Постанова

від 12.08.2020 по справі 1340/5053/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 1340/5053/18

провадження № К/9901/12027/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицького міськрайоннного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування постанов, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: Мікули О. І. (головуючий), Курильця А. Р., Ніколіна В. В.

І. Суть спору

1. У жовтні 2018 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Дрогобицького міськрайоннного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (надалі також Орган ДВС, відповідач), у якому просив:

1.1. визнати неправомірними дії заступника начальника Органу ДВС Кушнір С. Т. щодо винесення постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору від 28 серпня 2018 року № 46385056 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 10 жовтня 2018 року № 57384786;

1.2. визнати протиправними та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 28 серпня 2018 року № 46385056 та постанову про відкриття виконавчого провадження від 4 жовтня 2018 року № 57384786.

2. Позов мотивований незаконністю стягнення з позивача виконавчого збору, адже, за його твердженням, визначений у ній розмір виконавчого збору суперечить вимогам Закону України Про виконавче провадження , а саме: розмір виконавчого збору визначений у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, а не суми, що фактично стягнута.

3. Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що спірну постанову винесено у відповідності до вимог Закону України Про виконавче провадження .

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 жовтня 2014 року у справі № 442/7856/14-ц стягнуто з ОСОБА_1 в користь ПАТ Укрсоцбанк заборгованість за кредитним договором № 630/39-236 від 18 липня 2008 року в розмірі 35373,05 доларів США та 32557,32 гривень, а також 3654,00 гривень понесених судових витрат.

5. 6 лютого 2015 року постановою Органу ДВС ВП № 46385056 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 442/7856/14-ц, виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області 26 листопада 2014 року та встановлено ОСОБА_1 строк до 12 лютого 2015 року для самостійного виконання судового рішення.

6. 2 квітня 2015 року постановою Органу ДВС ВП №46385056 виконавче провадження № 46385056 з примусового виконання виконавчого листа № 442/7856/14-ц приєднано до зведеного виконавчого провадження № 47107007.

7. 6 листопада 2015 року постановою Органу ДВС ВП №46385056 був накладений арешт на все майно, яке належить ОСОБА_1 .

8. 8 серпня 2016 року постановою Органу ДВС ВП №46385056 виконавчий лист № 442/7856/14-ц повернутий стягувачу - ПАТ Укрсоцбанк , припинена чинність арешту майна ОСОБА_1 та скасовані інші заходи примусового виконання рішення. 26 вересня 2016 року вказана постанова скасована.

9. 22 серпня 2017 року постановою Органу ДВС ВП №46385056 призначено експерта для участі у виконавчому провадженні.

10. 23 жовтня 2017 року постановою Органу ДВС ВП №46385056 припинено розшук майна ОСОБА_1 .

11. 30 січня 2018 року постановою Органу ДВС ВП №46385056 описано та накладено арешт на нежитлову будівлю та земельну ділянку, які належать ОСОБА_1 .

12. 28 серпня 2018 року постановою Органу ДВС ВП №46385056 виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа № 442/7856/14-ц було завершено, і виконавче провадження виведено із зведеного виконавчого провадження

13. 28 серпня 2018 року постановою Органу ДВС ВП №46385056 виконавчий лист № 442/7856/14-ц повернутий стягувачу - ПАТ "Укрсоцбанк" на підставі пункту 3 статті 37 Закону України Про виконавче провадження (стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення).

14. Цього ж дня заступником начальника Органу ДВС Кушнір С. Т. винесено постанову ВП № 46385056 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 85439,00 грн.

15. 10 жовтня 2018 року заступником начальника Органу ДВС Кушнір С. Т. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 57384786 з виконання постанови від 28 серпня 2018 року ВП № 46385056 щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.

16. Уважаючи постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 57384786 протиправними, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

17. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 12 грудня 2018 року позов задовольнив повністю:

17.1. визнав неправомірними дії заступника начальника Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Кушнір Світлани Тадеївни щодо винесення постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору від 28 серпня 2018 року № 46385056 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 10 жовтня 2018 року ВП №57384786;

17.2. визнав протиправними та скасував постанову про стягнення виконавчого збору від 28 серпня 2018 року № 46385056 та постанову про відкриття виконавчого провадження від 10 жовтня 2018 року ВП № 57384786.

18. Суд першої інстанції виходив із того, що оскільки розмір виконавчого збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 , має визначатися відповідно до норм статті 27 Закону № 1404-VIII в редакції, що була чинною до 28 серпня 2018 року, а виконавчою службою не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом № 442/7856/14-ц, то Орган ДВС не мав правових підстави для винесення спірних постанов.

19. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 27 березня 2019 року скасував рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року й ухвалив нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

20. Таке своє рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що Орган ДВС діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України про виконавче провадження, а тому оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору від 28 серпня 2018 року № 46385056, та, відповідно, постанова про відкриття виконавчого провадження від 10 жовтня 2018 року щодо такого стягнення прийняті правомірно, що вказує на безпідставність заявлених позовних вимог.

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

21. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

22. У скарзі автор просить скасувати оскаржуване судове рішення суду першої інстанції та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року.

23. Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

V. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду

24. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

25. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

26. За правилом пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

27. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року №394-IX.

28. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

29. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

30. За статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

31. Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

32. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

33. Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

34. Так, відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

35. За приписами пунктів 1-6 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень ;

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

36. Частиною дев`ятою цієї ж статті 27 обумовлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

37. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

38. За правилами частини п`ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

39. Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

40. Так, частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

41. Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

42. Отже, з аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VІІІ у редакції, що діяла до 28 серпня 2018 року, слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

43. Між тим, Законом України від 3 липня 2018 року № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, внесено зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ.

44. З урахуванням наведених змін, за змістом статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

45. Тобто, з урахуванням редакцій Закону № 1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості позивача, база обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме: в період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

46. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

47. Конституційний Суд України в рішенні від 9 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

48. Отже, положення статті 27 Закону № 1404-VІІІ в редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, зменшували відповідальність позивача, як боржника, у порівнянні з нормами статті 27 Закону № 1404-VІІІ в редакції, яка була чинна після 28 серпня 2018 року, оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.

49. Таким чином, з урахуванням того, що внесені Законом України від 3 липня 2018 року № 2475-VIII зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ погіршили становище боржника - ОСОБА_1 , а також того, що виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі в розмірі 85439,00 гривень і, відповідно, відкриття виконавчого провадження з виконання такого рішення Органу ДВС.

VІ. Висновки по суті вимог касаційної скарги

50. За наведеного правового регулювання й обставин справи суд касаційної інстанції констатує, що покладені в основу мотивування рішення суду першої інстанції висновки є правильними, як і висновки останнього щодо наявності підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

51. Натомість апеляційний суд наведеного не врахував і, допустивши неправильне застосування норм матеріального права, помилково скасував законне рішення суду першої інстанції.

52. Отже, касаційну скаргу слід задовольнити та скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду, залишивши в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року.

Керуючись пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року у справі № 1340/5053/18 (провадження № 857/341/19) скасувати.

3. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 1340/5053/18 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова