Рішення

від 28.03.2019 по справі 826/13824/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 березня 2019 року № 826/13824/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-проектна компанія Газінвестпроект доГоловного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельно-проектна компанія Газінвестпроект (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 25, код ЄДРПОУ: 36470766) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.08.2018:

№ 00009631402, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 2 896 500 грн. за податковим зобов'язанням та 1 448 250 грн. за штрафними санкціями;

№ 00009641402, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 623 450 грн. за податковим зобов'язанням та на 311 725 грн. за штрафними санкціями;

№ 00009651402, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1 201 189 грн. (декларація за грудень 2018 від 19.01.2018 № 9296404747).

В обґрунтування позову позивач зазначає, що з урахуванням рішення ДФС України від 09.08.2018 № 26052/6/99-99-11-01-01-25 (т.1, а.с. 117), яким частково скасовані попередні податкові повідомлення рішення від 11.06.2018, спірні рішення стосуються взаємовідносин позивача з ТОВ ДОБРАЛЮКС , ТОВ АРСЕНАЛ ПРОМ , ТОВ ВОРК ТАУН , ТОВ СОЦБУДТРАНС , ТОВ ГРАНТ СТРІМ , ТОВ ВЕСТЕРНС .

Позивач звертає увагу на тому, що всі висновки щодо взаємовідносин із зазначеними контрагентами ґрунтуються виключно на тому, що в ЄДРСР містяться ухвали слідчих суддів в яких згадуються контрагенти позивача в рамках певних кримінальних проваджень.

З огляду на це, як зазначає позивач, відповідач формує висновок, що операції з цими контрагентами фактично не проводились, а відтак, на думку відповідача, позивач не має права на задекларовані податкові вигоди, яких позивач позбавлений внаслідок проведеної перевірки та прийнятих рішень.

Між тим, позивач звертає увагу, що відсутні вироки у кримінальних справах відносно посадових осіб товариств, які приймали участь у проведенні спірних операцій, у зв'язку з чим, на думку позивача, вказані ухвали слідчих суддів, які до того ж не містять оцінки операціям між позивачем та контрагентами, не є належними та допустимими доказами у сфері податкових відносин. Що ж стосується вироку відносно керівника ТОВ Соцбудтранс у справі № 757/30502/17-к, позивач звертає увагу, що вказаний вирок не містить жодних даних з приводу розгляду взаємовідносин з позивачем., у т.ч. щодо недійсності договору поставки. Водночас, позивач наголошує на тому, що відповідачем до матеріалів справи не надано жодного пояснення керівників вищезгаданих товариств - контрагентів позивача.

У той же час, як звертає увагу позивач, відповідач не заперечує документальне підтвердження проведених операцій.

Відповідач , з підстав, викладених в Акті перевірки, у відзиві (т.1, а.с. 134) просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись, крім іншого, на ухвали слідчих суддів в рамках кримінальних проваджень щодо проведення окремих слідчих дій відносно контрагентів позивача та на вирок від 07.06.2017 у справі № 757/30502/17-к відносно ТОВ Соцбудтранс . Крім того, відповідач посилається на пояснення окремих керівників товариств - контрагентів позивача.

Втім, не дивлячись на те, що ухвалою від 12.09.2018 у відповідача витребовувались засвідчені копії всіх матеріалів, на які містяться посилання в акті перевірки, під розгляду справи вказані процесуальні документи так і не надані до матеріалів справи.

У той же час, у відзиві відповідач посилається на те, що перевіркою не підтверджено легального джерела походження товару, придбаного у контрагентів, висновок щодо чого сформований виходячи із змісту ухвал слідчих суддів.

Враховуючи наведене у сукупності, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою від 12.09.2018 позовну заяву прийнято до провадження, відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами загального провадження та призначено підготовче засідання.

Встановлені судом обставини.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників учасників справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

ГУ ДФС у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ Будівельно-проектна компанія Газінвестпроект (код ЄДР 36470766) за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 за результатами якої складено акт перевірки від 29.05.2018 № 353/26-15-14-02-05/36470766 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що у період, який перевірявся, товариство було платником ПДВ.

До основних видів діяльності належить: виробництво інших основних неорганічних хімічних речовин; оптова торгівля хімічними продуктами.

Перевіркою встановлено, що основні структурні одиниці знаходяться: у м. Харкові (вул. 23 Серпня, 20-А, офіс 11) - основний центр управління компанією, підрозділ логістики та матеріально-технічного забезпечення; у м. Полтава (вул. Лагоди, 40, корпус, 1) - основний центр технологічних служб, головний склад хімреагентів та обладнання.

Як буквально зазначено на стор. 2 додатку № 2 до Акту перевірки, а саме - у пункті 6 (т.1., а.с. 87), станом на 01.01.2075 загальна чисельність працюючих у товаристві склала 17 осіб, у т.ч. за сумісництвом 3 особи, а станом на 31.12.2017 - 36 осіб, у т.ч. за сумісництвом 7 осіб.

Відносно взаємовідносин з ТОВ ДОБРАЛЮКС (код ЄДР 40452402) в Акті перевірки (т.1, а.с. 22) зазначається, що між позивачем та вказаним товариством укладено договір на транспортні послуги № 0201-2017 від 02.01.2017. Відповідно до його умов контрагент (виконавець) зобов'язався надати транспортні послуги з перевезень вантажів згідно заявки замовника (позивача). Вартість послуг складається згідно перевезеного вантажу.

Крім того, між цими особами також укладено договір поставки № 0501/17 від 05.01.2017 щодо узгоджених партій товару. Найменування, одиниці обліку, кількість та асортимент вказуються у накладній. Ціна товару встановлюється на момент його відвантаження та відображається у рахунках. Поставка здійснюється за рахунок постачальника. Розрахунки за кожну партію здійснюються у безготівковому порядку.

Зазначено в Акті перевірки, що відповідно до умов договорів видано наступну видаткові накладні (акти виконаних робіт):

від 30.01.2017 - транспортні послуги за січень 2017 - 60766,00 грн. з ПДВ, ПДВ - 10127,67 грн.;

від 26.01.2017 - поставка бактерициду Кристал 100, Поліакриламід - на суму 296292,00 грн. з ПДВ - 49382,00 грн.;

від 11.01.2017 - поставка мастила різьбового МР-02 на суму 1319760 грн. з ПДВ - 219960,00 грн.;

від 10.01.2017 - поставка мастила різьбового МР-02 на суму 1474831,00 грн. з ПДВ - 245805,30 грн.,

всього на 3151649,90 грн. з ПДВ - 525274,97 грн.

Зазначено, що розрахунки проводились в безготівковій формі. Станом на 31.12.2017 обліковується кредиторська заборгованість перед контрагентом у сумі 2 680 468,62 грн.

В Акті перевірки зазначається, що в ЄДРСР наявна ухвала слідчого судді по справі № 643/10206/17 від 11.08.2017 згідно з якої відповідачу вбачалося, що контрагент входить до складу фіктивних підприємств. Відповідач цитує в Акті перевірки ухвалу слідчого судді з якої йому вбачалося, що було допитано ОСОБУ_2, який зареєстрований директором. Надалі, як зазначено в Акті перевірки (т.1.. а.с. 24) під час допиту Особа-2 пояснив, що вказане підприємство він оформив за грошову винагороду на прохання малознайомого громадянина на ім'я ОСОБА_1, крім того пояснив, що ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ Добролюкс він не має, договори не вкладав та не підписував. Надалі, відповідач продовжує цитувати в Акті перевірки витяг з ухвали слідчого судді В ході досудового розслідування встановлені фінансово-господарські відносини між ТОВ Добролюкс та…. фіктивність яких підтверджена допитом в якості свідка директора ТОВ Добролюкс ОСОБА_2 .

Саме на таких обставинах ґрунтуються висновки Акту перевірки стосовно взаємовідносин позивача із зазначеним контрагентом.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ АРСЕНАЛ ПРОМ , в Акті перевірки зазначається, що відповідно до рахунків-фактур контрагентом оформлено наступні видаткові накладні (акти виконаних робіт):

від 21.02.2017 - поставка масла різьбового МР-02 на суму 2138011,20 грн. з ПДВ - 356335,20 грн.;

від 21.02.2017 - поставка кислоти олеїнової, Неонол 9-10, Продукт (піногасник) EROL, 530 SX, нітрилотриметилфосфонова кислота - на суму 938 760 грн. з ПДВ - 156460 грн.,

всього - на суму 3076771,20 грн. з ПДВ - 512 795,20 грн.

Надалі відповідач зазначає в Акті перевірки на винайдену в ЄДРСР ухвалу слідчого судді від 08.04.2018 у справі № 646/8726/17 з якої відповідачу вбачалося, що за версією слідства підозрюваний ОСОБА_2 причетний до створення, організації та діяльності низки фіктивних підприємств, в тому числі …..ТОВ АРСЕНАЛ ПРОМ (код 41039118),…які використовувалися ним з метою надання послуг з незаконного формування податкового кредиту підприємствам реального сектору економіки, шляхом проведення безтоварних операцій, що підтверджується матеріалами негласних слідчо-розшукових дій, показаннями свідків у кримінальному провадження, протоколом огляду речей та документів.

Наведені обставини покладені в основу висновків Акті перевірки та оскаржуваних рішень.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ ВОРК ТАУН (код 41135162) відповідач зазначає, що між позивачем та вказаним товариством укладено договір поставки № 2604/17 від 26.04.2017. Оформлення поставки здійснюється за накладними, де узгоджується номенклатура та ціна. Поставка здійснюється за рахунок постачальника. Виходячи із наведеного змісту, договір має звичайні умови поставки.

Між сторонами оформлено накладні (акти виконаних робіт):

від 22.05.2017 на суму 463 199,99 грн. з ПДВ 77200,00 грн. (номенклатура - мастило різьбове МР-02 (рутол);

від 22.05.2017 на суму 474 200,99 грн. з ПДВ 79033,50 грн. (номенклатура - мастило різьбове МР-02 (рутол);

від 12.05.2017 на суму 163 200,00 з ПДВ 27200 грн. (номенклатура поставки - Кальматант ECO-mix , Ксантанова камідь (Біополімер), Кристал 1000);

від 03.05.2017 - на суму 321 600 грн. з ПДВ - 53600 грн., (номенклатура поставки - Поліакриламід, Нитрилотриметилфосфонова кислота (НТФК), Моноетанолоамід);

від 03.05.2017 - на суму 335 386,01 грн. з ПДВ - 55897,67 грн., (номенклатура поставки - Поліакриламід, Кальматант ECO-mix , Етиленгліколь);

від 03.05.2017 - на суму 344847,12 грн. з ПДВ 57474 грн. (номенклатура - каністра поліетиленова 20 л., Продукт (піногасник) EROL, 530 SX, поліакриламід, неонол 9-10, кислота олеїнова);

від 03.05.2017 - на суму 317 652,00 грн. з ПДВ 52 992 грн. - поліакриламід;

від 03.05.2017 - на суму 346 320 грн. з ПДВ - мастило різьбове МР-02 (рутол);

всього на 2 766 706,11 грн. з ПДВ - 461 117,69 грн.

Станом на 31.12.2017 обліковується кредиторська заборгованість у розмірі 983 024,98 грн.

В контексті взаємовідносин із зазначеним контрагентом, в Акті перевірки міститься посилання на ЄДРСР та наявну у ньому ухвалу слідчого судді від 26.05.2017 по справі № 757/28985/17-к з якої відповідач з'ясував, що в ході досудового розслідування встановлено, що службові особи діючих суб'єктів господарської діяльності, використовуючи реквізити підприємств, які мають ознаки фіктивності , в тому числі …ТОВ ВОРК ТАУН …ухилились від сплати податків в особливо великих розмірах.

Саме на цьому ґрунтуються висновки Акту перевірки про позбавлення позивача податкових вигод та, відповідно, ґрунтуючись на цьому ухвалено оскаржувані рішення.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ СОЦБУДТРАНС в Акті перевірки зазначається (т.1, а.с. 31), що між сторонами укладено договір поставки № 333 від 08.02.2017. Оформлення поставки здійснюється за накладними, де узгоджується номенклатура та ціна. Поставка здійснюється за рахунок постачальника. Виходячи із наведеного змісту, договір має звичайні умови поставки.

Сторонами оформлено видаткову накладну від 13.12.2017 на суму 774 668,40 грн. з ПДВ - 129 111,40 грн., номенклатура поставки - змащувальна домішка СМЖ , Кальматант ECO-mix , мармурова крихтка 150-600 мкм, поліакриламід, бактерицид ОСОБА_1 1000. Станом на 31.12.2017 заборгованість по розрахункам відсутня.

В контексті взаємовідносин учасників операцій, в Акті перевірки відповідач посилається на вирок у справі № 757/30502/17-к від 07.06.2017 відносно ОСОБИ_2, яким затверджено угоду про визнання винуватості щодо створення та перереєстрації за грошову винагороду СГД без мети ведення фінансово-господарської діяльності.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ ГРАНТ СТРІМ (код 41111707) в Акті перевірки зазначається (т.1, а.с. 35) про укладання між сторонами договору № 0202/17 щодо надання юридичних послуг. До договору оформлено додаток № 1 від 01.03.2017, вартість послуг 600 000 грн. з ПДВ 100000 грн. Вартість послуг визначається в залежності від складності справи, доручення замовника, об'єму послуг та інших обставин. Між учасниками оформлено акт від 31.03.2017 на вказану вище суму. Заборгованість по розрахункам відсутня.

В контексті відносин позивача із зазначеним контрагентом відповідач в Акті перевірки посилається на наявну в ЄДРСР ухвалу слідчого судді у справі № 761/26316/17 від 21.08.2017 згідно якої відповідач з'ясував, що в ході аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств, які входять до складу транзитно-конвертаційної групи:…ТОВ Грант Стрім . Як зазначається в Акті перевірки, Допитаний в якості свідка ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 показав, що за попередньо обумовлену грошову винагороду в присутності нотаріуса підписав реєстраційні документи ТОВ Грант Стрім , та документи на відкриття банківського рахунку юридичної особи, при цьому фактичного наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність юридичною особою та керування поточним рахунком він не мав здійснювати .

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ ВЕСТЕРНС (код ЄДР 41137966) відповідач в Акті перевірки зазначає про укладання договору № 0104/17 від 01.04.2017 про надання юридичних послуг. До договору оформлено додаток № 1 від 03.05.2017, вартість послуг 420 000,00 грн. з ПДВ 70 000 грн. Вартість послуг визначається в залежності від складності справи, доручення замовника, об'єму послуг та інших обставин. Між учасниками оформлено акт від 31.03.2017 на вказану вище суму. Заборгованість по розрахункам відсутня.

Крім того, між вказаними особами укладено договір № 274/17-В від 27.04.2017 про надання транспортних послуг.

За вказаними договорами, як зазначено в Акті перевірки, складено накладні та акти:

від 30.06.2017 на суму 82 750 грн. з ПДВ - 13791,67 грн., номенклатура поставки - транспортно-експедиційні послуги за червень 2017;

від 31.05.2017 - на суму 420 000 грн. з ПДВ 70 000 грн., номенклатура поставки - надання юридичних послуг;

від 31.05.2017 - на суму 75 290 грн. з ПДВ - 12548,33 грн., транспортно-експедиційні послуги за травень 2017.

За вказаними договорами станом на 31.12.2017 обліковується заборгованість в сумі 82 750 грн.

Відповідачем в ЄДРСР винайдено ухвалу слідчого судді № 759/17958/17 від 07.12.2017 з якої відповідачем з'ясовано та зазначено в Акті перевірки про те, що слідчим відділом фінансових розслідувань здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за фактом створення невстановленими слідством особами суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) серед яких…ТОВ Вестернс ,..…та інші, які задіяні в злочинних схемах по конвертації грошових коштів та ухиленню від сплати податків, з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. Відповідач зазначає, що слідчий вказав, що невстановлені слідством особи без мети зайняття легальною діяльністю, зареєстрували вищезгадані СГД з ознаками фіктивності для надання можливості формування валових витрат та податково кредиту з ПДВ, підприємствам реального сектору економки, а саме: зареєстрували ТОВ СКІРОС …ТОВ Вестернс ….та інші СГД з ознаками фіктивності для надання можливості формувати валові витрати та податковий кредит з ПДВ.

Між тим , не пов'язуючи з попереднім контрагентом, на стор. 39 Акту перевірки відповідач зазначає, що ОУ ГУ ДФС у м. Києві від 04.05.2018 № 1881/8/26-15-21-09 повідомлено, що серед постачальника 1-го ланцюга встановлено СГД, що має ознаки фіктивності , а саме: ТОВ ФОРК ТАУН по якому наявний протокол допиту ОСОБА_3; по ТОВ АРСЕНАЛ ПРОМ , ТОВ Грант Стрім наявні облікові картки. Зазначається про отримання аналітичних записок, пояснень керівників окремих СГД.

У той же час, Акт перевірки не містить пояснення значення облікова картка , аналітичних записок , визначення їх юридичної значимості для цілей оподаткування спірних операцій.

З огляду на наведене, відповідач приходить до висновку про неможливість отримання позивачем від вказаних контрагентів товарів/послуг.

Водночас , відповідач на стор. 40 Акту перевірки (т.1., а.с. 49) визнає факт поставки позивачу товарів, але вважає їх безоплатно отриманими.

Відтак, відповідач приходить до висновку, що на порушення п. 44.1., п. 44.2., ст. 134 ПК України, п 5. П(с)БО № 11, п. 5 П(с)БО № 15, підприємством безпідставно не було включено до складу інших доходів безоплатно отримані товари. Щодо послуг висновок відповідача не містить зауважень (а.с. 49).

Знову таки, враховуючи наведені вище доводи, на стор. 36 Акту перевірки, відповідач формує висновок відносно того, що в порушення п/п. ь134.1.1., ст. 9 Закону України № 996-XIV, П(с)БО 16 Витрати , позивач до складу Собівартість реалізованої продукції…. безпідставно віднесено витрати з придбання товарів, які не пов'язані з веденням господарської діяльності та без належного документального підтвердження, в результаті чого підприємством завищено Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). Одночасно встановлено перерахування контрагентам коштів за операціями, які визнані нереальними, які, за висновком відповідача, є безповоротною фінансовою допомогою контрагентам. Відповідач вважає, між тим, що ці кошти слід було віднести до складу інших витрат (стор. 47 Акту перевірки). Враховуючи наведене, встановлено порушення п. 6, п. 7 П(с)БО 16 з урахуванням ст. 138-140 ПКУ - до складу собівартість…. рядок 2050 Звіту про фінансові результати, безпідставно внесені витрати з придбання товарів в результаті чого завищено витрати. До складі інші витрати рядом 2260 не віднесено безповоротну фінансову допомогу в результаті чого підприємство занизило витрати. До складу інші доходи не віднесено безоплатно отримані товари, в результаті чого занижено дохід.

Щодо ПДВ (т. 1, а.с. 60 Акту перевірки і далі). По суті продубльовано вищенаведені обставини взаємовідносин позивача із зазначеними контрагентами.

З урахуванням обставин, викладених у п. 3.1.1. Акту перевірки відповідач зазначив на стор. 63 Акту перевірки (т.1, а.с. 72), що в ході перевірки не виявляється можливим підтвердити реальність первинного постачання товару, а також не підтверджено факт реального одержання кожним СГ із ланцюга постачання відповідного обсягу ідентифікованого товару. Тобто, як вбачається і висновків Акту перевірки, під час перевірки позивача він повинен був, на думку відповідача, підтвердити ще й облік інших юридичних осіб , з якими не вступав у взаємовідносини.

Відтак, як зазначено в Акті перевірки, на порушення п. 185.1., п. 187.1., п. 188.1, п. 198.2., п. 198.3., п. 201.1., п. 201.10 РКУ позивачем завищено податковий кредит.

На підставі зазначених вище висновків Акту перевірки прийняті оскаржувані рішення.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено у частині другій статті 2 КАС України. Відповідно до цієї норми в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано , тобто з урахуванням усіх обставин , що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, одним з ключових принципів адміністративного судочинства є доведення суб'єктом владних повноважень правомірності свого рішення, що закладено у положеннях ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача .

Проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним та в контексті доводів учасників справи щодо донарахування сум ПДВ та податку на прибуток відносно взаємовідносин позивача із зазначеними контрагентами положення :

- ПК України (в редакції з 2015 року), а саме: п/п 4.1.4 (щодо принципу презумпції правомірності рішень платника податку), п/п. 14.1.36. (щодо визначення терміну господарська діяльність ), п/п. 14.1.191. (щодо визначення постачання товарів ), п/п. 14.1.202. (щодо визначення продаж (реалізація) товарів ), п/п. 14.1.185. (щодо визначення постачання послуг ), п/п. 14.1.203 (щодо визначення продаж результатів робіт (послуг), п/п 14.1.231 (щодо визначення розумна економічна причина (ділова мета) ),

- (щодо оподаткування прибутку підприємств), а саме: п/п. 133.1.1. (щодо визначення платників), п/п 134.1.1 (щодо об'єкту оподаткування), п. 135.1. (щодо бази оподаткування), ст. 137 (щодо порядку обчислення податку на прибуток підприємства), п. 138.2. (щодо випадків, коли фінансовий результат до оподаткування зменшується), п. 138.1. (щодо випадків збільшення фінансового результату), положень розділу ІІІ ПК України (в редакції до 01.01.2015);

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318 (із змінами), щодо визнання витрат, складу витрат,

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290,

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 р. № 20,

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення податок на додану вартість ), п/п. 14.1.181 (щодо визначення податковий кредит ), п. 185.1. (щодо визначення об'єкт оподаткування ), п п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють їх видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту),

- ч. 2. ст. 3. ( фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку ), ч. 1 ст. 9 ( підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи ), ст. 1 (щодо визначення термінів) Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ( первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію );

- п/п. 16.1.2. ПК України (щодо обов'язку ведення обліку доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів), 16.1.3. ПК України (щодо обов'язку подання звітності та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів), п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, та щодо підтвердження задекларованих відомостей),

- а також положення ст. 204 ЦК України (щодо правомірності правочину), глави 63 ЦК України (щодо вимог до господарської операції за договором про надання послуг), глави 65 ЦК України,

- ст. 62 Конституції України (щодо невинуватості особи, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду),

- ст. 205 КК України (фіктивність підприємства),

суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності певних обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства, законодавства з питань бухгалтерського обліку та стандартів бухгалтерського обліку пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту в контексті розглядуваних операцій, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів/податкових накладних.

В контексті наведеного суд, вирішуючи спір по суті, виходить з положень абзацу другого ч. 2 ст. 77 КАС України відповідно до яких суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Тобто, оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку фіскального органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки, що забезпечує при вирішенні спірних взаємовідносин дотримання принципу правової визначеності , як складової принципу верховенства права.

У даному випадку , враховуючи, зокрема, приписи ст. 211 КАС України (щодо дослідження доказів), ст. 90 КАС України (щодо оцінки доказів), ч. 2 ст. 74 КАС України (щодо предмету доказування), суд приходить до висновку, що відповідач в порядку виконання обов'язку, встановленого ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства за взаємовідносинами із зазначеними контрагентами (щодо податку на прибуток та ПДВ), наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак фіскальний орган не довів законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Доводи, покладені ГУ ДФС у м. Києві в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваних рішень, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними . Висновки відповідача по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, не обтяжені логічним зв'язком із зазначеними в Акті перевірками обставинами та застосованими нормами права, з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеними контрагентами та підставою для прийняття спірних рішень (щодо ПДВ та податку на прибуток).

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом .

Наведені ж відповідачем аргументи та надані матеріали не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 КАС України.

Суд також не вбачає правових підстав виходити за межі дослідження обставин, зазначених в акті перевірки, оскільки саме ці обставини та підстави були поскладені в основу оскаржуваних рішень, які в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України підлягають доведенню перед судом як правомірна основа для прийняття оскаржуваних рішень та, у свою чергу, на суд, що є очевидним, не покладено функцій щодо сприяння відповідачу у винайденні додаткових підстав та обставин, не заявлених в Акті перевірки, в обґрунтування рішень, які, виходячи з початково визначених в Акті перевірки обставин та підстав, є необґрунтованими, наведені в Акті обставини, на яких вони ґрунтуються, є недоведеними, а відтак, оскаржувані рішення є протиправними.

Так, відносно посилань відповідача на ухвали слідчих суддів, слід зазначити, що відповідно до ч. 6 ст. 79 КАС України лише вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В контексті наведеного та щодо наданих пояснень посадових осіб контрагентів, суд звертає увагу на загальновідому та поширену практику, неодноразово встановлену у судових рішеннях, за якою реєстрація кримінальних проваджень зазвичай призводила до нарахування податкових зобов'язань лише за самим фактом реєстрації проваджень, що суперечить ст. 62 Конституції України.

Ця практика також свідчить про те, що у багатьох випадках керівники таких підприємств, які надавали пояснення, надалі заявляли про тиск під час розслідування з метою добитися слідчими органами бажаного результату для цілей визнання фіктивної діяльності підприємств.

Відтак, само по собі зазначення щодо фігурування певної особи у кримінальному провадженні, у поясненнях, не має будь-якого правового значення для цілей визначення у даному випадку податкових зобов'язань.

Враховуючи наведене, вказані в Акті перевірки ухвали слідчих суддів з посиланням на невідомих ОСІБ , пояснення, аналітичні записки , протоколи допитів свідків не є належними та допустимими доказами в контексті спірних відносин, а відтак, не можуть братися судом до уваги.

Більш того, відповідач до клопотання від 04.12.2018 додає, наприклад, копії ухвал слідчих суддів від 19.04.2018, 10.08.201728.07.2018, 28.11.2017 про відмову у задоволенні клопотань слідчих, чим, по суті, лише додатково підтверджується необґрунтованість посилань відповідача в Акті перевірки на обставини, відтворені в ухвалах слідчих суддів з клопотань слідчих.

Що стосується посилання відповідача на вирок від 02.06.2017 у справі № 757/30502/17-к відносно затвердження угоди про визнання винуватості з керівником ТОВ Соцбудтранс ( ОСОБА_2 ), слід зазначити, що його копію відповідачем так і не надано до матеріалів справи, всупереч обов'язку, визначеному ч. 2 ст. 77 КАС України та вимогам ухвали суду цього вироку.

З копії цього вироку, отриманого з ЄДРСР, вбачається відсутність в ЄДРСР відмітки про набрання законної сили вказаним вироком суду, що взагалі виключає посилання на обставини, зазначені у цьому вироці суду як на підставу для нарахування податкових зобов'язань.

Більш того, в контексті вимог ч. 6 ст. 78 КАС України, у цьому судовому рішенні жодним чином не розкрито обставин виконання операцій між позивачем та вказаним контрагентом, відсутні висновки відносно дій керівника стосовно вчинення учасниками угоди конкретних операцій, відсутні висновки щодо нездійснення конкретних операцій, про фіктивність операцій.

Слід зазначити, що під час перевірки, всупереч встановленому обов'язку, відповідачем для цілей встановлення здатності контрагентів щодо виконання спірних операцій, жодним чином не проаналізовано фінансової звітності контрагентів на предмет встановлення наявності активів, трудових та інших ресурсів, необхідних для виконання спірних операцій, а відтак не спростовано їх фактичне виконання контрагентами позивача.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного, наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів покупця/замовника, чого в даному випадку і не доведено, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих сум податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Слід окремо зазначити, що під час розгляду справи в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не доведено перед судом обсягів активів, трудових та матеріальних ресурсів, які були необхідні контрагентам для виконання спірних операцій та повинні були бути наявні у контрагентів, але були відсутні.

Відповідачем, крім іншого, не надано будь-якого документального підтвердження та співставлення (дослідження) номенклатури придбання/постачання послуг/робіт по ланцюгу (витяги з баз даних тощо). Більш того, слід зазначити, що послуги споживаються у момент їх надання, по суті створюються особою, яка їх надає та відповідачем не доведено обов'язку контрагентів придбавати ці послуги ще у інших осіб, що стосується і послуг, які доручались позивачем своїм контрагентам.

У той же час, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18).

Слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагентів позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України ( Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання ). Не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентами недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України. Також не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

Таким чином, в Акті перевірки не наведено жодних обставин та не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій із вказаними вище контрагентами цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування витрат та спірних сум податкового кредиту з ПДВ та які б, відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку, унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак відповідач не довів законності та обґрунтованості висновків акту перевірки в частині щодо нарахування ПДВ та податку на прибуток.

У той же час , позивачем надано сукупність первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують виконання такого роду операцій, у т.ч. договори, первинні документи, податкові накладні, які у сукупності та враховуючи епізоди факти оплати, не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Первинні документи, податкові накладні мають всі необхідні реквізити, скріплені підписами сторін та печатками сторін.

У даному випадку у суду відсутні правові підстави для висновку про юридичну дефектність наданих під час перевірки та розгляду справи документів.

Слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентами позивача за оподатковуваними операціями, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них данні відповідають та кореспондуються з даними первинних документів. Реєстрація податкових накладних в ЄРПН відповідачем не спростовується.

Контрагенти позивача на момент видачі податкових накладних, вчинення господарських операцій з поставки були зареєстровані платниками ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ними податкових накладних як платниками ПДВ є правомірною.

Таким чином , беручи до уваги те, що відповідачем визнається факт поставки позивачу товарів/послуг, не спростовується факт використання придбаних товарів і послуг у господарській діяльності позивача (у виробничих цілях), а факт їх поставки/надання саме вищезгаданими контрагентами позивача підтверджується вищезгаданою сукупність первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, що у свою чергу не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами, враховуючи також факт оплати позивачем товарів/послуг у складі якої також сплачено ПДВ у ціні товару, виходячи з того, що проведення таких операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача, його основним видам діяльності, слід дійти висновку про відсутність підстав вважати отримані позивачем послуги/роботи безоплатно отриманими, на чому ґрунтуються висновки відповідача в акті перевірки, оскільки між учасниками спірних операцій укладені оплатні угоди, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування до вказаних операцій положень 14.1.13. ПК України. У даному випадку відсутні підстави для висновку щодо нездійснення спірних операцій контрагентами позивача, що у свою чергу вказує на необґрунтованість та протиправність оскаржуваних рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 14.08.2018 № 00009631402, № 00009641402, № 00009651402.

Стягнути на користь Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельно-проектна компанія Газінвестпроект (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 25, код ЄДРПОУ: 36470766) сплачений ним судовий збір у розмірі 97216,71 грн. (девяносто сім тисяч двісті шістнадцять грн. 71 коп.), сплачений за пл. дор.№ 2125 від 23.08.2018 та № 2269 від 06.09.2018, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (адреса: вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04655, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін