Постанова

від 28.03.2019 по справі 440/4391/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2019 р.Справа № 440/4391/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Катунова В.В. , Григорова А.М. ,

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Земля К" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2019 року, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, м. Полтава, повний текст складено 01.02.19 року по справі № 440/4391/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Земля К"

до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області , Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області третя особа Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк"

про визнання незаконною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Земля К" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" про визнання незаконною та скасування постанови від 29.11.2018 № 57811556.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2019р. у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Земля К" відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Земля К", не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає , що судом першої інстанції були допущені порушення норм процесуального та матеріального права, що дає підстави для його скасування та прийняття у справі нового рішення. Вказує , що структурні підрозділи органів державної виконавчої служби, які не визначені Законом України Про державну виконавчу службу як самостійні органи державної виконавчої служби, виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах. Посилається на пропуск органом ДВС законодавчо встановленого терміну на винесення оскаржуваної постанови та на те , що сума виконавчого збору, яка зазначена в оскаржуваній постанові, є меншою на одну копійку, ніж це зазначено у постанові про відкриття виконавчого провадження. Просить суд скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2019 року повністю, і ухвалити у справі нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до ч.7 ст. 287 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників справи.

Сторони по справі повідомлялись на електронні адреси, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

Відповідно до ч. ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що постановою державного виконавця Миргородського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження ВП №55117400 від 10.11.2017 відкрито виконавче провадження з виконання наказу №910/18165/13 виданого 03.10.2014 Господарським судом м. Києва про 5381631,18 грн. звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ТОВ Земля К - рухомого та нерухомого майна згідно наказу №910/18165/13 від 03.10.2014. Пунктом 3 вказаної постанови стягнуто з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 538163,12 грн.

Постановою державного виконавця Миргородського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_1 про передачу виконавчого провадження ВП №55117400 від 21.06.2018 передано виконавчий документ наказ №910/18165/13, виданий 03.10.2014 Господарським судом м. Києва, про 5381631,18 грн. звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ТОВ Земля К - рухомого та нерухомого майна згідно наказу №910/18165/13 від 03.10.2014, до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області.

Постановою державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Ніколенка С.В. про прийняття виконавчого провадження ВП №55117400 від 22.06.2018 прийнято виконавче провадження №55117400 з примусового виконання наказу №910/18165/13, виданого 03.10.2014 Господарським судом м. Києва про 5381631,18 грн. звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ТОВ Земля К - рухомого та нерухомого майна згідно наказу №910/18165/13 від 03.10.2014.

До ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області надійшла заява від стягувача ПАТ АБ Укргазбанк вих. №110/21512/2018 від 15.11.2018 про повернення виконавчого документа.

Постановою державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Ніколенка С.В. про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №55117400 від 26.11.2018 виконавчий документ - наказ №910/18165/13, виданий 03.10.2014 Господарським судом м. Києва, про 5381631,18 грн. звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ТОВ Земля К - рухомого та нерухомого майна згідно наказу №910/18165/13 від 03.10.2014 повернуто стягувачу.

Вказані постанови є чинними. Доказів оскарження та скасування вказаних вище постанов державного виконавця до суду не надано.

Постановою державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Ніколенка С.В. про стягнення виконавчого збору ВП №55117400 від 26.11.2018 стягнуто з боржника ТОВ Земля К виконавчий збір у розмірі 538163,11 грн.

29.11.2018 головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Лукмаслом М.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57811556 , якою відкрито виконавче провадження з виконання постанови державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Ніколенка С.В. про стягнення виконавчого збору №55117400 від 26.11.2018 про стягнення з ТОВ Земля К виконавчого збору у розмірі 538163,11 грн.

Позивач не погодився із вказаною постановою про відкриття виконавчого провадження та оскаржив її до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з того , що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №57811556 від 29.11.2018 прийнята державним виконавцем на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову , виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 р. № 1404-VIII (надалі за текстом - «ОСОБА_2 № 1404-VIII» ).

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до п. 1 ч. 3 даної статті виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Отже, перевірка виконання боржником рішення, що підлягає виконанню, поза межами виконавчого провадження не передбачена, і лише відкривши виконавче провадження виконавець має право здійснити такі дії і встановити факт виконання чи невиконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст. 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до ч. 1,3,4 ст.27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Аналіз положення статей 26, 27 Закону № 1404-VIII дає підстав для висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

Стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п. 9 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно п.9 ч.1 ст.39 Закону України № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Частиною 3 статті 40 Закону України №1404-VIII встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону №1404 постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом.

Відповідно до приписів пункту 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 ч. 1 ст. 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження. Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 26.11.2018 ВП № 55117400 на суму 538163,11 грн, відповідає вимогам до виконавчого документа, передбачених статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження", не скасована станом на момент винесення спірного рішення , не є предметом розгляду даного спору.

Правомірність постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 26.11.2018 ВП № 55117400 була предметом при розгляду справи № 440/4302/18, за результатами розгляду якої судом прийнята постанова від 25.01.2019р. та встановлено , що постанова про стягнення виконавчого збору ВП №55117400 від 26.11.2018 прийнята державним виконавцем на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII Про виконавче провадження та обґрунтовано.

Щодо доводів апелянта стосовно порушення строку відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 40 Закону України Закону України "Про виконавче провадження" № 1404 передбачено , що стягнення виконавчого збору проводиться в межах "основного" виконавчого провадження, то відповідно постанови про стягнення виконавчого збору необхідно вважати пред'явленими до виконання.

Відповідно в період здійснення "основного" виконавчого провадження постанова про стягнення виконавчого збору автоматично є такою що пред'явлена до виконання.

Факт порушення статті 40 Закону №1404 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня, не може бути підставою для не стягнення виконавчого збору.

Строки визначені для пред'явлення виконавчих документів до виконання, які передбачені статтею 12 Закону №1404 не пропущені.

Доводи позивача про незаконність оскаржуваної постанови з посиланням на те, що у ній визначено стягнути виконавчий збір у сумі 538163,11 грн., а не у сумі 538163,12 грн. є безпідставними , оскільки в ній відображена сума виконавчого збору, яка зазначена в постанові про стягнення виконавчого збору від 26.11.2018 року ВП № 55117400.

Крім того, 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом це: (5381631,18 грн. х 10%)=538163,118, яка за арифметичними правилами округлюється до 538163,12 грн.

Однак, зазначення у оскаржуваній постанові суми виконавчого збору у розмірі 538163,11 грн., тобто у розмірі меншому на одну копійку жодним чином не порушує прав або законних інтересів позивача .

Вказані обставини жодним чином не впливають на правомірність винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22 лютого 2018 року по справі №816/823/17.

Відповідно до вимог ч.1 , ч. 2 та ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правовий висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 15.02.2018 у справі №910/1587/13, на який посилається апелянт, у даному випадку не може бути застосований судом, оскільки предметом оскарження у справі №910/1587/13 були дії державного виконавця з винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 04.11.2016, тобто постанови, яка була винесена ще на час дії статті 27 Закону України №1404-VIII у попередній редакції, яка діяла до 28.08.2018.

Однак, на час виникнення спірних правовідносин стаття 27 Закону України №1404-VIII діяла у редакції зі змінами, внесеними Законом України від 03.07.2018 № 2475-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання".

Отже, у постанові Верховного Суду зазначено правовий висновок щодо застосування норми, яка на час винесення оскаржуваної у даній справі постанови та виникнення спірних правовідносин була змінена та викладена у новій редакції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості та відмови у задоволенні позову.

Щодо доводів апелянта з посиланням на те , що суд першої інстанції залучив до справи у якості співвідповідачів Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області - Відповідача-1, та Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області - Відповідача-2, однак не врахував , що структурні підрозділи органів державної виконавчої служби, які не визначені Законом України Про державну виконавчу службу як самостійні органи державної виконавчої служби, не можуть бути відповідачами у справі колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 287 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

За приписами статті 6 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5 Про внесення змін до деяких наказів Міністерства юстиції України» , який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за №1302/29432, органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).

Наказом Міністерства юстиції України від 20 квітня 2016 року № 1183/5 затверджено Типове положення про управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до пункту 1 зазначеного Типового положення управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління) є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, підпорядковується Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент) та є структурним підрозділом головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне територіальне управління юстиції).

До складу Управління входить відділ примусового виконання рішень.

Отже, у цій категорії справ відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби. У зв'язку з тим, що структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділи примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі не визначені як самостійні органи державної виконавчої служби, це виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.

Відповідно до вимог ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Так, приймаючи до провадження і відкриваючи провадження у даній справі , суд першої інстанції, ухвалою від 17.12.2018р., залучив до участі у справі другого відповідача (співвідповідача) - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полавській області.

Тобто, суд першої інстанції вирішив питання щодо залучення другого відповідача.

Суд зазначає, що доводи апеляційної скарги є ідентичними тим, які були висловлені в запереченнях на позов та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи, інших обґрунтувань в апеляційній скарзі наведено не було.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ "Земля К" залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2019 року по справі № 440/4391/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4