Постанова

від 27.03.2019 по справі 826/9169/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9169/17 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 року (справу розглянуто в порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Богуславське лісове господарство" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 позивач, Державне підприємство "Богуславське лісове господарство", звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0012911406, №0012931406, №0012921406, №0012951406, №0012941406, №001296106 від 12 квітня 2017 року, №0026432200 від 13 липня 2017 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0012911406, №0012931406, №0012921406, №0012951406, №0012941406, №001296106 від 12 квітня 2017 року, №0026432200 від 13 липня 2017 року.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідачем, Головним управлінням ДФС у Київській області подано апеляційну скаргу у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 01 березня 2017 року по 22 березня 2017 року на підставі направлень від 01 березня 2017 року №503, №504, №505, №506, №507, №508 та від 13 березня 2017 року №546, виданих Головним управлінням ДФС у Київській області, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві №340 від 28 лютого 2017 року на виконання ухвали від 07 листопада 2016 року по справі №760/18504/16-к слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва, за клопотанням старшого слідчого з ОВС СУФР Головного управління ДФС у Київській області про проведення позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України Державним підприємством "Богуславське лісове господарство" (код ЄДРПОУ 00992042) по проведених фінансово-господарських операціях з період з 01 січня 2014 року по 01 вересня 2016 року щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податків (зборів, обов'язкових платежів), проведена документальна позапланова виїзна перевірка Державного підприємства "Богуславське лісове господарство" з питань дотримання вимог податкового законодавства України Державним підприємством "Богуславське лісове господарство" (код ЄДРПОУ 00992042) по проведених фінансово-господарських операціях з період з 01 січня 2014 року по 01 вересня 2016 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами проведеної перевірки акт перевірки №186/10-36-14-05/00992042 від 29 березня 2017 року, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 40 997 грн., в т.ч. за 2014 рік на 1 058 грн., за 2015 рік на 39 939 грн.;

- пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 11 335 грн., в т.ч. за вересень 2014 року на 1 175 грн., за листопад 2015 року на 4 384 грн., за січень 2016 року на 3 276 грн., за лютий 2016 року на 2 500 грн.;

- підпункту 330.1.1 пункту 330.1 статті 330, пункту 331.1 статті 331, пункту 331.2 статті 331 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено лісовий збір на 104 209 грн., в т.ч. за 1 квартал 2014 року на суму 26 052 грн., 2 квартал 2014 року на суму 26 052 грн, 3 квартал 2014 року на суму 26 052 грн., 4 квартал 2014 року на суму 26 053 грн.;

- підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки на загальну суму 6 590,8 грн., в т.ч. за 2015 рік на 3 664,86 грн. та за 1 півріччя 2016 року на суму 2 925,94 грн.;

- підпункту 57.1(1).2 пункту 57.1(1) статті 57 та статті 137 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено частину прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності на загальну суму 33 283 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2015 року на суму 33 283 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Головним управлінням ДФС у Київській області було винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0012911406 від 12 квітня 2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій на 41 262,00 грн., в т.ч. за основним зобов'язанням у розмірі 40 997,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 265,00 грн.;

- №0012931406 від 12 квітня 2017 року, яким ДП "Богуславське лісове господарство" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 14 169,00 грн., в т.ч. за основним зобов'язанням у розмірі 11 335,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2 834,00 грн.;

- №0012921406 від 12 квітня 2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі збору за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок у розмірі 130 261,00 грн., у т.ч. за основним зобов'язанням у розмірі 104 209,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 26 052,00 грн.;

- №0012951406 від 12 квітня 2017 року, яким ДП "Богуславське лісове господарство" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 1 438,04 грн., у т.ч. за основним зобов'язанням у розмірі 1 014,35 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 423,69 грн.;

- №0012941406 від 12 квітня 2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості у розмірі 6 001,63 грн., у т.ч. за основним зобов'язанням у розмірі 4 665,38 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 336,25 грн.;

- №0012961406 від 12 квітня 2017 року, яким ДП "Богуславське лісове господарство" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 1 308,83 грн., в т.ч. за основним зобов'язанням у розмірі 911,07 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 397,76 грн.;

- №0012971406 від 12 квітня 2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) у розмірі 41 604,00 грн., в т.ч. за основним зобов'язанням у розмірі 33 283,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 8 321,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень Державною фіскальною службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги №13323/6/99-99-11-01-01-25 від 21 червня 2017 року, яким податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0012971406 від 12 квітня 2017 року скасовано у частині штрафної санкції з чистого прибутку, а в іншій частині вказане повідомлення-рішення залишено без змін.

13 липня 2017 року Головне управління ДФС у Київській області на підставі акта перевірки та рішення ДФС України про результати розгляду скарги №13323/6/99-99-11-01-01-25 від 21 червня 2017 року прийняло податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) у розмірі 33 283,00 грн., в т.ч. за основним зобов'язанням у розмірі 33 283,00 грн.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив та зазначив, що твердження відповідача щодо нереальності господарських операцій ТОВ "Мирослава-2012" та ТОВ "КП "Леменг" з постачання, та відповідно порушення норм податкового законодавства, є непідтвердженими та необґрунтованими, оскільки податковим органом не наведено яких саме первинних документів не вистачає. Крім того, суд вказував на правомірність сплати позивачем лісового збору у розмірі та строки, які визначені лісорубними квитками. Щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, то суд першої інстанції вказував, що не є об'єктом оподаткування об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності). Також, вказував на протиправність податкового повідомлення-рішення №0026432200 від 13 липня 2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з чистого прибутку (доходу) господарських організацій.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції часково з огляду на таке.

Щодо податкових повідомленнь-рішеннь від 12 квітня 2017 року №0012911406 та №0012931406, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Податковий орган, за наслідками перевірки дійшов висновку, що підприємством в порушення пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України занижені податкові зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки відсутні первинні документи, що підтверджують використання запасних частин, придбаних в ТОВ "КП "Леменг" (код ЄДРПОУ 35970586) та ТОВ "Мирослава-2012" (код ЄДРПОУ 38308478) а саме: акти на установку (списання) запасних частин з відображенням марки автомобіля.

Також, податковий орган вказував, що підприємством в порушення вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України завищено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів на загальну суму 5 875 грн. за 2014 рік (сума вартості придбаних автошин від ТОВ "Мирослава-2012" (код ЄДРПОУ 38308478), оскільки придбані автошини списані ДП "Богуславський лісгосп" на поточний ремонт автомобіля без наявності первинних документів, що підтверджують використання автошин у господарській діяльності підприємства, а саме - відсутні належним чином оформлені акти на установку (списання) автошин з відображенням марки автомобіля. В бухгалтерському обліку оприбуткування та списання запасних частин відображено наступними проведеннями: Дт №207 "запасні частини" - Кт №631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" на загальну суму 5 875 грн.; Дт №644 "Податковий кредит" - Кт №631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" на загальну суму 1 175 грн., Дт №23 "Виробництво" - Кт №207 "Запасні частини" на загальну суму 5 875 грн.

Відповідно до пп. 14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп. 14.1.27. п.14.1. ст.14 ПК, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9. п. 139.1. ст.139 ПК, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Відповідно до вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналізуючи зазначені норми податкового законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару, наданні послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товару, надання послуг, що підтверджується первинними документами, та використання в господарській діяльності вказаних товару та послуг.

При цьому, податковий кредит з податку на додану вартість має бути підтверджений фактично здійсненими господарськими операціями, належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність цих операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст. 1, ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Судом першої інстанції встановлено, що за фактом поставки автомобільних шин ТОВ "Мирослава-2012" виписана в адресу ДП "Богуславське лісове господарство" податкова накладна №66 від 23 вересня 2014 року на суму 7050 грн. у т.ч. ПДВ 1175 грн. Відповідно до наданих для перевірки регістрів податкового та бухгалтерського обліку перевіркою встановлено, що до складу витрат підприємства з відповідним відображенням в податковій декларації з податку на прибуток за 2014 рік ДП "Богуславське лісове господарство" врахована сума вартості придбаних автошин від ТОВ "Мирослава-2012" у сумі 5875 грн.

Позивачем на підтвердження дотримання вимог законодавства в частині правовідносин з ТОВ "Мирослава-2012" надано копію видаткової накладної №РН-00673 від 24 вересня 2014 року, податкової накладної №66 від 23 вересня 2014 року на суму 7050,00 грн., у т.ч. ПДВ 1175,00 грн., наряду-акту №177 від 29 вересня 2014 року щодо техобслуговування трактора МТЗ-892, заміна задньої автошини 16,9-38 Ф52 БЕЛ, яка була поставлена позивачу відповідно до договору №ДГ-70117 від 28 березня 2012 року.

Крім того, ДП "Богуславське лісове господарство" на підтвердження виконання умов договору з ТОВ "КП "Леменг" надано копію видаткової накладної №РН-171115-2 від 17 листопада 2015 року, податкової накладної №31 від 17 листопада 2015 року на суму 8 304,00 грн., у т.ч. ПДВ 1 384,00 грн.; наряди-акти на виконання робіт №260 від 30 листопада 2015 року на технічне обслуговування автомобіля УРАЛ 4320 №АТ 11-85СВ; наряди-акти на виконання робіт №341 від 30 січня 2016 року на технічне обслуговування автокрана УРАЛ 4320 №АТ 56-41 ВК, видаткової накладної №РН-271115-5 від 27 листопада 2015 року; податкової накладної №56 від 27 листопада 2015 року на суму 18 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 3 000,00 грн.; наряди-акти на виконання робіт №306 від 25 грудня 2015 року на технічне обслуговування автомобіля УРАЛ 4320 №АТ 11-85СВ в частині заміни редуктора заднього моста; видаткову накладну №РН-00000001 від 06 січня 2016 року; податкову накладну №1 від 06 січня 2016 року на суму 8 376,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 396,00 грн.; наряди-акти №336 на виконання робіт від 30 січня 2016 року на технічне обслуговування автомобіля УРАЛ 4320 №АТ 41-09АС; наряд-акт №338 від 30 січня 2016 року на технічне обслуговування автомобіля УРАЛ 4320 №АТ 76-17АТ; наряд-акт №350 від 30 січня 2016 року на технічне обслуговування автокрана УРАЛ 4320 №АТ 19-06ВТ; видаткової накладної №РН-00000004 від 22 січня 2016 року; податкової накладної №4 від 22 січня 2016 року на суму 11 280,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 880,00 грн.; акт-наряд №348 від 30 січня 2016 року на технічне обслуговування автомобіля УРАЛ 4320 НОМЕР_12; видаткову накладну №РН-29012016-2 від 02 лютого 2016 року; податкової накладної №5 від 02 лютого 2016 року на суму 15 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2 500,00 грн.

Відтак, позивачем надані первинні документи, що підтверджують використання запасних частин, придбаних в ТОВ "КП "Леменг" та ТОВ "Мирослава-2012".

Крім того, в акті перевірки податковий орган вказував, що згідно отриманої Білоцерківською ОДПІ від Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві податкової інформації щодо ТОВ "Мирослава-2012" за вересень 2014 року оформлені документально операції з придбання та реалізації товарів, передбачають значний обсяг трудовитрат. Обсяг придбаних товарів свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об'єму господарської діяльності без наявності допоміжних послуг, таких як транспортування, зберігання, сортування та інших робіт. При цьому, у ТОВ "Мирослава-2012" відсутні необхідні основні засоби та трудові ресурси.

Аналогічних висновків податковий орган дійшов і стосовно взаємовідносин з ТОВ "КП "Леменг" за фактом поставки запасних частин ДП "Богуславське лісове господарство", які базуються на податковій інформації, яка отримана Білоцерківською ОДПІ від східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

З цього приводу колегія суддів зауважує, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів, які підтверджують фактичне проведення відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Доводи контролюючого органу про відсутність матеріально-технічних ресурсів у контрагента позивача як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджені жодними доказами, а зводиться лише до констатації вказаних фактів у акті перевірки.

Отже, висновки відповідача, на підставі яких були винесено оскаржувані рішення не базуються на первинних господарських документах.

А тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності податкових повідомлень-рішень № 0012911406 та № 0012931406 від 12 квітня 2017 року.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0012921406 від 12 квітня 2017 року, суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Податковий орган стверджує про порушення позивачем підпункту 330.1.1 пункту 330.1 статті 330, пункту 331.1 статті 331 Податкового кодексу України та статті 7 розділу І Закону України від 19 грудня 2013 року №3713-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставок окремих податків", яка набрала чинності з 01 січня 2014 року, ставки збору за спеціальне використання лісових ресурсів, визначені підпунктами 331.1 та 331.2 статті 331 Податкового кодексу України, а саме заниження лісового збору по рубці головного користування Таращанського лісництва на 104 209 грн., а саме - І квартал 2014 року на суму 26 052 грн., 2 квартал 2014 року на суму 26 052 грн., 3 квартал 2014 року на суму 26 052 грн., 4 квартал 2014 року на суму 26 053 грн. згідно розрахунків збору за спеціальне використання лісових ресурсів поданих до Таращанського відділення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (КОАТУУ: 3224410100), а саме Рубка головного користування Таращанського лісництва: - дані згідно довідки про перелік лісокористувачів, яким надано лісорубні квитки на загальну суму 153 385 грн., сума збору за 1 квартал 2014 року 38 346 грн. (153 385:4=38 346 грн.), в тому числі за 1 кварталу 2014 року по лісорубних квитках, по яких встановлено заниження ставки лісового збору на загальну суму 104 209 грн.:

- серія 02ЛБК №406021 від 17 грудня 2013 року на суму 66 824 грн. (по лісосіці №413-31 026 грн., по лісосіці №411 - 29 396 грн., по лісосіці №402 - 6 402 грн.;

- серія 02ЛБк №406022 від 17 грудня 2013 року на суму 20 259 грн. (по лісосіці №531 - 20 259 грн.);

- серія №02 ЛБК №406023 від 17 грудня 2013 року на суму 17 126 грн. ( по лісосіці №532 - 3 891 грн., по лісосіці №533 - 13 235 грн.).

Відповідно до вимог пункту 329.1 статті 329 Податкового кодексу України платниками збору є лісокористувачі - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, фізичні особи (крім фізичних осіб, які мають право безоплатно без видачі спеціального дозволу використовувати лісові ресурси відповідно до лісового законодавства), а також фізичні особи - підприємці, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів на підставі спеціального дозволу (лісорубного квитка або лісового квитка) або відповідно до умов договору довгострокового тимчасового користування лісами.

Згідно підпункту 330.1.1 пункту 330.1 статті 330 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування збором є деревина, заготовлена в порядку рубок головного користування;

Пунктом 331.3 статті 331 Податкового кодексу України визначено, що ставки збору, встановлені пунктами 331.1 і 331.2 цієї статті, застосовуються при заготівлі деревини в порядку рубок головного користування та під час проведення заходів щодо поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення, посилення захисних властивостей (у деревостанах віком понад 40 років - рубки догляду за лісом, вибіркові санітарні рубки, вибіркові лісовідновні рубки, рубки, пов'язані з реконструкцією, ландшафтні рубки і рубки переформування; незалежно від віку деревостанів - суцільні санітарні та суцільні лісовідновні рубки) та заходів з розчищення лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю, у зв'язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо.

Відповідно до пункту 332.1 статті 332 Податкового кодексу України суб'єкти лісових відносин, які видають спеціальні дозволи, до 10 числа місяця, що настає за звітним кварталом, направляють контролюючим органам перелік лісокористувачів, яким видано лісорубні квитки та лісові квитки, за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.

Сума збору обчислюється суб'єктами лісових відносин, які видають спеціальні дозволи, і зазначається у таких дозволах.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно лісорубних квитків серії 02ЛБК №406021, серії 02ЛБК №406022, серії ЛБК №406023 від 17 грудня 2013 року, лісовий збір становить 104 209 грн.

З акта перевірки вбачається, що за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2015 року ДП "Богуславське лісове господарство" задекларовано збору за спеціальне використання лісових ресурсів в сумі 4 132 288 грн. Перевіркою повноти визначення задекларованого збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2015 року встановлено заниження позивачем задекларованих показників на загальну суму 104 209 грн., а саме - І квартал 2014 року на суму 26 052 грн., 2 квартал 2014 року на суму 26 052 грн., 3 квартал 2014 року на суму 26052 грн., 4 квартал 2014 року на суму 26 053 грн.

Висновок податкового органу про заниження позивачем лісового збору ґрунтується на доводах про те, що з 01 січня 2014 року розмір ставок лісового збору збільшився майже вдвічі.

Колегія суддів зауважує, що пунктом 332.3 статті 332 Податкового кодексу України визначено, що сума збору, зазначена в лісорубному та в лісовому квитках, підлягає перерахунку суб'єктом лісових відносин, який видає спеціальні дозволи, у разі якщо:

а) загальна кількість фактично заготовленої деревини під час її відпуску з обліком за площею перевищує зазначену в лісорубному квитку та кількість більше ніж на 10 відсотків;

б) фактичний обсяг використання лісових ресурсів перевищує зазначений у лісовому квитку на весь обсяг такого перевищення.

Підставою для перерахунку є спеціальні дозволи та акти огляду місць використання лісових ресурсів.

Відповідно до пункту 333.1 статті 333 Податкового кодексу України суб'єктом лісових відносин, який видає спеціальні дозволи, перерахунок збору за заготівлю деревини і заготівлю другорядних лісових матеріалів, побічні лісові користування та використання корисних властивостей лісів здійснюється також у разі:

- виправлення технічних помилок, які можуть бути допущені під час проведення матеріальної і грошової оцінки лісосік, другорядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та використання корисних властивостей лісів, відпущених за лісорубними квитками або лісовими квитками, неправильного застосування сортиментних таблиць, поясів, розрядів та ставок збору, а також виправлення арифметичних помилок, допущених під час підрахунків;

- анулювання лісорубного та/або лісового квитка у зв'язку з вилученням земель для інших потреб. В інших випадках анулювання або видачі дубліката лісорубного квитка та/або лісового квитка перерахунок збору не здійснюється і вся нарахована за такими квитками сума збору повністю сплачується до відповідних бюджетів;

- надання лісокористувачеві відстрочки:

а) на заготівлю деревини - сума збору за заготівлю залишеної на пні деревини збільшується на 1,5 відсотка незалежно від строку, на який надано відстрочку;

б) на вивезення деревини - сума збору за невивезену вчасно деревину збільшується на 1,5 відсотка за кожний місяць відстрочки;

- додаткового продовження строку вивезення, але не більш як на три місяці. При цьому лісокористувачем сума збору за обсяг невивезеної вчасно деревини збільшується на 5 відсотків за кожний місяць відстрочки.

Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для здійснення перерахунку збору є наявність перелічених вище обставин, а здійснює такий перерахунок суб'єкт лісових відносин, який видає спеціальні дозволи.

Пунктом 3 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №761 від 23 травня 2007 року, визначено, що лісорубний квиток видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Держлісагентства (далі - органи Держлісагентства) на заготівлю деревини під час проведення рубок головного користування на підставі затвердженої в установленому порядку розрахункової лісосіки.

Відповідно до пункту 9 вказаного Порядку №761 лісовий квиток видається щороку на підставі лімітів використання лісових ресурсів під час заготівлі другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань (у межах території та об'єктів природно-заповідного фонду - за погодженням з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями).

Наразі, відповідачем не надано доказів здійснення суб'єктом лісових відносин, який видає спеціальні дозволи, перерахунку збору, розмір якого визначений у виданих позивачу лісорубних квитках серії 02ЛБК №406021, серії 02ЛБК №406022, серії ЛБК №406023 від 17 грудня 2013 року.

А тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність сплати позивачем лісового збору у розмірі та строки, які визначені лісорубними квитками.

Відповідно, податковий орган протиправно донарахував зобов'язання зі збору за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок у розмірі 130 261,00 грн.

Щодо податкових повідомлень-рішень №0012951406, №0012941406, №0012961406 від 12 квітня 2017 року, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції в цій частині помилковими з огляду на таке.

Так, за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2016 року ДП "Богуславське лісове господарство" задекларовано податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 0 грн.

Податковий орган стверджує, що на порушення пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України ДП Богуславське лісове господарство занизило податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік на загальну суму 3 664,86 грн. та за 1 півріччя 2016 року на суму 2 925,94 грн. за об'єкти нежитлової нерухомості, які перебували на праві власності у підприємства, а саме:

2015 рік - Богуславська міська рада, КОАТУУ: 3220610100, свідоцтво про право власності на нерухоме майно №25972645 від 27 грудня 2008 року, що розташоване за адресою: Київська область, м. Богуслав, вул. Інтернаціональна, буд. 9, загальною площею 171,9 кв.м.: 0,01%*1218(м.з/п) =0,13; 0,13*171,9=22,34;

- Богуславський район, Киданівська сільська рада, КОАТУУ: 3220682701, свідоцтво про право власності на нерухоме майно №34711802 від 23 серпня 2011 року, що розташоване за адресою: Київська область, Богуславський район, с. Киданівка, вул. Заставок, буд. 32а, загальною площею 255,2 кв.м.:0,2%*1218 (м.з/п)=2,44; 255,2*2,436=662,68 грн.;

- Бушівська сільська рада, КОАТТУ: 3223781000:

1) свідоцтво про право власності на нерухоме майно №24080524 від 22 липня 2008 року, що розташоване за адресою: Київська область, Рокитнянський район, с. Бушеве, вул. Партизанська, б.74а, загальною площею 94,8 кв.м.;

2) свідоцтво про право власності на нерухоме майно №24080440 від 22 липня 2008 року, що розташоване за адресою: Київська область, Рокитнянський район, с. Бушеве, вул. Лісова, б.45а, загальною площею 163,1 кв.м.;

3) свідоцтво про право власності на нерухоме майно №24080189 від 22 липня 2008 року, що розташоване за адресою: Київська область, Рокитнянський район, с. Бушеве, вул. Лісова, б.45а, загальною площею 163,1 кв.м.

Житлові будівлі - 0,5%*1218(м.з/п)=6,09; 6,09*(94,8+68,3)=993,28 грн. та нежитлові будівлі - 1%*1218(м.з/п)=12,18; 12,18*163,1=1986,56 грн. Разом 2979,84 (993,28+1986,56).

1 півріччя 2016 року: - Богуславська міська рада, КОАТУУ: 3220610100, свідоцтво про право власності на нерухоме майно №25972645 від 27 грудня 2008 року, що розташоване за адресою: Київська область, м. Богуслав, вул. Інтернаціональна, буд. 9, загальною площею 171,9 кв.м.: 0,75%*1378(м.з/п) =10,34; 10,34*171,96:2(І півріччя 2016 року)=1777,45:2=888,73 грн;

- Богуславський район, Киданівська сільська рада, КОАТУУ: 3220682701, свідоцтво про право власності на нерухоме майно №34711802 від 23 серпня 2011 року, що розташоване за адресою: Київська область, Богуславський район, с. Киданівка, вул. Заставок, буд. 32а, загальною площею 255,2 кв.м.:0,2%*1378 (м.з/п)=2,76; 255,2*2,76:2 (І півріччя 2016 року)=703,35:2=351,67 грн.;

- Бушівська сільська рада, КОАТТУ: 3223781000:

1) свідоцтво про право власності на нерухоме майно №24080524 від 22 липня 2008 року, що розташоване за адресою: Київська область, Рокитнянський район, с. Бушеве, вул. Партизанська, б.74а, загальною площею 94,8 кв.м.;

2) свідоцтво про право власності на нерухоме майно №24080440 від 22 липня 2008 року, що розташоване за адресою: Київська область, Рокитнянський район, с. Бушеве, вул. Лісова, б.45а, загальною площею 163,1 кв.м.;

3) свідоцтво про право власності на нерухоме майно №24080189 від 22 липня 2008 року, що розташоване за адресою: Київська область, Рокитнянський район, с. Бушеве, вул. Лісова, б.45а, загальною площею 163,1 кв.м.

Житлові будівлі - 0,5%*1378(м.з/п)=6,89; 6,89*(94,8+68,3):2 (І півріччя 2016 року) =1123,56:2=561,78 грн. та нежитлові будівлі - 1%*1378(м.з/п)=13,78; 13,78*163,1:2 (І півріччя 2016 року)=2247,51:2=1123,76 грн. Разом 1685,54 (561,78+1123,76).

Листом №7000/6/99-99-12-02-03-15 від 04 квітня 2017 року Державна фіскальна служба України повідомила позивача, що об'єкти нерухомості ДП "Богуславське лісове господарство", що внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі права господарського відання, не належатимуть до об'єктів оподаткування податком. Водночас, об'єкти нерухомості позивача, що внесені до вказаного реєстру, не включатимуть такі об'єкти нерухомості до об'єкта оподаткування, за умови відповідності їх критеріям, визначеним у пункті "а" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, щодо приналежності власника до органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Позивач вважає, що на вказані вище об'єкти нерухомості розповсюджується положення пункту "а" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в цій частині вказував, що матеріалами справи підтверджується приналежність власника об'єктів нерухомості до органів місцевого самоврядування, а відтак об'єкти нерухомості позивача, що внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві господарського відання не підлягають включенню до об'єкта оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28 грудня 2014 року №71-VIII, яким, шляхом викладення в новій редакції ПК України, було введено новий вид податку, а саме податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно із пп.266.3.1- 266.3.2 п. 266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до п.п. 266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України (на 2015 рік) ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України в редакції, що діяла в 2016 році, встановлено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно ж до вимог пункту "а" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності).

Тобто, застосування пп. а пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ можливе за умови одночасного виконання таких критеріїв: створення їх органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фінансування лише за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, отримання статусу неприбутковості.

Отже, об'єкт оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не виникає, у випадку, якщо підприємство відповідає вимогам вичерпного переліку визначеного пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ.

Разом з тим, об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також створених ними організацій, які утримуються за рахунок відповідних бюджетів і отримують прибуток, оподатковуються податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальних підставах.

З матеріалів справи вбачається, що ДП "Богуславське лісове господарство", засноване на державній власності, створене відповідно до наказу Міністерства лісового господарства України від 31.10.1991 № 133 Про організаційну структуру управління лісовим господарством України та є платником податку на прибуток.

А відтак, об'єкти нерухомості не відповідають критеріям, визначеним у пункті "а" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України положення пп. а пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ

Згідно частини 4 статті 55 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.

Відповідно до частини 1 статті 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

За змістом частини 1 статті 134 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

На підставі статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Стосовно захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Отже, за приписами чинного законодавства право власності та право господарського відання не є тотожними поняттями, у зв'язку із чим платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки може бути лише власник відповідного майна.

Відповідно до п.п. 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Наразі, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта перелічені вище об'єкти нерухомого майна належать ДП "Богуславське лісове господарство" на праві власності.

Отже, відповідач дійшов вірного висновку про те, що зазначені будівлі є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а позивач - платником такого податку відповідно до ст.266 ПК України.

А відтак, податкові повідомлення-рішення №0012951406, №0012941406, №0012961406 від 12 квітня 2017 року є правомірними. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає до скасування з ухваленням нового про відмову позовних вимог в цій частині.

А тому, висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в цій частині є помилковими.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0026432200 від 13 липня 2017 року колегія суддів зазначає таке.

Зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) у розмірі 33 283,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що згідно наданих для перевірки документів: оборотні відомості, журнали-ордери по рахунках №131 "Знос основних засобів", №201 "Сировина і матеріали", №203 "Паливо", №207 "Запасні частини", №205 "Будівельні матеріали", №206 "Матеріали передані в переробку", №209 "Інші матеріали", №112 "Малоцінні необоротні матеріальні активи", №22 "МШП", №23 "Виробництво", №47 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів", №31 "Поточні рахунки в національній валюті", №372 "Розрахунки з підзвітними особами", №377 "Розрахунки з іншими дебіторами", №631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", №65 "Розрахунки з іншими дебіторами", №66 "Розрахунки з оплати праці", №92 "Адміністративні витрати" встановлено віднесення до складу адміністративних витрат по проведених капітальних ремонтах основних засобів, що в свою чергу є порушенням підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження задекларованого показника у рядку 02 декларації "Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності" на загальну суму 221 884 грн., в тому числі за 2015 рік на 221 884 грн.

Так. згідно договору №291 від 04 червня 2015 року, укладеного ДП "Богуславське лісове господарство" з фізичною особою ОСОБА_2 (виконавець) виконані ремонтні роботи системи опалення в адміністративному приміщенні на загальну суму 40 625 грн., що підтверджено актами виконаних робіт від 15 червня 2015 року та від 30 червня 2015 року. Дана операція відображена в бухгалтерському обліку підприємства наступними проведеннями: Дт92 "Адміністративні витрати" - Кт631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" на суму 40 625 грн. Ремонтні роботи проводились із використанням матеріалів замовника, при цьому дана операція відображена в бухгалтерському обліку підприємства наступними проведеннями Дт92 "Адміністративні витрати" - Кт205 "Будівельні матеріали" на суму 100 920,13 грн., що підтверджено актами-нарядами на виконання робіт №2, №5 від червня 2015 року.

Крім того, ДП "Богуславське лісове господарство" власними силами проведено ремонт будівлі гаража (заміна воріт, монтаж металопластикових конструкцій: вікон та дверей). Роботи проводились підприємством із власних матеріалів, при цьому дана операція відображена в бухгалтерському обліку підприємства наступними проведеннями Дт92 "Адміністративні витрати" - Кт205 "Будівельні матеріали" на суму 80 338,38 грн., що підтверджено актом-нарядом на виконання робіт №8 від червня 2015 року.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" передбачено, що витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

У свою чергу відповідно до Капітальний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлення та модернізацію конструкцій і обладнання будівель у зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращання планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності).

Податковий орган в акті перевірки не заперечує щодо правильності оформлення результатів віднесення до складу адміністративних витрат та витрат по проведених капітальних ремонтах основних засобів.

Разом з тим, апеляційна скарга не містить будь-яких доводів щодо висновків суду першої інстанції в цій частині. Оскільки згідно з ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Державного підприємства "Богуславське лісове господарство" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Київській області №0012911406, №0012931406, №0012921406 від 12 квітня 2017 року, №0026432200 від 13 липня 2017 року. В іншій частині позовні вимоги Державного підприємства "Богуславське лісове господарство" до задоволення не підлягають, а саме в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Київській області № 0012951406, № 0012941406, № 0012961406 від 12 квітня 2017 року.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Головного управління ДФС у Київській області підлягає до задоволення частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 року підлягає скасуванню в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Київській області № 0012951406, № 0012941406, № 0012961406 від 12 квітня 2017 з ухваленням в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог, в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 року залишити без змін.

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 року - задовольнити часково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 року скасувати в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Київській області № 0012951406, № 0012941406, № 0012961406 від 12 квітня 2017.

Ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Богуславське лісове господарство" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Київській області № 0012951406, № 0012941406, № 0012961406 від 12 квітня 2017- відмовити.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст підписано 27.03.19.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

А.Ю.Кучма