Рішення

від 18.03.2019 по справі 926/3397/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2019 року Справа № 926/3397/17

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Байталюка В. Д., при секретарі судового засідання Боштан У. Г., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Дельта-Інжиніринг , с. Мокіївці Шепетівського району Хмельницької області

до товариства з обмеженою відповідальністю Дністрові сади , с. Селище Сокирянського району Чернівецької області

про стягнення боргу в сумі 440235,92 грн

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 ордер серія РН-515 № 015 від 14.01.2019; ОСОБА_2;

від відповідача - ОСОБА_3 - заступник генерального директора.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

23.10.2017 товариство з обмеженою відповідальністю Дельта-Інжиніринг звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю Дністрові сади про стягнення боргу в сумі 384565,46 грн, з яких: сума боргу - 276 439,91 грн, інфляційні втрати 65 906,74 грн, 10 % штрафу - 27 563,40 грн, 3 % річних - 14 655,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив зобов'язання і не перерахував вчасно авансовий платіж у розмірі 30 % від вартості згідно з пунктом 3.4 укладеного сторонами договору на розроблення проектної документації від 01.04.2014 № 03-14/Пр.

16.04.2018 рішенням Господарського суду Чернівецької області у задоволенні позову відмовлено.

24.07.2018 постановою Львівського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.04.2018 залишено без змін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 06.11.2018 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Дельта-Інжиніринг задовольнив частково - рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.04.2018 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 у справі № 926/3397/17 скасував, справу направив на новий розгляд до Господарського суду Чернівецької області.

При цьому, у постанові Верховного Суду зазначено, що відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Договір є неукладеним, оскільки його сторонами не погоджено усі істотні умови, отже зобов'язання між ними за цим Договором не виникли. Поряд з цим, встановивши, що 28.12.2015 сторони підписали акт надання послуг № 113 про виконання проектних робіт з розробки проектної документації по об'єкту Будівництво фруктосховища, Чернівецька область, Сокирянський район, с. Струмок, на суму 276 439,91 грн., а Замовник здійснив 2 (два) авансові платежі з призначенням - попередня оплата за проектні роботи згідно з Договором № 03-14 від 01.04.2014, суди першої та апеляційної інстанцій належної правової оцінки цим доказам не надали, а також не дослідили, чи було вчинено сторонами у спорі дії на виконання цього Договору. Враховуючи наведене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що Договір є неукладеним, передчасні та не ґрунтуються на дослідженні усіх зібраних у справі доказів.

28.11.2018 матеріали справи № 926/3397/17 надійшли до Господарського суду Чернівецької області.

Автоматизованою системою документообігу суду дана справа розподілена та передана на новий розгляд судді Байталюку В. Д.

Ухвалою суду від 03.12.2018 прийнято справу № 926/3397/17 до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 20.12.2018, зобов'язано сторони надати суду письмові пояснення стосовно позову з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06.11.2018 по даній справі.

Ухвалою суду від 20.12.2018, у зв'язку із неявкою представників сторін, судове засідання відкладено на 16.01.2019.

16.01.2019, через канцелярію Господарського суду Чернівецької області, представником позивача подано заяву (вх. № 101) про збільшення позовних вимог, в якій зазначається, що у первісному позові розмір позовних вимог розраховано станом на 12.10.2017 на загальну суму 384565,46 грн., з яких: 276439,91 грн. основана заборгованість; 65906,74 грн. інфляційні витрати; 14655,41 грн. 3 % річних; 27563,40 грн. 10 % штрафу, однак, станом на 14.01.2019 з дати первинного розрахунку додатково пройшло 458 днів а загальний період прострочення становить 1104 дні, таким чином станом на 14.01.2019 перерахована загальна сума заборгованості, яка становить 440235,92 грн. з яких: 276439,91 грн. основного боргу; 111148,61 грн. інфляційних втрат; 25084,00 грн 3 % річних; 27563,40 грн. 10% штрафу.

Також, 16.01.2019, від представника позивача надійшли пояснення по справі з додатками (вх. № 189).

16.01.2019, у судовому засіданні оголошено перерву до 04.02.2019.

Ухвалою суду 04.02.2019 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 20.02.2019 у зв'язку з відсутністю представника відповідача.

Представник відповідача 20.02.2019 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 20.02.2019 строком на два тижні у зв'язку з перебуванням представника відповідача у лікарняній відпустці. При цьому, у клопотанні представник відповідача зазначив, що воно подане у відповідності до пункту 3 частини другої статті 183 Господарського процесуального кодексу України, яким встановлено, що суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 20.02.2019 у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12 березня 2019 року.

12.03.2019, у судовому засіданні оголошено перерву до 18.03.2019.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позовних вимог, стверджуючи, що спірний договір є неукладеним, а виконані позивачем роботи є неякісними.

Відповідно статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В :

01.04.2014 між сторонами укладено Договір № 03-14/Пр на розроблення проектної документації (далі - Договір), згідно з яким Позивач зобов'язався виконати у повному обсязі та у визначені Договором (додатками, додатковими угодами до нього) строки вказані нижче проектні роботи з розробки проектної документації по Будівництво фруктосховища з регульованим середовищем на 5 тис. тон та сортувальною лінією за адресою: с. Струмок, Сокирянський район.

Відповідно до пункту 2.3 Договору виконавець розпочинає виконання проектних робіт тільки після укладення цього Договору та за умови перерахування замовником на поточний рахунок виконавця першого авансового платежу, та отримання завдання на проектування та відповідних вихідних даних.

Згідно з пунктом 2.4 Договору виконавець має право виконати роботи достроково, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Пунктом 2.5 Договору (в редакції укладеної сторонами додаткової угоди № 1) передбачено, що перед початком робіт Замовник розробляє та передає виконавцю Завдання на проектування , що являється невід'ємною частиною цього договору.

В пункті 2.6 Договору (в редакції укладеної сторонами додаткової угоди № 1) сторонами узгоджено, що перед початком робіт Виконавець підготовлює вихідні дані на проектування та передає їх Замовнику, що включає: містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки. У разі необхідності розробки детального плану території, дана послуга буде підлягати окремій оплаті Замовником по домовленості сторін; Технічні умови з електропостачання (у разі необхідності); Технічні умови з газопостачання (у разі необхідності); Технічні умови щодо пожежної та техногенної безпеки. При передачі від Виконавцем Замовнику вихідних даних на проектування Сторони оформлюють акт приймання-передачі вихідних даних на проектування.

Розділом 3 Договору сторони визначили ціну робіт і порядок розрахунків:

ь Пункт 3.1 (в редакції укладеної сторонами додаткової угоди № 1) - загальна вартість робіт становить 275634,00 грн., що не включає підготовку Виконавцем вихідних даних для проектування, вартість яких становить 20000,00 грн.

ь Пункт 3.4 - оплата робіт здійснюється наступним чином: абзац перший - авансовий платіж у розмірі 30 % від вартості Договору, що складає 82690,20 грн.; абзац другий - остаточний розрахунок у розмірі 70 % від вартості Договору, що складає 192943,80 грн. протягом п'яти банківських днів після закінчення проектної документації, про що складається Акт прийому-передачі виконаних робіт.

ь Пункт 2 Додаткової угоди № 2 до Договору - сторони домовились, що Виконавець здійснює виконання додаткових обсягів робіт, зазначених у Кошторисі (додаток до цієї угоди) у розмірі 88064,00 грн.

Порядок і строки розрахунків сторони погодили наступним чином:

ь підготовка Виконавцем вихідних даних для проектування, вартість яких становить 20000,00 грн - остаточний розрахунок протягом трьох робочих днів після підписання сторонами акту приймання-передачі вихідних даних на проектування (пункт 6 додаткової угоди № 1 до Договору);

ь авансовий платіж в розмірі 82690,20 грн - відповідно до абзацу першого пункту 3.4 Договору;

ь решта робіт на суму 192943,82 грн та додаткові роботи на суму 88064,00 грн - відповідно та абзацу другого пункту 3.4 Договору (пункт 2 додаткової угоди № 2 до Договору).

На виконання вказаних вище пунктів Договору суду не надано: докази розроблення Замовником та передачі Виконавцю завдання на проектування; докази оформлення сторонами акта приймання-передачі вихідних даних на проектування; докази складення Кошторису по виконанню додаткових робіт.

Договір і додаткові угоди № 1, № 2 передбачають, що вони складені в двох автентичних примірниках, по одному для кожної із сторін та обидва примірники мають однакову юридичну силу. Однак, встановлено, що в інших примірниках Договору та додаткових угод № 1 та № 2 в Розділі 1 Предмет договору адреса Об'єкта не зазначена, залишена незаповненою. В примірнику (оригінал) додатку № 2 до Договору відсутні записи щодо кінцевої дати виконання робіт, а в іншому примірнику додатка № 2 зазначено рукописним способом 31.12 .

Відповідно до пункту 2.3 Договору виконавець розпочинає виконання проектних робіт тільки після укладення цього Договору та за умови перерахування замовником на поточний рахунок виконавця першого авансового платежу, та отримання завдання на проектування та відповідних вихідних даних.

Судом встановлено, що Замовником здійснено 2 (два) авансові платежі за Договором: 20000,00 грн 20.05.2014, згідно з платіжним дорученням № 372, призначення платежу попередня оплата за проектні роботи згідно з Договором № 03-14 від 01.04.2014; 20000,00 грн 02.09.2014, згідно з платіжним дорученням № 752, призначення платежу попередня оплата за проектні роботи згідно з Договором № 03-14 від 01.04.2014.

Відповідно до пункту 4.7 Договору роботи (їх етапи) вважаються виконаними виконавцем та прийнятими замовником з моменту підписання замовником відповідного Акта приймання-передачі виконаних робіт. По кожному етапу робіт складається відповідний акт приймання-передачі.

28.12.2015 сторонами підписано Акт надання послуг № 113 про виконання Виконавцем проектних робіт з розробки проектної документації по об'єкту Будівництво фруктосховища, Чернівецька область, Сокирянський район, с. Струмок, на суму 276439,91 грн. В акті зазначено вартість робіт за договором в сумі 276439,91 грн.

Разом з цим проектну документацію розроблено без наявності завдання на проектування та вихідних даних.

Із листа Сокирянської районної державної адміністрації № 134 від 05.12.2017 вбачається, що документи на будівництво фруктосховища у с. Струмок, Сокирянський район, Чернівецька область не надавались.

Із листа Сокирянського районного відділу управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області № 835 від 05.12.2017 вбачається, що технічні умови до інженерного забезпечення об'єкту будівництва щодо пожежної та техногенної безпеки на будівництво фруктосховища у с. Струмок, Сокирянський район, Чернівецька область не надавались.

Із листа Приватного акціонерного товариства Енергопостачальна компанія Чернівціобленерго № 1696 від 05.12.2017 вбачається, що технічні умови з електропостачання на будівництво фруктосховища у с. Струмок, Сокирянський район, Чернівецька область не надавались.

Із листа регіональної газової компанії Чернівцігаз від 05.12.2017 вбачається, що технічні умови на газопостачання на будівництво фруктосховища у с. Струмок, Сокирянський район, Чернівецька область не надавались.

Натомість, позивачем в ході нового розгляду справи надано суду детальний план території для розміщення фруктосховища на території Селищанської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області. При цьому, розроблення зазначеного Детального плану території ініційовано та профінансовано відповідачем. Згаданий Детальний план території затверджений рішенням 21 сесії VI скликання Сокирянської районної ради Чернівецької області № 49/21-15 від 09.07.2015 Про затвердження Детального плану території для розміщення фруктосховища на території Селищанської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області .

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачу претензію на суму 276439,91 грн за вих. № 87 від 30.08.2017. Вказана претензія залишена відповідачем без виконання, що зумовило звернення позивача із даним позовом до суду, у межах якого останній просить стягнути з відповідача 276439,91 грн. основного боргу; 111148,61 грн. інфляційних втрат; 25084,00 грн 3 % річних; 27563,40 грн. 10% штрафу

Під час нового розгляду справи представник відповідача у судових засіданнях заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що Договір є неукладеним, а з боку позивача договірні зобов'язання виконані не на належному рівні, у зв'язку із чим відповідачем понесені збитки. Представник відповідача стверджував, що для виконання робіт, передбачених умовами Договору із позивачем, відповідач вимушений був звернутись до третіх осіб.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, беручи до уваги висновки Верховного Суду в постанові від 06.11.2018, суд дійшов висновку про наступне.

Нормами частини першої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини другої зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, а тому правовідносини між сторонами регулюються главою 62 Цивільного кодексу України.

Так, за приписами статті 892 Цивільного кодексу України, за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи..

Виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.

Плата за виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських робіт та технологічних робіт, встановлена договором, може бути зменшена замовником залежно від фактично одержаних результатів порівняно з результатами, передбаченими договором, якщо це не залежало від замовника, а можливість такого зменшення та його межі були передбачені домовленістю сторін (стаття 894 Цивільного кодексу України).

Умовами укладеного Договору сторони передбачили, що строк оплати виконаних робіт обчислюється від дати складання Актів прийому-передачі виконаних робіт.

Згідно положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (стаття 527 Цивільного кодексу України).

Беручи до уваги вказане, а також ті обставини, що редакції спірного Договору, надані сторонами, є відмінними, наявні в матеріалах справи акти надання послуг складені та підписані представниками обох сторін, твердження відповідача про відсутність у нього обов'язку сплачувати вартість фактично виконаних робіт є помилковими.

Положеннями пункту 3.1 Договору передбачено, що загальна вартість робіт за Договором становить 275634,00 грн. Також пунктом 2 додаткової угоди № 2 до Договору сторони узгодили вартість додаткових робіт за Договором, що становить 88064,00 грн. З наявних у матеріалах справи актів надання послуг від 08.05.2015 № 78 та від 28.12.2015 № 113 вбачається, що в кожному акті вказана вартість виконаних робіт, загальна вартість яких становить 316439,91 грн. Таким чином вартість фактично виконаних робіт не перевищує договірну ціну. Водночас, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що загальна сума коштів, скерованих на користь позивача відповідачем, як попередню оплату становить 40000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 372 від 20.05.2014 та № 752 від 02.09.2014.

Беручи до уваги вказане вище, а також той факт, що підписавши спірні акти надання послуг, відповідач фактично погодив виконання таких робіт за вказаною в кожному окремому акті ціною. При цьому, сплативши попередню оплату за Договором, відповідач вчинив конклюдентні дії на погодження вартості та кількості робіт.

З системного аналізу вищевикладеного слідує, що позивачем належними та допустимими доказами доведений, а відповідачем не спростований обов'язок здійснити оплату вартості фактично виконаних та прийнятих робіт у загальному розмірі 276439,91 грн.

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що в межах даного господарського спору позивач просить стягнути вартість фактично виконаних та прийнятих робіт, а надані сторонами договори не мають відмінних редакцій щодо строку оплати вартості виконаних робіт, суд дійшов висновку про необхідність застосування положень Договору, а не статті 530 Цивільного кодексу України при визначенні строку, в який обов'язок оплати виконаних робіт має бути виконаний.

Так, відповідно до пункту 3.4 Договору та пункту 2 додаткової угоди № 2 до Договору остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється відповідачем протягом п'яти банківських днів після закінчення проектної документації, про що складається Акт прийому-передачі виконаних робіт. Наданий сторонами акт надання послуг № 113 на суму 276439,91 грн підписаний уповноваженими представниками сторін 28.12.2015. А тому, останнім днем виконання відповідачем зобов'язання за Договором є 05.01.2016.

Суд відзначає, що надані відповідачем документи такі, як лист Сокирянської районної державної адміністрації № 134 від 05.12.2017, лист Сокирянського районного відділу управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області № 835 від 05.12.2017, лист приватного акціонерного товариства Енергопостачальна компанія Чернівціобленерго № 1696 від 05.12.2017, лист регіональної газової компанії Чернівцігаз від 05.12.2017 не спростовують доводів позивача, щодо виконання ним робіт та прийняття таких робіт відповідачем, а отже не можуть вважатися належними доказами у розумінні положень Господарського процесуального кодексу України.

Штраф, інфляційні втрати та 3 % річних.

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина перша статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 5.5 Договору у випадку, якщо прострочення строків оплати виконаних робіт складає більш ніж 15 календарних днів відповідач зобов'язався сплатити на користь позивача штраф у розмірі 10 % від вартості Договору.

Беручи до уваги встановлені вище обставини щодо строку виконання обов'язку з боку відповідача в частині оплати виконаних та прийнятих робіт, заявлений до стягнення позивачем штраф у розмірі 27563,40 грн судом визнається обґрунтованим.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий кур'єр . Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи вище викладене, перевіривши розрахунок інфляційної складової суми боргу за період з січня 2016 року по грудень 2019 року та розрахунок трьох процентів річних за період з 06.01.2016 по 14.01.2019 суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат в сумі 111148,61 грн та трьох процентів річних в сумі 25084,00 грн підлягає задоволенню.

Щодо заперечень відповідача.

Суд вважає помилковими твердження представника відповідача про неукладеність Договору з наступних підстав.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України).

За змістом статей 180, 181 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно, якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами виконується, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини восьмої статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання положень пункту 3.4 Договору, підтверджуючи реальність існування зобов'язань між сторонами і їх виконання, Замовник провів часткову попередню оплату виконання робіт двома авансовими платежами на загальну суму 40000,00 грн. Ці обставини підтверджуються долученими відповідачем до його відзиву № 23/03-2018 від 23.03.2018 платіжним дорученням № 372 від 20.05.2014 на суму 20000,00 грн та платіжним дорученням № 752 від 02.09.2014 на суму 20000,00 грн з призначенням платежів - попередня оплата за проектні роботи згідно з Договором № 03-14/ПР від 01.04.2014.

Після закінчення першого і другого етапів робіт позивачем було надано відповідачу ОСОБА_4 наданих послуг № 78 від 08.05.2015 на суму 40000,00 грн і Акт наданих послуг № 113 від 28.12.2015 за цим Договором на суму 276439,91 грн, які останнім підписано без будь-яких зауважень та застережень.

Отже, такі дії відповідача свідчать про усвідомлення та підтвердження згоди з умовами укладеного Договору, його безпосереднє виконання обома сторонами, доказом чого є: укладення додаткових угод; безпосереднє авансування робіт; підписання актів наданих послуг без заперечень; відсутність будь-яких спорів чи непорозумінь з приводу об'єму, якості, і повноти виконання робіт до пред'явлення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 914/2846/14 та від 06.07.2016 у справі № 914/4540/14, а також в пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними .

Також, суд відхиляє заперечення представника відповідача щодо неякісного результату виконання позивачем робіт за Договором, оскільки позивач не позбавлений можливості звернутись до суду за захистом своїх прав, у разі виявлення недоліків у виконаній роботі виконавця, з урахуванням глави 61, 62 розділу ІІІ Цивільного кодексу України, якими регулюються спірні правовідносини.

Водночас суд відзначає, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом, то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, наведенні норми та беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, то за таких підстав позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Дельта-Інжиніринг підлягають задоволенню.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення відповідача не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Судові витрати.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку задоволення позову витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За частинами першою та другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині другій статті 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність );

2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ;

6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність .

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суд, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, має право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Надання адвокатом ОСОБА_1 відповідачу адвокатських послуг у суді при розгляді справи № 926/3397/17 підтверджується, зокрема, 1) договором про надання правової допомоги від 02.10.2017, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Дельта-Інжиніринг та адвокатським бюро ОСОБА_1 та партнери , 2) актом надання послуг від 21.05.2018 № 13 на загальну суму 9800,00 грн, 3) рахунком на оплату від 31.05.2018 № 14, 4) платіжним дорученням № 631 від 02.07.2018, що підтверджує оплату наданих послуг у розмірі 5000,00 грн, 5) копією виписки з рахунку адвокатського бюро ОСОБА_1 та партнери про надходження коштів за зазначеним платежем.

Водночас, у самому тексті договору відсутні умови (пункти) щодо порядку та форми розрахунку адвокатського гонорару та лише зазначається про порядок оплати такої професійної правової допомоги, що має здійснюватися на підставі розрахунків/рахунків, актів або інших двосторонніх документів.

Враховуючи вищенаведене, суд констатує, що незважаючи на відсутність об'єктивної можливості пересвідчитись щодо домовленості між адвокатом ОСОБА_1 та його клієнтом щодо розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару, враховуючи наявні в матеріалах справи докази про здійснену адвокатом роботу, суд вважає за необхідне задовольнити в повному обсязі заявлені до відшкодування судові витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з акту надання послуг та рахунку на оплату адвокатом здійснено достатній перелік робіт з урахуванням критерію розумності розміру таких витрат, виходячи з конкретних обставин справи та обсягу наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи.

Керуючись статтями 130, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю Дельта-Інжиніринг до товариства з обмеженою відповідальністю Дністрові сади про стягнення боргу в сумі 440235,92 грн задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Дністрові сади (Чернівецька область, Сокирянський район, с. Селище, ідентифікаційний код 37066947) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Дельта-Інжиніринг (Хмельницька область, Шепетівський район, с. Мокіївці, ідентифікаційний код 37207843) 276439,91 грн основного боргу, 27563,40 грн 10 % штрафу, 111148,61 грн інфляційних втрат, 25084,00 грн 3 % річних, 9800,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 6603,54 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя В. Байталюк

Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/