ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2019 року м.Житомир справа № 0640/4554/18
категорія 111030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Романченка Є.Ю.,
секретар судового засідання Біляченко Д.О.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Житомирське автотранспортне підприємство 11854" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.09.2018 №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4,
встановив:
ОСОБА_3 акціонерне товариство "Житомирське автотранспортне підприємство 11854" звернулося до суду з вказаним позовом в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.09.2018 № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, №0022441401.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач ОСОБА_3 акціонерне товариство Житомирське автотранспортне підприємство 11854 звернулося до суду з позовом до Головного управляння ДФС у Житомирській області про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від 11.09.2018 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4. У обґрунтування своїх позовних вимог ПрАТ Житомирське АТП 11854 посилалося на те, що висновки акту № 983/06-30-14-01/03116625 від 22.08.2018, покладені в основу спірних податкових повідомлень рішень, є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи. Так як відповідач помилково вважає суму завдатків в розмірі 360000 грн. 00 коп. які надійшли позивачу на виконання умов попереднього договору про укладання в майбутньому договору купівлі-продажу будівлі їдальні та клубу, що знаходиться за адресою м. Житомир, вул. Корольова, 158. простроченою кредиторською заборгованістю. Відповідачем не враховано, що на дату перерахування завдатків в сумі 260000 грн. діяв Закон України Про оподаткування прибутку підприємств . У відповідності до пп. 11.3.1. п.11.3 ст.11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше. За правилом першої події а саме дати зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) позивачем в декларації за 2009 рік були відображені спірні суми у складі валового доходу і відповідно ці кошти за даною господарською операцією вже були оподатковані податком на прибуток і підстав повторного (подвійного) оподаткування тих самих сум в 2016 році немає. Відповідачем невірно визначений строк початку і закінчення позовної давності і акт перевірки не містить обґрунтувань включення даних сум у податковому періоді 2016 року. З приводу збільшення фінансового результату на 330545 грн. а саме не визнання понесених витрат на відрядження з підстав не надання перекладу доданих до авансових звітів розрахункових документів, позивач вважає такі висновки необґрунтованими посилаючись на те, що письмової вимоги надати переклад первинних документів від позивача не надходило.
Нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість з підстав недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни у вигляді не подачі декларації або не відображення власних податкових зобов'язань, позивач вважає безпідставним бо такі наслідки не передбачені ПК України.
Також ПрАТ Житомирське АТП 11854 вказало, що не має обов'язку зі складання акцизної податкової накладної на обсяги пального використаного на власні потреби у 2016 році відповідно до вимог пп. 231.1 ст. 231 Податкового кодексу України, оскільки даною нормою такого обов'язку не було покладено на платника. Cкладання акцизних накладних за цими операціями визначено обов'язковим лише з 01.01.2017 році в зв'язку з внесенням змін до ст. 231 Податкового кодексу України.
Висновок відповідача про несвоєчасне оприбуткування готівки, є безпідставними враховуючи те, шо в розділі 2КОРО записи про одержання готівки вчинені по даті її фактичного надходження а роздрукування наступного дня Z-звіту відбулось по причині поломки кассового аппарату.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 25.10.2018.
На вимог ухвали суду, ГУ ДФС у Житомирській області до суду подано відзив на позовну заяву, в якій відповідач просив відмовити ПАТ "Житомирське автотранспортне підприємство 11854" у задоволенні позовних вимог у повному обсязі за безпідставністю. Заперечуючи проти пред'явлених позовних вимог відповідач стверджує, що діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. ГУ ДФС у Житомирській області зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами, а висновки акту перевірки від 22.08.2018 №983/06-30-14-01/03116625 відповідають вимогам чинного законодавства, тому винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень є обґрунтованим та таким, що не суперечить нормам податкового законодавства.
25.10.2018 справа в підготовчому засіданні не слухалася, у зв'язку із надходженням клопотання позивача про відкладення розгляду справи. Нове підготовче засідання в справі призначено на 12.11.2018.
12.11.2018 за результатами підготовчого засідання, судом, без виходу до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання. Розгляд справи по суті розпочато 12.11.2018.
12.11.2018 у зв'язку з викликом перевіряючого, оголошено перерву у справі до 21.11.2018.
21.11.2018 справа в судовому засіданні не слухалася, у зв'язку з клопотанням представника позивача про відкладення розгляду справи. Судове засідання призначене на 28.11.2018.
21.11.2018 перерву у справі продовжено до 17.12.2018 у зв'язку з необхідністю надання представником відповідача додаткових пояснень у справі.
17.12.2018 представником відповідача до суду надано додаткові пояснення по справі, відповідно до яких зазначено, що згідно автоматизованої системи перегляду результатів співставлення інформаційно-аналітичної системи "Податковий блок", встановлено розбіжності по взаємовідносинах ПрАТ "Житомирське АТП 11854" з контрагентами. Окрім цього, відповідач відмітив, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ не підтверджені податковими накладними та іншими первинними документами.
17.12.2018 справа в судовому засіданні не слухалася, у зв'язку з клопотанням представника позивача про відкладення розгляду справи. Судове засідання призначене на 10.01.2019.
10.01.2019 у зв'язку з клопотанням представника відповідача, оголошено перерву у справі до 31.01.2019.
31.01.2019 справа в судовому засіданні не слухалася, у зв'язку з клопотанням представника позивача про відкладення розгляду справи. Судове засідання призначене на 20.02.2019.
20.02.2019 до суду представником позивача надано додаткові пояснення по справі відповідно до яких, зазначено, що висновки відповідача щодо не включення до складу доходів в бухгалтерському обліку простроченої кредиторської заборгованості в сумі 360000 грн, яка не погашена протягом законодавчо встановленого терміну та щодо податкового кредиту за операціями з ДП "Радомишльське лісомисливське господарство" в липні 2017 року є помилковими, оскільки спростовуються доданими письмовими доказами.
20.02.2019 оголошено перерву у справі до 01.03.2019.
01.03.2019 у зв'язку з підготовкою представника відповідача для участі у судових дебатах, оголошено перерву до 11.03.2019.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити, з підстав наведених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на міркування, викладені у відзиві та письмових поясненнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заяви по суті справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
ПАТ "Житомирське автотранспортне підприємство 11854" зареєстроване виконавчим комітетом Житомирської міської ради від 01.11.1995 №646, на податковий облік в органах державної податкової служби взято 02.07.1996 за №4886.
Матеріалами справи підтверджено, що з 26.07.2018 по 15.08.2018, з продовженням на 5 робочих днів, посадовими особами ГУ ДФС у Житомирській області проведено планову виїзну документальну перевірку ПАТ "Житомирське автотранспортне підприємство 11854" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.0.2015 по 31.12.2017, єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2017.
За результатами проведеної перевірки складено акт документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи від 22.08.2018 №983/06-30-14-01/03116625 (далі - акт перевірки).
Відповідно до висновків акту перевірки, перевіркою встановлено порушення ПАТ "Житомирське автотранспортне підприємство 11854", зокрема:
- п.п.134.1.1. п.134.1. ст.134, п.44.1., п.44.2. ст.44 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями), ст.3, ст.4 та ст.9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (із змінами та доповненнями), Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №15 Доходи , який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290 Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за №860/4153 (із змінами та доповненнями). Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №11 Зобов'язання , який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року №20 Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 року за №85/4306 (із змінами та доповненнями), пп.1.3. п.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704 (із змінами та доповненнями), Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку №6 Витрати , який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248 (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 124298 грн., в тому числі: 2015 рік- 44796 грн; 2016 рік - 75097 грн; 2017 рік- 4405 грн;
- ст.185, п.187.1. ст.187, п.189.1. ст.189, п.198.1., п.198.2., п.198.3., п.198.5., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету у сумі 12118 грн., в тому числі: липень 2015 року в сумі 3863 грн; вересень 2016 року в сумі 4876 грн; липень 2017 року в сумі 2925 грн; грудень 2017 року в сумі 454 грн;
- п.231.5. та п.231.6. ст. 231 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями станом на 07.01.2016) та вимог наказу Міністерства фінансів України від 25.02.2016 року № 218 Про затвердження форм заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального, акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального , а саме встановлено, що ПрАТ Житомирське АТП 11854 (код за ЄДРПОУ 03116625) в період реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального з 01.03.2016 року по 10.11.2016 року отримувало паливо відповідно до зареєстрованих отриманих акцизних накладних, проте при використанні на власні потреби даного палива не складало та не реєструвало видані акцизні накладні;
- п.2.2. та п.2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (із змінами і доповненнями), а саме: не забезпечено своєчасне оприбуткування готівкових коштів в повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО на суму 17303,73 грн.
11 вересня 2018 року, на підставі акту перевірки від 22.08.2018 №983/06-30-14-01/03116625, ГУ ДФС у Житомирській області прийнято ряд податкових повідомлень - рішень, зокрема:
- №0022431401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 144 173 грн, в т.ч. 124 298 грн - за податковими зобов'язаннями, 19 875 грн - за штрафними санкціями;
- №0022421401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 10 319 грн в т. ч. 8255 грн - за податковими зобов'язаннями, 2064 грн - за штрафними санкціями;
- №0022451401 про застосування штрафної санкції з акцизного податку на пальне в розмірі 188 415,34 грн.;
- №0022441401 про застосування штрафної санкції за порушення норм регулювання обігу готівки в розмірі 86 518,65 грн.
Вважаючи, що податкові повідомлення - рішення від 11.09.2018 №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 є протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи оспорювані податкові повідомлення - рішення на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зважає на наступне.
Судом встановлено, що посадовими особами Головного управління ДФС у Житомирській області проведено планову виїзну перевірку ОСОБА_3 акціонерне товариство Житомирське автотранспортне підприємство 11854 з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року та дотримання вимог по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2017 року, про що складено акт від 22.08.2018 № 983/06-30-14-01/03116625.
У вказаному акті зафіксовано, що перевіркою встановлено порушення ПАТ АТП 11854 , зокрема:
- п.п.134.1.1. п.134.1. ст.134, п.44.1., п.44.2. ст.44 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 124298 грн., в тому числі:- 2015 рік - 44796 грн.;- 2016 рік - 75097 грн.; - 2017 рік- 4405 грн.
- ст.185, п.187.1. ст.187, п.189.1. ст.189, п.198.1., п.198.2., п.198.3., п.198.5., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету у сумі 12118 грн., в тому числі:- липень 2015 року в сумі 3863 грн.;- вересень 2016 року в сумі 4876 грн.;- липень 2017 року в сумі 2925 грн.;- грудень 2017 року в сумі 454 грн.
- п.231.5. та п.231.6. ст. 231 Податкового Кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України від 25.02.2016 року № 218 Про затвердження форм заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального, акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального , а саме встановлено, що ПрАТ Житомирське АТП 11854 в період реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального з 01.03.2016 року по 10.11.2016 року отримувало паливо відповідно до зареєстрованих отриманих акцизних накладних, проте при на обсяги пального використаного на власні потреби не складало та не реєструвало видані акцизні накладні.
- п.2.2. та п.2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004року №637, а саме: не забезпечено своєчасне оприбуткування готівкових коштів в повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО на суму 17303,73 грн.
Головним управлінням ДФС у Житомирській області на підставі акту перевірки від 22.08.2018 № 983/06-30-14-01/03116625 прийнято податкові повідомлення - рішення:
- від 11.09.2018 р. № НОМЕР_2 яким збільшено суму грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 144173,00 грн.;
- від 11.09.2018 р. № 0022421401яким збільшено суму грошових зобов`язань з податку на додану вартість в розмірі 10319,00 грн.,
- від 11.09.2018 р. № НОМЕР_4 про застосування штрафної санкції з акцизного податку на пальне в розмірі 188415,34 грн.;
- від 11.09.2018 р. № НОМЕР_1 про застосування штрафної санкції за порушення норм регулювання обігу готівки в розмірі 86518,65 грн.
Щодо податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_2 яким ПрАТ Житомирське АТП 11854 збільшено суму грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 144173,00 грн.
За висновком податкового органу, позивач мав включити до валового доходу у 2016 році прострочену кредиторську заборгованість яка виникла по попередньому договору від 31 березня 2009 року укладеного ПрАТ Житомирське АТП 11854 з ПП Виробничо-комерційна фірма МОТОР про укладання в майбутньому договору купівлі-продажу будівлі їдальні та клубу, що знаходиться за адресою м. Житомир, вул. Корольова, 158. Основний договір сторони повинні були укласти до 01 квітня 2012 року.
Відповідно акту перевірки та матеріалів справи відповідачем до простроченої кредиторської заборгованості віднесено грошові кошти які були сплачені ОСОБА_3 підприємством Виробничо-комерційна фірма МОТОР протягом 2009-2011 року в розмірі 360000 грн. 00 коп. з яких 260 000 грн. 00 коп. було перераховано в 2009 році відповідно до банківських виписок. Відповідач в акті перевірки вказує, що строк позовної давності розпочав свій перебіг з 01.01.2012 році і закінчився в першому кварталі 2016 року, що зумовлює на думку відповідача віднесення цих сум до валового доходу 1 кварталу 2016 року.
З висновком податкового органу про безпідставне заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток, суд не погоджується, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що відповідно до банківських виписок ПП Виробничо-комерційна фірма МОТОР перерахувало на розрахунковий рахунок ПрАТ Житомирське АТП 11854 в 2009 році суму завдатків по попередньому договору від 31 березня 2009 року в розмірі 260000 грн. в 2009 році та 100000 у 2011році.
На дату виникнення спірних правовідносин діяв Закон України Про оподаткування прибутку підприємств .
У відповідності до пп. 11.3.1. п.11.3 ст.11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
В матеріалах справи міститься декларація з податку на прибуток за 2009 рік, з бухгалтерською довідкою та картками бухгалтерського обліку, з яких вбачається, що позивачем за правилом першої події а саме зарахування коштів на розрахунковий рахунок, грошові кошти в сумі 260000 грн. були включені до валового доходу в декларацію 2009 року. Дані обставини відповідачем з посиланням на докази не спростовані.
Відповідно посилання відповідача про необхідність повторного включення цієї суми до валових доходів в іншому податковому періоді 2016 році є безпідставним. Данні суми вже приймали участь у визначені об'єкта оподаткування з податку на прибуток та були оподатковані цим податком.
Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV, зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.
Згідно п.5 Наказу МФУ № 20 від 31.01.2000 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду .
У п. 15 Наказу МФУ від 290 від 29.11.1999 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , визначено, що доходом визначається сума зобов'язання, яке не підлягає погашенню.
Згідно п.п.134.1.1 п. 134.1 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не допущено порушення п. 15 П(с)БО 15. п.5 П(с)БО 11 та п.п. 134.1.1. п. 134.1ст. 134 ПК України та не занижено значення рядка 2120 Інші операційні доходи Звітів про фінансовий результат за 2016 рік в сумі 260 тис. грн., (включено до валових доходів декларації за 2009 рік) що в свою чергу свідчить про не правомірне донарахування позивачу податку на прибуток приватних підприємств в цій частині.
Враховуючи, що заборгованість позивача перед ПП Виробничо-комерційна фірма МОТОР у сумі 100000 грн. (360000 грн. - 260000 грн. = 100000 грн.) не включена до валових доходів платника в іншому податковому періоді, суд приходить до висновку про обгрунтованість твердження податкового органу, щодо донарахування податку на прибуток підприємств на вказану суму простроченої кредиторської заборгованості.
Щодо порушення віднесення до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), витрат на службові відрядження на суму 330545 грн. в тому числі в 2015 рік - 248867 грн., 2016 рік - 57208 грн., 2017 рік - 24470 грн., суд зазначає наступне.
Як слідує з матеріалів справи, не визнання відповідачем понесених витрат зумовлено виключно тим, що підтвердні первинні/розрахункові документи до авансових звітів складені іноземною мовою. Інших зауважень ні в акті перевірки ні в ході розгляду справи щодо даних документів їх змісту, повноти та достовірності відповідачем не висловлено.
Приписами пп.170.9.1 п.170.9 ст.170 ПК України передбачено, що за запитом представника контролюючого органу роботодавець/сторона, що відряджає, забезпечує за власний рахунок переклад підтвердних документів, виданих іноземною мовою.
З приписів ст. 44.1 Податкового кодексу України вбачається обов'язок платника податку мати на момент перевірки оригінал підтвердного документа щодо витрат пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, в тому числі і зроблених під час закордонного відрядження. Наявність вказівки про оригінал документу на підтвердження здійснених витрат, в тому числі виданого в іншій країні, на думку суду, об'єктивно виключає можливість того, що цей документ буде викладено українською мовою. Разом з тим, за запитом представника органу державної податкової служби платник податку забезпечує за власний рахунок переклад підтвердних документів, виданих іноземною мовою.
З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДФС у Житомирській області приватному акціонерному товариству АТП 11854 під час перевірки відповідний запит про необхідність надання органу державної податкової служби перекладу підтвердних документів, не направлявся та не вручався з визначеним переліком документів які необхідно перекласти та строки надання такого перекладу.
Враховуючи, що наявність на момент перевірки підтвердних первинних документів, складених іноземною мовою, не заперечується Головним управлінням ДФС у Житомирській області, надання позивачем під час судового розгляду справи копій цих документів разом із перекладом, висновки відповідача про порушення позивачем приписів підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 та пункту 44.1 пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи. А тому податкове повідомлення-рішення Головним управлінням ДФС у Житомирській області від 11.09.2018 №0022431401 є необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 11.09.2018 № НОМЕР_2 підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у загальній сумі 121673 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням у розмірі 106298 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 15375 грн.
Щодо податкового повідомлення - рішення від 11.09.2018 р. № НОМЕР_3 яким збільшено суму грошових зобов`язань з податку на додану вартість в розмірі 10319,00 грн.
Судом встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини з наступними контрагентами:
- лютий 2015 р. ТОВ Динаміка ДП ІПН 389229526533 на суму ПДВ 773,12 грн., ТОВ Астора ІПН 373207606253 на суму ПДВ 8,33 грн.;
- березень 2015 р.: ТОВ Фабрика вікон Океан ІПН 342163506257 на суму ПДВ 1979,67 грн., ПП Компанія ОСОБА_1 ІПН 327991126591 на суму ПДВ 162,50 грн.;
- квітень 2015 р.: ПП Компанія ОСОБА_1 ІПН 327991126591 на суму ПДВ 337,50 грн.;
- червень 2015 р.: податкова накладна № 4017 від ТОВ Астора ІПН 373207606253 на суму ПДВ 33,32, податкова накладна № 4019 від ТОВ Астора ІПН 373207606253 на суму ПДВ 16,68 грн., податкова накладна № 5012 від ТОВ Астора ІПН 373207606253 на суму ПДВ 16,65 грн., податкова накладна № 8031 від ТОВ Астора ІПН 373207606253 на суму ПДВ 33,32 грн., податкова накладна № 15012 від ТОВ Астора ІПН 373207606253 на суму ПДВ 33,32 грн., податкова накладна № 17002 від ТОВ Астора ІПН 373207606253 на суму ПДВ 66,67 грн., податкова накладна № 22003 від ТОВ Астора ІПН 373207606253 на суму ПДВ 66,67 грн., податкова накладна № 22011 від ТОВ Астора ІПН 373207606253 на суму ПДВ33,32 грн., податкова накладна № 23011 від ТОВ Астора ІПН 373207606253 на суму ПДВ 16,65 грн., податкова накладна № 26007 від ТОВ Астора ІПН 373207606253 на суму ПДВ 8,34 грн., податкова накладна № 26001 від ТОВ Астора ІПН 373207606253 на суму ПДВ 10,01 грн.;
- липень 2015 р.: податкова накладна № 2011 від ТОВ Астора ІПН 373207606253 на суму ПДВ 16,68 грн., податкова накладна № 7005 від ТОВ Астора ІПН 373207606253 на суму ПДВ 66,64 грн., податкова накладна № 10008 від ТОВ Астора ІПН 373207606253 на суму ПДВ 50,00 грн., податкова накладна № 6001 від ТОВ Астора ІПН 373207606253 на суму ПДВ 66,67 грн.,податкова накладна № 13003 від ТОВ Астора ІПН 373207606253 на суму ПДВ 24,98 грн., податкова накладна № 16001 від ТОВ Астора ІПН 373207606253 на суму ПДВ 33,32 грн., податкова накладна № 10011 від ТОВ Астора ІПН 135652906253 на суму ПДВ 2542,00 грн.,
- лютий 2016 р.: податкова накладна № 16 від ТОВ Маркомі Лімітед ІПН 373207606253 на суму ПДВ 16,68 грн., податкова накладна № 30 від ТОВ МаркоміЛімітед ІПН 373207606253 на суму ПДВ 954,80 грн., податкова накладна № 39 від ТОВ Маркомі Лімітед ІПН 373207606253 на суму ПДВ 528,00 грн., податкова накладна № 63 від ТОВ МаркоміЛімітед ІПН 373207606253 на суму ПДВ 116,60 грн.;
- квітень 2016 р.: ТОВ Полісся-Продукт ІПН 322652906255 податкові накладні №№ 90336, 90335, 90337, 94278, 94283, 94425, 94284,95027, 95026, 100975, 101536, 108435, 108436, 117543, 117018, 116313, 117544, 120957, 120956, 109460, 109367, 109368 на загальну суму ПДВ 4414,32 грн.;
- липень 2017: податкова накладна № 2016 від ДП Радомишльське лісомисливське господарство ІПН 135682506195 на суму ПДВ 2500,00 грн.,
- грудень 2017: податкова накладна № 136 від ТОВ АМТ Плюс на суму ПДВ 453,63 грн.
Незгода відповідача з формованим податковим кредитом зумовлена тим, що співставленням інформаційно-аналітичної системи Податковий блок з вказаними контрагентами встановлено розбіжності по взаємовідносинах з ПрАТ Житомирське АТП 11854 .
За висновками відповідача позивачем завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ в розмірі 12118 грн. проте враховуючи приписи п.102 ст.102 ПК України в частині строків визначення грошових зобов'язань, відповідачем спірне податкове повідомлення рішення прийнято на суму 10319 грн. (8255 грн. податкового зобов'язання + 2064 грн. штрафних санкцій).
Розбіжність в співставленні обумовлено тим, що контрагенти позивача не декларували свої податкової зобов'язання з податку на додану вартість або декларували їх в меншому розмірі.
Судом встановлено, що всі вищенаведені податкові накладні зареєстровані контрагентами в єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН). В матеріалах справи наявні господарські договори та первині документи на підтвердження їх фактичного виконання, зауважень щодо змісту, реальності, достовірності даних відображених в них відповідачем не заявлено і відповідно не доведено належними доказами. Також судом встановлено, що зустрічних звірок з контрагентами позивача не проводилось а висновки ґрунтуються виключно на даних автоматичного співставлення. Матеріали справи не містять будь яких документальних даних, що між сторонами по укладених та виконаних господарських договорах відбулись будь які вартісні та/або кількісні зміні в господарських операціях як обґрунтована підстава для проведення коригувань та/або декларування зобов'язань з податку на додану вартість в меншому розмірі ніж це зазначено в податкових накладних які були видані контрагентами позивачу.
Факт порушення контрагентом-постачальником своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускає його контрагент, або якщо діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.
Однак, податковим органом не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів на підтвердження зазначених обставин.
Щодо податкового повідомлення - рішення від 11.09.2018 р. № НОМЕР_4 про застосування штрафної санкції з акцизного податку на пальне в розмірі 188415,34 грн.
В акті перевірки податковий орган стверджує, що позивачем допущене порушення п.231.5. та п.231.6. ст. 231 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями станом на 07.01.2016 року) та вимог наказу Міністерства фінансів України від 25.02.2016 року № 218 Про затвердження форм заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального, акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального , а саме встановлено, що ПрАТ Житомирське АТП 11854 в період реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального з 01.03.2016 року по 10.11.2016 року. В період з 31.03.2016 року по 31.10.2016 року отримане паливо відповідно до зареєстрованих отриманих акцизних накладних, використовувало на власні потреби для заправки власного та орендованого автотранспорту для перевезення вантажів, проте при використанні на власні потреби даного палива не складало та не реєструвало акцизні накладні.
Судом встановлено і визнається сторонами, що господарською операцією по яким не було виписано акцизні накладні в період часу з 31.03.2016 року по 31.10.2016 року є фактичне використання ПрАТ Житомирське АТП 11854 пального на власні потреби в рамках здійснення господарської діяльності.
Згідно з п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника.
Таким чином, вказаною нормою встановлено два критерії для визначення реалізації пального: а) передача (відпуск, відвантаження) пального за договорами, що передбачають перехід права власності або права розпорядження на нього; б) передача (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника.
Відповідно до п. 231.1 ст.231 Податкового кодексу України ( в редакції 2016 року) встановлено, що платник податку зобов'язаний скласти акцизну накладну на обсяги пального реалізованого та/або використаного для виробництва непідакцизної продукції на умовах, встановлених статтею 229 цього Кодексу; втраченого як у межах, так і понад встановлені норми втрат; зіпсованого, знищеного, в тому числі внаслідок аварії, пожежі, повені, інших форс-мажорних обставин чи з іншої причини, пов'язаної з природним результатом, а також внаслідок випаровування в процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого пального.
Даною нормою встановлено види господарських операцій за якими платник зобов'язаний скласти акцизну податкову накладну а саме:
- на обсяги пального реалізованого та/або використаного для виробництва непідакцизної продукції на умовах, встановлених статтею 229 цього Кодексу.
- на обсяги пального втраченого як у межах, так і понад встановлені норми втрат; зіпсованого, знищеного, в тому числі внаслідок аварії, пожежі, повені, інших форс-мажорних обставин чи з іншої причини, пов'язаної з природним результатом, а також внаслідок випаровування в процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого пального.
Наведена норма закону в редакції чинній на момент спірних правовідносин не містила законодавчого обов'язку платника податку складати акцизні накладні на обсяги пального використаного для власного споживання.
Отже, законодавець визначає, що є реалізацію пального і на підставі яких правочинів така реалізація здійснюється.
Використання пального для власних потреб не є реалізацією в розумінні положень п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.
Помилковість висновку відповідача про необхідність складання акцизних накладних на обсяги пального, використаного для власного споживання в 2016 році підтверджуєтся також і тим, що законодавцем шляхом внесення змін до Податкового кодексу України розширено коло операцій за якими платник податків зобов'язаний складати акцизні податкові накладні і не виконання покладеного обов'язку можуть бути наслідком притягнення до відповідальності.
Так з 1 січня 2017 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 р. № 1797-VIII, яким п. 231.1 ст.231 Податкового кодексу України змінено та визначено, що платник податку зобов'язаний скласти акцизну накладну на обсяги пального, використаного для власного споживання.
Згідно з п. 231.5 ст. 231 Податкового кодексу України при реалізації пального особа, яка реалізує пальне, зобов'язана в установлені терміни скласти акцизну накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних, така реєстрація вважається наданням акцизної накладної отримувачу пального. Акцизні накладні, які не надаються отримувачу пального, та акцизні накладі/розрахунки коригування, складені за операціями з реалізації пального суб'єктам господарювання та фізичним особам, які не є платниками акцизного податку, також підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних накладних.
Відповідно до п. 231.6 ст. 231 Податкового кодексу України реєстрація акцизних накладних та/або розрахунків коригування у Єдиному реєстрі акцизних накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
Наведені норми регулюють порядок складання реєстрації акцизних накладних за операціями з реалізації пального. Враховуючи те, обсяги пального які використані позивачем для власного споживання не є реалізацією пального, то посилання податкового органу на порушення позивачем наведених приписів законодавства є безпідставним.
З врахуванням викладеного, у відповідача не було законодавчих підстав для притягнення платника податків до відповідальності за не складання акцизних накладних на обсяги пального які використані для власного споживання.
Щодо податкового повідомлення - рішення від 11.09.2018 р. № НОМЕР_1 про застосування штрафної санкції за порушення норм регулювання обігу готівки в розмірі 86518,65 грн.
Судом встановлено, що увечері 08.09.2016 р., після закінчення робочого дня, о 18:20 год. реєстратор розрахункових операцій Екселліо DP-25 зав.№ КР00006985, фіскальний № НОМЕР_5 вийшов із ладу, а саме: РРО припинив здійснення будь-яких робочих функцій, у тому числі не працювала клавіатура неможливим стало роздрукуванням фіскального звітного чеку (Z-звіту) за 08.09.2016 р. РРО Екселліо DP-25 зав.№ КР00006985, фіскальний № НОМЕР_5 виходив з ладу 16.01.2017 року о 18:30 год.
Через технічну несправністю реєстратора розрахункових операцій, його було вилучено та відправлено для огляду та ремонту до ПП ТРАМП .
Протягом технічної несправності РРО будь-які господарські операції позивачем не проводились та будь-які кошти до каси підприємства не надходили.
Працівниками ПП ТРАМП встановлено, що причиною технічної несправності РРО стала некоректна робота ремонт клавіатури та ремонт прінтеру, що підтверджується відповідним записом у розділі № 4 книги обліку розрахункових операцій.
На підтвердження зазначених обставин ПП ТРАМП додатково надало позивачу лист № 47 від 23 листопада 2018 року , яким підтвердив факт технічної несправності РРО, строки проведення ремонтних робіт з зазначенням яка технічна несправність була виявленна.
08.09.2016 року та 16.01.2017 року позивач не використовував розрахункові квитанції, оскільки після виходу реєстратору розрахункових операцій із ладу та за весь час його поломки позивач розрахункові операції не здійснював.
Доводи позивача стосовно того, що несвоєчасне оприбуткування готівки за 08.09.2016 року та 16.01.2017 року сталося не з вини працівників позивача, а внаслідок виходу реєстратору розрахункових операцій із ладу, що позбавило позивача технічної можливості своєчасно роздрукувати Z-звіт за 08.09. 2016 року та 16.01.2017 року знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.
Виходячи з правового аналізу правовідносин, що склались між сторонами, суд зазначає, що штраф за несвоєчасне оприбуткування у касах готівки за своєю правовою природою є фінансовою відповідальністю, у зв'язку з чим, з урахуванням приписів статей 238, 241 Господарського кодексу України, для її застосування має бути встановлена винуватість особи у вчиненні правопорушення.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач повинен був заповнити розрахункову квитанцію, в корінці якої вказати Службове внесення , та на її підставі здійснити відповідний запис в книзі обліку розрахункових операцій згідно з положеннями Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затв. наказом Міністерства фінансів України № 547 від 14.06.2016р., з огляду на наступне.
Відповідно до п.10 розділу ІІІ Порядок застосування РРО Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затв. наказом Міністерства фінансів України № 547 від 14.06.2016р., якщо на період виходу з ладу РРО або в разі відключення електроенергії розрахункові операції проводяться з використанням книги ОРО та розрахункової книжки, після встановлення відремонтованого (резервного) РРО або відновлення постачання електроенергії необхідно провести через РРО суми розрахунків за час роботи з використанням розрахункової книжки, а також відповідно до контрольної стрічки (у випадку обнулення оперативної пам'яті) - за час роботи, що передував виходу РРО з ладу або відключенню електроенергії, окремо за кожною ставкою податку на додану вартість, акцизного податку або іншого податку (збору), після чого слід виконати Z-звіт. За потреби виконується операція службове внесення на суму готівки, що зберігається на місці проведення розрахунків.
Вищевказаний Порядок розроблено відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , Податкового кодексу України, Положення про Міністерство фінансів України, затв. постановою КМ України № 375 від 20.08.2014р., Положення про Державну фіскальну службу України, затв. постановою КМ України № 239 від 21.05.2014р.
Статтею 5 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг передбачено, що на період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, не більше 7 робочих днів, відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного реєстратора розрахункових операцій.
Таким чином, вказаною нормою закону передбачено використання розрахункової книжки у випадку проведення розрахункових операцій в період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі тимчасового відключення електроенергії.
В свою чергу, в спірних правовідносинах розрахункові операції в період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій не проводилися, а тому норми Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затв. наказом Міністерства фінансів України № 547 від 14.06.2016р., щодо заповнення розрахункової квитанції та здійсненні на її підставі записів в книзі обліку розрахункових операцій, на які посилається відповідач, не поширюються на такі правовідносини.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач вчасно 08.09.2016р. та 16.01.2017р. здійснив записи про рух вказаних сум в КОРО, не допустивши при цьому порушення встановленого пунктом 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затв. постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004р., порядку оприбуткування готівки.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в постанові Касаційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року у справі № 803/496/18, яка враховується судом під час вирішення наведеного спору.
З огляду на встановлені у суді обставини суд приходить до висновку про необгрунтованість висновків відповідача щодо порушення ПрАТ Житомирське АТП 11854 вимог пункту 9 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , пункту 10 розділу ІІІ Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовується для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затверджений наказом Міністерства фінансів України № 547 від 14.06.2016.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене узгоджується з актуальною практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується судами як джерело права. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не в повному обсязі довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд ураховує таке.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно зі ч. 3 ст. 139 вказаного Кодексу, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України).
Матеріалами справи підтверджено, що за звернення до суду з даним позовом ПАТ"Житомирське автотранспортне підприємство 11854" сплачено судовий збір у загальному розмірі 8513 грн.
Зважаючи на висновок суду про часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судовий збір у сумі 8175,34 грн.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов Приватного акціонерного товариства "Житомирське автотранспортне підприємство 11854" (вул. Корольова, 158, м.Житомир,10025, код ЄДРПОУ: 03116625) до Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м.Житомир,10003, код ЄДРПОУ: 39459195) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.09.2018 №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 11.09.2018 №№ НОМЕР_1, НОМЕР_3, НОМЕР_4.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 11.09.2018 № НОМЕР_2 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у загальній сумі 121673 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням у розмірі 106298 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 15375 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. Ю.Тютюнника, 7, код ЄДРПОУ: 39459195) на користь Приватного акціонерного товариства "Житомирське автотранспортне підприємство 11854" (вул. Корольова, 158, м.Житомир,10025, код ЄДРПОУ: 03116625) 8175,34 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.Ю. Романченко
Повне судове рішення складене 25 березня 2019 року
Суд | Житомирський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 11.03.2019 |
Оприлюднено | 28.03.2019 |
Номер документу | 80754806 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Житомирський окружний адміністративний суд
Романченко Євген Юрійович
Адміністративне
Житомирський окружний адміністративний суд
Романченко Євген Юрійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні