Постанова

від 26.03.2019 по справі 0940/1879/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/1104/19

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Багрія В.М., Гінди О.М.

за участі секретаря судового засідання Смидюк Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Чукалівської сільської ради на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року (суддя - Тимощук ОЛ., м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чукалівської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення від 06.07.2018 №15-7-1-2018 та зобов'язання розглянути заяву від 07.06.2018 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на черговому засіданні сесії сільської ради,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 11.10.2018 звернулася до суду з позовом до Чукалівської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення п'ятнадцятої сесії сьомого демократичного скликання Чукалівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області від 06.07.2018 №15-7-1-2018 та зобов'язання відповідача розглянути заяву від 07.06.2018 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на черговому засіданні сесії сільської ради та прийняти відповідне рішення в порядку передбаченому статтею 118 ЗК України. В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідач, всупереч вимог Конституції України та положень статті 118 ЗК України, за наслідком розгляду заяви про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, рішення не прийняв та мотивованої відповіді щодо відмови у задоволенні поданої заяви не надав. На переконання ОСОБА_1, такі дії посадових осіб Чукалівської сільської ради є незаконними, порушують її права та інтереси.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року у справі №0940/1879/18 позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на відсутність підстав для задоволення заяви позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку, оскільки на такій земельній ділянці знаходиться спільне будинковолодіння, частка якого належить позивачу, а інша - ОСОБА_2 Апелянт вказує на приписи статті 358 ЦК України, відповідно до яких, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок користування майном, що є їх спільною частковою власністю. Окрім цього, відповідач зауважив, що на час розгляду заяви позивача, ОСОБА_2, аналогічної заяви чи згоди щодо приватизації спільної земельної ділянки не давав.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Учасники справи, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 18.05.2018 звернулася до голови села Чукалівка - Курія М.М., із проханням надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0502 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями з подальшою передачею земельної ділянки у власність за рахунок земель житлової та громадської забудови, у відповідності до вимог статті 118 ЗК України. Разом з цим, з матеріалів справи видно, що вищезазначена земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд фактично перебуває в користуванні позивача. Вказане підтверджується копією Акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 01.12.2017. Межі земельної ділянки, належної позивачу погоджено Актом Земельно-узгоджувальної комісії Чукалівської сільської ради від 28.11.2017, затвердженим рішенням тринадцятої сесії сьомого скликання Чукалівської сільської ради від 28.12.2017 №13-7/-2017.

На І засіданні п'ятнадцятої сесії сьомого скликання Чукалівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, яке відбулося 06.07.2018, розглядалося питання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. За наслідком проведення сесії рішення стосовно поданої позивачем заяви не прийнято, будь-якого обґрунтування з даного приводу не наведено.

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач з метою захисту своїх порушених прав та інтересів, звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність, яка проявилася в невирішенні по суті питання позивача, а тому позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з'ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, ЗК України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України, статтями 26, 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Так, аналіз вищенаведених положень дозволяє суду дійти висновку про те, що відповідач розглядаючи заяву позивача щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинен у місячний строк прийняти одне з двох рішень: надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Вищевказана позиція суду підтверджується також правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27 березня 2018 року у справі №463/3375/15-а.

Згідно зі статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, серед інших, вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів дійти до висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством передбачено, що рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або відмову у наданні такого дозволу орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради у місячний термін з моменту подання відповідного клопотання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №545/808/17.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (частина сьома статті 118 ЗК України).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1, 18.05.2018 звернулася до голови села Чукалівка - Курія М.М., із проханням надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0502 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями з подальшою передачею земельної ділянки у власність за рахунок земель житлової та громадської забудови, у відповідності до вимог статті 118 ЗК України. Разом з тим, на сесії Чукалівської сільської ради будь-якого рішення з даного питання не прийнято, жодних обґрунтувань не наведено.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що неприйняття одного з рішень, визначених статтею 118 ЗК України, за клопотанням позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, є протиправним.

Зазначена позиція апеляційного суду узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 червня 2018 року у справі №607/14165/17.

Крім того, апеляційний суд також вважає необґрунтованими твердження відповідача, що підставами неприйняття рішення за результатами розгляду заяви позивача слугували відсутність згоди ОСОБА_2 щодо приватизації земельної ділянки, а також, затверджені рішенням сесії сільської ради списки земель щодо приватизації, у якому спірна земельна ділянки значиться за ОСОБА_2 По-перше, саме тільки рішення про уточнення списків на приватизацію не є підставою виникнення у особи права власності на землю. Окрім цього, фрагмент вказаного документа (графа №87, відомості про прізвище, ім'я та по батькові особи, що претендувала на приватизацію земельної ділянки) містить очевидні ознаки виправлень, без внесених будь-яких, належно засвідчених записів щодо зміни помилково зазначених відомостей. Будь-яких інших доказів, які б підтверджували наявність права на вказану спірну ділянку у третіх осіб відповідачем суду не надано. По-друге, в оскаржуваному рішенні сільської ради відсутні будь-які посилання на вищевказані обставини. Більше того, як вже було зазначено вище, відповідачем всупереч вимог чинного законодавства, взагалі не прийнято жодного рішення, в тому числі й вмотивованої відмови із зазначенням до того підстав. Таким чином, відповідачем допущена протиправна бездіяльність, яка проявилася в невирішенні по суті питання позивача, а тому позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ, як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ч.3 ст.243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Чукалівської сільської ради залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді В. М. Багрій О. М. Гінда Повне судове рішення складено 27 березня 2019 року.