Постанова

від 26.03.2019 по справі 826/17610/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 березня 2019 року

справа №826/17610/16

адміністративне провадження №К/9901/3415/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Андре Тан

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2018 року у складі судді Амельохіна В.В.

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року у складі суддів Безименної Н.В., Аліменка В.О., Кучми А.Ю.

у справі № 826/17610/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Андре Тан

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу,

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Андре Тан (далі Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) визнати протиправними дії податкового органу щодо проведення перевірки, визнати незаконним наказ про проведення перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 30 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року, в задоволенні позову відмовив повністю.

Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що позивач не скористався наданим йому правом на відмову у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки з підстав, передбачених Податковим кодексом України, а навпаки погодився з її проведенням, шляхом отримання під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У січні 2019 року позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що відповідно до вимог підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв'язку з надходженням постанови старшого слідчого з особливо важливих справ першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у м. Києві Гончарової О.М. від 10 лютого 2015 року № б/н, що винесена в межах кримінального провадження № 32014100000000052, про призначення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства (код 35634542) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення операцій з ТОВ Мікас Плюс (код 38148234), ТОВ Сешаркет (код 38388380), ТОВ І.К.С. КО ЛТД (код 37814390), ТОВ НТС-Р КО ЛТД (код 39312857), ТОВ Матадор Трейдінг (код 23236024) за період з 1 січня 2012 року по 31 року 2014 року, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято наказ №322 від 2 лютого 2016 року Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Андре Тан (код 35634542) .

На підставі вказаного наказу та направлень від 3 лютого 2016 року № 37/26-15-13-07-07 та № 36/26-15-13-07-07, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства (код 35634542) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення операцій з ТОВ Мікас Плюс (код 38148234), ТОВ Сешаркет (код 38388380), ТОВ І.К.С. КО ЛТД (код 37814390), ТОВ НТС-Р КО ЛТД (код 39312857), ТОВ Матадор Трейдінг (код 23236024) за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, результати якої оформлено актом від 16 лютого 2016 року № 12/26-15-13-07-01/35634542 9далі - акт перевірки).

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що спірний наказ № 322 від 2 лютого 2016 року видано у зв'язку з надходженням постанови старшого слідчого з особливо важливих справ першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у м. Києві Гончарової О.М. від 10 лютого 2015 року № б/н, що винесена в межах кримінального провадження №32014100000000052.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини постанови слідчого, обов'язок щодо призначення та безпосереднього проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства покладено на Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

В той же час, наказ на проведення документальної позапланової виїзної перевірки видано та проведено Головним управлінням ДФС в м. Києві.

Враховуючи те, що проведення позапланової документальної перевірки Товариства відповідно до постанови старшого слідчого доручено безпосередньо ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, і остання не була позбавлена такого права і об'єктивної можливості самостійно організувати та провести перевірку платника податків, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач не мав правових підстав для прийняття оскаржуваного наказу на підставі вказаної постанови.

Суд погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки постанова слідчого про проведення перевірки підлягала виконанню відповідним контролюючим органом, якому безпосередньо доручено проведення такої перевірки.

Проте, суди першої та апеляційної інстанцій, досліджуючи спірний наказ, не встановили, чи є діючим на час проведення перевірки кримінальне провадження №32014100000000052. Вирішення вказаного питання може мати суттєве значення при розгляді справи, враховуючи, що перевірка призначена майже через рік після винесення постанови слідчого.

Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що позивач не скористався наданим йому правом на відмову у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки з підстав, передбачених Податковим кодексом України, а навпаки погодився з її проведенням, шляхом отримання під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки, в іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено.

Суд не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що отримання наказу свідчить про допуск податкового органу до перевірки. Підпис на розписці про отримання наказу свідчить лише про дату отримання наказу та особу, яка його отримала, тобто про належне повідомлення про проведення перевірки.

Суд не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивачем не надано акт про не допуск до перевірки, оскільки обов'язок скласти такий акт нормами пункту 81.3 статті 81 Податкового кодексу України покладається на податковий орган. Товариство може лиши повідомити листом керівника податкового органу про не допуск працівників до перевірки. Товариство своїм правом скористалось, та повідомило податковий орган, вказана обставина податковим органом не заперечується.

В матеріалах справи є акт без конкретної дати та без точного номеру про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства (а.с. 86-109). Вказаний акт не підписаний ані податковим органом, ані позивачем. Належним чином підписаний та засвідчений примірник акта в матеріалах справи відсутній та судами попередніх інстанцій не досліджувався. Суди першої та апеляційної інстанції не встановили де саме, за якою адресою проводилась виїзна перевірка, на підставі яких документів, хто з працівників Товариства був присутній при проведенні перевірки. Тільки після дослідження вказаних питань на підставі належних та допустимих доказів можливо зробити висновок про допуск до перевірки та проведення саме документальної виїзної перевірки.

Підпунктом 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент перевірки) передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Частинами другою та четвертою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

В матеріалах справи відсутні належним чином засвідчені копії письмових доказів, зокрема, вирок Печерського районного суду м. Києва (а.с. 111-119) (також відсутні відомості про дату набрання вироком законної сили), постанови про призначення позапланової виїзної документальної перевірки (а.с. 128-129) тощо.

Крім того, позивачем заявлено дві позовні вимоги - оскарження наказу про призначення перевірки, та дій по проведенню перевірки. Суд першої інстанції дослідивши обставини справи та доводи сторін щодо оскаржуваного наказу, другу позовну вимогу залишив поза увагою. Суд апеляційної інстанції обмежився цитуванням рішення суду першої інстанції.

За таких обставин Суд позбавлений можливості встановити фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване та законне рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Андре Тан задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року у справі № 826/17610/16 скасувати.

Адміністративну справу № 826/17610/16 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер