Постанова

від 27.03.2019 по справі 1340/5053/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/341/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Курильця А. Р., Ніколіна В. В.,

з участю секретаря судового засідання - Федчук М. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року у справі №1340/5053/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дрогобицького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання неправомірними дій та скасування постанов,-

суддя в 1-й інстанції - Гулкевич І. З.,

час ухвалення рішення - 12.12.2018 року,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складення повного тексту рішення - 12.12.2018 року,

в с т а н о в и в:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Дрогобицького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції, в якому просив визнати неправомірними дії заступника начальника Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Кушнір Світлани Тадеївни щодо винесення постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору від 28 серпня 2018 року № 46385056 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 10 жовтня 2018 року ВП № 57384786; визнати протиправними та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 28 серпня 2018 року № 46385056 та постанову про відкриття виконавчого провадження від 10 жовтня 2018 року ВП № 57384786.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії заступника начальника Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Кушнір Світлани Тадеївни щодо винесення постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору від 28 серпня 2018 року № 46385056 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 10 жовтня 2018 року ВП № 57384786. Визнано протиправними та скасовано постанову про стягнення виконавчого збору від 28 серпня 2018 року № 46385056 та постанову про відкриття виконавчого провадження від 10 жовтня 2018 року ВП № 57384786.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувану з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження , якщо виконавчий збір не стягнуто. 28 серпня 2018 року відповідно до вимог ст.27, 40 Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем Дрогобицького МРВ ДВС Головного ТУЮ у Львівській області при прийнятті постанови про повернення виконавчого документа стягувачові по АСВП № 46385056 з підстав п.3 ст.37 вищевказаного Закону, винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 85439 грн., а 10 жовтня 2018 року як по окремому виконавчому документу прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження АСВП № 57384786 в межах строків пред'явлення виконавчого документа до виконання, передбачених ст.12 Закону України Про виконавче провадження . Таким чином, державним виконавцем Дрогобицького МРВ ДВС Головного територіального управління юстиції по ВП № 46385056 були вчинені дії, направлені на виконання виконавчого листа Дрогобицького міськрайонного суду № 442/7856/14 від 26 листопада 2014 року, який вперше перебував на виконанні і в межах цього виконавчого провадження винесена постанова про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у відповідності до вимог Закону України Про виконавче провадження . Апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору підлягала винесенню 13 лютого 2015 року, тобто після спливу 10 днів з дня отримання виконавчого листа № 442/7856/14-ц, або 09 серпня 2016 року у зв'язку з повернення виконавчого документа ПАТ Укрсоцбанк і розмір виконавчого збору повинен визначатися нормою Закону, яка була чинною з 02 червня 2016 року до 28 серпня 2018 року, виходячи з наступного. Нормами Закону України Про виконавче провадження , які діяли в період з 04 березня 2015 року по 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору, який підлягав стягнення з боржника становив 10 % від суми, що підлягає примусовому виконанню, суми, що фактично стягнута, повернута; у разі наступних пред'явлень до виконання виконавчого документа виконавчий збір підлягає стягненню в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання. Крім того, Закон України Про виконавче провадження № 1404-VІІІ від 02 червня 2016 року набув чинності 05 жовтня 2016 року, тому в період винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 09 серпня 2016 року був чинний Закон України Про виконавче провадження № 606-ХIV, відповідно до приписів якого з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню. Таким чином, оскаржувані постанови про стягнення виконавчого збору та про відкриття виконавчого провадження прийняті правомірно та не підлягають скасуванню. Просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що розмір виконавчого збору, який підлягає стягненню з нього повинен визначатися нормою ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, яка була чинною з 05 жовтня 2016 року до 28 серпня 2018 року). Також зазначив, що відповідач фактично не стягнув кошти за виконавчим листом №442/7856/14-ц, в періодах, коли відповідно до Закону зобов'язаний був винести постанову про стягнення виконавчого збору не виніс таку постанову та не вчиняв дії щодо примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору, тому відсутні правові підстави для винесення постанови від 28 серпня 2018 року ВП №46385056 про стягнення з виконавчого збору в розмірі 85439,00 грн. та для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 10 жовтня 2018 року ВП №57384786 з примусового виконання постанови від 28 серпня 2018 року ВП №46385056, тому вказані постанови є протиправними та підлягають скасуванню. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Представник позивача - ОСОБА_3 у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Представник відповідача (апелянта) у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав клопотання про розгляд справи без його участі, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у його відсутності за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 жовтня 2014 року у справі №442/7856/ 14-ц стягнуто з ОСОБА_1 в користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором №630/39-236 від 18 липня 2008 року в розмірі 35373,05 доларів США та 32557,32 грн., а також 3654,00 грн. понесених судових витрат.

06 лютого 2015 року постановою Дрогобицького міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області ВП №46385056 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №442/7856/14-ц, виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області 26 листопада 2014 року та встановлено ОСОБА_1 строк до 12 лютого 2015 року для самостійного виконання судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 жовтня 2014 року у справі №442/7856/14-ц самостійно не виконав.

02 квітня 2015 року постановою Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ВП №46385056 було приєднано виконавче провадження №46385056 з примусового виконання виконавчого листа №442/7856/14-ц до зведеного виконавчого провадження № 47107007.

06 листопада 2015 року постановою Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ВП №46385056 був накладений арешт на все майно, яке належить ОСОБА_1

08 серпня 2016 року постановою Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ВП №46385056 виконавчий лист №442/7856/14-ц повернутий стягувачу - ПАТ "Укрсоцбанк", припинена чинність арешту майна ОСОБА_1 та скасовані інші заходи примусового виконання рішення.

Разом з тим, 26 вересня 2016 року вказана постанова скасована.

22 серпня 2017 року постановою Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ВП №46385056 було призначено експерта для участі у виконавчому провадженні.

23 жовтня 2017 року постановою Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ВП №46385056 припинено розшук майна ОСОБА_1

30 січня 2018 року постановою Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ВП №46385056 описано та накладений арешт на нежитлову будівлю та земельну ділянку, які належать ОСОБА_1

28 серпня 2018 року постановою Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ВП №46385056 виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа №442/7856/14-ц було завершене, і виконавче провадження виведено із зведеного виконавчого провадження

28 серпня 2018 року постановою Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ВП №46385056 виконавчий лист №442/7856/14-ц повернутий стягувачу - ПАТ "Укрсоцбанк" на підставі п.3 ст.37 Закону України Про виконавче провадження (стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення).

28 серпня 2018 року заступником начальника Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Кушнір С. Т. прийнято постанову ВП №46385056 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 85439,00 грн.

10 жовтня 2018 року заступником начальника Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Кушнір С.Т. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57384786 з виконання постанови від 28 серпня 2018 року ВП №46385056 щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки розмір виконавчого збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 визначається відповідно до норм ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що була чинною з 02 червня 2016 року до 28 серпня 2018 року), та з урахуванням того, що виконавчою службою не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом №442/7856/14-ц, то у Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області були відсутні правові підстави для винесення постанови від 28 серпня 2018 року ВП №46385056 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 85439,00 грн., а, відповідно, постанови про відкриття виконавчого провадження від 10 жовтня 2018 року ВП № 57384786, Таким чином, вказані постанови є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його помилковим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, у період здійснення виконавчого провадження ВП №46385056 з виконання виконавчого листа №442/7856/14-ц, Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області, визначені Законами України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) та Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Так, вказане вище виконавче провадження було відкрито під час дії Закону № 606-XIV та продовжено під час дії Закону № 1404-VIII.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 606-XIV виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Ч.1, 2 ст.2 Закону № 606-XIV передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами (ч.1,2 ст.17 Закону № 606-XIV).

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження, зокрема, на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно з ч.2 ст.25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч.1 ст.25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 22 лютого 2018 року у справі №816/823/17, і відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З 05 жовтня 2016 року умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України Про виконавче провадження № 1404-VIII.

При цьому, відповідно до частини сьомої розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Ст.27 Закону №1404-VІІІ (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень ; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

У разі наступних пред'явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Крім того, у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

При цьому, ст.40 Закону №1404-VІІІ передбачає, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п.1, 3, 4, 6 ч.1 ст.37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого ч.9 ст.27 цього Закону), 11, 14 і 15 ч.1 ст.39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

З системного аналізу наведених правових норм можна дійти висновку про те, що стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення. Виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов'язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.

При цьому, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання.

Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п.1-4, 6, 7 і 9 ч.1 ст.37 або закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 ч.1 ст.39 Закону №1404-VІІІ (крім випадку, передбаченого ч.9 ст.27 цього Закону), якщо виконавчий збір не стягнуто.

Таким чином, повернення виконавчого листа відповідно до п.3 ст.37 Закону України Про виконавче провадження , як це має місце у спірних правовідносинах, є підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Такі правові висновки щодо застосування ст.ст.26,27,39,40 Закону №1404-VІІІ виклав Верховний Суд у постановах від 22 лютого 2018 року у справі №816/823/17, від 13 лютого 2019 року у справі №295/13991/16-а, і відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Колегія суддів звертає увагу на те, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у добровільному порядку не виконано виконавчий лист №442/7856/14-ц, виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області 26 листопада 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованості за кредитним договором №630/39-236 від 18 липня 2008 року в розмірі 35373,05 доларів США та 32557,32 грн., а також 3654,00 грн. понесених судових витрат.

Вказана обставина позивачем не заперечується, що стверджується матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що 28 серпня 2018 року постановою Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ВП №46385056 виконавчий лист №442/7856/14-ц повернутий стягувачу - ПАТ "Укрсоцбанк" на підставі п.3 ст.37 Закону України Про виконавче провадження (стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення).

Колегія суддів звертає увагу на те, що повернення виконавчого листа відповідно до п.3 ст.37 Закону України Про виконавче провадження є підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Колегією суддів встановлено, що постанова про стягнення виконавчого збору від 28 серпня 2018 року № 46385056 відповідає вимогам до виконавчого документа, передбачених ст.4 Закону України Про виконавче провадження .

Враховуючи наведене вище, на виконання постанови від 28 серпня 2018 року № 46385056 у межах строку пред'явлення виконавчого документу до виконання 10 жовтня 2018 року заступником начальника Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Кушнір С. Т. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57384786 з виконання постанови від 28 серпня 2018 року ВП №46385056 щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.

Також державним виконавцем при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору правильно визначено розмір виконавчого збору, який підлягає стягненню - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (ч.2 ст.27 Закону № 1404-VIII в редакції, яка діяла на час винесення такої).

При цьому, колегія суддів вважає, що позивач помилково трактує норму ч.2 ст.27 Закону України Про виконавче провадження та вважає, що при виконанні рішень майнового характеру з боржника державним виконавцем стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Колегія суддів зазначає, що норма ч.2 ст.27 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом діяла до 28 серпня 2018 року, а постанова про стягнення виконавчого збору прийнята 28 серпня 2018 року.

Доводи позивача про те, що стягнення грошових коштів за виконавчим листом №442/7856/14-ц, виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області 26 листопада 2014 року, не відбулося, а тому спірна постанова про стягнення виконавчого збору є передчасною, спростовуються встановленими судом обставинами та змістом перелічених вище правових норм.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що у спірних правовідносинах Дрогобицький міськрайонний відділу ДВС Головного територіального управління юстиції діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України про виконавче провадження, а тому оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору від 28 серпня 2018 року № 46385056, та, відповідно, постанова про відкриття виконавчого провадження від 10 жовтня 2018 року щодо такого стягнення прийняті правомірно, що вказує на безпідставність заявлених позовних вимог.

Разом з тим, суд першої інстанції не надав належної оцінки вказаним обставинам, що призвело до ухвалення помилкового рішення, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є підставними та спростовують відповідні висновки суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.

Колегія суддів також звертає увагу на те, п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 року Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та прийняв постанову з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.

Керуючись ст.242, 243, 246, 250, 272, 287, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року у справі №1340/5053/18 скасувати, та прийняти постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий- суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 27 березня 2019 року.