Постанова

від 28.03.2019 по справі 804/6220/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2019 року

Київ

справа №804/6220/14

адміністративне провадження №К/9901/5550/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі судді Боженко Н.В. від 30 жовтня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Уханенка С.А., суддів Богданенка І.Ю., Дадим Ю.М. від 14 липня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Парадіс-Дніпропетровськ до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Парадіс-Дніпропетровськ (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач/Інспекція), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 26 листопада 2013 року №0005152203 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 5007451,00 грн.; від 28 квітня 2014 року №0001922203 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 60784,50 грн. (із них 40523,00 грн. за основним платежем 20261,50 грн. за штрафними санкціями).

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є передчасними та протиправними, оскільки винесені на підставі неузгоджених грошових зобов'язань.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2015 року, позов задоволено.

Ухвалюючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивач з дотриманням вимог законодавства відобразив в декларації з ПДВ за вересень 2013 року суму залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів та включив до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 24). Обов'язок ж врахування при заповненні цієї декларації результату попередньої перевірки, за наслідками якої прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 грудня 2012 року №0000482304, за висновком судів, у Товариства відсутній, адже визначені останнім суми грошових зобов'язань не набули статусу узгоджених у зв'язку із незакінченням процедури судового оскарження такого рішення.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У доводах касаційної скарги посилається на помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права, адже не надано правової оцінки тому, що Товариством при формуванні податкової звітності за вересень 2013 року не враховано результатів попередньої перевірки, у ході проведення якої контролюючий орган дійшов висновку про наявність підстав для зменшення від'ємного значення з ПДВ, чим порушено приписи пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та пункту 4.6.7 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року №1492 (далі - Порядок №1492). Інших доводів, зокрема, стосовно мотивів, які покладені в основу рішень судів першої та апеляційної інстанцій, касаційна скарга не містить.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 вересня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведено камеральну перевірку податкової звітності Товариства з ПДВ за вересень 2013 року, за результатами якої складено акт від 29 жовтня 2013 року №755/04-61-22-3/34886148, у якому встановлено порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.2, 200.3 статті 200 ПК України та пункту 4.6.7 розділу V Порядку №1492, а саме неправомірне формування залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, у розмірі 5007451,00 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання на 589340,00 грн.

У акті перевірки зазначено, що позивачем не відображено в рядку 21.3 зменшено/збільшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки декларації з ПДВ за січень 2013 року суму зменшення залишку від'ємного значення у розмірі 5596791,0 грн. на підставі повідомлення-рішення за формою В4 від 26 грудня 2012 року №0000482304, прийнятого за наслідками документальної позапланової перевірки, оформленої актом від 14 грудня 2012 року №5270/22-6/34886148.

На підставі таких висновків Інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення від 26 листопада 2013 року: №0005152203 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 5007451,00 грн. та №0005162203 про нарахування грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 884010,00 грн.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській скасовано податкове повідомлення-рішення від 26 листопада 2013 року №0005162203 в частині збільшення суми грошових зобов'язань з ПДВ у розмірі 823225,50 грн. (основний платіж - 548817,00 грн., фінансові санкції - 274408,5 грн.).

На зменшену суму Інспекція 28 квітня 2014 року прийняла податкове повідомлення-рішення №0001922203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 60784,50 грн. (із них за основним платежем - 40523,00 грн., за штрафними санкціями - 20261,50 грн.).

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.

Згідно пункту 200.1 статті 200 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 статті 200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми ПДВ платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми ПДВ платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку (пункт 56.1 статті 56 цього Кодексу).

За змістом положень пункту 56.3 статті 56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Згідно із пунктом 56.15 статті 56 ПК України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином права та обов'язки платника податків щодо сплати податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом, виникають лише після закінчення процедури адміністративного та судового оскарження рішення контролюючого органу про нарахування такого зобов'язання та його узгодження.

При цьому податкове законодавство не містить заборони на декларування від'ємного значення та включення в повному обсязі його розміру до податкового кредиту в наступному податковому періоді з підстав неврахування висновків податкового органу, які не набули статусу обов'язкових до закінчення процедури оскарження рішення контролюючого органу про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ.

Аналогічна правова позиція вже висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 лютого 2018 року по справі №808/4423/15 та від 03 травня 2018 року по справі №808/1278/16.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та не спростовується відповідачем у касаційній скарзі, Інспекцією проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з питань правомірності формування залишку від'ємного значення ПДВ за жовтень 2012 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, результати якої оформлено актом від 14 грудня 2012 року №5270/22-6/34886148.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 грудня 2012 року №0000482304, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення ПДВ у сумі 5596791 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2013 року по справі №804/7652/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року, позов Товариства задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26 грудня 2012 року №0000482304.

Зважаючи на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини того, що на час подання позивачем податкової декларації з ПДВ за вересень 2013 року та проведення її камеральної перевірки процедура судового оскарження податкового повідомлення - рішення від 26 грудня 2012 року №0000482304 не була завершена та визначені ним грошові зобов'язання не набули статусу узгоджених, касаційний суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтоване неврахування позивачем висновків вказаного акту перевірки та податкових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом на його підставі, у податковій декларації з ПДВ за вересень 2013 року.

Таким чином Верховний Суд вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій справі ґрунтується на правильному застосуванні вказаних норм матеріального права.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права чи порушення процесуальних норм при ухваленні рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 360 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду