Ухвала

від 21.03.2019 по справі 752/3913/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/1850/2019 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 183 КПК України Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

підозрюваної ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 23 лютого 2019 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання начальника відділення слідчого відділу Голосіївського УП ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором четвертого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_6 та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 21 квітня 2019 року включно, із визначенням застави у межах 2600 (дві тисячі шістсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 4994600,00 грн. (чотири мільйона дев`ятсот дев`яносто чотири тисячі шістсот) гривень, із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Червона Костянтинівка, Петрівського району, Кіровоградської області, громадянки України, з вищою освітою, працюючої директором ТОВ «Насдак Груп Україна», зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваної, та прийшов до висновку про необхідність застосування до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 та звільнити її з-під варти.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає, що у протоколі затримання від 21.02.2019 зазначено час затримання підозрюваної 13 год. 00 хв., тоді як обшук розпочато о 06 год. 59 хв., під час якого до підозрюваної застосовано спеціальний засіб кайданки, а повідомлення про підозру вручено 22.02.2019 о 12 год. 10 хв., тобто після спливу 24 годин після фактичного затримання. Додає, що підозрювана отримала клопотання з додатками 23.02.19 о 10 год. 40 хв., а розгляд клопотання почався близько 12 год. 15 хв. 23.02.2019 року, що вказує на порушення судом права підозрюваної на захист.

Також апелянт звертає увагу суду на те, що повідомлення про підозру вручено без участі захисника. Стверджує, що повідомлення про підозру ґрунтується на припущеннях сторони обвинувачення, а додані до клопотання матеріали не засвідчені ініціатором клопотання.

У підсумку, сторона захисту зазначає про недоведеність наявності у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та додає, що визначений слідчим суддею розмір застави для підозрюваної є непомірним та носить формальний характер.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваної, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, щоапеляційна скарга захисника підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні слідчого відділу Голосіївського УП ГУ Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 42018100000001110, відомості про яке 20.11.2018 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.

21.02.2019 ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

22.02.2019 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.

Начальник відділення слідчого відділу Голосіївського УП ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором четвертого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 23 лютого 2019 року задоволено та застосовано щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 21 квітня 2019 року включно, із визначенням застави у межах 2600 (дві тисячі шістсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 4994600,00 грн. (чотири мільйона дев`ятсот дев`яносто чотири тисячі шістсот) гривень, із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Під час розгляду клопотання про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною інкримінованих кримінальних правопорушень, а саме передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній зазначив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «К.Г. проти Німеччини» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).

Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих стороною обвинувачення матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_8 до вчинення злочинів, підозра у яких їй повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.

Зважаючи на це, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_8 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Твердження апелянта про відсутність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих кримінальних правопорушень, оскільки підозра ґрунтується на припущеннях сторони обвинувачення, не заслуговують на увагу, оскільки, на переконання колегії суддів, обґрунтованість підозри доведена доданими до клопотання матеріалами, з яких вбачається, що об`єктивний неупереджений спостерігач міг би зробити висновок про можливе вчинення підозрюваною інкримінованих їй кримінальних правопорушень. Такі дані містяться зокрема у протоколі допиту потерпілого ОСОБА_10 від 22.02.2019, протоколі допиту потерпілого ОСОБА_11 від 06.02.2019, протоколі огляду від 22.02.2018, протоколі допиту свідка ОСОБА_12 від 21.02.2019, протоколах обшуку від 21.02.2019.

Крім того, всупереч положенням ч. 5 ст. 132 КПК України, апелянтом не надано доказів на підтвердження зазначених обставин, з огляду на засади змагальності сторін, проте стороною обвинувачення обґрунтованість підозри доведена доданими до клопотання матеріалами, з яких вбачається, що об`єктивний неупереджений спостерігач міг би зробити висновок про можливе вчинення підозрюваною інкримінованих кримінальних правопорушень.

Враховуючи надані стороною обвинувачення докази на підтвердження у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про її наявність.

До наведеного висновку колегія суддів дійшла з урахуванням висновків рішення ЄСПЛ у справі «К.Г. проти Німеччини».

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваної, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання, оскільки стороною обвинувачення в повному обсязі доведено суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_8 на свободу.

Доводи захисника щодо відсутності ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваної містять лише посилання на незгоду з наданими стороною обвинувачення матеріалами, а тому їх слід визнати непереконливими.

В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваноїОСОБА_8 , та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Твердження адвоката про те, що додані до клопотання матеріали не засвідчені ініціатором клопотання, не знайшли свого підтвердження. з огляду на те, що додані до клопотання матеріали зшито та засвідчено печаткою.

Посилання апелянта на те, що повідомлення про підозру вручено ОСОБА_8 без участі захисника, як на підставу для скасування ухвали, не ґрунтується на вимогах закону.

Доводи захисника в частині вручення підозрюваній ОСОБА_8 повідомлення про підозру після спливу 24 годин після її затримання, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються доданими до клопотання слідчого матеріалами. Так, відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 21.02.2019, 21 лютого 2019 року о 13 годині 00 хвилин за адресою: м. Київ, Дідріхсона, 27, затримано особу, підозрювану у вчиненні злочину, а самеОСОБА_8 .Відповідно до розписки підозрюваної, повідомлення про підозру від 22.02.2019 вручено та отримано останньою 22 лютого 2019 о 12 годині 10 хвилин, а отже, в строки, передбачені ч. 2 ст. 278 КПК України. Підстав сумніватися в достовірності даних, зазначених у вказаних протоколах, колегія суддів не вбачає, з урахуванням відсутності зауважень з боку підозрюваної під час її затримання та вручення повідомлення.

Не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення і твердження сторони захисту про те, що підозрювана отримала копію клопотання про застосування запобіжного заходу менш ніж за три години до початку його розгляду, оскільки наведені порушення не є визначеною законом підставою для скасування ухвали. Крім того, колегія суддів звертає увагу на відсутність з боку підозрюваної та її захисника клопотань про надання часу для ознайомлення з матеріалами.

Вимоги апеляційної скарги в частині незаконності ухвали слідчого судді, слід визнати непереконливими, оскільки слідчий суддя при розгляді даного клопотання повно та об`єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

Разом з тим, прийнявши обґрунтоване рішення про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя належним чином не дотримався вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, якою встановлено, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту, зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

Так, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, обставини кримінального провадження, дані про особу підозрюваної ОСОБА_8 та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме, те, що підозрювана одружена, має постійне місце проживання, майновий стан підозрюваної, відсутність судимостей, відсутність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що визначений слідчим суддею розмір застави у межах 2600 (дві тисячі шістсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 4994600,00 грн. (чотири мільйона дев`ятсот дев`яносто чотири тисячі шістсот) гривень, не відповідає її майновому стану, у зв`язку із чим є непомірним для неї. Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку, що розмір застави, визначений в межах встановлених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної, враховуючи обставини та характер інкримінованих їй кримінальних правопорушень, відомості про особу підозрюваної та її майновий стан.

На підставі наведеного, визначаючи альтернативний запобіжний захід щодо підозрюваноїОСОБА_8 , слід виходити з виключності цього випадку та визначити розмір застави в сумі 1000000 (один мільйон) гривень, яка виходить за межі встановлених КПК України та забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваної.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що, у відповідності до ч. 3 п. 2 ст. 407 КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нової ухвали, якою клопотання начальника відділення слідчого відділу Голосіївського УП ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 задовольнити, застосувати до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та визначити підозрюваній заставу у сумі, яка перевищує визначені законом граничні межі та становить 1000000 (один мільйон) гривень, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 , задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 23 лютого 2019 року, якою задоволено клопотання начальника відділення слідчого відділу Голосіївського УП ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання начальника відділення слідчого відділу Голосіївського УП ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк дії ухвали визначити до 21 квітня 2019 року включно.

Встановити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі, який перевищує встановлені законом межі та становить 1000000 (один мільйон) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, банк ГУ ДКС України в м. Києві, МФО - 820172, реєстраційний рахунок 37310033182186).

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі, вважати, що до підозрюваної ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, в разі внесення застави, покласти на підозрювану ОСОБА_8 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду зі встановленою періодичністю;

- повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора;

- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Визначити 2-х місячний термін дії обов`язків у разі внесення застави, з моменту її внесення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4