Постанова

від 21.03.2019 по справі 826/5750/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5750/18 Головуючий у І інстанції - Катющенко В.П.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Андрієнко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КС Україна" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КС Україна" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 22 березня 2018 року № 0014061404 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1331255,00 грн., у тому числі: 1065000,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та 266250,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення є безпідставним та неправомірним у зв'язку з тим, що висновки Відповідача про відсутність фактичного здійснення господарських операцій та порушення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", норм Податкового кодексу України ґрунтується на припущеннях та не відповідають вимогам діючого законодавства України. Зазначив, що фактичне виконання господарських операцій з виконання підрядних робіт та їх оплати між ТОВ "КС Україна" та ТОВ "Велхаус", ТОВ "Комплексна Будівельна Компанія" підтверджується належними первинними документами, що оформлені відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Також, документально підтверджена подальша реалізація придбаних у вказаних контрагентів робіт та послуг кінцевому замовнику - ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" та ТОВ "БК МПК". Вказані обставини, на думку Позивача, свідчать про реальний характер операцій за спірними правочинами і спростовує висновки Відповідача про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірного правочину, що обумовлює необґрунтованість висновку податкового органу про невідповідність законодавству вчинених господарських операцій та про безпідставність висновків про заниження зобов'язань по сплаті податку на додану вартість.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) від 22 березня 2018 року № 0014061404.

Не погоджуючись з постановленим рішенням, Головне управління ДФС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В апеляційній скарзі Відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції, та посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, Відповідач зазначає, що в договорі від 01.12.2016 року № 012/16-01 укладеного з ТОВ Велхаус зазначено номер рахунку підприємства, відкритого в ПАТ Банк кредит Дніпро за № 2600031228901, який був відкритий згідно відомостей банківської установи лише 09.12.2016 року, в той час як договір було підписано 01.12.2016 року. Також, відповідно до договору від 25.04.2017 року № 25/04-2017 у реквізитах ТОВ Комплексна Будівельна Компанія значиться номер рахунку підприємства, відкритого в ПАТ Сбербанк за № 26002013059047, який був відкритий згідно відомостей банківської установи лише 21.06.2017 року, що само по собі говорить про те, що вказані договори укладені виключно для здійснення вигляду господарської операції та очевидно є підробленими як і всі інші документи пов'язані з цими договорами на підтвердження здійснення господарської діяльності. Крім того, контрагенти Позивача ТОВ "Велхаус", ТОВ "Комплексна Будівельна Компанія" фігурують у кримінальних провадженнях, у межах яких встановлено здійснення групою осіб фіктивної діяльності. ТОВ "КС Україна" до перевірки не надано первинних документів, наявність яких передбачена умовами укладених з ТОВ "Велхаус" та ТОВ "Комплексна Будівельна Компанія" договорів, а саме: підписаний сторонами акт будівельної готовності об'єкту щодо конструкцій, окремих видів робіт на об'єкті та виконання інших, покладених на замовника обов'язків, необхідних для створення належних умов для виконання робіт підрядником, а отже, відсутня інформація про забезпечення підрядника можливістю безперешкодного перебування в приміщенні, в якому проводяться роботи, необхідного технологічного обладнання; забезпечення монтажних бригад в приміщенні 220 В, готовність об'єкта для виконання робіт, підведення електрики до точок підключення обладнання за постійною схемою, забезпечення роздягальнею та охоронюваним місцем для комори (зберігання матеріалів та інструменту).

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 20.02.2018 року по 26.02.2018 року посадовими особами ГУ ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "КС Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками ТОВ "Велхаус" за грудень 2016 року та ТОВ "Комплексна Будівельна Компанія" за червень 2017 року, за результатами якої складено акт від 03.03.2018 року № 196/26-15-14-04-03/37296852 (том 1 а.с. 17-37).

Актом перевірки зафіксовано порушення ТОВ "КС Україна" п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1065000,00 грн., в тому числі: грудень 2016 року - 298333,00 грн., червень 2017 року - 766667,00 грн.

На підставі акта перевірки 22.03.2018 року контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0014061404 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1331255,00 грн., у тому числі: 1065000,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та 266250,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 38).

Вважаючи протиправним вказане податкове повідомлення-рішення, Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між Позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Також, Позивачем використано у межах власної господарської діяльності придбані послуги, суд першої інстанції вважає необґрунтованими висновки акта перевірки, позаяк останні не можуть спростовувати факт реального виконання господарських операцій за договорами, укладеними між Позивачем та ТОВ "Велхаус", ТОВ "Комплексна Будівельна Компанія", Позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів, а надання контролюючому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування податкового кредиту у перевіреному періоді. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 22.03.2018 року № 0014061404 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, за приписами пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; ПК України) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З аналізу наведених правових норм вбачається, що для формування податкового кредиту у платника податку - покупця товарів/послуг має бути наявна: належним чином оформлена податкова накладна, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для прийняття спірного рішення став висновок контролюючого органу про завищення ТОВ "КС Україна" податкового кредиту у грудні 2016 року та червні 2017 року, внаслідок віднесення до його складу сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних послуг у ТОВ "Велхаус" та ТОВ "Комплексна Будівельна Компанія".

В акті перевірки податковим органом зазначено, що факт виконання робіт (надання послуг) ТОВ "Велхаус" та ТОВ "Комплексна Будівельна Компанія" для ТОВ "КС Україна" не підтверджено, що свідчить про те, що правочин між ТОВ "КС Україна" та ТОВ "Велхаус" за грудень 2016 року на загальну суму 1790000,00 грн., в тому числі ПДВ 298333,33 грн., та правочин між ТОВ "КС Україна" та ТОВ "Комплексна Будівельна Компанія" за червень 2017 року на загальну суму 4600000,00 грн., в тому числі ПДВ 766666,67 грн., здійснені без мети настання реальних наслідків.

Оскільки реальність та можливість вчинення даних господарських операцій у ТОВ "Велхаус" та ТОВ "Комплексна Будівельна Компанія" відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, вважає, що у ТОВ "КС Україна" не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Так, обґрунтовуючи відсутність фактичного виконання господарських операцій між Позивачем та ТОВ "Велхаус", контролюючий орган керувався наступним:

- остання податкова декларація з податку на додану вартість подана ТОВ "Велхаус" за грудень 2017 року; податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за VI квартал 2016 року; відповідно до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за грудень 2016 року відсутня інформація щодо штатної чисельності працівників;

- ТОВ "Велхаус" не було подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств, баланс, звіт про фінансовий стан, тому відсутня інформація щодо наявності у ТОВ "Велхаус" основних засобів, об'єктів оподаткування, виробничих потужностей, складських приміщень, транспорту, та їх оренди, наявність яких є обов'язковою для ведення господарської діяльності та виконання робіт по влаштуванню систем вентиляції кондиціонування, холодопостачання, систем водопроводу та каналізації, роботи по влаштуванню розводки горизонтальних труб, передбачених умовою договору від 01.12.2016 № 012/16-01.

- згідно узагальненої податкової інформації щодо ТОВ "Велхаус" контролюючим органом було досліджено формування останнім податкового кредиту в розрізі кожного контрагента - постачальника.

Обґрунтовуючи відсутність фактичного виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ "Комплексна Будівельна Компанія", Відповідач зазначив:

- остання податкова декларація з податку на додану вартість подана ТОВ "Комплексна Будівельна Компанія" за грудень 2017 року; не подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за ІI квартал 2017 року та звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за червень 2017 року, а отже відсутня інформація про наявність трудових ресурсів у підприємства свідчить про неможливість підприємством здійснювати фінансово-господарську діяльність;

- згідно ЄРПН на адресу ТОВ "Комплексна Будівельна Компанія" в червні 2017 року зареєстровано податкові накладні з наступною номенклатурою: товари (акамуляторні батареї, взуття, вимірювальні прилади для холодної та гарячої води: лічильники, вироби алюмінієві для центрального опалення, вироби для прибирання, постільна білизна, світильники, тканина, туфлі чоловічі, тканина полотняного переплетення тощо);

- згідно ЄРПН від контрагентів-постачальників на адресу ТОВ "Комплексна Будівельна Компанія" в червні 2017 року не зареєстровано податкові накладні з номенклатурою (роботи з монтажу систем ОВіК та ВК).

Також, під час перевірки контролюючий орган керувався інформацією, що наявна в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а саме: обставинами, викладеними в ухвалах Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13.10.2017 року у справі № 405/5658/17, Святошинського районного суду м. Києва від 13.12.2017 року у справі № 759/18867/17, Святошинського районного суду м. Києва від 23.08.2017 року у справі № 759/12678/17, Печерського районного суду м. Києва від 25.12.2014 року у справі № 757/38801/14-к, Печерського районного суду м. Києва від 12.12.2017 року у справі № 757/73933/14-к, Дніпровського районного суду м. Києва від 08.08.2017 року у справі № 755/15458/16-к

Крім того, податковий орган у акті перевірки акцентує увагу, що Позивачем до перевірки не надано первинних документів, наявність яких передбачена умовами укладених договорів, а саме: підписаний сторонами акт будівельної готовності об'єкту щодо конструкцій, окремих видів робіт на об'єкті та виконання інших, покладених на замовника обов'язків, необхідних для створення належних умов для виконання робіт підрядником, а отже, відсутня інформація про забезпечення підрядника можливістю безперешкодного перебування в приміщенні, в якому проводяться роботи, необхідного технологічного обладнання; забезпечення монтажних бригад в приміщенні 220 В, готовність об'єкта для виконання робіт, підведення електрики до точок підключення обладнання за постійною схемою, забезпечення роздягальнею та охоронюваним місцем для комори (зберігання матеріалів та інструменту).

Вказані обставини, на думку контролюючого органу свідчать про те, що спірні господарські операції фактично не відбулися, а первинні документи, складені платником податку та його контрагентами не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку сум валових витрат та (чи) податкового кредиту.

При цьому, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалів справи, що 01 грудня 2016 року ТОВ "Велхаус" (Підрядник) та ТОВ "КС Україна" (Замовник) уклали договір № 012/16-01, за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується власними силами і засобами на свій ризик виконати відповідно до умов договору комплекс робіт по влаштуванню систем вентиляції кондиціювання, холодопостачання, систем водопроводу та каналізації, роботи по влаштуванню розводки горизонтальних труб (далі - роботи) на об'єкті, розташованому за адресою: м. Київ, вул. М.Мішина, 3, а Замовник прийняти та оплатити її (том 1 а.с. 71-74).

Пунктом 2.3 вказаного договору передбачено, що роботи виконуються з обладнання і матеріалів, придбаних Замовником.

Так, пунктом 2.2 договору встановлено, що Замовник зобов'язаний не пізніше ніж в одноденний строк до початку виконання робіт Підрядником забезпечити згідно з вимогами відповідних ДБН будівельну готовність об'єкту (шляхом підписання акта будівельної готовності об'єкту), конструкцій, окремих видів робіт на об'єкті і виконати інші покладені на нього обов'язки, необхідні для створення належних умов для виконання робіт Підрядником. Під належними умовами слід розуміти забезпечення можливості безперешкодного перебування в приміщенні, в якому проводяться роботи, і на прилеглій території працівників і необхідного технологічного обладнання (автокран, підйомна вишка, ін.); забезпечення монтажних бригад в приміщенні 220 В, готовність об'єкта для виконання робіт, підведення електрики до точок підключення обладнання за постійною схемою, забезпечення роздягальнею та охоронюваним місцем для комори (зберігання матеріалів та інструменту).

Розділом 3 договору встановлено строк виконання робіт до 30 грудня 2016 року.

Згідно з пунктом 4.1 договору Підрядник надає Замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт до 3-го числа місяця, наступного за звітним.

Ціна договору, згідно пункту 5.1, становить 2000000,00 грн., у тому числі ПДВ - 333333,33 грн.

Відповідно до ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 06 вересня 2016 року № 33-Л ТОВ "Велхаус" має дозвіл на виконання робіт, обумовлених договором від 01.12.2016 року № 012/16-01 (том 1 а.с. 75-76).

Також, на підтвердження фактичного виконання умов договору Позивачем до матеріалів справи додано:

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 21.12.2016 року № 2112-12, від 10.12.2016 року № 1012-11, від 10.12.2016 року № 1012-10, від 10.12.2016 року № 1012-06, від 10.12.2016 року № 1012-08, від 10.12.2016 року № 1012-07, від 10.12.2016 року № 1012-06, від 10.12.2016 року № 1012-05, від 10.12.2016 року № 1012-04, від 10.12.2016 року № 1012-03, від 10.12.2016 року № 1012-02, від 10.12.2016 року № 1012-01 (том 1 а.с. 77-88);

- акти видачі-приймання обладнання (матеріалів) з монтажу від 10.12.2016 року (том 1 а.с. 89-150);

- податкові накладні від 21.12.2016 року № 120 на суму 60000,00 грн., у тому числі ПДВ - 10000,00 грн.; від 21.12.2016 року № 119 на суму 60000,00 грн., у тому числі ПДВ - 10000,00 грн.; від 10.12.2016 року № 56 на суму 100000,00 грн., у тому числі ПДВ - 16666,67 грн.; від 10.12.2016 року № 55 на суму 100000,00 грн., у тому числі ПДВ - 16666,67 грн.; від 10.12.2016 року № 54 на суму 60000,00 грн., у тому числі ПДВ - 10000,00 грн.; від 10.12.2016 року № 53 на суму 50000,00 грн., у тому числі ПДВ - 8333,33 грн.; від 10.12.2016 року № 52 на суму 200000,00 грн., у тому числі ПДВ - 33333,33 грн.; від 10.12.2016 року № 51 на суму 250000,00 грн., у тому числі ПДВ - 41666,67 грн.; від 10.12.2016 року № 50 на суму 250000,00 грн., у тому числі ПДВ - 41666,67 грн.; від 10.12.2016 року № 49 на суму 60000,00 грн., у тому числі ПДВ - 10000,00 грн.; від 10.12.2016 року № 48 на суму 300000,00 грн., у тому числі ПДВ - 50000,00 грн.; від 10.12.2016 року № 47 на суму 300000,00 грн., у тому числі ПДВ - 50000,00 грн. (том 1 а.с. 47-70).

На підтвердження оплати придбаних послуг (з урахуванням договору уступки права вимоги від 25.03.2017 року № 25/03-У, аркуш акта перевірки - 7 (том 1 а.с. 23), Позивачем надано до матеріалів справи платіжні доручення від 18.04.2017 року № 7, від 18.04.2017 року № 1029, від 14.04.2017 року № 2, від 14.04.2017 року № 1027, від 11.04.2017 року № 1013, від 27.03.2017 року № 986, від 15.03.2017 року № 972, від 15.02.2017 року № 963, від 25.01.2017 року № 951, від 16.01.2017 року № 945 (том 1 а.с. 151, 152а-152ж).

При цьому, в бухгалтерському обліку Позивача господарські операції з ТОВ "Велхаус" відображені по рахунку 631 (том 1 а.с. 153-155).

25 квітня 2017 року між ТОВ "Комплексна Будівельна Компанія" (Підрядник) та ТОВ "КС Україна" (Замовник) було укладено договір № 25/04-2017 КБК, за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується власними силами і засобами на свій ризик виконати відповідно до умов договору комплекс робіт з монтажу систем ОВіК та ВК (далі - роботи) на об'єкті, розташованому за адресою: м. Київ, пр-т. Московський, 23, а Замовник прийняти та оплатити її (том 1 а.с. 187-190).

Одночасно, пунктом 2.3 вказаного договору передбачено, що роботи виконуються з обладнання і матеріалів, придбаних Замовником.

Так, пунктом 2.2 договору передбачено, що Замовник зобов'язаний не пізніше ніж в одноденний строк до початку виконання робіт Підрядником забезпечити згідно з вимогами відповідних ДБН будівельну готовність об'єкту (шляхом підписання акта будівельної готовності об'єкту), конструкцій, окремих видів робіт на об'єкті і виконати інші покладені на нього обов'язки, необхідні для створення належних умов для виконання робіт Підрядником. Під належними умовами слід розуміти забезпечення можливості безперешкодного перебування в приміщенні, в якому проводяться роботи, і на прилеглій території працівників і необхідного технологічного обладнання (автокран, підйомна вишка, ін.); забезпечення монтажних бригад в приміщенні 220 В, готовність об'єкта для виконання робіт, підведення електрики до точок підключення обладнання за постійною схемою, забезпечення роздягальнею та охоронюваним місцем для комори (зберігання матеріалів та інструменту).

Розділом 3 договору встановлено строк виконання робіт до 31 грудня 2017 року.

Згідно з пунктом 4.1 договору Підрядник надає Замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт до 3-го числа місяця, наступного за звітним.

Ціна договору, згідно пункту 5.1, становить 5000000,00 грн., у тому числі ПДВ - 833333,33 грн.

Відповідно до ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 29.03.2017 року № 13-Л ТОВ "Комплексна Будівельна Компанія" має дозвіл на виконання робіт, обумовлених договором від 25.04.2017 року № 25/04-2017 КБК (том 1 а.с. 191-192).

На підтвердження фактичного виконання умов договору позивачем до матеріалів справи додано:

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2017 року № 3006-07, від 30.06.2017 року № 3006-06, від 30.06.2017 року № 3006-05, від 30.06.2017 року № 3006-04, від 30.06.2017 року № 3006-03, від 30.06.2017 року № 3006-02, від 30.06.2017 року № 3006-01, від 12.06.2017 року № 1206-06, від 12.06.2017 року № 1206-05, від 12.06.2017 року № 1206-04, від 12.06.2017 року № 1206-03, 12.06.2017 року № 1206-02, від 12.06.2017 року № 1206-01 (том 1 а.с. 193-205);

- акти видачі-приймання обладнання (матеріалів) з монтажу від 03.05.2017 року, від 12.06.2017 року, від 30.06.2017 року (том 1 а.с. 206-250, том 2 а.с. 1-12);

- податкові накладні від 30.06.2017 року № 65 на суму 100000,00 грн., у тому числі ПДВ - 16666,67 грн.; від 30.06.2017 року № 64 на суму 400000,00 грн., у тому числі ПДВ - 66666,67 грн.; від 30.06.2017 року № 63 на суму 400000,00 грн., у тому числі ПДВ - 66666,67 грн.; від 30.06.2017 року № 62 на суму 400000,00 грн., у тому числі ПДВ - 66666,67 грн.; від 30.06.2017 року № 61 на суму 400000,00 грн., у тому числі ПДВ - 66666,67 грн.; від 30.06.2017 року № 60 на суму 400000,00 грн., у тому числі ПДВ - 66666,67 грн.; від 29.06.2017 року № 40 на суму 500000,00 грн., у тому числі ПДВ - 83333,33 грн.; від 29.06.2017 року № 39 на суму 400000,00 грн., у тому числі ПДВ - 66666,67 грн.; від 29.06.2017 року № 38 на суму 400000,00 грн., у тому числі ПДВ - 66666,67 грн.; від 29.06.2017 року № 37 на суму 400000,00 грн., у тому числі ПДВ - 66666,67 грн.; від 29.06.2017 року № 36 на суму 400000,00 грн., у тому числі ПДВ - 66666,67 грн.; від 29.06.2017 року № 35 на суму 400000,00 грн., у тому числі ПДВ - 66666,67 грн. (том 1 а.с. 163-187).

На підтвердження оплати придбаних послуг у ТОВ "Комплексна Будівельна Компанія", Позивачем надано до матеріалів справи платіжні доручення від 27.09.2017 року № 456, від 17.09.2017 року № 1119, від 26.09.2017 року № 452, від 20.09.2017 року № 442, від 20.09.2017 року № 1117, від 20.09.2017 року № 1116, від 08.09.2017 року № 407, від 08.09.2017 року № 1114, від 19.08.2017 року № 363, від 19.08.2017 року № 1102, від 01.08.2017 року № 1092, від 01.08.2017 року № 317, від 25.07.2017 року № 1076, від 25.07.2017 року № 302, від 19.07.2017 року № 1075, від 19.07.2017 року № 284, від 29.06.2017 року № 209 (том 2 а.с. 13-29)

У бухгалтерському обліку позивача господарські операції з ТОВ "Комплексна Будівельна Компанія" відображені по рахунку 631 (том 2 а.с. 30-33).

Так, за приписами статті 1 Закону Украйни "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 996-XIV): господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно з положеннями статті 3 Закону № 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вказаної статті Закону № 996-XIV передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення № 88).

Пунктом 2.4 Положення № 88 встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.16 Положення № 88 у разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

З урахуванням вищенаведеного та надаючи оцінку первинним документам, які підтверджують придбання ТОВ "КС Україна" комплексу робіт по влаштуванню систем вентиляції кондиціювання, холодопостачання, систем водопроводу та каналізації, роботи по влаштуванню розводки горизонтальних труб у ТОВ "Велхаус" та комплексу робіт з монтажу систем ОВіК та ВК у ТОВ "Комплексна Будівельна Компанія", суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт оформлені відповідно до вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88 мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити, з чим погоджується колегія суддів.

Тобто, вказані акти здачі-прийняття робіт містять найменування Замовника та Підрядника, обсяг реалізованих послуг, підписи сторін та відбитки печаток сторін, та дають змогу визначити, які послуги реалізовано, за якою ціною, між якими контрагентами.

Крім того, докази того, що дані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними податковим органом ні суду першої інстанції, ні суду апеляційного інстанції не надано.

Податкові накладні, виписані ТОВ "Велхаус" та ТОВ "Комплексна Будівельна Компанія" на адресу ТОВ "КС Україна", оформлені контрагентами Позивача з дотриманням вимог пункту 201.1 статті 201 ПК України та зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

Також, акт перевірки не спростовує відображення контрагентами Позивача у складі зобов'язань вартості реалізованих послуг, що свідчить, про добросовісність намірів платників податку.

Разом з цим, колегія суддів вважає безпідставними посилання Відповідача у акті перевірки на те, що контрагенти Позивача ТОВ "Велхаус", ТОВ "Комплексна Будівельна Компанія" фігурують у кримінальних провадженнях, а тому наведене свідчити про фіктивність господарських операцій та неприйнятність первинних документів у податковому обліку Позивача.

Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України).

У частині 1 статті 23 КПК України закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина 2 цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Вказане узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № 822/551/18.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в суді першої інстанції, інформація стосовно винесення вироку щодо посадових осіб контрагентів Позивача відсутня.

Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Тобто, посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень, у яких фігурують контрагенти Позивача, є безпідставними.

Крім того, обставини викладені у перелічених контролюючим органом ухвалах судів, не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом Позивача своїх договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності.

Висновок суду з даного питання узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 809/1139/17 та від 26 червня 2018 року у справі № 808/2360/17.

Суд першої інстанції обґрунтовано не приймає до уваги доводи Відповідача в частині, що договори, укладені між Позивачем та ТОВ "Велхаус", ТОВ "Комплексна Будівельна Компанія" містять недостовірні відомості в частині рахунків, відкритих у банках, позаяк договори по своїй правовій природі не є первинними документами, які засвідчують факт виконання робіт/послуг, з чим погоджується колегія суддів.

Крім того, указані розбіжності спростовані доданими Позивачем до матеріалів справи: листом ТОВ "Велхаус" від 02.07.2018 року № 253 (том 3 а.с. 15); угодою про наміри від 29.06.2017 № 1 до договору від 25.04.2017 року № 25/04-2017 КБК (том 3 а.с. 22).

Щодо посилання Відповідача у апеляційній скарзі на ненадання Позивачем документів, передбачених пунктами 2.2 договорів, колегія суддів зазначає таке.

Так, пунктами 3-5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 року за № 1300/27745, передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Зміст акта перевірки не відповідає наведеним вимогам, позаяк не містить суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності платника податків, що стало наслідком поверхневих та формальних висновків.

Податковим органом взагалі не досліджено питання доцільності та економічної вигоди у придбанні послуг у ТОВ "Велхаус" та ТОВ "Комплексна Будівельна Компанія".

Суд першої інстанції правомірно звернув увагу, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов'язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи, з чим погоджується колегія суддів.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що укладення договору з ТОВ "Велхаус" було обумовлено необхідністю виконати Позивачем умови договорів підряду від 15.09.2015 року № 101/014, від 03.09.2015 року № 101/011, від 17.08.2015 року № 101/006, укладених з ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" (том 2 а.с. 34-45, 67-78, 93-104).

Роботи, виконані ТОВ "Велхаус" для ТОВ "КС Україна", відображені у актах виконаних підрядних робіт на об'єкті, що розташований по вул. М. Мішина, 3 у м. Києві (том 2 а.с. 46-66, 79-92, 105-108).

Тобто, Позивач як підрядник за договорами від 15 вересня 2015 року № 101/014, від 03.09.2015 року № 101/011, від 17.08.2015 року № 101/006, укладених з ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" залучив для виконання робіт ТОВ "Велхаус".

Вказаний об'єкт не є власністю Позивача, відповідно, відсутність обумовлених документів пояснюється характером господарської діяльності та специфікою виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що укладення договору з ТОВ "Комплексна Будівельна Компанія" було обумовлено необхідністю виконати Позивачем умови договору від 23.03.2017 року № 018/03-17/Б1, укладеного з ТОВ "БК ПМК" (том 2 а.с. 143-161).

Роботи, виконані ТОВ "Комплексна Будівельна Компанія" для ТОВ "КС Україна", відображені у акті виконаних підрядних робіт на об'єкті, що розташований по пр-ту Московському, 23 у м. Києві (том 2 а.с. 181-194).

Таким чином, Позивач як підрядник за договором від 23.03.2017 року № 018/03-17/Б1, укладеного з ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" залучив для виконання робіт ТОВ "БК ПМК".

При цьому, вказаний об'єкт не є власністю Позивача, відповідно, відсутність обумовлених документів пояснюється характером господарської діяльності та специфікою виконаних робіт.

Разом з тим, під час проведення перевірки контролюючим органом взагалі не було з'ясовано наведених обставин.

За таких обставин, Позивачем використано у межах власної господарської діяльності придбані послуги, тому суд першої інстанції правильно вважає необґрунтованими висновки акта перевірки, оскільки останні не можуть спростовувати факт реального виконання господарських операцій за договорами, укладеними між Позивачем та ТОВ "Велхаус", ТОВ "Комплексна Будівельна Компанія".

Позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів, а надання контролюючому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування податкового кредиту у перевіреному періоді.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 22.03.2018 року № 0014061404 є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання Відповідача на відсутність у контрагентів Позивача трудових ресурсів для виконання спірних операцій, адже останні ґрунтуються виключно на неподанні останніми податкової звітності форми 1-ДФ та звіту про нараховані суми єдиного внеску, та останнім не враховано, що умовами договорів передбачено виконання робіт власними силами.

Таким чином, контрагенти Позивача могли на умовах цивільно-правових угод залучати осіб для проведення таких робіт. Поряд з цим, указані обставини не були досліджені під час проведення перевірки.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 року визначено, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Отже, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДФС у м. Києві, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст складено 26.03.2019 року.