Постанова

від 27.03.2019 по справі 902/561/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року Справа № 902/561/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Петухов М.Г.

судді Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Драчук В.М.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 директор, ОСОБА_2 дов. в справі

відповідача: ОСОБА_3 дов. в справі

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_4 підприємства "КВАДРІС-Н" на рішення господарського суду Вінницької області від 10.12.2018 у справі № 902/561/18 (суддя Матвійчук В.В., м.Вінниця, повний текст складено 12.12.2018)

за позовом: ОСОБА_4 підприємства КВАДРІС-Н (вул. Стрілецька, 16А, м. Вінниця, 21007)

до: ОСОБА_4 підприємства Тотал-Транс (проспект Космонавтів, 23/3, м. Вінниця, 21021)

про стягнення 40 690,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "КВАДРІС-Н" звернулося до господарського суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_4 підприємства "Тотал-Транс" про стягнення 40 690, 14 грн., з яких: 39 024, 38 грн. - заборгованість згідно договору виконання робіт № 32а від 02.07.2018 р., 1 534, 25 грн. - пеня, 131, 51 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 10.12.2018 у справі № 902/561/18 в позові ОСОБА_4 підприємству КВАДРІС-Н до ОСОБА_4 підприємства Тотал-Транс про стягнення 40 690,14 грн., відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що дослідивши наявні матеріали справи судом встановлено, що останні не містять доказів прийняття сторонами до виконання зобов'язання за договором. Так, в матеріалах справи відсутні докази приймання-передачі цистерни термоізольованої А 8265 А-7 в ремонт. При розгляді справи представниками сторін визнано обставину, що жодних документів щодо приймання-передачі цистерни сторонами як в ремонт, так з ремонту не складено. Відповідно до пояснень представника відповідача, цистерну надано позивачу для виявлення причини несправності останньої, визначення вартості робіт по ремонту. При цьому, згоди на проведення робіт без погодження їх вартості, відповідачем не надано. Надані позивачем документи в обґрунтування позовних вимог не підтверджують виконання робіт за договором.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "КВАДРІС-Н" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 10.12.2018 у справі №902/561/18 повністю та постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 підприємства КВАДРІС-Н задовольнити в повному обсязі.

Вважає, що судом першої інстанції не послідовно в тексті рішення викладені дії та окремі обставини, які мають суттєве значення для ухвалення рішення по суті. Зазначає, що при передачі відремонтованої цистерни і після того як її забрав, відповідач не оскаржував ні кількість виконаних робіт, ні якість їх виконання, ні ціну ремонту, а на думку позивача відповідач просто ухилився від виконання свого обов'язку оплатити вартість роботи та витрачених на ремонт матеріалів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 (з урахування ухвали суду від 23.01.2019) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 підприємства "КВАДРІС-Н" на рішення господарського суду Вінницької області від 10.12.2018 у справі № 902/561/18 та розгляд апеляційної скарги призначено на 13 лютого 2019 року.

04.02.2019 на адресу суду від ОСОБА_4 підприємства "Тотал-Транс" надійшло клопотання в якому просить суд направити або зобов`язати Приватне підприємство "КВАДРІС-Н" надіслати ОСОБА_4 підприємству "Тотал-Транс" копію апеляційної скарги позивача та продовжити строк ОСОБА_4 підприємству "Тотал-транс" для надання суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) ОСОБА_4 підприємству "КВАДРІС-Н", оскільки . В даному клопотанні просить суд перенести розгляд апеляційної скарги ОСОБА_4 підприємства "КВАДРІС-Н" на іншу дату. В підтвердження даного клопотання відповідач додає лист Філії Вінницької дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" №32-06-Т-20 від 30.01.2019 в якому зазначено, що на адресу ОСОБА_4 підприємства "Тотал-Транс" за період з 12 грудня 2018 року по 25 січня 2019 року поштових відправлень від ОСОБА_4 підприємства "КВАДРІС-Н" не надходило.

Враховуючи вищевикладені обставини, 04.02.2019 на адресу суду від ОСОБА_4 підприємства "Тотал-Транс" надійшло клопотання в якому просить суд повернути ОСОБА_4 підприємству "КВАДРІС-Н" апеляційну скаргу, як таку, що подана з порушенням п.3 ч.3 ст.258 та ст.259 ГПК України.

11.02.2019 на адресу суду від ОСОБА_4 підприємства "Тотал-Транс" надійшло клопотання про проведення судового засідання 13.02.2019 о 10:30 год. у справі №902/561/18 в режимі відеоконференції. Просить суд доручити проведення судового засідання в режимі відеоконференції господарському суду Вінницької області(21018, м.Вінниця, вул.Пирогова, 29).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 відмовлено ОСОБА_4 підприємству "Тотал-Транс" у задоволенні клопотання про проведення судового засідання призначеного на 13.02.2019 о 10:30 год. у справі №902/561/18 в режимі відеоконференції між Північно-західним апеляційним господарським судом та господарським судом Вінницької області.

12.02.2019 на адресу суду засобами електронного зв`язку та 18.02.2019 поштовим зв`язком від ОСОБА_4 підприємства "КВАДРІС-Н" надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.

13.02.2019 на адресу суду засобами електронного зв`язку від ОСОБА_4 підприємства "КВАДРІС-Н" надійшло клопотання про розгляд справи №902/561/18, який призначений на 10 год. 30 хв. 13.02.2019 за відсутності представника позивача у справі.

В судове засідання 13.02.2019 Приватне підприємство "Тотал-Транс" свого представника не направило, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлено належним чином.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2019 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_4 підприємства "КВАДРІС-Н" на рішення господарського суду Вінницької області від 10.12.2018 у справі № 902/561/18 відкладено на 07 березня 2019 року.

04.03.2019 на адресу суду від ОСОБА_4 підприємства Тотал-Транс надійшов відзив в якому просить суд залишити апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 підприємства КВАДРІС-Н без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 10.12.2018 у справі №902/516/18 без змін.

Згідно інформації, яка відображена у табелі КП "Діловодство спеціалізованого суду" головуючий суддя Гудак А.В. з 25.02.2019 по 07.03.2019 включно була відсутня у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Гудак А.В. судове засідання у справі №902/561/18 07 березня 2019 року об 11:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Яворницького,59 у залі судових засідань № 6 та в режимі відеоконференції з господарським судом Вінницької області, не відбулося.

Учасники справи №902/561/18 повідомленні 05.03.2019 про неможливість проведення даного судового засідання у телефонному режимі, а також відповідна інформація щодо слухання даної справи 05.03.2019 була розміщена на сторінці Північно-західного апеляційного господарського суду на офіційному веб-порталі "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у відповідності до ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Матеріалами справи встановлено, що строк розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 підприємства "КВАДРІС-Н" на рішення господарського суду Вінницької області від 10.12.2018 у справі № 902/561/18 з дня постановлення колегією суддів: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г., суддя Олексюк Г.Є. ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі №902/561/18 закінчується 22.03.2019.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Критерії оцінювання розумності строку справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (справа Кучерук проти України) (заява 2570/04 рішення Страсбург 06.09.2007).

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Згідно п. 31 Рішення Європейського суду з прав людини від 1 лютого 2007 року у справі "Макаренко проти України" суд нагадує, що "розумний" строк проваджень має визначатись відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника і компетентних органів та інтерес, який мав заявник у цьому спорі.

Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини однією із складових справедливого судового розгляду в розумінні пункту 1 статті 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона має знати про всі докази чи подання, які представленні або зроблені в цілях впливу на думку суду і коментувати їх (п. п. 23,31 та 33 рішення у справі "Лобо Мачадо проти Португалії" від 20.02.1996, п. 24 рішення у справі "Нідерост-Губер проти Швейцарії" від 18.02.1997, п. 42 рішення у справі "Кєроярві проти Фінляндії").

Статтею 7 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.

Також колегія суддів враховує, що за приписами статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Приймаючи до уваги наведене та положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору і його значення для сторін, колегія суддів для забезпечення можливості реалізації сторонами процесуальних засобів захисту своїх прав, дотримання засад рівності всіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності в судочинстві, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи, оцінки та дослідження доказів, дійшла висновку, що розумним для розгляду даної справи є саме строк, що має забезпечити як реалізацію процесуальних прав сторін по справі, так і повний, всебічний, об'єктивний розгляд справи та правильне вирішення господарського спору, з урахуванням ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 призначено справу №902/561/18 до розгляду на 27 березня 2019 року.

Керівник та адвокат позивача в судовому засіданні 27.03.2018, яке відбулось в режимі відеоконференції, підтримали доводи апеляційної скарги та надали пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважають, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням матеріального права, а тому просить його скасувати, а апеляційну скаргу - задовольнити, з мотивів наведених в апеляційній скарзі та наданих усних пояснень.

Адвокат відповідача в судовому засіданні 27.03.2018, яке відбулось в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу заперечила в повному обсязі з підстав викладених у відзиві та з наданих усних пояснень, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, просила рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відповідності до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення керівника та адвокатів ОСОБА_4 підприємства КВАДРІС-Н і ОСОБА_4 підприємства Тотал-Транс в судовому засіданні 27.03.2019, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підприємства "КВАДРІС-Н" підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Вінницької області від 10.12.2018 у справі № 902/561/18 скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2018 між ОСОБА_4 підприємством Тотал-Транс (замовник) та ОСОБА_4 підприємством КВАДРІС-Н (виконавець) укладено Договір № 32а на виконання робіт (а.с. 20)(далі за текстом - договір).

Виконавець зобов'язується за завданням замовника виконати ремонт напівпричіп - цистерни термоізольованої А 8564 А-7, в порядку та умовах визначених цим договором(п. 1.1 договору).

Згідно п. 2.1 договору, виконавець надає замовнику наступні роботи: виконати ремонт напівпричіп-цистерни термоізольованої А8265 А-7 згідно вимог замовника.

У відповідності до пунктів 3.1-3.5 договору, вартість робіт згідно обсягу виконаних робіт по закінченню ремонту з ПДВ. Акт про виконані роботи підписується сторонами по факту виконаних робіт і 100% оплати. Термін виконання робіт протягом 20 робочих днів з моменту отримання авансу. Замовник зобов'язаний перерахувати аванс (враховуючи вартість матеріалів) в розмірі

---

до початку виконання робіт, за решту суми зазначену в актах розрахуватись протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт. Ціна договірна погоджена між замовником та виконавцем.

Згідно пунктів 4.1.1-4.1.4 договору, виконавець зобов'язаний: своєчасно та якісно надати роботи зазначені в п. 2.1. цього Договору. При виникнення обставин, що перешкоджають належному виконанню своїх зобов`язань, згідно з цим договором, терміново повідомити про це замовника. Складати та передавати замовнику акти про виконані роботи. Виконавець зобов`язаний надати замовнику податкову накладну/розрахунок коригування, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої особи та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

Пунктами 4.2.1-4.2.3 договору, передбачені обов`язки замовника, а саме: приймати від виконавця роботи, що надаються згідно з цим договором. Після контролю за достовірністю актів про виконання робіт виконавцем, підписувати ці акти в 3-х денний термін з моменту одержання. Оплачувати роботи, на умовах та в порядку зазначеному в п. 3 цього договору.

У випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність визначену цим Договором та чинним законодавством. Порушення зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. За неодноразову необгрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 10% від загальної суми заборгованості. За недотримання строків сплати зазначених в п. 3.3. Договору замовник сплачує Виконавцю пеню у розміру подвійної облікової ставки НБУ за кожний день неплатежу включаючи день оплати(п.п. 5.1, 5.4,5.5 договору).

У відповідності до п. 6.1 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Згідно із калькуляцією складеною ПП «КВАДРІС-Н» витрат за липень 2018 року на виконання робіт по замовленню ПП «Тотал-Транс» загальна сума витрат складає 39 024,38 грн.(а.с.25).

У відповідності до ОСОБА_1 здачі-приймання робіт (надання послуг) № 151 від 27.07.2018 року вартість виконаної роботи складає 39 024,38 грн. з ПДВ(а.с.26).

В підтвердження виконання зобов'язань за договором №32а виконання робіт від 02.07.2018 позивачем надано наступні документи, а саме: перелік робіт по ремонту напівпричепа автоцистерни А 8265 А-7, виконаного ПП «КВАДРІС-Н» від 27.07.2018 року( а.с. 23); наряд-книжка заробітку бригади слюсарів ОСОБА_5В та ОСОБА_6 за липень 2018 року(а.с. 21-22); матеріали, що були використані при ремонті напівпричіп цистерни термоізольованої А 8265 А-7, виконаному ПП «КВАДРІС-Н» від 27.07.2018 року(а.с. 24); податкова накладна від 27.07.2018 року порядковий номер 35, загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість 39024,38грн., номенклатура товарів/послуг продавця: «ремонт напівпричіп-цистерни термоізольованої А 8265 А-7» (а.с. 28); квитанція про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму з ПДВ 39 024,38 грн.(а.с.27).

Позивачем 08.08.2018 було надіслано відповідачу лист-повідомлення (претензія) вих.№4 з доданими до нього документами рекомендованим листом(а.с.30-32). В претензії було запропоновано відповідачу в трьох денний термін з моменту отримання листа виконати оплату виконаних робіт. До претензії було додано наступні документи: акт виконаних робіт в двох екземплярах (а.с. 26); перелік робіт по ремонту напівпричіп-цистерни термоізольованої А 8265 А-7 (а.с. 23); відомість матеріалів, що були використані при ремонті (а.с. 24); рахунок на оплату(а.с. 31).

З матеріалів справи вбачається, що претензія відповідачем не отримана на поштовому відділенні і лист із повідомленням (претензією) та іншими документами, які до нього були вкладені повернувся відправнику, у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання (а.с. 32). Претензія направлена за юридичною адресою відповідача: АДРЕСА_1, Вінниця, 21021. Знаходження відповідача за даною юридичною адресою підтверджено адвокатом ПП "Тотал-Транс" в судовому засідання 27.03.2019.

Отже, враховуючи те, що відповідач, не виконав свої обов'язки прийняти та оплатити виконані роботи, позивач звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості згідно договору виконання робіт №32а від 02.07.2018 в сумі 39024,38 грн., пені в сумі 1534,25 грн., трьох процентів річних в сумі 131,51 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції дослідивши наявні матеріали справи встановив, що останні не містять доказів прийняття сторонами до виконання зобов'язання за договором. Так, в матеріалах справи відсутні докази приймання-передачі цистерни термоізольованої А 8265 А-7 в ремонт. При розгляді справи представниками сторін визнано обставину, що жодних документів щодо приймання-передачі цистерни сторонами як в ремонт, так з ремонту не складено. Відповідно до пояснень представника відповідача, цистерну надано позивачу для виявлення причини несправності останньої, визначення вартості робіт по ремонту. При цьому, згоди на проведення робіт без погодження їх вартості, відповідачем не надано. Надані позивачем документи в обґрунтування позовних вимог не підтверджують виконання робіт за договором. З урахуванням вищевикладених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є недоведеними, необґрунтованими, та такими, що не підтверджуються належними і допустимими доказами, а відтак, заявлені вимоги не підлягають задоволенню.

Однак, колегією суддів встановлено, що вищезазначені висновки господарського суду Вінницької області не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції не встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не надано належну оцінку всім доказам у справі.

Аналізуючи зазначені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до частин 1,2 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 175 Господарського кодексу України, майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

У відповідності до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладений договір № 32а на виконання робіт, що за своєю правовою природою є договором підряду.

Статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Отже, істотними умовами договору підряду є предмет, строк та ціна.

Колегія суддів відзначає, що найважливішою характеристикою предмета є якість. Вимоги до якості роботи встановлено в ст. 857 ЦК: а) робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру; б) виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові; в) результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Згідно пунктів 1.1 договору №32а від 02.07.2018, виконавець зобов`язується за завданням замовника виконати роботи в порядку та умовах визначених цим договором. Згідно цього договору виконавець надає замовнику наступні роботи: Виконати ремонт напівпричіп -цистерни термоізольованої А8265 А-7 згідно вимог замовника( п. 2.1 договору №32а від 02.07.2018).

Предметом договору №32а виконання робіт є виконання ремонту напівпричіп -цистерни термоізольованої А8265 А-7.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (стаття 846 ЦК України).

Пунктом 3.3. договору №32а сторони передбачили, що термін виконання робіт протягом 20 робочих днів з моменту отримання авансу.

Отже, колегією суддів встановлено, що термін (строк) виконання робіт становить 20 робочих днів з моменту отримання авансу.

Статтею 843 ЦК України встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Пунктами 3.1, 3.4, 3.5 договору № 32а на виконання робіт, сторони передбачили, що вартість робіт згідно обсягу виконаних робіт по закінченню ремонту з ПДВ. Замовник зобов'язаний перерахувати аванс (враховуючи вартість матеріалів) в розмірі

---

до початку виконання робіт, за решту суми зазначену в актах розрахуватись протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт. Ціна договірна погоджена між замовником та виконавцем.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором. (ст. 854 ЦК України).

Таким чином, законодавець надає можливість скористатись підряднику своїм правом отримання авансу на власний розсуд, в той час як перед замовником ставить обов`язок сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.

Посилання суду першої інстанції на відсутність у позивача підстав для стягнення повної грошової суми за виконані ремонтні роботи, так як сторонами не підписана калькуляція на виконання робіт, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції з огляду на те, що діючим законодавством про підряд не встановлено такої обов'язкової умови, як наявність калькуляції. Крім того, відповідач не звертався до позивача з вимогою про надання йому калькуляції.

Калькуляція це розрахунково-вартісна методика бухгалтерського обліку, за допомогою якого обраховується собівартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг, придбаних матеріальних цінностей. Фактична калькуляція складається за даними бухгалтерського обліку про фактичні витрати на виробництво продукції і відображає фактичну собівартість проведеної продукції або виконаних робіт і одночасно характеризує рівень відхилення собівартості, встановленою нормативною і плановою калькуляцією. Отже, калькуляція є внутрішнім бухгалтерським документом підрядника, яка складається останнім одноособово, і жодним чином не впливає на кінцевий розрахунок замовника з підрядником за договором №32а виконання робіт від 02.07.2018, в якому чітко обумовлений розрахунок після підписання акту про виконані роботи (п.3.2, 3.4 договору).

Крім того, в судовому засіданні 27.03.2019 представниками позивача відзначено, що в калькуляції витрат за липень 2018 року (а.с. 25) зазначена сума 1080,00 грн. у меншому розмірі ніж у відомості, що були використані при ремонті напівпричіпа-цистерни термоізольованої А 8265 А-7, оскільки деякі матеріали використані позивачем для ремонту за відсутністю підтверджуючих фінансових документів так як придбувались на ринку.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору №32а позивачем підготовлені наступні документи: перелік робіт по ремонту напівпричепа автоцистерни А8265 А-7 (а.с.23); перелік матеріалів, що були використані при ремонті напівпричіпа цистерни термоізольованої А8264 А-7(а.с. 24); калькуляція витрат за липень 2018 року(а.с. 25) та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №151 від 27 липня 2018 року(а.с. 26) за якими вартість робіт, а в даному випадку ціна роботи становить 39024,38 грн.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що в договорі №32а виконання робіт від 02.07.2018, погоджені між сторонами всі істотні умови договору підряду.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (частина восьма статті 181 ГК України).

З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ОСОБА_7 Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17.

Укладення договору №32а виконання робіт від 02.07.2018 та перебування на території ОСОБА_4 підприємства «КВАДРІС-Н» напівпричіпа-цистерни термоізольованої А8264 А-7 відповідачем у відзиві не заперечується(а.с. 55).

Колегія суддів відзначає, що основним обов'язком підрядника є виконання за завданням замовника певної роботи і передача йому результату виконаної роботи. Для цього підрядник зобов'язаний: організовувати роботу та керувати нею; виконати роботу зі свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 837 ЦК України); відповідати за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб (ч. 2 ст. 837 ЦК України); відповідати за неправильне використання матеріалу замовника, а також за невиконання або неналежне виконання роботи, спричинене недоліками матеріалу, наданого замовником, якщо не доведе, що ці недоліки він не міг виявити за належного приймання матеріалу; надати замовникові звіт про використання його матеріалу та повернути його залишок (ст. 840 ЦК України); вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідати за втрату або пошкодження цього майна (ст. 841 ЦК України); своєчасно попередити замовника про: а) недоброякісність або непридатність матеріалу, одержаного від замовника; б) те, що додержання вказівок замовника загрожує якості або придатності результату роботи; в) наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи (ст. 847 ЦК України). Якщо замовник у відповідний строк не замінить недоброякісний або непридатний матеріал, не змінить вказівок про спосіб виконання роботи або не усуне інших обставин, що загрожують якості або придатності результату роботи, то підрядник має право відмовитися від договору підряду та право на відшкодування збитків (ч. 1 ст. 848 ЦК України); відмовитися від договору підряду, якщо використання недоброякісного або непридатного матеріалу замовника чи додержання вказівок замовника загрожує життю та здоров'ю людей чи призводить до порушення екологічних, санітарних правил, правил безпеки людей та інших вимог, маючи право на відшкодування збитків (ч. 2 ст. 848 ЦК України); передати замовникові результат роботи разом з інформацією щодо експлуатації або іншого використання предмета договору підряду, якщо це передбачено договором або якщо без такої інформації використання результату роботи для цілей, визначених договором є неможливим (ст. 861 ЦК України); передати замовнику (споживачу) роботу, яка за якістю відповідає вимогам нормативних документів, умовам договору, інформації про роботу; забезпечити можливість використання результатів виконаної роботи за призначенням протягом його строку служби, передбаченого нормативними документами або встановленого за угодою сторін, якщо таких строків немає протягом 10 років.

Разом з тим, законодавець надає замовникові низку прав під час виконання роботи підрядником: у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим; призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника, якщо під час виконання роботи стане очевидним, що її не буде виконано належним чином.

Також, замовник зобов'язаний: сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. У разі невиконання замовником цього обов'язку підрядник має право вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати, викликані простоєм, перенесенням строків виконання роботи, або підвищення ціни роботи. Однак якщо виконання роботи за договором підряду стало неможливим внаслідок дій або недогляду замовника, підрядник має право на сплату йому встановленої ціни з урахуванням плати за виконану частину роботи, за вирахуванням сум, які підрядник одержав або міг одержати у зв'язку з невиконанням замовником договору (ст. 850 ЦК України); прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Однак якщо замовник не зробить такої заяви, то він втрачає право в подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Якщо замовник прийняв роботу без перевірки, то він позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які можна було встановити за звичайного способу її прийняття (явні недоліки). Якщо замовник протягом одного місяця ухиляється від прийняття виконаної роботи, підрядник має право після дворазового попередження продати результат роботи, а суму виторгу, з вирахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести в депозит нотаріуса на ім'я замовника, якщо інше не встановлено договором. А якщо ухилення замовника від прийняття виконаної роботи спричинило зміну строку здачі роботи, то вважається, що право власності на виготовлену (перероблену) річ перейшло до замовника у момент, коли мало відбутися її передання (ст. 853 ЦК України); негайно повідомити підрядника про виявлені після прийняття роботи відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могло бути встановлено за звичайного способу її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником; сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково, якщо договором підряду не передбачено попередню оплату виконаної роботи або окремих її етапів. Крім того, підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (ст. 854 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконано роботи з ремонту напівпричіпа-цистерни термоізольованої А 8265 А-7 і запропоновано підписати акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №151 від 27.07.2018 по ремонту напівпричіпа-цистерни термоізольованої А 8265 А-7 та оплатити фактично виконану роботу на суму 39024,38 грн.

Проте, відповідач не сплатив заборгованість за виконані роботи по ремонту напівпричіпа-цистерни термоізольованої А 8265 А-7 в результаті чого виник конфлікт між директором ОСОБА_8 та працівниками ОСОБА_4 підприємства «КВАДРІС-Н» .

Колегія суддів відзначає, що одним із способів забезпечення виконання зобов'язання за договором підряду є притримування, тобто підрядник має право притримати результат роботи, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника, якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв'язку з виконанням договору підряду (ст. 856 ЦК України).

Дані обставини підтверджуються довідкою Вінницького РВП ВВП ГУНП (а.с. 111) в якій зазначено, наступне: 27.07.2018 о 11:45 год. до Вінницького РВП ВВП ГУНП зі служби 102 надійшло повідомлення від гр. ОСОБА_8, про те, що у нього виник конфлікт із працівниками фірми Квадріс-К . Вказане звернення належним чином зареєстровано до журналу єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Вінницького РВН за №5556 від 27.07.2018. При виїзді на місце виклику із заявою звернувся гр. ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 Суть конфлікту полягала у сумі за виконані роботи та надані послуги фірмою «КВАДРІС-Н» . При розгляді даних матеріалів було з`ясовано, що зазначена подія не відноситься до компетенції працівників поліції, не містить відомостей, вказують на вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення, підлягає розгляду даного звернення в цивільно-правовому порядку, шляхом звернення з цивільним позовом до суду. .

Таким чином, колегією суддів встановлено, що позивач застосував спосіб забезпечення виконання зобов'язання (оплати виконаних робіт) за договором підряду №32а, а саме використав право притримування напівпричіпа-цистерни термоізольованої А 8265 А-7, яке передбачено ст. 856 ЦК України, що в результаті призвело до вищезгаданого конфлікту, а сам конфлікт виник саме з питання оплати виконаних робіт по ремонту напівпричіпа-цистерни термоізольованої А 8265 А-7.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність завдання (вимоги) замовника, дефектного акту та акту приймання-передачі напівпричепа на ремонт, оскільки завданням замовника є відомостями про послуги які передбачені договором №32а, а саме: виконання ремонту напівпричіп -цистерни термоізольованої А8265 А-7, а складання дефектного акту та акту приймання-передачі напівпричепа на ремонт умовами договору №32а сторони умовами договору не передбачили.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідача, що акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №151 від 27.07.2018 не містить підпису замовника та не відображає виконання робіт саме за договором №32а від 02.07.2018, як на одну із підстав відмови у задоволенні позову, з наступних підстав.

Документом, що підтверджує приймання замовником наданих послуг, є акт приймання-передачі виконаних робіт.

Саме акт приймання-передачі виконаних робіт є документом, що підтверджує наявність певних матеріальних результатів і своєрідним посвідченням передачі права власності на них від однієї сторони договору до іншої.

Норми глави 61 ЦК України, які регулюють правовідносини підряду, врегульовують питання передача робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляються актом тільки статтею 882 ЦК України, яка регулює правовідносини у сфері будівельного підряду. Тому відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України та ч. 10 ст. 11 ГПК України суд апеляційної інстанції застосовує аналогію закону.

В силу статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Таким чином, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.02.2012 у справі №3-42гс12 (23/236).

При цьому, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у т.ч. шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт), законом покладений саме на замовника.

Відмова замовника від підписання акта виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє замовника від обов'язку щодо їх оплати.

Таким чином, законом передбачено можливість складання акту та підписання його підрядником в односторонньому порядку, що спрямовано на захист інтересів підрядника, якщо замовник безпідставно ухиляться від належного прийняття виконаної роботи.

У матеріалах справи наявні перелік робіт по ремонту напівпричепа автоцистерни А8265 А-7 (а.с.23); перелік матеріалів, що були використані при ремонті напівпричіпа цистерни термоізольованої А8264 А-7(а.с. 24); калькуляція витрат за липень 2018 року(а.с. 25); акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №151 від 27 липня 2018 року(а.с. 26), податкова накладна №35 від 27.07.2018(а.с. 28); рахунок на оплату №136 від 27.07.2018(а.с. 31) за якими вартість робіт, а в даному випадку ціна роботи становить 39024,38 грн. Вказані документи містять підпис і печатку позивача.

Дані документи складені та надані відповідачу 27.07.2018, тобто коли директор відповідача приїхав забирати відремонтований напівпричеп-цистерну термоізольовану А 8265 А-7. Однак, у зв'язку з виникненням конфлікту з питань оплати робіт по виконанню ремонту з обох сторін викликана поліція і в результаті чого відбулось вилучення відремонтованого напівпричепу-цистерни термоізольованої А 8265 А-7 на користь власника ОСОБА_4 підприємства Тотал-Транс .

Внаслідок даних обставин, відповідачем не підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №151 від 27 липня 2018 року та не проведено розрахунок за виконану роботу в результаті чого виникла заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 39024,38 грн.

Позивачем 08.08.2018 було надіслано відповідачу лист-повідомлення (претензія) вих.№4 з доданими до нього документами рекомендованим листом(а.с.30-32). В претензії було запропоновано відповідачу в трьох денний термін з моменту отримання листа виконати оплату виконаних робіт. До претензії було додано настпуні документи: акт виконаних робіт в двох екземплярах (а.с. 26); перелік робіт по ремонту напівпричіп-цистерни термоізольованої А 8265 А-7 (а.с. 23); відомість матеріалів, що були використані при ремонті (а.с. 24); рахунок на оплату(а.с. 31).

Однак, дана претензія відповідачем не отримана на поштовому відділенні, лист із повідомленням (претензією) та іншими документами, які до нього були вкладені повернувся відправнику, у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання (а.с. 32). Претензія направлена за юридичною адресою відповідача: АДРЕСА_1, Вінниця, 21021. Знаходження відповідача за даною юридичною адресою підтверджено адвокатом ПП "Тотал-Транс" в судовому засідання 27.03.2019.

Враховуючи викладене, позивач належним чином виконав свою частину зобов'язання та надав відповідачу акт на підпис, однак відповідач ухилився від його підписання, зауважень чи заперечень щодо вказаного акту у встановленому законом порядку не надав.

Колегія суддів відзначає, що у зв'язку з тим, що акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №151 від 27 липня 2018 року(а.с. 26) на суму 39024,38 грн., фіксує здійснення господарської операції, найменування виконаних робіт, їх вартість, колегія суддів зазначає про те, що цей акт є первинним обліковим документом, який свідчать про надання позивачем відповідачу обумовлених договором робіт, а також містить обов'язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Доказів невиконання позивачем визначених у акті здачі-приймання робіт (надання послуг) №151 від 27 липня 2018 року робіт, або виконання їх відповідачем власними силами, чи шляхом залучення іншого підрядника - відповідачем суду апеляційної інстанції не надано.

Окрім того, підтвердженням виконання договору №32а від 02.07.2018 виконання робіт з ремонту напівпричіпу-цистерни термоізольованої А 8265 А-7 свідчить і податкова накладна від 27.02.2018 № 35 (а.с. 28) в якій відображено наступне: постачальник (продавець) Приватне підприємство "КВАДРІС-Н"; отримувач (покупець) Приватне підприємство "Тотал-Транс"; сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість - 39024,38 грн. , сума податку на додану вартість у тому числі - 6504,06 грн., найменування товарів/послуг продавця - ремонт напівпричіп-цистерни термоізольованої А 8265 А-7, сума без урахування податку на додану вартість - 32520,32 грн.

Дана податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 15.08.2018 за №9172322302, що підтверджується відповідною квитанцією(а.с. 27) та стала підставою для відповідача на отримання податкового кредиту, що не заперечувалось адвокатом відповідача в судовому засіданні 27.03.2019.

Колегія суддів відзначає , що складання і реєстрації постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних - це здійснення продавцем (постачальником) - контрагентом покупця операції з постачання останньому товарів/послуг (наявність події з відвантаження товарів/факту постачання послуг) або зарахування на банківський рахунок продавця попередньої оплати (авансу) на оплату покупцем товарів/послуг (пп. а /пп. б п. 185.1; пп. а /пп. б п. 187.1; абзаци перші п. 201.1, п. 201.7 і п. 201.10 ПК України), а нарахування покупцем сум ПДВ, що відносяться до податкового кредиту на підставі зареєстрованої постачальником податкової накладної в ЄРПН - це здійснення покупцем - контрагентом продавця (постачальника) операції з придбання (отримання) від останнього товарів/послуг (пп. а п. 198.1, абз.абз. 1-3 п. 198.2, абз.абз. 1-2 п. 198.3 і абз. 3 п. 198.6; абз.абз. 2-3 п. 201.10 ПК України).

У відповідності до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.129 Конституції України та ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Усупереч вказаним нормам відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які спростовують доводи позивача.

З огляду на викладене та на підставі наявних в матеріалах справи документів, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів факт виконання підрядних робіт відповідачу на суму 39024,38 грн., отже позовні вимоги ОСОБА_4 підприємства КВАДРІС-Н до ОСОБА_4 підприємства Тотал-Транс про стягнення заборгованості по договору №32а від 02.07.2018 підлягають задоволенню, оскільки вони є правомірними та обґрунтованими, а суд першої інстанції дійшов передчасних висновків про відсутність підстав для їх задоволення.

У відповідності до статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Пунктом 5.5 договору №32а виконання робіт, сторонами узгоджено вид порушення та штрафну санкцію, яка застосовуються підрядником(виконавцем) за договором:

- за недотримання строків сплати зазначених в п. 3.3 договору замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день неплатежу включаючи день оплати;

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

В силу приписів ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 230, п. 4 ст. 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв'язку з простроченням зобов'язання.

Аналізуючи в сукупності вищевказані норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов'язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.

Про це, зокрема, свідчить використання законодавцем таких термінів, як "зобов'язання", "грошова сума".

Як наслідок, враховуючи приписи ч. 2 ст. 9 ЦК України та ч. 2 ст. 4 ГК України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, сторони господарського договору мають право забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов'язання, а не лише грошового.

При цьому, аналізуючи ч. 3 ст. 549 ЦК України у контексті меж свободи договору, визначених абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України, суд дійшов висновку, що сторони в договорі можуть змінити її положення та забезпечити за допомогою пені не лише грошове зобов'язання.

Таким чином, оскільки як встановлено судом, відповідачем допущено порушення умов договору №32а виконання робіт від 02.07.2018 в частині оплати робіт, вартість яких вказана в акті здачі-приймання робіт (надання послуг) №151 від 27.07.2018, здійснивши перерахунок пені, з урахуванням заявленого позивачем періоду з 28.07.2018 по 06.09.2018, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 1534,25 грн. Зокрема, претензія з додатками надіслана 08.08.2018 та повернута за закінченням встановленого строку зберігання 27.08.2018, враховуючи приписи ст. 530 ЦК України з 28.07.2018 по 06.09.2018 здійснено нарахування пені в сумі 1534,25 грн.

Крім того, позивач за прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 131,51 грн. за період з 28.07.2018 по 06.09.2018.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши власний перерахунок судова колегія, погоджується з розрахунком позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 131,51 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що не може бути покладено в основу рішення доводи відповідача у відзиві (а.с.54-55) про неукладеність договору, оскільки такі доводи не підтверджено належними та допустимими доказами.

Таким чином, судом першої інстанції не враховано, що правомірність будь-якого правочину презюмується: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України), а в силу статті 629 вказаного Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 922/832/18.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen . Finland), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. ), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

У відповідності до п. 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_4 підприємства "КВАДРІС-Н" підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Вінницької області від 10.12.2018 у справі № 902/561/18 підлягає скасуванню з одночасним прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_4 підприємства "КВАДРІС-Н" задоволено, у відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції відшкодовуються за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 підприємства "КВАДРІС-Н" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 10.12.2018 у справі № 902/561/18 скасувати та прийняти нове:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_4 підприємства Тотал-Транс (21021, м.Вінниця, проспект Космонавтів, 23/3, ідентифікаційний код 36967239) на користь ОСОБА_4 підприємства КВАДРІС-Н (23211, Вінницька область, с.Славне, вул.Тиха, буд. 104Б, ідентифікаційний код 35445922) заборгованість в сумі 39024 грн. 38 коп., пеню в розмірі 1534,25 грн., 3% річних в розмірі 131,51 грн., судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1762 грн. 00 коп.

3. Стягнути з ОСОБА_4 підприємства Тотал-Транс (21021, м.Вінниця, проспект Космонавтів, 23/3, ідентифікаційний код 36967239) на користь ОСОБА_4 підприємства КВАДРІС-Н (23211, Вінницька область, с.Славне, вул.Тиха, буд. 104Б, ідентифікаційний код 35445922) - 2643,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду Вінницької області видати відповідні судові накази.

5. Справу №902/561/18 повернути господарському суду Вінницької області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 28 березня 2019 року

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Олексюк Г.Є.