Постанова

від 26.03.2019 по справі 821/166/15-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2019 року

Київ

справа №821/166/15-а

адміністративне провадження №К/9901/5601/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16.02.2015 (головуючий суддя - Хом'якова В.В.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 (колегія суддів: головуючий суддя - Ступакова І.Г., судді - Бітов А.І., Милосердний М.М.)

у справі № 821/166/15-а

за позовом Приватного підприємства Авто Бліц

до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області

та Управління Державної казначейської служби України у Каховському районі Херсонської області

про стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування по податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року Приватне підприємство Авто Бліц (далі - ПП Авто Бліц ) звернулося в суд з позовом до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - ОДПІ), Управління Державної казначейської служби України у Каховському районі Херсонської області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило стягнути з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2008 року у сумі 1 378 825 гривень.

В обгрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що податкові повідомлення-рішення, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1 378 825 грн. скасовані в судовому порядку, тому будь-які перешкоди в отриманні бюджетного відшкодування податку на додану вартість відсутні.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16.02.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015, позов задоволено: стягнуто з Державного бюджету на користь ПП Авто Бліц суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1 378 825 грн, відшкодовано з Державного бюджету на користь позивача витрати зі сплати судового збору в сумі 487,20 гривень.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що судовим рішенням підтверджено обґрунтованість бюджетного відшкодування податку на додану вартість ПП Авто Бліц , рішення суду набрало законної сили, а тому позовна вимога про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2008 року у розмірі 1 378 825 гривень є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, ОДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне дослідження всіх істотних обставин справи, просила їх скасувати і ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

В обґрунтування вимог касаційної скарги ОДПІ зазначила, що з 2013 року запроваджено систему АС Податковий блок , до якої не перенесено данних акта перевірки позивача від 09.06.2008 № 373/23-6/33468377 з попередньої бази ІС Аудит . До Каховської ОДПІ надійшла ухвала Вищого адміністративного суду України, якою скасовано податкові повідомлення-рішення ОДПІ на суму зменшення бюджетного відшкодування у розмірі 1 378 825 гривень, але опрацювати дану ухвалу в ІС Податковий блок - Апеляційне та судове оскарження ОДПІ не може.

12.06.2015 Вищий адміністративний суд України визнав поважними підстави пропуску строку на касаційне оскарження та відкрив касаційне провадження.

18.01.2018 касаційну скаргу з матеріалами справи передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) (далі - КАС України).

Пунктом 4 частини першої вказаного Розділу передбачено, що касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 341 КАС України).

Верховний Суд, переглянувши постанови судів першої й апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ПП Авто Бліц у квітні 2008 року подало до ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2008 року, в якій відобразило 3 497 910 грн. залишку від'ємного значення податку на додану вартість попередніх податкових періодів, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок підприємства.

У зв'язку з отриманням вищевказаної декларації, у період з 22.05.2008 по 03.06.2008 ОДПІ здійснено виїзну позапланову перевірку ПП Авто Бліц з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість на рахунок платника податку за березень 2008 року, за результатами якої складено акт від 09.06.2008 №373/23-6/33468377, де зазначено, що підприємством, в порушення п. 4.4 ст. 4 Закону України Про податок на додану вартість (що діяв на момент виникнення спірних відносин), завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2008 року у розмірі 1 378 825 гривень.

За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001652301/0 від 18.06.2008 про зменшення суми бюджетного відшкодування на 1 378 825 гривень.

ПП Авто Бліц оскаржило вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

За результатами розгляду, скарги залишені без задоволення, однак на адресу підприємства надіслано податкові повідомлення-рішення № 00016521301/1 від 04.07.2008 та №00016521301/2 від 17.09.2008, які є аналогічними первісному податковому повідомленню-рішенню.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17.06.2009 у справі №2-а-6003/08/2170 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ОДПІ №0001652301/0 від 18.06.2008, №0001652301/1 від 04.07.2008, №0001652301/2 від 17.09.2008.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.02.11 рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог ПП Авто Бліц відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.01.2012 скасовано постанову Одеського апеляційного адміністративного суду, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17.06.2009 у справі № 2-а-6003/08/2170 залишено в силі.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлено статтею 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України (в редакції, що була чинною на 19.01.2012) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп.14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

У разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 ПК України, вимог та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 200.13 ст. 200 ПК України передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органа державної податкової служби.

Зміст наведених норм свідчить про те, що у разі, якщо суми бюджетного відшкодування підтверджуються проведеною перевіркою, податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, які в подальшому відшкодовується органом державного казначейства, а у разі виявлення порушень у заявлених сумах відшкодування податковий орган приймає відповідне податкове повідомлення-рішення.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, прийняті за результатами виїзної позапланової перевірки ПП Авто Бліц податкові повідомлення-рішення скасовані в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 п. 200.15 ст. 200 ПК України, після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування або шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку, або шляхом оформлення (випуску) казначейського фінансового векселя (за згодою платника податків) протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Однак у строк, визначений ст. 200 ПК України, висновок ОДПІ до Управління Державної казначейської служби України у Каховському районі Херсонської області не направлено, відповідно, відшкодування податку на додану вартість за березень 2008 року на банківський рахунок ПП Авто Бліц здійснено не було.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12.02.2019 у справі №826/7380/15 встановивши право товариства на бюджетне відшкодування ПДВ, а також відсутність механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку, дійшла висновку про те, що такі способи захисту порушеного права як зобов'язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття майно у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як майнові права , а отже, як майно (див. mutatis mutandis рішення у справі Бейелер проти Італії від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

За певних обставин легітимне очікування на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має легітимне очікування , якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі Суханов та Ільченко проти України від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).

ЄСПЛ у рішенні у справі Інтерсплав проти України від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували справедливий баланс між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ та отримання пені на суму податку, не відшкодовану платнику протягом визначеного законодавством строку, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ, які охоплюються поняттям майно в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Ураховуючи наведене та з огляду на те, що такі способи захисту як зобов'язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків, Велика Палата Верховного Суду у справі №826/7380/15 дійшла висновку про те, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є саме стягнення з Державного бюджету України на користь товариства заборгованості із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги, що обов'язок, передбачений ПК України, не був виконаний податковим органом, чим, в свою чергу, були порушені права позивача, який, відповідно до встановленого порядку, звертався до ОДПІ про надання висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необхідності стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за березень 2008 року у розмірі 1 378 825 гривень.

Доводи скаржника з приводу неможливості опрацювання ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.01.2012 в ІС Податковий блок - Апеляційне та судове оскарження судами правильно не прийнято до уваги, оскільки це не є підставою для невиконання обов'язку щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустили, а наведені у скарзі доводи правильність висновків судів не спростовують. За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341, 343 , 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16.02.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова