Рішення

від 28.03.2019 по справі 414/3087/18

КРЕМІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року м. Кремінна

Справа № 414/3087/18

Провадження № 2/414/47/2019

Кремінський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Ковальова В.М.

за участю секретаря: Пугачової К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кремінна цивільну справу за позовом Приватного підприємства Агро Дар 2010 до ОСОБА_1, Приватного підприємства Владар , третя особа приватний нотаріус Кремінського районного нотаріального округу Луганської області ОСОБА_2, про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації договору оренди землі, стягнення судових витрат,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2018 року Приватне підприємство Агро Дар 2010 (далі - Агро Дар ) звернулося до суду з вищезазначеним позовом (а.с.2-4). Свої позовні вимоги підприємство обґрунтовує тим, що 25 січня 2012 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі загальною площею 4,3126 га строком на сім років, який було зареєстровано 19 грудня 2012 року. Після отримання земельної ділянки в оренду підприємство належним чином виконувало всі договірні зобов'язання, вчасно сплачувало орендну плату.

Проте 30 липня 2018 року ОСОБА_1 уклав з Приватним підприємством Владар (далі - ОСОБА_3 ) новий договір оренди цієї земельної ділянки, а 07 серпня 2018 року приватний нотаріус ОСОБА_2 зареєстрував за цим товариством право оренди земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Таким чином, відповідачі своїми діями щодо укладення між собою нового договору оренди землі порушили право Агро Дар на володіння і користування земельної ділянкою. Більш того, існування одночасно двох правочинів та зобов'язань щодо одного об'єкту договору суперечить діючому законодавству України.

Тому, на підставі ч. 3 ст. 152 ЗК України, ч. 3 ст. 215 ЦК України Агро Дар просить суд визнати недійсним договір оренди землі від 30 липня 2018 року, укладений між Владар і ОСОБА_1, скасувати державну реєстрацію приватним нотаріусом договору оренди землі від 07 серпня 2018 року, укладений між ними та стягнути з відповідачів судові витрати у розмірі 3 524 грн.

Директор Агро Дар ОСОБА_4 у заяві на ім'я суду просить розглянути справу за відсутності представника позивача (а.с.47). Викликаний у наступні судові засідання позивач не з'являється, відмовляється від отримання судових повісток, які повертаються до суду.

Представник Владар в особі директора ОСОБА_5 у відзиві на позов (а.с.50-53) вимоги позивача не визнав з підстав наявності у нього з ОСОБА_1 орендних договірних відносин на цю земельну ділянку з 12 жовтня 2010 року. На даний час між ними укладено новий договір оренди від 30 липня 2018 року строком на десять років. Під час укладення договору були відсутні відомості про реєстрацію договору земельної ділянки з іншими підприємствами.

Представник відповідача Владар ОСОБА_6 надав суду відзив на позов (а.с.72), в якому посилається на те, що між відповідачами існує зареєстрований 12 жовтня 2010 року договір оренди земельної ділянки строком на десять років. Позивач, надавши до позовної заяви вказаний договір, фактично спростовує свої вимоги щодо не можливості укладання нового договору оренди землі при наявності вже укладеного, тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідачів ОСОБА_7 позов не визнала з вищевказаних підстав. Крім того посилається, що ОСОБА_1 договір оренди своєї земельної ділянки від 25 січня 2012 року з позивачем не укладав і не підписував. В цьому договорі відсутній кадастровий номер земельної ділянки і акт приймання-передачі об'єкту оренди.

Приватний нотаріус ОСОБА_2 у своєму поясненні від 31 січня 2018 року (а.с.49) заперечує проти задоволення позову і просить розглянути справу за його відсутності. Під час звернення 07 серпня 2018 року представника Владар з документами для державної реєстрації договору оренди земельної ділянки між відповідачами були відсутні відомості про існування реєстрації договору оренди між позивачем та ОСОБА_1, тому державна реєстрація договору була проведена.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представників відповідачів, які підтримали свої доводи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до договору оренди землі (а.с.5-8) позивач та ОСОБА_1, як власник землі, уклали 25 січня 2012 року договір оренди земельної ділянки загальної площею 4,3126 га строком на сім років. Вказаний договір було зареєстровано у Кремінському відділі Луганської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19 грудня 2012 року. В ньому вказано, що невід'ємними частинами цього договору є: план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її користуванні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання - передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених законом. Укладення цього договору ОСОБА_1 оспорюється.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.9), договору оренди землі № 2556 (а.с.56,57) ОСОБА_1 та Владар 30 липня 2018 року уклали договір оренди на вказану земельну ділянку строком на 10 років і цей договір пройшов державну реєстрацію 07 серпня 2018 року.

Відповідно до відповіді начальника Відділу у Кремінському районі Головного Управління Держгеокадастру у Луганській області ОСОБА_8 (а.с.11), яку надав позивач разом з позовом, довідки Михайлівського сільського голови ОСОБА_3 (а.с.62) між відповідачами з 12 жовтня 2010 року вже існували терміном у 10 років орендні відносини щодо спірної земельної ділянки і ця земельна ділянка знаходиться у користуванні Владар .

Відповідно до ч.1 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам суспільства, його маральним засадам.

Відповідно до ч.4 ст.373 цього Кодексу власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України ).

Відповідно до вимог ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Згідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Кодексом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 цього Закону орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим Кодексом та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно до ст. 13 вказаного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

До істотних умов договору оренди землі відповідно до ч. 1 ст. 15 ЗУ Про оренду землі відноситься об'єкт оренди (кадастровий номер /план/).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 цього Закону укладання договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що право відповідачів, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі наявності ще одного оспорюваного ними договору оренди з новим орендарем на земельну ділянку від 25 січня 2012 року, яка вже перебувала і перебуває в оренді, про що позивач знав і про це посилається у своєму позові.

Аналізуючи вищевказане суд виходить з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів про укладання договору оренди земельної ділянки із ОСОБА_1, оскільки цей договір порушує стабільність у земельних правовідносинах, він не має кадастрового номеру, плану або схеми земельної ділянки, актів визначення меж земельної ділянки в натурі, приймання - передачі об'єкта оренди, тощо. По своїй суті цей правочин є недійсним, оскільки він укладений з недодержанням в момент його вчинення вимог ст. 203 ЦК України і його недійсність встановлена законом (ст.215 цього Кодексу).

Тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 11-13, 77-81, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 373, 626, 627, 792 ЦК України, ст.ст. 93, 124 Земельного Кодексу України, ст. ст. 2, 6, 13, 15, 16 Закону України Про оренду землі суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства Агро Дар 2010 до ОСОБА_1, Приватного підприємства Владар , третя особа приватний нотаріус Кремінського районного нотаріального округу Луганської області ОСОБА_2, про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації договору оренди землі, стягнення судових витрат відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України на рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Кремінський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складання. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.М. Ковальов