Постанова

від 27.03.2019 по справі 409/108/19

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий суду 1 інстанції - Третяк О.Г.

Доповідач -Дронська І.О.

Справа № 409/108/19

Провадження № 22-ц/810/166/19

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Дронської І.О.,

суддів Гаврилюка В.К., Карташова О.Ю.,

учасники справи:

заявник ОСОБА_2

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 2 ст.369 ЦПК України) справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 07 лютого 2019 року, постановлену у складі судді Третяка О.Г. в смт. Білокуракине Луганської області,

у цивільній справі за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа Довжанський міський відділ ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Луганській області про встановлення факту смерті

в с т а н о в и в:

У січні 2019 року заявник ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеною заявою, в обґрунтування якої посилалась на те, що її мати, ОСОБА_3, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Луганську, свідоцтво про смерть якої було видано органами на тимчасово непідконтрольній території України, а тому здійснити реєстрацію факту смерті та отримати відповідне свідоцтво про смерть ОСОБА_3 не є можливим. Для отримання свідоцтва про право на спадщину заявнику необхідно надати свідоцтво про смерть спадкодавця встановленого зразку, а оскільки вищезазначене свідоцтво про смерть видано на тимчасово окупованій території, бланк свідоцтва не відповідає вимогам законодавства України. У зв'язку з цим ОСОБА_2 змушена звернутись до суду з відповідною заявою. Просила суд встановити факт смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки с.Огібне Чернявського району Білгородської області, яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Луганськ, причина смерті: дисцивкуляторна енцефалопатія, атеросклероз судин головного мозку.

Ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 07 лютого 2019 року заяву ОСОБА_2 про встановлення факту смерті визнано неподаною та повернуто їй.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_2 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 07.02.2019 року про повернення заяви та направити матеріали справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження по справі та подальшого розгляду заяви по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що скаржник вважає, що суд першої інстанції не врахував, що вимагання судом від заявника подання конкретних доказів не передбачено вимогами ст. 175 ЦПК України щодо форми і змісту позовної заяви, відповідно до п. 8 ч. 3 якої передбачено, що позовна заява повинна містити тільки перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року прийняв до уваги уточнену заяву на виконання ухвали суду першої інстанції від 18.06.2018 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати її у подальшому заявнику. Суд першої інстанції не врахував, що заявник має право на обґрунтування своїх вимог саме тими обставинами, які він вважає за потрібне вказати в заяві. Встановлення фактичних обставин справи, а також відповідності викладених в тексті заяви обставин фактичним обставинам за діючим цивільно-процесуальним законодавством віднесено не до стадії відкриття провадження по справі, а до стадії судового розгляду. Також суд першої інстанції не взяв до уваги і ту обставину, що заявник у своїй заяві зазначала, що медичне свідоцтво про смерть , яке вимагає суд, вилучено незаконним органами влади на окупованій території при отриманні Свидетельства о смерти , оригінал якого заявником надано суду. Скаржник вважає, що за таких обставин у суду першої інстанції були відсутні достатні підстави для визнання заяви ОСОБА_2 про встановлення факту смерті неподаною та повернення її заявнику.

Розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч.2 ст. 369 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що у січні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до Білокуракинського районного суду Луганської області із заявою про встановлення факту смерті матері заявника - ОСОБА_3.

Ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 15.01.2019 року зазначена заява була залишена без руху для усунення недоліків.

Обґрунтовуючи необхідність залишення заяви ОСОБА_2 без руху суд першої інстанції, з посиланням на положення ст.ст. 185 ЦПК України, зазначив, що заява подана без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України, оскільки відсутній оригінал лікарського свідоцтва про смерть.

У своїй заяві, що подана на виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 15.01.2019 року (а.с. 10), ОСОБА_2 пояснила, що не має можливості долучити до матеріалів справи оригінал медичного свідоцтва про смерть ОСОБА_3, оскільки воно було вилучено незаконними органами влади на окупованій території при отриманні свідоцтва про смерть, оригінал якого було надано заявником до суду разом із заявою. Крім того зазначила, що надала документи на підтвердження факту смерті ОСОБА_3, а саме: відмова у реєстрації смерті Довжанським МВ ДРАЦС ГТУЮ у Луганській області, свідоцтво про смерть НОМЕР_1, копія лікарського свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 09.12.2017 року, копія паспорта ОСОБА_3

Ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 07.02.2019 року, яка оскаржується ОСОБА_2, на підставі ч.3 ст.185 ЦПК України заява останньої визнана судом неподаною та повернута їй з тих підстав, що заявником не усунуті недоліки заяви, зазначені в ухвалі суду від 15.01.2019 року, заяви про продовження строку для усунення недоліків від заявника до суду також не надано.

Як вбачається з матеріалів справи до заяви ОСОБА_2 останньою в обґрунтування доводів щодо встановлення факту смерті ОСОБА_3 на тимчасово окупованій території України, встановлення якого необхідно для отримання на території України Свідоцтва про смерть ОСОБА_3 для отримання свідоцтва про право на спадщину було надано суду докази наявності родинних відносин між заявником та померлою, а також докази смерті ОСОБА_3.: копія паспорта ОСОБА_2, копія паспорта ОСОБА_3, копія свідоцтва про народження НОМЕР_3, копія свідоцтва про шлюб НОМЕР_4 відмова у проведенні державної реєстрації смерті, видана Довжанським МВ ДРАЦС ГТУЮ у Луганській області, оригінал свідоцтва про смерть НОМЕР_5, виданого незаконними органами, копію лікарського свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 09.12.2017 року.

Залишаючи заяву ОСОБА_2 без руху ( ухвала від 15.01.2019 року) та визнаючи заяву неподаною з поверненням її заявнику ( оскаржувана ухвала від 07.02.2019 року) суд першої інстанції послався на те, що до заяви не додано оригіналу лікарського свідоцтва про смерть, при цьому суд першої інстанції не з'ясував, чи залишається лікарське свідоцтво про смерть у отримувача Свідоцтва про смерть, виданого органами реєстрації актів цивільного стану, у тому числі що діють незаконно на тимчасово окупованій території України, чи це свідоцтво вилучається органами реєстрації актів цивільного стану.

Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги на положення ч.2 ст.89 ЦПК України, відповідно до яких жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

При відсутності оригіналу лікарського свідоцтва про смерть суд першої інстанції не звернув увагу на наявність копії вказаного свідоцтва, а також не оцінив інший наданий заявником доказ факту смерті ОСОБА_3, а саме оригінал Свідоцтва про смерть ОСОБА_3, виданого незаконними органами, у якому зазначено як дату народження так і дату смерті, а також місце смерті останньої.

Судом першої інстанції не враховано практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), зокрема висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, Loizidou v. Turkey , Cyprus v. Turkey ), а також Молдови та Росії (зокрема, Mozer v. the Republic of Moldova and Russia , Ilascu and Others v. Moldova and Russia ), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого намібійського винятку , який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи намібійський виняток у справі Кіпр проти Туреччини , ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст.294 ЦПК України з метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з наведених в оскаржуваній ухвалі мотивів, з урахуванням доводів апеляційної скарги, не мав достатніх підстав для застосування положень ст. 185 ЦПК України та повернення ОСОБА_2 заяви про встановлення факту смерті та вирішив питання щодо відкриття провадження у справі із порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З наведених підстав апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду від 07 лютого 2019 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 07 лютого 2019 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту смерті скасувати и направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 27 березня 2019 року.

Головуючий І.О. Дронська

Судді В.К. Гаврилюк

О.Ю. Карташов