Постанова

від 27.03.2019 по справі 183/4510/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/919/19 Справа № 183/4510/17 Суддя у 1-й інстанції - Сорока О.В. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Хоменко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000» на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000» про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

11 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Агро-Віта 2000» , в якому, з урахуванням зміни предмету позову, просила розірвати Договір оренди землі, загальною площею 6,810 га, кадастровий номер 1223210500:01:040:0445, укладений 10 березня 2012 року між нею та відповідачем, зареєстрований 31.08.2012 року у відділі Держкомзему Новомосковського району Дніпропетровської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис за № 122321054000-398 (том 1 а.с.1-3,42-43).

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2018 року позов ОСОБА_1 то ТОВ Агро-Віта 2000 про розірвання договору оренди земельної ділянки, - задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 6,810 га, кадастровий номер 1223210500:01:040:0445, укладений 10 березня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агро-Віта 2000 , зареєстрований 31.08.2012 року у відділі Держкомзему Новомосковського району Дніпропетровської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис за № 122321054000-398. Вирішено питання судових витрат (том 2 а.с.128-133).

Не погодившись з рішенням, ТОВ «Агро-Віта 2000» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЛ № 884280, що виданий 20 грудня 2010 року Новомосковською районною державною адміністрацією, ОСОБА_1, є власником земельної ділянки площею 6,810 га, кадастровий номер 1223210500:01:040:0445, яка розташована на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (т. 1 а.с. 68).

10 березня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро-Віта 2000» укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,810 га, кадастровий номер 1223210500:01:040:0445.

31.08.2012 року головним спеціалістом сектору Державного Земельного кадастру здійснено державну реєстрацію Договору оренди земельної ділянки від 10.03.2012, площею 6,810 га, кадастровий номер 1223210500:01:040:0445, яка розташована на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, за реєстраційним № 122321054000-398 (том 1 а.с.71, том 2 а.с. 2,3).

Відповідно до умов договору, позивач надала відповідачу в строкове платне користування належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,810 га, договір укладено строком на сім років (том 2 а.с. 2-4).

Відповідно до умов Договору Відповідач зобов'язався сплачувати позивачу щороку основну орендну плату у грошовій формі, у розмірі 4,00% від грошової оцінки землі, а також проводити безкоштовну поставку соломи до садиби Орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки орендодавця до 0,40 га, та сплачує за Орендодавця податок з доходів фізичних осіб, нарахований на суму орендної плати у розмірі та в порядку, встановленому законодавством.

Сторонами, відповідно до п.5. Договору, було погоджено, що у випадку прийняття відповідними державними органами нормативних документів про підвищення вартості орендної плати за земельну ділянку, орендар також повинен підняти вартість орендної плати шляхом видання наказу без внесення доповнень до договору.

Представником відповідача суду надана довідка, у відповідності до якої, фактично позивач отримала 08.08.2013 року - 7500 грн. в грошовій формі, 25.11.2013 року - 300 грн. в натуральній формі, 26.03.2014 року - 7764 грн. в грошовій формі, 29.04.2014 року - 100 грн. в натуральній формі, 19.03.2015 року - 7764 грн. в грошовій формі, 25.05.2015 року - 168,96 грн. в натуральній формі, 14.01.2016 року - 1770 грн. в грошовій формі (том 2 а.с. 5).

На підтвердження доказів виплати орендної плати представником відповідача надано відомість реєстрації талонів з книжки пайщика за 2013 рік (том 2 а.с. 6), відомість про виплату 19.03.2015 року грошей ОСОБА_1 у розмірі 7764 грн. (том 2 а.с. 7), про виплату 15 січня 2016 року ОСОБА_1 - 1770 грн. орендної плати (том 2 а.с. 8); відомість про видачу позивачеві 26 березня 2014 року грошей у розмірі 7764 грн. (том 2 а.с. 9).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про систематичну несплату визначеної Договором орендної плати в повному обсязі, а саме в частині оранки та культивації земельної ділянки, поставки соломи, що являється підставою для задоволення позову та розірвання договору оренди, укладеного між сторонами.

З такими висновками суду погоджується й колегія суддів апеляційного суду, оскільки вони є обґрунтованими, відповідають встановленим обставинам по справі та зроблені з дотриманням норм процесуального права і з застосуванням відповідних норм матеріального права.

Частина 1 ст. 14 ЦК України визначає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір, або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимоги заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагались; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним, Цивільним кодексом України, цим Законом, ї законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Встановлено, що за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

За змістом ст. 21, 22 Закону України "Про оренду землі", в редакції, чинній на момент укладання Договору, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Абзац 5 ст. 24 Закону України "Про оренду землі" встановлює право орендодавця на вимогу від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно з п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вище вказаних норм дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

З матеріалів справи вбачається, що 10 березня 2012 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди землі площею 6,810 га (кадастровий номер 1223210500:01:040:0445), що розташована на території Перещепинської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, який було зареєстрований у відділі Держкомзему у Новомосковському районі Дніпропетровської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис за № 122321054000-398.

Так, умовами підписаного між сторонами Договору встановлено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених Договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. П.32 визначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є лише випадки визначені законом.

Крім того, укладений між сторонами Договору встановлено, що договір може бути припинений у будь-який час за взаємної згоди сторін.

Такої згоди між сторонами судом не встановлено, наявність державної реєстрації оренди земельної ділянки у встановленому законом порядку не скасована, зазначений договір не визнаний недійсним.

Договором оренди землі з ТОВ Агро-Віта 2000 встановлено, що він може бути припинений за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених Договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Договором визначено, що його розірвання в односторонньому порядку не допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є лише випадки визначені законом.

Як було встановлено, договір оренди землі визначає три основні складові орендної плати, якими є: орендна плата у грошовій формі 4,00% від грошової оцінки землі; безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця, оранка та культивація присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га на рік.

Завезення соломи до садиби Орендодавця, оранка та культивація присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га на рік потребують певних фінансових витрат, а тому мають матеріальне вираження і обгурнтовано були включені до орендної плати.

Таким чином сторони укладаючи договір оренди визначили усі три форми орендної плати: грошову, натуральну та відробіткову, які є самостійними формами та підлягають виплаті.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для розірвання договору оренди, в зв'язку з систематичною несплатою відповідачем орендної плати, визначеної договором у формі оранки та культивації присадибної ділянки Орендодавця, Колегія суддів вважає, що справа розглянута всебічно, встановлені правовідносини, що склалися між сторонами, яким надана вірна правова оцінка, досліджені наявні докази, висновки суду першої інстанції обґрунтовані чинними нормами матеріального права.

Доводи апеляційної скарги, про те що позивач не надала ТОВ Агро-Віта 2000 будь-яких відомостей про наявність у неї присадибної земельної ділянки, не зверталася до відповідача щодо проведення її оранки та культивації, необхідної доставки соломи та не висловлювала будь-яких претензій щодо ненадання зазначених безкоштовних додаткових послуг, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки договором не передбачено обов'язок орендодавця повідомляти такі відомості. Крім того, цей обов'язок відповідача визначений умовами договору, а згідно вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що підприємством у повному обсязі виплачена позивачу орендна плата за період 2012-2016 року, колегія суддів відхиляє, оскільки судом першої інстанції не приймалася до уваги як підстава для розірвання договору оренди несплата орендної плати в грошовому вигляді.

В апеляційній скарзі апелянтом не наведено жодного порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне їх з'ясування та інше.

Відповідно до ст. 367 ЦПК апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Віта 2000 - залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Судді: