Постанова

від 20.03.2019 по справі 601/446/17

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 601/446/17Головуючий у 1-й інстанції Коротич І.А. Провадження № 22-ц/817/222/19 Доповідач - Дикун С.І. Категорія - 311010000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2019 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд у складі:

Головуючого - Дикун С.І.

Суддів - Парандюк Т. С., Сташків Б. І.,

за участю секретаря - Кантицька О.І.

та учасників судового процесу: позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката ОСОБА_2, представника відповідача Державного навчального закладу "Кременецький професійний ліцей" Ященко Н.А. та представника третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4 - адвоката Булави М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 601/446/17 за апеляційними скаргами ОСОБА_1; третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4 на рішення Кременецького районного суду від 13 грудня 2018 року, ухвалене суддею Коротичем І.А., повний текст рішення складено 20 грудня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Державного навчального закладу "Кременецький професійний ліцей" ( далі - ДНЗ "Кременецький професійний ліцей"), третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_4 про поновлення на роботі на посаді методиста ДНЗ Кременецький професійний ліцей , виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу з 20.02.2017 року та стягнення моральної шкоди в сумі 10000 гривень.

Позивач обґрунтовувала позов тим, що вона працювала у ДНЗ Кременецький професійний ліцей на різних посадах з 1986 року. Остання посада, з якої її було звільнено, - це посада методиста. Вважає, що її звільнення проведено без дотримання вимог закону, оскільки трудової дисципліни чи вимог посадової інструкції вона не порушувала і в наказі про звільнення конкретних порушень не вказано. Звільнення її з роботи є особистою помстою директора ОСОБА_4 за відмову у підтримці останньої під час звільнення її з роботи.

Рішенням Кременецького районного суду від 13 грудня 2018 року позов задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на посаді методиста ДНЗ Кременецький професійний ліцей з 21 лютого 2017 року.

Стягнуто з ДНЗ Кременецький професійний ліцей на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 3000 гривень моральної шкоди.

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача ДНЗ Кременецький професійний ліцей на користь ОСОБА_1 оплати за час вимушеного прогулу з 20 лютого 2017 року по день поновлення її на роботі відмовлено.

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача ДНЗ Кременецький професійний ліцей на користь ОСОБА_1 оплати вартості надання їй правової допомоги відмовлено.

Стягнуто з ДНЗ Кременецький професійний ліцей в користь держави 1120 гривень судового збору.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді методиста ДНЗ Кременецький професійний ліцей допущено до негайного виконання.

Не погоджуючись з таким рішення суду, ОСОБА_1 та третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_4, подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в частині відмови їй щодо стягнення з відповідача ДНЗ Кременецький професійний ліцей на її користь оплати за час вимушеного прогулу з 20 лютого 2017 року по день поновлення її на роботі та відмову в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача ДНЗ Кременецький професійний ліцей на її користь оплати вартості надання їй правової допомоги, просить його скасувати в цій частині за недоведеністю та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача ДНЗ "Кременецький професійний ліцей" в її користь 90702 грн. оплати вимушеного прогулу та 8000 грн. оплати юридичної допомоги.

Вказує, що не подала доказів про заробітну плату у ДНЗ Кременецький професійний ліцей , а також підсумкового документа оплати вартості юридичної допомоги, оскільки була позбавлена можливості надати таку довідку, так як відповідачем її не було долучено, а справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, про що ОСОБА_1 відомо не було, оскільки суд продовжував допитувати свідків. Посилається на позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 18 квітня 2018 року у справі №501/318/16-ц, як на підставу для задоволення апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4 просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в позові ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, неповно досліджено докази по справі, що призвело до їх неправильної оцінки та ухвалення необгрунтованого рішення.

Зазначає, що при дослідженні доказів та допиті свідків, судом першої інстанції були встановлені факти неналежного виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків, що спростовує твердження районного суду про відсутність вказівки в наказі про звільнення позивача порушення трудової дисципліни, вчиненого ОСОБА_1, після винесення наказу від 30.11.2016 року про застосування до неї догани.

ОСОБА_4 вказує на систематичність і неповажність невиконання ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків, триваючий характер вчинених нею порушень. Наголошує, що районним судом не досліджено шкідливість наслідків неналежного виконання позивачкою своїх службових обов'язків та причинний зв'язок між невиконанням ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків і настанням шкідливих наслідків для навчального закладу та навчального процесу. Діями ОСОБА_1 була дезорганізована робота навчального закладу.

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4 в апеляційній скарзі не погоджується із тим, що суд першої інстанції відмовив позивачці в задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з підстав неподання довідки про заробітну плату, тобто за недоведеністю позовних вимог, позаяк мав відмовити позивачці за їх безпідставністю, як наслідок безпідставності позовних вимог про поновлення на роботі. Зважаючи на законність звільнення ОСОБА_1 та безпідставність поновлення судом її на роботі, особа, яка подала апеляційну скаргу, вважає безпідставним та необгрунтованим стягнення моральної шкоди.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечила відносно задоволення апеляційної скарги ОСОБА_4, оскільки вимоги, наведені останньою, вважає безпідставними і такими, що протирічать фактичним обставинам справи та діючому законодавству. Зокрема, вказує, що у наказі про звільнення не зазначено на підставі яких доповідних та пояснюючих записок він винесений, не зазначено їх дат, дат вчинення чи виявлення порушень, які в них зазначені.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 просить відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1 через безпідставність та надуманість доводів, викладених в ній. Мотивує, що запити адвоката позивачки стосовно надання довідки про заробітну плату на адресу навчального закладу не надходили, як і не були долучені копії адвокатських запитів до справи при розгляді в суді першої інстанції. Підкреслює, що із заявою про забезпечення доказів чи клопотанням про витребування доказів позивачка не зверталась і, відповідно, судом дане клопотання не вирішувалось. Проводить аналогію й відносно стягнення судових витрат за надання правової допомоги. Так, на час розгляду справи, докази понесення витрат з надання правової допомоги ні позивачкою, ні її адвокатом не подавались.

Під час судового засідання апеляційного суду позивач та її представник апеляційну скаргу підтримали, надали пояснення, аналогічні змісту скарги, просили задовольнити вимоги апеляційної скарги. Апеляційної скарги ОСОБА_4 не визнали з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представники відповідача та третьої особи ОСОБА_4 апеляційну скаргу ОСОБА_4 підтримали, надали пояснення, аналогічні змісту скарги, просили задовольнити вимоги апеляційної скарги. Апеляційної скарги ОСОБА_1 не визнали з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення.

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі мотивовано порушеннями вимог трудового законодавства при звільненні позивача за п.3 ч.1 ст.40 КзпП України, оскільки відповідачем в наказі про звільнення не обґрунтовано, у чому саме виявилося неналежне виконання позивачем своїх посадових обов'язків; не зазначено яке конкретно порушення трудової дисципліни, вчинене ОСОБА_1 після винесення наказу від 30.11.2016 року про оголошення їй догани, не вказано дату вчинення порушення чи його виявлення. В наказі про звільнення не зазначено на підставі яких конкретно доповідних та пояснюючих записок він винесений, не зазначено їх дат, дат вчинення та виявлення порушень, які в них зазначені.

Із висновком суду в даній частині колегія суддів погоджується.

Судом установлено, що позивач працювала у відповідача на різних посадах із 1986 року.

Відповідно до наказу відповідача №11 від 09.02.2011 року ОСОБА_1 було переведено на посаду методиста з 09.02.2011 року.

За попередній період роботи фактів порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни чи вимог посадової інструкції не було.

За вимогами посадової інструкції методиста ДНЗ Кременецький професійний ліцей на ОСОБА_1 покладені обов'язки по керівництву навчально-методичною роботою, координації роботи викладачів, методистів, надання консультативної та практичної допомоги за відповідними напрямками діяльності, здійснення підготовки матеріалів до засідань педагогічних рад, організація контролю за станом і застосуванням навчальної документації, облік за звітністю. Складання розкладу занять, контроль за його виконанням.(т.1а.с.112,113).

Як вбачається із доповідної записки в.о. заступника директора з навчально-виховної роботи ДНЗ "Кременецький професійний ліцей" ОСОБА_6 від 28.11.2016 року методист ОСОБА_1 протягом 2016-2017 навчального року змінювала розклади занять протягом одного робочого дня, що призводить до неготовності учнів та викладачів до пар. Дані події мали місце 26.11.2016 року. Станом на 28.11.2016 року відсутній постійний розклад пар, що було відмічено методистами з навчально-методичного центру.

Відповідно до протоколу зборів трудового колективу від 30.11.2016 року було обговорено питання неналежного виконання посадових обов'язків ОСОБА_1, зокрема: при складанні розкладу допущені порушення, недотримані вимоги робочого навчального плану, розклад не затверджений директором, у ліцеї заведено дві книги педрад, відсутній журнал обліку замін уроків; методист, відповідно до посадових обов'язків, не здійснює контроль ведення журналів, в яких допускаються грубі порушення; педагоги не знають науково-методичну проблему, над якою працює колектив; не вивчаються проміжні та кінцеві результати щодо росту педагогічної майстерності та рівня навчальних досягнень учнів у порівнянні з попередніми роками; не здійснюються моніторингові дослідження щодо професійної компетентності педагогічних працівників та учнів навчального закладу. Була зачитана доповідна записка ОСОБА_6 про порушення трудової дисципліни методистом ОСОБА_1

Разом з тим, судом першої інстанції правильно оцінений перелік порушень, котрі, здебільшого, стосуються навчально-виховної роботи всього ДНЗ Кременецький професійний ліцей , а не конкретно методиста.

Актом від 30.11.2016 року, складеним працівниками ДНЗ Кременецький професійний ліцей посвідчено відмову ОСОБА_1 давати пояснення щодо вказаних порушень.

Згідно із наказом ДНЗ "Кременецький професійний ліцей" № 104а-к від 30.11.2016 року "Про оголошення догани", методисту ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни (невиконання посадових обов'язків). Підстава: доповідна записка про порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 від 28.11.2016 року №122.

Відповідно до наказу ДНЗ Кременецький професійний ліцей № 7-к від 20.02.2017 року, методиста ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 20.02.2017 року, за систематичне невиконання обов'язків, покладених на неї трудовим договором, пункт 3 статті 40 КЗпП України. Підстава: лист №05/4314-11 від 27.12.2016 року Управління освіти та науки Тернопільської ОДА про підсумки вивчення роботи методиста ОСОБА_1, наказу №112 від 11.07.2016 року Про створення комісії щодо ОСОБА_1, наказу № 104а про оголошення догани ОСОБА_1 , листа №267 від 26.12.2016 року НМЦ ПТО у Тернопільській області, на основі доповідних записок та пояснень викладачів ДНЗ Кременецький професійний ліцей про грубі порушення у веденні журналів обліку теоретичного навчання, акта про відмову ОСОБА_1 надати письмові пояснення причин грубих порушень у виконанні посадових обов'язків від 11.01.2017року (а.с.110).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

З цієї підстави працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, необхідно з'ясувати, в чому конкретно полягало порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України та чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, а також обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 часини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність у сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинно бути систематичним. При визначенні систематичності як ознаки порушення враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів.

Систематичним невиконанням обов'язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов'язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Для звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України доказуванню підлягають: факт вчинення працівником дисциплінарного проступку - протиправного винного невиконання або неналежного виконання трудових обов'язків, факт застосування до працівника заходів дисциплінарного стягнення з додержанням порядку їх застосування за попереднє порушення трудової дисципліни, обґрунтування висновку про те, що подальше залишення такого працівника на роботі суперечить інтересам виробництва.

У наказі про звільнення працівника власник або уповноважений ним орган зобов'язаний навести конкретні факти порушень, не обмежуючись загальним посиланням на систематичне порушення трудових обов'язків з боку працівника.

В наказі про звільнення відповідач зазначає підставою звільнення позивача лист №05/4314-11 від 27.12.2016 року Управління освіти та науки Тернопільської ОДА про підсумки вивчення роботи методиста ОСОБА_1, наказу №112 від 11.07.2016 року Про створення комісії щодо ОСОБА_1, лист №267 від 26.12.2016 року НМЦ ПТО у Тернопільській області. Однак, як вбачається із матеріалів справи, зазначені матеріали вже були підставою для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності у вигляді догани згідно із наказом від 30.11.2016 і охоплюються періодом часу до 29.11.2016 року (т.1 а.с.104-105).

Також відповідач у наказі про звільнення позивача вказує на підставу звільнення доповідні записки та пояснення викладачів ДНЗ "КПЛ", якими зафіксовані грубі порушення у веденні журналів обліку теоретичного навчання. Однак, суд правильно зауважив відсутність вказівки на підставі яких конкретно доповідних та пояснюючих записок він винесений, не зазначено дат доповідних та пояснюючих записок, дат вчинення чи виявлення порушень, які в них зазначені, та не прийняв їх до уваги. Окрім того, із посадової інструкції методиста (т.1а.с.112-113) не вбачається покладення на позивача обов'язку ведення журналів обліку теоретичного навчання. А із пояснень позивача вбачається, що вона, як того вимагали її посадові обов'язки, контролювала стан і застосування навчальної документації, у тому числі й журнали обліку теоретичного навчання, котрі вели викладачі по конкретних навчальних дисциплінах і вказувала на недоліки у їх заповненні; будь-яких змін дат у журнали самовільно не вносила, що керівництвом ДНЗ "КПЛ" не доведено.

Установивши, що викладені в оспорюваному наказі обставини про порушення позивачем без поважних причин покладених на неї трудових обов'язків не зазначені конкретно і самі по собі не дають підстав для висновку про її винні, протиправні дії, та, що подальше залишення позивача на роботі суперечить інтересам навчального процесу, суд дійшов правильного висновку про те, що звільнення відповідача відбулось з порушенням вимог чинного трудового законодавства.

Посилання апеляційної скарги ОСОБА_4 щодо інших порушень ОСОБА_1 вимог посадової інструкції є безпідставними, оскільки у оспорюваному наказі про звільнення такі порушення не були зазначені.

За таких обставин, доводи ОСОБА_4 про неправильність висновків суду щодо порушення вимог п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України при звільненні позивача та що залишення її на роботі суперечить інтересам навчального закладу та навчального процесу, не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом як такі, що не відповідають вимогам чинного трудового законодавства.

Однак, прийшовши до висновку про незаконність звільнення позивача та поновивши її на роботі, суд першої інстанції відмовив у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням.

Колегія суддів не може погодитися із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням, оскільки він зроблений із неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення у цій частині відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення.

Згідно з вимогами ч.2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Суд першої інстанції не звернув увагу на вказану норму КЗпП України та безпідставно відмовив у позові в цій частині, неправильно зіславшись на неподання довідок про заробіток перед звільненням.

Згідно з п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, цей Порядок застосовується, у тому числі, у випадку вимушеного прогулу.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. ( Абзац третій пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1266 ( 1266-2001-п ) від 26.09.2001 ).

З наданих відповідачем даних про розмір заробітної плати позивача вбачається, що її середня заробітна плата за останні два місяці роботи перед звільненням за грудень 2016 року та січень 2017 року складає 8868,36 грн. ( 4900,63 грн. + 3967,73 грн.). Середньоденна заробітна плата, обчислена відповідно до п.5 розділу 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 складає 8868,36 грн : 42 (кількість робочих днів у грудні 2016 року - січні 2017 року) = 211,15 грн.

Кількість робочих днів у спірному розрахунковому періоді з 20.02.2017 по 20.02.2018 складає 250. Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із незаконним звільненням становить: 211,15 х 250 = 52787,50 грн без урахування утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів, котру слід стягнути із відповідача на користь позивача.

При цьому колегія суддів вважає, що відсутні підстави до стягнення на користь позивача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу понад один рік, оскільки в матеріалах справи наявні неодноразові клопотання сторони позивача про відкладення розгляду справи та перерви у судових засіданнях. Тобто, тривалий розгляд справи понад один рік відбувся, у тому числі, й з вини позивача, що виключає, відповідно до вимог ч.2 ст.235 КзпП України, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу понад один рік.

Апеляційний суд також не може погодитись із рішенням суду першої інстанції про стягнення на користь позивача моральної шкоди, а тому апеляційна скарга ОСОБА_4 у цій частині підлягає до задоволення, а рішення суду - до скасування.

За вимогами ст.237-1 КзпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У суді першої інстанції не встановлено обставин, що порушення законних прав ОСОБА_1 призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя, а тому висновок суду про стягнення моральної шкоди у розмірі 3000 грн з відповідача на її користь не відповідає обставинам справи.

При цьому колегія суддів зважає на те, що самим по собі задоволенням позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за рік, позивач отримала достойну сатисфакцію щодо порушених прав у сфері трудових правовідносин. А тому у цій частині позовних вимог, відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України, слід ухвалити нове рішення про відмову у стягненні моральної шкоди.

З огляду на вищевказані обставини, неправильним є висновок суду першої інстанції про відмову у стягненні витрат на оплату правничої допомоги.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як передбачено ст.ст.15, 60, 62 ЦПК України та Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , правничу допомогу в суді може надавати адвокат, повноваження адвоката як представника посвідчується довіреністю або ордером.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000 грн, додавши угоду про надання правничої допомоги від 03.03.2017, акт виконання робіт (наданих юридичних послуг), квитанції до прибуткових касових ордерів.

Заявлені вимоги щодо стягнення професійної правничої допомоги підлягають частковому задоволенню на суму 7000 грн, з урахуванням вимог ст.137 ЦПК України, а саме: складності справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, ознайомлення з матеріалами справи, детальне вивчення та аналіз правовідносин, консультацій, здійснення збору інформацій та документів, вивчення та узагальнення законодавства у подібних правовідносинах, підготовка, написання позовної заяви та інших процесуальних документів у справі, участь у судових засіданнях як суду першої інстанції, так і апеляційного суду.

Розподіл судових витрат по даній справі слід здійснити відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, поклавши їх на відповідача, пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме: 5278 грн - судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції (1% від 52787,50 грн) + судові витрати у вигляді судового збору за розгляд справи в апеляційному суді (150% від 5278 грн) - 3276 грн сплаченого судового збору = 9919 грн.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Кременецького районного суду від 13 грудня 2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Державного навчального закладу "Кременецький професійний ліцей", третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача" ОСОБА_4 про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та витрат на правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з Державного навчального закладу "Кременецький професійний ліцей" (м.Кременець, Тернопільської області, вул.Санаторійна,1, код ЄДРПОУ 02547607) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) 52787,50 грн заробітної плати за час вимушеного прогулу.

У задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди відмовити.

Стягнути з Державного навчального закладу "Кременецький професійний ліцей" (м.Кременець, Тернопільської області, вул.Санаторійна,1, код ЄДРПОУ 02547607) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) 7000 грн витрат на правничу допомогу.

У решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Державного навчального закладу "Кременецький професійний ліцей" (м.Кременець, Тернопільської області, вул.Санаторійна,1, код ЄДРПОУ 02547607) на користь держави 9919 грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 26 березня 2019 року.

Головуючий Дикун С.І.

Парандюк Т.С.

Судді: Сташків Б.І.