Рішення

від 22.03.2019 по справі 439/1678/18

БРОДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БРОДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №439/1678/18

Провадження № 2/439/64/19

"22" березня 2019 р.

Бродівський районний суд Львівської області у складі головуючого судді Бородійчук О.І., з участю секретаря судового засідання Скорик І.Б., позивача ОСОБА_1, його представника адвоката ОСОБА_2, представників ТзОВ ОСОБА_3 Фінанс адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5, під час розгляду у відкритому судовому засіданні справи за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ Готель Європа-Броди , ТзОВ ОСОБА_3 Фінанс , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_6, ПАТ ОСОБА_7 завод мінеральних вод , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання недійсними договорів,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд:

визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № 2 від 23.09.2016 року, укладений між ТзОВ ОСОБА_3 Фінанс і ТзОВ Готель Європа-Броди ;

визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 23.09.2016 року, укладений між ТзОВ ОСОБА_3 Фінанс і ТзОВ Готель Європа-Броди ;

скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: індексний номер 29963394 від 08.06.2016 року; індексний номер 29963879 від 08.06.2016 року; індексний номер 29963729 від 08.06.2016 року та внесені на підставі цих рішень до Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за номерами 14877329, 14877899 та 4877698;

стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

Позивач ОСОБА_1, його представник адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримали, просять суд його задовольнити.

Представники ТзОВ ОСОБА_3 Фінанс адвокати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позов заперечили, просять суд відмовити в його задоволенні. Окрім того, судом отримано відзив представника ТзОВ ОСОБА_3 Фінанс ОСОБА_5 про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як роз'яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 № 18-рп 1/2004 у справі щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права: д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права має один і той же зміст.

У рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття охоронюваний законом інтерес як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений-загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

При цьому, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Право оспорювати правочин мають не лише його сторони, але й інші особи, які вважають, що цим правочином порушуються їх законні права та інтереси.

Представник позивача просить врахувати, що Франківський районний суд м. Львова 01 квітня 2013 року в справі № 465/2229/13-ц вирішив стягнути з ОСОБА_6 на користь позивача заборгованість в сумі 244350 доларів США та 71400 євро, інфляційні втрати 29185 грн. та 3% річних в сумі 62540 грн. Дане рішення по даний час не виконано, відповідний виконавчий лист знаходиться на виконанні органів ДВС. Предмет іпотеки за іпотечним договором за адресою м. Броди. вул. Юридика 9 є єдиним майном боржника ОСОБА_6

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню...

Відповідно до ч. 1-5 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

09.04.2010 року між Відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк Укргазпромбанк та Закритим акціонерним товариством ОСОБА_7 завод мінеральних вод було укладено Договір банківського кредиту (кредитна лінія) № 2 КЛ/10-Л. Зазначеним договором було передбачено надання позичальнику кредиту в сумі 4 000 000,00 грн. зі строком повернення 08.04.2011 року та з щомісячним перерахуванням плати за користування кредитом в розмірі 25% річних.

В забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором 09.04.2010 року укладено іпотечний договір між ВАТ АТ Укргазпромбанк та ОСОБА_6, який був посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 722. Згідно договору іпотекодавець ОСОБА_6 передав в іпотеку іпотекодержателю ВАТ АТ Укргазпромбанк нерухоме майно для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань щодо повернення позичальником ЗАТ ОСОБА_7 завод мінеральних вод кредиту, сплати за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій, будь яких інших платежів, розмір, термін, умови повернення та сплати яких встановлюються договором банківського кредиту (кредитна лінія) № 2-KЛ/10-Л від 09.04.2010 року та будь якими змінами та доповненнями до нього.

Предметом іпотеки визначено нерухоме майно:

1.готельний комплекс з вбудованими приміщеннями громадського харчування загальною площею 1413,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська обл. Бродівський р-н., м. Броди., вул. Юридика 9, до складу якого входить готель, приміщення громадського харчування, житлова квартира житловою площею 158,9 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомою майна 12828043);

2.земельна ділянка площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: Львівська обл., Бродівський р-н., м. Броди., вул. ІОридика 9; цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; кадастровий номер земельної ділянки 4620310100:11:004:0004.

08.06.2016 року між ВАТ АБ Укргазпромбанк і ТОВ ОСОБА_3 Фінанс було укладено договори про відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами.

26.09.2016 року між ТОВ ОСОБА_3 Фінанс та ТОВ Готель Європа-Броди укладено договір про відступлення права вимоги № 2, згідно якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги за договором банківською кредиту (кредитна лінія) № 2 КЛ/10-Л від 09.04.2010 року, укладеним між ПАТ Укргазпромбанк та ЗАТ ОСОБА_7 завод мінеральних вод .

Згідно п. 1.2. цього договору право вимоги за кредитним договором відступається у повному обсязі та на умовах, що існують на момент відступленим права вимоги. Сума права вимоги за кредитним договором станом на 23.09.2016 року склала 2 334 482 гривні.

Відповідно до п. 4.1. договору новий кредитор зобов'язаний сплатити первісному кредитору суму у розмірі 149 900 гривень.

23.09.2016 року між ТОВ ОСОБА_3 Фінанс та ТОВ Готель Європа Броди було укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 09.04.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівською міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 722. Згідно цього договору, у зв'язку з укладенням між сторонами договору про відступлення права вимоги від 23.09.2016 року, за умовами якого було відступлено право вимоги за договором банківського кредиту (кредитна лінія) № 2-КЛ/І0-Л від 09.04.2010 року, укладеним між ПАТ Укргазпромбанк та ЗАТ ОСОБА_7 завод мінеральних вод , первісний іпотекодержатель відступає новому іпотекодержателю своє право вимоги за іпотечним договором від 09.04.2010 року з усіма змінами та доповненнями до нього, укладеним між ПАТ Укргазпромбанк та ОСОБА_6, згідно якого право вимоги за іпотечним договором відступається у повному обсязі і на умовах, що існують на момент відступлення права вимоги.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини першої статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Статтею 216 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки недійсності правочину.

Відповідно до ч. 1. ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п. 14 ч. 1 ст. 14 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , фінансовими послугами є, зокрема: банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України Про банки і банківську діяльність .

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України Про банки і банківську діяльність , до банківських послуг належить, зокрема, розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 цього закону, як кредитні в цій статті розглядаються операції, зазначені в пункті 3 частини 3 статті 47 цього Закону, а також інші операції, які перелічені в цій статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами підприємцями.

За змістом кредитна операція включає в себе не тільки надання кредиту, але і нарахування процентів, інших платежів за кредитом тощо.

Таким чином, кредитні операції підлягають ліцензуванню, а право на їх надання належить суб'єктам права, які володіють спеціальною правосуб'єктністю, яка підтверджується відповідною ліцензією на право надання фінансових послуг.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.

У пункті 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг вказано, що фінансова установа - не юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

Відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами можливе лише на користь юридичної особи чи фізичної особи-підприємця, яка є банком або іншою фінансовою установою, що наділена повноваженнями вчиняти факторингові (фінансові) операції.

У даній справі право вимоги за кредитним та іпотечним договором овердрафту та іпотечним договором перейшло до ТОВ Готель Європа-Броди , яке не має повноважень на здійснення фінансових операцій як кредитора, в межах правовідносин, що виникають на підставі кредитних договорів та договорів іпотек. Відповідний правовий висновок висловлено в постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 401 /2467/ 14-ц та від 16 жовтня 2018 року в справі № 923/151/17.

Крім того за умовами п. 1.1. договору про відступлення права вимоги від 23.09.2016 року первісний кредитор ТОВ ОСОБА_3 Фінанс відступає новому кредитору ТОВ Готель Європа-Броди право вимоги, що випливає з договору банківського кредиту (кредитна лінія) № 2-KЛ/10-Л від 09.04.2010 року.

Відповідно до п. 1.2. договору новий кредитор після переходу до нього права вимоги стає кредитором за кредитним договором та одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за кредитним договором. Права кредитора за кредитним договором переходять на нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги. Станом на дату укладення цього договору загальний розмір заборгованості за кредитом, несплаченими відсотками за користування кредитом та неустойки за договором банківського кредиту (кредитна лінія) № 2-KЛ/10-Л від 09.04.2010 року складає 2 334 482,94 грн.

Згідно з п. 4.1. договору ціна відступлення права вимоги становить 149 900,00 грн.

За змістом п. 3.1. договору право вимоги до боржника переходить до нового кредитора з моменту підписання сторонами ОСОБА_5 прийому-передачі прав та документів, що є невід'ємною частиною цього договору, який підписується відповідно до вимог пункту 6.2.4 цього договору та після здійснення розрахунків між сторонами відповідно до вимог розділу 4 договору.

За своєю правовою природою договір про відступлення права вимоги № 2 від 23.09.2016 року є договором факторингу.

Правовідносини стосовно фінансування під відступлення права грошової вимоги врегульовано главою 73 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статті 1077 Цивільною кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з статтею 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторнингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

За змістом статті 1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може були фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За визначенням статті 1 закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг :

-фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг:

фінансова послуга це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 4 цього Закону факторинг є фінансовою послугою.

За змістом статті 5 закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг фінансові послуги надаються фінансовими установами.

У частині першій статті 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державною регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до державною реєстру фінансових установ.

За умовами договору про відступлення права вимоги № 2 від 23.09.2016 року новий кредитор сплатив первісному кредитору грошові кошти у сумі 149 900,00 грн. Натомість, первісний кредитор передав новому кредитору право грошової вимоги до боржника в сумі 2 334 482,94 грн.

Виходячи із положень статті 1077 Цивільного кодексу України про те, що плата клієнта фактору визначається у будь який передбачений договором спосіб, відповідно різниця між переданим за цим договором права вимоги в сумі 2 334 482,94 грн., які випливають з факту неналежного виконання боржником умов кредитного договору та сплаченою сумою в розмірі 149 900,00 гривень і є платою за передачу фактором (ТОВ Готель Європа-Броди ) грошових коштів клієнту (ТОВ Аіро ОСОБА_3 Фінанс ), передбаченою договором про відступлення права вимоги.

Отже, розмір грошової вимоги значно перевищує ціну відступлення вимоги. Таким чином у договорі про відступлення права вимоги № 2 від 23.09.2016 року ТОВ Готель Європа-Броди не підтвердило свого права набувати право вимоги за договором факторингу.

У постанові від 11 вересня 2018 року в справі № 909/968/16 ОСОБА_9 Верховного Суду дійшла до такого правового висновку: Якщо право вимоги відступається за номінальною вартістю без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов'язанні (частина третя статті 656 Цивільного кодексу України). Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за яким передається. Договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається: у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеною у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг . Порушення вимог до форми, змісту, суб'єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлює його недійсність.

Суд погоджується з позицією представника позивача, що за таких обставин договір про відступлення права вимоги № 2 від 23.09.2016 року за своїм змістом є договором факторингу, а оскільки новий кредитор ТОВ Готель Європа-Броди не є фінансовою установою, даний договір є недійсним.

Таким чином, при укладені договору про відступлення права вимоги № 2 від 23.09.2016 року сторони не дотримали вимог закону, що є підставою його недійсності.

Також суд погоджується з твердженням представника позивача про те, що договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 23.09.2016 року, укладений між ТОВ Аіро ОСОБА_3 Фінанс та ТОВ Готель Європа-Броди є недійсним, виходячи з такого.

23.09.2016 року між ТОВ ОСОБА_3 Фінанс та ТОВ Готель Європа-Броди укладено договір відступлення прав за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міською нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 907.

Згідно п. 1.1 цього договору у зв'язку з укладенням між новим іпотекодержателем ТОВ Готель Європа-Броди та первісним іпотекодержателем ТОВ ОСОБА_3 Фінанс договору про відступлення права вимоги № 2 від 23 вересня 2016 року, за умовами якого первісний іпотекодержатель відступив новому іпотекодержателю право вимоги за договором банківського кредиту (кредитна лінія) № 2-KЛ/10-Л від 09.04.2010 року з урахуванням усіх змін та доповнень, внесених до нього, первісний іпотекодержатель відступає новому іпотекодержателю своє право вимоги за іпотечним договором від 09 квітня 2010 року, посвідченим ОСОБА_7, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області та зареєстрованим в реєстрі за № 722 з всіма змінами та доповненнями, внесеними до нього.

Загальні умови забезпечення зобов'язання визначено статтею 548 Цивільного кодексу України. Установлено, що недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання.

Таким чином, наслідком визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 23.09.2016 року є недійсність (нікчемність) договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 23.09.2016 року.

На підставі оспорюваних договорів приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 було прийнято ряд рішень про державну реєстрацію прав та внесені записи до Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна предметів іпотеки, а саме:

рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29963394 від 08.06.2016 року, на підставі якого було внесено запис про іпотеку № 14877329;

рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29963879 від 08.06.2016 року, на підставі якого було внесено запис про обтяження № 14877899;

рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29963729 від 08.06.2016 року, на підставі якого було внесено запис про обтяження № 14877698.

Відповідно до вимог частини першої статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Статтею 216 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки недійсності правочину. Установлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216).

Окрім повернення сторін у попередній стан (реституції) названа норма закону передбачає можливість застосування й інших правових наслідків.

Згідно з частиною 3 статті 216 Цивільного кодексу України, передбачені цією статтею правові наслідки застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Такі особливості встановлено, зокрема, частиною 2 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , за змістом якої записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Отже, запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру прав саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав. За відсутності рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав, реалізація рішення суду про визнання правочинів недійсними, тобто відновлення порушених прав позивача, буде неможливою.

Відповідного правового висновку дійшла ОСОБА_9 Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року в справі № 909/968/16.

На думку суду, наведені вище обставини спростовують твердження представників ТзОВ ОСОБА_3 Фінанс про те, що у даних правовідносинах сторін відсутні елементи договору факторингу. На їх думку, договір відступлення права вимоги № 2 від 23.09.2016 року не є договорами факторингу, оскільки не містить ознак договору факторингу чи договорів фінансових послуг. Цей договір не містить умов, які б передбачали передачу грошових коштів новим кредитором в розпорядження первісному кредитору за плату, тобто умови договору не передбачають отримання прибутку, правовідносини сторін за спірним правочином не є відносинами у сфері факторингу. Спірний договір передбачає купівлю-продаж прав вимоги та є за своєю правовою природою договором відступлення права вимоги, укладення якого регулюється статтями 512-519 Цивільного кодексу України та суб'єктний склад на укладення якого не обмежений ні загальними, ні спеціальними нормами цивільного законодавства, а отже, наявність у ТзОВ Готель Європа-Броди як нового кредитора ліцензії, необхідної для здійснення фінансових послуг факторингу не вимагається. В обґрунтування своєї вимоги представники ТзОВ ОСОБА_3 Фінанс просять врахувати висновок ОСОБА_9 Верховного Суду, викладений у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18) та правовий висновок наведений в постанові ВС від 18.12.2018 по справі № 501/2309/1 6-ц. Вони вважають, що у правовідносинах сторін відсутні елементи договору факторингу. А договір іпотеки є дійсним і не припиненим та на момент відступлення права вимоги за Іпотечним договором існувала заборгованість, яка не була погашеною.

Також не знайшли свого підтвердження і спростовано наведеним вище твердження представника ТзОВ Готель Європа-Броди ОСОБА_10, який представив суду відзив від 09.01.2019 року, у якому просить врахувати, що позивач не є стороною правовідносин, які склались між банком та ОСОБА_6; у позові не зазначено, на якій підставі слід визнати недійсним договір відступлення вимоги; згідно п. 18 договору іпотеки договір діє до повного виконання позичальником основного зобов'язання.

Керуючись ст. 4, 7, 12, 13, 43, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

позов задовольнити.

Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № 2 від 23.09.2016 року, укладений між ТзОВ ОСОБА_3 Фінанс і ТзОВ Готель Європа-Броди .

Визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 23.09.2016 року, укладений між ТзОВ ОСОБА_3 Фінанс і ТзОВ Готель Європа-Броди .

Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: індексний номер 29963394 від 08.06.2016 року; індексний номер 29963879 від 08.06.2016 року; індексний номер 29963729 від 08.06.2016 року та внесені на підставі цих рішень до Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за номерами 14877329, 14877899 та 4877698.

Стягнути з відповідачів ОСОБА_11 з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 Фінанс код ЄДРПОУ 39433528, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Панаса Мирного, 7 оф. 3 та ОСОБА_11 з обмеженою відповідальністю Готель Європа-Броди код ЄДРПОУ 40842517, що знаходиться за адресою Львівська обл., м. Броди, вул. Юридика, 9 на користь позивача ОСОБА_1 2114,00 гривень у відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення суду складене 27 березня 2019 року.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Бродівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його ухвалення, а особами, які не були присутні при проголошенні судового рішення, в той самий строк з часу отримання копії цього рішення.

Суддя О.Бородійчук