:

секретаря судового засідання: Сербин І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року (рішення ухвалено 14 листопада суддею Жданкіною Н.В. в м.Вінниці, дату складення повного судового рішення не зазначено) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання протиправним та скасування розпорядження,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду позовом до Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання протиправним та скасування розпорядження.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Розпорядженням голови Оратівської районної державної адміністрації від 23 травня 2018 року №15-рк ОСОБА_2 звільнено з посади заступника голови Оратівської районної державної адміністрації з 24.05.2018 у зв'язку з припиненням повноважень голови Оратівської районної державної адміністрації з виплатою грошової компенсації за 30 календарних днів невикористаної основної відпустки.

Позивач вважає, що вказаним розпорядженням порушено його права та гарантії, передбачені законодавством про працю щодо отримання вихідної допомоги.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року позов задовольнити частково.

Зобов'язано Оратівську районну державну адміністрацію Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 вихідну допомогу згідно ст. 44 Кодексу законів про працю України, в розмірах встановлених для осіб звільнених за п.5 ч.1 ст.41 Кодексу законів про працю України.

В задоволенні решти позовних вимог суд першої інстанції відмовив.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивач звільнений з посади заступника голови РДА відповідно до ст.10 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", тому визнавши, що таке звільнення проведено відповідачем з дотриманням приписів Закону України "Про місцеві державні адміністрації", суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для виплати позивачу вихідної допомоги відповідно до ст.44 КЗпП України, оскільки вказана стаття КЗпПУ може бути застосована виключно в разі звільнення особи відповідно до п.5 ч.1 ст.41 КЗпПУ. Натомість ст.10 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" не передбачено виплати вихідної допомоги.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 був призначений на посаду заступника голови Оратівської райдержадміністрації розпорядженням голови райдержадміністрації 20.05.2014 року №57-к, склав присягу державного службовця, йому присвоєно 11 ранг державного службовця, що підтверджується записом у трудовій книжці (а.с. 11-12).

27 листопада 2017 року у зв'язку з набранням 15 листопада 2017 року чинності Законом України від 09.11.2017 №2190-VIII Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань проходження державної служби , яким внесено зміни до Закону України Про державну службу стосовно непоширення його дії на голів місцевих державних адміністрацій, їх перших заступників та заступників, відповідно до ч. 3, 4 ст. 32 Кодексу законів про працю України позивача повідомлено під розпис про зміну істотних умов праці.

В подальшому відповідно до розпорядження Президента України №35/2018-рп від 23.02.2018 Про призначення О.Чугункіна головою Оратівської РДА Вінницької області останній з цієї дати обіймає посаду голови Оратівської райдержадміністрації.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що станом на день призначення нового голови Оратівської РДА позивач перебував на лікарняному, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних лікарняних листів (а.с. 61-64). Також встановлено, що після виходу на роботу 14.05.2018 позивач звернувся з відповідною заявою до голови Оратівської РДА, за наслідками розгляду якої прийнято оскаржуване розпорядження, а саме: 14.05.2018 ОСОБА_4 подав заяву на ім'я голови Оратівської РДА Вінницької області О.Чугункіна про припинення повноважень заступника голови Оратівської РДА (а.с. 41).

Голова райдержадміністрації своєю резолюцією припинив повноваження заступника голови райдержадміністрації ОСОБА_2

14.05.2018 за вих. №01-46/1373 голові Вінницької ОДА Коровію В.В., відповідно до приписів статті 10 Закону України Про місцеві державні адміністрації було направлено подання про погодження припинення повноважень ОСОБА_2 на посаді заступника голови Оратівської РДА (а.с. 40).

22.05.2018 головою Вінницької ОДА Коровієм В.В. було погоджено звільнення ОСОБА_2 з займаної посади, про що свідчить відповідний лист-погодження за вих. №01.01-70/2959 (а.с. 39).

23.05.2018 згідно з поданою заявою та відповідно до ст.10 Закону України Про місцеві державні адміністрації , ст.24 Закону України Про відпустки , за погодженням з обласною державною адміністрацією від 22.05.2018 за №01.01-70/2959, головою Оратівської райдержадміністрації видано розпорядження №15-рк Про звільнення ОСОБА_2 , яким позивача звільнено з посади заступника голови Оратівської районної державної адміністрації з 24.05.2018 у зв'язку з припиненням повноважень голови Оратівської районної державної адміністрації з виплатою грошової компенсації за 30 календарних днів невикористаної основної відпустки.

Позивач не погодившись з вказаним розпорядженням в частині підстав звільнення, звернувся до суду з цим позовом, оскільки вважає, що належною підставою для його звільнення слід вказати п.5 ч. 1 ст.41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а саме у зв'язку з припиненням його повноважень, а також вважає, що має право на компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку та вихідну допомогу відповідно до ст.44 КЗпП України. Вважає що відповідачем порушено його права та гарантії, передбачені законодавством щодо отримання вихідної допомоги при звільненні.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правильно зазначив в оскаржуваному розпорядженні обставини, які слугували правовими підставами для звільнення позивача з займаної посади: подання заяви про припинення повноважень першого заступника голови Оратівської РДА згідно ч. 3 ст.10 Закону України Про місцеві державні адміністрації у зв'язку з призначенням нового голови районної державної адміністрації, в той же час суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки Законом України від 09.11.2017 №2190-VIII Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань проходження державної служби посада заступника голови районної державної райдержадміністрації була виведена із категорії посад державної служби України, а відтак, наявні підстави для застосування до спірних правовідносин положень КЗпП України, зокрема щодо виплати ОСОБА_2 вихідної допомоги, передбаченої ст. 44 КЗпП України.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої незалежності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Водночас питання виконання покладених на голів місцевих адміністрацій та їх заступників службових обов'язків, припинення ними наданих повноважень, права і обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема Законом України від 09.04.1999 № 586-XIV Про місцеві державні адміністрації (далі - Закон №586-XIV).

Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади (частина друга статті 1 Закону №586-XIV).

Дійсно, як зазначає позивач, при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному. При цьому загальні норми можуть застосовуватися субсидіарно, тобто, в тих випадках, коли спірні правовідносини не врегульовані нормами спеціального законодавства або врегульовані не повністю.

Так, повноваження голів місцевих державних адміністрацій закріплено у статті 39 Закону №586-XIV, пунктом 3 частини першої якої передбачено, що голови місцевих державних адміністрацій призначають на посади та звільняють з посад своїх заступників, керівників структурних підрозділів відповідно до статей 10 та 11 цього Закону.

В свою чергу, відповідно до частини другої статті 10 Закону №586-XIV перший заступник та заступники голови районної державної адміністрації призначаються на посаду та звільняються з посади головою районної державної адміністрації за погодженням з головою обласної державної адміністрації.

Отже, голова районної державної адміністрації наділений дискреційними повноваженнями, тобто сукупністю прав та обов'язків, які дають можливість самостійно на власний розсуд і в межах закону вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень за погодженням з головою органу виконавчої влади вищого рівня, в даному випадку прийняття рішення про призначення на посаду заступника голови районної державної адміністрації або звільнення з такої посади.

Крім того, у частині третій статті 10 Закону №586-XIV вказано, що перші заступники та заступники голів місцевих державних адміністрацій заявляють про припинення своїх повноважень новопризначеним головам місцевих державних адміністрацій у день їх призначення.

З урахуванням вказаних положень Закону суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заступник голови районної державної адміністрації зобов'язаний заявити про припинення своїх повноважень перед новопризначеним головою адміністрації в день його призначення, позаяк Закон України Про місцеві державні адміністрації не містить альтернативного вибору варіанту поведінки заступником голови районної державної адміністрації.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшовши висновку, що Закон України Про місцеві державні адміністрації є спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, в тому числі механізм (порядок та підстави) звільнення заступника голови районної державної адміністрації, та вважав, що проведення процедури звільнення особи з відповідної посади не охоплюється Законом України Про місцеві державні адміністрації , а врегульовані КЗпП України, а відтак, визначився щодо наявності підстав для виплати позивачу вихідної допомоги згідно ст. 44 КЗпП України.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Як уже зазначалось в силу приписів Закону України Про місцеві державні адміністрації заступник голови місцевої державної адміністрації зобов'язаний заявити про припинення своїх повноважень перед новопризначеним головою адміністрації в день його призначення. Закон України Про місцеві державні адміністрації не містить альтернативного вибору варіанту поведінки заступником голови місцевої державної адміністрації. Таким чином, Законом встановлено граничний термін перебування заступника голови місцевої державної адміністрації на займаній посаді, позаяк його звільнення відповідач безпосередньо пов'язував з призначенням Президентом України нового голови районної державної адміністрації.

Закон України Про місцеві державні адміністрації є спеціальним по відношенню до положень Закону України Про державну службу та не містить спеціальних вимог чи заборон звільнення заступника голови адміністрації, оскільки таке звільнення відбувається у зв'язку із припиненням повноважень.

Отже, при формулюванні причин звільнення позивача не мають застосовуватися норми КЗпП України (зокрема п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України), оскільки, в даному випадку, на спірні відносини поширюються положення спеціального законодавства, а саме норми Закону №586.

Відтак, звільнення заступника голови районної державної адміністрації на підставі ст.10 Закону України № 586-XIV не є звільненням з ініціативи власника.

Так, ця норма містить додаткову, особливу підставу для звільнення працівника, пов'язану з його статусом, якої не містить КЗпП України чи Закон України Про державну службу . Ця підстава законом пов'язується не з волевиявленням працівника чи голови райдержадміністрації, а з самим фактом призначення нового керівника адміністрації. Статтею 10 Закону №586 для перших заступників голови райдержадміністрації передбачено обов'язок заявити про складення повноважень перед новопризначеним головою.

Пунктом 3 ч.1 ст.39 та ч.3 ст.10 Закону №586 визначено, що юридичним наслідком призначення нового голови районної державної адміністрації є право останнього звільнити перших заступників та заступників голови районної державної адміністрації із займаних посад внаслідок автоматичного припинення їх повноважень, про що вони заявляють новому голові адміністрації.

Звільненню новопризначеним головою районної державної адміністрації своїх заступників на підставі ч.3 ст.10 Закону №586 не може передувати дотримання певного додаткового порядку припинення їх повноважень, які не передбачені спеціальним законом як і не можуть надаватись додаткові гарантії, які спеціальним законом не передбачені.

Написання заяви про припинення повноважень є обов'язком посадової особи - заступника голови районної державної адміністрації в силу вимог ч. 3 ст.10 Закону №586 та пов'язане з настанням юридичного факту, а саме: звільненням з посади голови такої державної адміністрації та призначенням на посаду нового голови, наслідком чого є звільнення заступника голови з займаної посади. Тому у цьому випадку не відбувається припинення трудового договору на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України чи п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України. Відтак, поширення на спірні правовідносини приписів ст.44 КЗпП України є безпідставним.

Отже, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За наведених вище обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 вихідну допомогу згідно ст. 44 Кодексу законів про працю України, в розмірах встановлених для осіб звільнених за п.5 ч.1 ст.41 Кодексу законів про працю України, неправильно застосовано норми матеріального права, а тому в силу приписів ст.317 КАС України рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

За правилами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції при прийнятті рішення від 14.11.2018 року про часткове задоволення позовних вимог стягнуто на користь позивача сплачений ним при зверненні до суду судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області.

Оскільки суд апеляційної інстанції скасував судове рішення в частині задоволення позовних вимог, відтак, скасуванню підлягає і рішення суду першої інстанції в частині щодо розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання протиправним та скасування розпорядження в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 вихідну допомогу згідно ст. 44 Кодексу законів про працю України, в розмірах встановлених для осіб звільнених за п. 5 ч.1 ст. 41 Кодексу законів про працю України та в частині стягнення судових витрат - скасувати.

Прийняти в цій частині постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Постанова суду складена в повному обсязі 26 березня 2019 року.

Головуючий Кузьменко Л.В. Судді Шидловський В.Б. Франовська К.С.