Рішення

від 21.03.2019 по справі 905/95/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.03.2019р. Справа №905/95/19

за позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (юридична адреса: 01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720)

до відповідача: Приватного підприємства ТС-Сервис (юридична адреса: 83050, м.Донецьк, вул.Артема, буд.96Б, офіс 85, код ЄДРПОУ 36305894)

про стягнення 22992,11 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Приватного підприємства ТС-Сервис , м.Донецьк про стягнення боргу на загальну суму 22992,11 грн, у тому числі: основного боргу в сумі 11040,29 грн, пені - 3071,78 грн, 3% річних - 915,12 грн, інфляційних втрат - 7964,92 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №891/14-БО-7 від 27.12.2013р. в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати товару, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних.

Ухвалою суду від 21.01.2019р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/95/19, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзиву у встановлений судом строк не надав, будь-яких пояснень по суті спору не представив, про відкриття провадження у справі №905/95/19 та розгляд вказаної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне у матеріалах справи оголошення з офіційного веб-порталу Судова влада України (dn.arbitr.gov.ua), у розділі Новини та події суду .

Частиною 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду від 21.01.2019р., не подав до суду відзиву на позов, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 27.12.2013р. між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (продавець) та Приватним підприємством ТС-Сервис (покупець) був підписаний договір №891/14-БО-7 купівлі-продажу природного газу, за приписами п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору №891/14-БО-7 від 27.12.2013р. (в редакції додаткової угоди №1 від 28.02.2014р.) газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

За правилами п.2.1 укладеного сторонами правочину продавець передає покупцеві з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. газ обсягом до 29 тис. куб. м, у тому числі: у січні - 5 тис. куб. м, лютому - 4 тис. куб. м, березні - 3,5 тис. куб. м, квітні - 2,5 тис. куб. м, травні - 0,5 тис. куб. м, червні - 0,5 тис. куб. м, липні - 0,5 тис. куб. м, серпні - 0,5 тис. куб. м, вересні - 0,5 тис. куб. м, жовтні - 2,5 тис. куб. м, листопаді - 4 тис. куб. м, грудні - 5 тис. куб. м.

Згідно з п.3.3 договору №891/14-БО-7 від 27.12.2013р. приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

За змістом п.5.2 вказаного договору до сплати за 1000 куб. м газу належить 3823,78 грн, крім того: ПДВ - 17% - 650,04 грн, всього з ПДВ - 4473,82 грн.

Сторонами неодноразово вносились зміни до зазначеного вище пункту договору, внаслідок чого ціна за 1000 куб. м природного газу становила:

- з 01.01.2014р. - 3462,26 грн, крім того ПДВ - 20% - 692,45 грн, всього з ПДВ - 4154,71 грн (додаткова угода №1 від 28.02.2014р.),

- з 01.04.2014р. - 4387,40 грн, крім того ПДВ - 20% - 877,48 грн, всього з ПДВ - 5264,88 грн (додаткова угода №2 від 30.04.2014р.),

- з 01.05.2014р. - 5173,48 грн, крім того ПДВ - 20% - 1034,70 грн, всього з ПДВ - 6208,18 грн (додаткова угода №3 від 23.05.2014р.),

- з 01.06.2014р. - 5185,18 грн, крім того ПДВ - 20% - 1037,04 грн, всього з ПДВ - 6222,22 грн (додаткова угода №4 від 13.06.2014р.),

- з 01.09.2014р. - 5338,18 грн, крім того ПДВ - 20% - 1067,64 грн, всього з ПДВ - 6405,82 грн (додаткова угода №5 від 30.09.2014р.),

- з 01.11.2014р. - 5568,70 грн, крім того ПДВ - 20% - 1113,74 грн, всього з ПДВ - 6682,44 грн (додаткова угода №6 від 12.11.2014р.).

Відповідно до розділу 11 договору №891/14-БО-7 від 27.12.2013р. договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як свідчать матеріали справи, на підставі договору №891/14-БО-7 від 27.12.2013р. позивачем та відповідачем було підписано, зокрема, наступні акти приймання-передачі природного газу:

- б/н від 30.11.2014р. у листопаді 2014 року на суму 12723,37 грн,

- б/н від 31.12.2014р. у грудні 2014 року на суму 11040,42 грн.

Як зазначає позивач, відповідач встановлений договором обов'язок по оплаті отриманого товару у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України заявлено вимоги, зокрема, про стягнення основного боргу у розмірі 11040,29 грн.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п.6.1 договору №891/14-БО-7 від 27.12.2013р. остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відтак, зобов'язання з оплати газу, мали бути виконані наступним чином:

- за поставкою листопада 2014 року на суму 12723,37 грн - 15.12.2014р. включно, з урахуванням того, що останній день строку (14.12.2014р.) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України).

- за поставкою грудня 2014 року на суму 11040,42 грн - 14.01.2015р. включно.

При цьому, як свідчать матеріали справи, Приватне підприємство ТС-Сервис перерахувало на користь позивача грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за поставкою листопада 2014 року за договором №891/14-БО-7 від 27.12.2013р. (відомості, які містяться у довідці Операції з 01.01.2014р. по 31.10.2017р. позивача) з порушенням строків, встановлених розділом 6 Порядок та умови проведення розрахунків укладеного сторонами правочину (зі змінами та доповненнями), а саме:

- 22.12.2014р. - 4623,50 грн,

- 29.12.2014р. - 2000 грн,

- 16.01.2015р. - 6099,87 грн.

За зобов'язаннями грудня 2014 року відповідач розрахувався частково (16.01.2015р. - 0,13 грн), що свідчить про наявність у Приватного підприємства ТС-Сервис заборгованості в сумі 11040,29 грн.

З метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи ухвалою від 21.01.2019р. господарського суду відповідача було зобов'язано представити суду, в тому числі, відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду).

Проте, відповідачем правової позиції по суті спору не висловлено, належних та допустимих доказів в розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували факт наявності заборгованості перед Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , не представлено.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №891/14-БО-7 від 27.12.2013р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов'язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Приватного підприємства ТС-Сервис про стягнення 11040,29 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п.7.2 договору №891/14-БО-7 від 27.12.2013р., у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов?язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення пеню за загальнй період з 16.12.2014р. по 14.07.2015р. у розмірі 3071,78 грн (відносно поставок листопада та грудня 2014 року).

Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним.

Одночасно, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних за загальнй період з 16.12.2014р. по 30.09.2017р. в розмірі 915,12 грн (відносно поставок листопада та грудня 2014 року).

Розрахунок процентів річних є арифметично вірним.

Крім того, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 7964,92 грн за період з лютого 2015 року по вересень 2017 року (поставка грудня 2014 року на суму 11040,42 грн в частині неоплаченої суми - 11040,29 грн).

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних є арифметично вірним.

30.11.2016р. набрав чинності Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (№1730-VIII від 03.11.2016р.), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів ст.1 вказаного нормативно-правового акту заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі ст.2 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (ч.1 ст.3 вказаного нормативно-правового акту).

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, (тобто до 30.11.2016р.), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Слід зауважити, що ч.3 ст.7 вказаного вище Закону є нормою прямої дії. Виконання цієї норми закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом.

Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (постанова від 06.06.2018р. у справі №925/770/17, постанова від 30.05.2018р. у справі №908/2055/17 тощо).

Як вказувалось судом, остаточний розрахунок за поставкою листопада 2014 року було здійснено Приватним підприємством ТС-Сервис 16.01.2015р. Крім того, 16.01.2015р. відповідач частково розрахувався за поставкою грудня 2014 року.

Відтак, приймаючи до уваги приписи ч.3 ст.7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , з огляду на те, що заборгованість за спожитий у листопаді 2014 року та частково у грудні 2014 року енергоносій за договором №891/14-БО-7 від 27.12.2013р. була сплачена відповідачем до набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (30.11.2016р.), господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості за наведеними поставками, та, відповідно, про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Водночас, з огляду на те, що станом на 30.11.2016р. Приватне підприємство ТС-Сервис за спожитий у грудні 2014 року природний газ розрахувалось частково (заборгованість у сумі 11040,29 грн є непогашеною станом на теперішній час), на суму заборгованості у розмірі 11040,29 грн підлягають нарахуванню: пеня в сумі 2906,77 грн, 3% річних - 897,44 грн та інфляційні - 7964,92 грн.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків пені, 3% річних, інфляційних втрат, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення процентів річних та пені підлягають частковому задоволенню, а саме на суми 897,44 грн та 2906,77 грн, з одночасним задоволенням вимог про стягнення інфляційних на визначену позивачем суму.

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1762 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства ТС-Сервис (83050, м.Донецьк, вул.Артема, буд.96Б, офіс 85, код ЄДРПОУ 36305894) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) основний борг - 11040,29 грн, пеню - 2906,77 грн, 3% річних - 897,44 грн, інфляційні втрати - 7964,92 грн, а також судовий збір в сумі 1748 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 21.03.2019р.

Повний текст рішення складено та підписано 26.03.2019р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця