Постанова

від 25.03.2019 по справі 904/2084/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2019 м.Дніпро Справа № 904/2084/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Широбокової Л.П., Кощеєва І.М.,

секретар судового засідання: Абадей М.О.,

представники сторін:

від позивача: представник не з'явився, ,

від відповідача-1: ОСОБА_1, довіреність №01-14/8/1763 від 28.11.2018, представник;

від відповідача-2: ОСОБА_1, довіреність №04-11/557 від 18.03.2019, представник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам'янської міської ради Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2018 у справі №904/2084/18 (суддя Красота О.І., повний текст рішення складений 30.08.2018)

за позовом: Громадської організації "Кам'янська хвиля", м. Кам'янське , Дніпропетровська область

до відповідача-1: Кам'янської міської ради Дніпропетровської області, м.Кам'янське, Дніпропетровська область

відповідача-2: Департаменту комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради, м.Кам'янське, Дніпропетровська область

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року Громадська організація "Кам'янська хвиля" звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Кам'янської міської ради та Департаменту комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради, в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Кам'янської міської ради від 25.04.2018 №1074-24/VII про набуття (припинення) прав на землю в частині пункту 11, а саме:

"п.11.1. Вилучити з користування у Громадської організації "Кам'янська хвиля" земельну ділянку за адресою: вул.Набережна, 1, загальною площею 1,6175 га, надану для розміщення причалу для човнів, у зв'язку із порушенням режиму землекористування (водоохоронна зона) та умов договору оренди земельної ділянки (пункти 8.1, 9.6.6).

п.11.2. Визнати пункт 1 додатку до рішення міської ради від 28.08.2009 №751-41/V таким, що втратив чинність. Розірвати договір оренди земельної ділянки.

п.11.3.Зобов'язати Громадську організацію "Кам'янська хвиля" повернути земельну ділянку до земель міської ради із приведенням її у придатний до використання стан.";

- зобов'язати Департамент комунальної власності та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради утриматись від дій щодо дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки №10945 від 07.10.2009 з Громадською Організацією "Кам'янська Хвиля".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2018 у справі №904/2084/18 позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Кам'янської міської ради від 25.04.2018 №1074-24/VII щодо набуття (припинення) прав на землю в частині пункту 11, а саме: вилучення з користування у Громадської організації "Кам'янська хвиля" земельну ділянку за адресою: вул.Набережна, 1, загальною площею 1,6175 га, надану для розміщення причалу для човнів, у зв'язку із порушенням режиму землекористування (водоохоронна зона) та умов договору оренди земельної ділянки (пункти 8.1, 9.6.6); визнання п. 1 додатку до рішення міської ради від 28.08.2009 №751-41/V таким, що втратив чинність; розірвання договору оренди земельної ділянки; зобов'язання Громадську організацію "Кам'янська хвиля" повернути земельну ділянку до земель міської ради із приведенням її у придатний до використання стан; з Кам'янської міської ради Дніпропетровської області на користь Громадської організації "Кам'янська хвиля" стягнуто 1 762 грн. судового збору; в решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, просить Центральний апеляційний господарський суд його скасувати, у задоволені позову відмовити.

Апелянт зазначає, що:

- розірвання договору оренди землі, примусове звільнення земельної ділянки від майна орендаря, повернення земельної ділянки можливе тільки за рішенням суду й не відбувається на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке в даному контексті може розцінюватись лише як вираз волевиявлення власника землі - територіальної громади;

- при розгляді справи місцевий господарський суд не звернув увагу на заперечення відповідача-1 з приводу того, що ним до Господарського суду Дніпропетровської області поданий позов про розірвання договору оренди спірної земельної ділянки, тобто сама процедура розірвання договору оренди почалась саме з прийняття оскаржуваного рішення;

- спір у даній справі підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, а тому є підстави для закриття провадження у справі у відповідності до ст. 231 Господарського процесуального кодексу України; до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах про оскарження суб'єктом господарювання рішень органу місцевого самоврядування, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці рішення не пов'язані з відносинами у сфері господарювання.

Окрім того, апелянт звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з клопотанням про закриття провадження у справі, яке обґрунтоване тими обставинами, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2018 у справі №904/2358/18 договір оренди земельної ділянки №10945 від 07.10.2009 розірвано, тому провадження у справі слід закрити за відсутністю предмету спору.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить апеляційний господарський суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Відповідач-2 доводи апеляційної скарги підтримав.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами укладений договір оренди земельної ділянки №10945 від 07.10.2009 (надалі - договір), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове, платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: вул. Набережна, 1, м.Дніпродзержинськ, згідно з планом земельної ділянки, що додається.

Договір укладений строком до 28.08.2019 (п.3.1 договору).

Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення Дніпродзержинської міської ради від 28.08.2009 №751-41/V (п. 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,6175 га для розміщення причалу для човнів.

Відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки від 07.10.2009 відповідачем-1 було передано позивачу об'єкт оренди за договором (а.с.26).

Цільове використання земельної ділянки за українським класифікатором: землі громадських та релігійних організацій (п. 2.2 договору).

Згідно п.5.2 договору цільове призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови.

Будівництво (реконструкція) будівель і споруд на орендованій земельній ділянці здійснюється орендарем відповідно до проектів, затверджених та погоджених ним у встановленому чинним законодавством порядку (п.8.1 договору).

Згідно п.9.2 договору орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно договору оренди; забезпечення екологічної безпеки землекористування шляхом додержання вимог земельного природоохоронного законодавства України, державних та місцевих стандартів, норм і правил щодо режиму використання землі; своєчасного внесення орендної плати; вільного доступу до переданої в оренду земельної ділянки для контролю за додержанням орендарем умов договору.

Відповідно до п. 9.6.6 договору орендар зобов'язаний використовувати орендовану земельну ділянку за її цільовим призначенням, яке визначене у п.5.2 договору, дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, державних та місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі.

Кам'янською міською радою прийнято рішення від 25.04.2018 №1074-24/VII «Про набуття (припинення) прав на землю» на підставі заяви (клопотання) про користування земельними ділянками Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Кам'янської міської ради від 19.04.2018 №16109, пунктом 11 якого вирішено вилучити з користування у Громадської організації «Кам'янська хвиля» земельну ділянку за адресою: вул. Набережна, 1, загальною площею 1,6175 га, надану для розміщення причалу для човнів, у зв'язку із порушенням режиму землекористування (водоохоронна зона) та умов договору оренди земельної ділянки, а саме п. 8.1, п. 9.6.6 договору; визнати п. 1 додатку до рішення міської ради від 28.08.2009 №751-41/V таким, що втратив чинність; договір оренди земельної ділянки розірвати; Громадську організацію «Кам'янська хвиля» зобов'язати повернути земельну ділянку до земель міської ради із приведенням її у придатний для використання стан.

Позивач вважає, що рішення від 25.04.2018 №1074-24/VII прийняте Кам'янською міською радою з порушенням норм закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та підлягає скасуванню в судовому порядку.

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією (ст. 13 Конституції України).

Згідно ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

В п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України зазначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч.5 ст. 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Згідно ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 24 Закону України „Про оренду землі" орендодавець вправі вимагати від орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням згідно з договором оренди, дотримування режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються, своєчасно вносити орендну плату. Орендар зобов'язаний виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення (ст.25 Закону України „Про оренду землі").

Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Договір оренди землі може бути достроково розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. 24 Закону України „Про оренду землі" та умовами договору.

За правилами статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше невстановлено договором або законом. Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Порядок припинення договору оренди землі шляхом його розірвання визначено у ст. 32 Закону України «Про оренду землі» , а саме: на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Частиною 1 ст. 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 12.2 договору, він втрачає чинність у разі його припинення або розірвання.

Відповідно до п. 12.3 договору підставою припинення договору оренди є:

- закінчення його строку;

- придбання орендарем земельної ділянки у власність;

- примусовий викуп (вилучення) земельної ділянки у разі суспільної необхідності;

- неможливість використання земельної ділянки внаслідок обставин, що не залежить від орендаря та орендодавця;

- ліквідація юридичної особи.

Пунктом 12.4 договору передбачено, що підставою розірвання договору є:

- взаємна згода сторін;

- укладення договору оренди землі з порушенням порядку, вставленого у законодавстві України;

- за рішенням суду.

Відповідно до п. 12.6 договору дострокове розірвання договору оренди здійснюється за умови письмового попередження зацікавленої сторони за один місяць і взаємної згоди сторін.

Згідно п.12.7 договору у разі недосягнення згоди щодо умов договору оренди, його дострокового розірвання на вимогу зацікавленої сторони, а також інші спори, вирішуються у судовому порядку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що вимога позивача щодо визнання протиправним та скасування Рішення Кам'янської міської ради від 25.04.2018 №1074-24/VII в частині пункту 11 підлягає задоволенню, оскільки відповідач-1 діяв в порушення норм чинного законодавства та умов укладеного між позивачем та відповідачем-1 договору, з перевищенням своїх повноважень. В решті позову місцевий господарський суд також правомірно відмовив, оскільки позивачем не доведено порушення його прав з боку відповідача-2.

Окрім того, колегія суддів враховує, що на момент розгляду даної справи місцевим господарським судом у Господарському суді Дніпропетровської області перебувала справа №904/2358/18 за позовом Кам'янської міської Ради Дніпропетровської області до Громадської організації "Кам'янська Хвиля" про розірвання договору оренди землі № 10945 від 07.10.2009; рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2018 у справі №904/2358/18, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2019, позов задоволено.

Посилання апелянта на ті обставини, що розірвання договору оренди землі, примусове звільнення земельної ділянки від майна орендаря, повернення земельної ділянки можливе тільки за рішенням суду й не відбувається на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке в даному контексті може розцінюватись лише як вираз волевиявлення власника землі - територіальної громади, колегія суддів вважає помилковим, оскільки, як вже зазначено вище, рішення міської ради, у відповідності до ст. 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , є обов'язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території, та не може розцінюватись як намір в даному випадку відповідача-1 припинити орендні правовідносини.

Клопотання апелянта щодо закриття провадження у справі, яке обґрунтоване тими обставинами, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2018 у справі №904/2358/18 договір оренди земельної ділянки №10945 від 07.10.2009 розірвано, тому провадження у справі слід закрити за відсутністю предмету спору, задоволенню не підлягає, оскільки розірвання договору оренди земельної ділянки №10945 від 07.10.2009 предметом позову у даній справі не є.

Вирішуючи ж питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись дана справа, слід зазначити, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Окрім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно п. 1 ч.1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час подання позову, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

У п.7 ч.1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Водночас є помилковим поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір. Аналогічну правову позицію викладено в раніше ухваленій постанові ОСОБА_2 Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16.

Натомість визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Зазначене положення узгоджується з вимогами ч.2 ст. 16 Закону України Про оренду землі , згідно з яким укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

З моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб'єктами та в подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору. Такі ознаки притаманні цивільним правовідносинам (які з урахуванням суб'єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному суді загальної юрисдикції або господарському суді), а не адміністративним.

Разом з тим, між позивачем та відповідачем-1 був укладений договір оренди земельної ділянки № 10945 від 07.10.2009, тобто між сторонами вже виникли цивільні правовідносини щодо користування земельною ділянкою.

Спірні правовідносини фактично стосуються припинення користування позивачем земельною ділянкою за договором оренди, укладеним між позивачем та відповідачем-1 на виконання прийнятого рішення Дніпродзержинською міською радою від 28.08.2009 №751-41/V щодо продовження права користування Громадською організацією "Кам'янська хвиля" земельною ділянкою; у цих правовідносинах відповідач-1 є орендодавцем, а не здійснює владних управлінських функцій. Отже, зважаючи на приватноправовий характер правовідносин у даній справі, її слід розглядати в порядку господарського судочинства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, внаслідок чого оскаржуване рішення слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, пов'язані з переглядом судового рішення в апеляційній інстанції, покладаються на Кам'янську міську раду Дніпропетровської області.

З огляду на викладене та керуючись ст. 129, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Кам'янської міської ради Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2018 у справі №904/2084/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту до Верховного Суду.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.М. Кощеєв

(Повний текст постанови складено 29.03.2019).