Рішення

від 27.03.2019 по справі 904/5954/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2019м. ДніпроСправа № 904/5954/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,

за участю секретаря судового засідання Батир Б.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Виконуючого обов'язків керівника Криворізької місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі:

1. Дніпропетровської обласної державної адміністрації, м. Дніпро;

2. Криворізької районної державної адміністрації, м. Вільне Криворізького району

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Групп", с. Недайвода Криворізького району Дніпропетровської області

про зобов'язання повернути земельну ділянку

у присутності представників:

від прокуратури Дніпропетровської області: прокурор відділу ОСОБА_1, посвідчення № 036402 від 27.11.2015;

від позивача-1: головний спеціаліст ОСОБА_2, довіреність № 48-9/0/2-19 від 03.01.2019;

від позивача-2: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

29.12.2018 Виконуючий обов'язків керівника Криворізької місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області (далі - заявник, прокурор) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - 1-й позивач) та Криворізької районної державної адміністрації (далі - 2-й позивач) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Групп" (далі - відповідач), у якій виклав вимоги про зобов'язання відповідача повернути 1-му позивачу земельну ділянку площею 22,0000 га, вартістю 4928000,00 грн, яка розташована на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, кадастровий № 1221884000:02:001:0465.

Ухвалою від 03.01.2019 суд відкрив провадження у справі, прийнявши позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), з призначенням підготовчого засідання на 31.01.2019.

2-й позивач 23.01.2019, 25.01.2019 та 31.01.2019 на електронну поштову скриньку суду надіслав клопотання про розгляд справи без участі його представника, зазначивши при цьому, що при розгляду справи покладається на думку суду. Оригінали цих клопотань надійшли до суду поштою 12.02.2019.

Відповідач 29.01.2019 також надіслав на електронну поштову скриньку суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, а також відзив на позовну заяву, у якому зазначив про відсутність предмету спору, посилаючись на той факт, що жодна зі сторін не заперечує проти повернення спірної земельної ділянки, тому просить суд закрити провадження у цій справі.

Прокурор наполіг на повному задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення інтересів держави та тривале умисне неповернення відповідачем земельної ділянки, про що зазначив у відповіді на відзив, яку надіслав 31.01.2019 на електронну поштову скриньку суду та 04.02.2019 поштою.

25.02.2019 1-й позивач надіслав до суду клопотання, у якому зазначив про звернення до нього 14.01.2019 відповідача з вимогою погодити повернення земельних ділянок площею 4,0 га та 22,0 га, які перебувають у користуванні останнього на підставі спеціального дозволу користування надрами від 19.07.2007 № 4295. В свою чергу 1-й позивач надав 14.02.2019 відповідачу відповідь на звернення, у якій роз'яснив порядок повернення землі.

На підставі ч. 1 ст. 185 ГПК України суд ухвалою від 25.02.2019, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.03.2019, проте ухвалою від 12.03.2019 суд переніс розгляд справи на 27.03.2017 у зв'язку з відрядженням судді Воронько В.Д..

У призначене судове засідання для розгляду справи по суті 2-й позивач та відповідач не забезпечили участі своїх представників, але 15.03.2019 на електронну поштову скриньку суду від 2-го позивача надійшло клопотання з вимогою розглядати справу за відсутності його представника.

Суд враховує вказане клопотання 2-го позивача та клопотання відповідача, подане до суду 29.01.2019, з аналогічною вимогою.

За таких обставин суд дійшов висновку про доцільність здійснення розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012 на підставі ЦК України, Закону України "Про місцеві державні адміністрації", Закону України "Про оренду землі", Земельного кодексу України та розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації № Р-957/0/3-12 від 25.12.2012 "Про надання ТОВ "Граніт Групи" земельної ділянки загальною площею 22,0000 га в оренду" між Криворізькою районною державною адміністрацією (далі - орендодавець, 1-й позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Граніт Групп" (далі - орендар, відповідач) було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір), за умовами п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель промисловості для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд, що пов'язані з користуванням надрами (проектування, будівництво та експлуатація об'єкта, інженерно-транспортної інфраструктури кар'єру), яка знаходиться за межами населених пунктів на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області. На земельній ділянці, що передається в оренду об'єкти нерухомості відсутні.

Згідно з п. 2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 22,0000 га, у тому числі: промисловості - 22,0000 га під розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд, що пов'язані з користуванням надрами (проектування, будівництво та експлуатація об'єкта, інженерно-транспортної інфраструктури кар'єру), кадастровий номер 1221884000:02:001:0465.

Приписами п. 5 договору визначено, що договір укладено на строк дії спеціального дозволу користування надрами від 19.07.2007 № 4295 (на 20 (двадцять) років).

Відповідно до п. 15 договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (п. 26 договору).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим номером 1221884000:02:001:0465 перебуває у власності держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

На виконання умов договору відповідач прийняв в оренду земельну ділянку загальною площею 22,0000 га, у тому числі: промисловості - 22,0000 га під розміщення та експлуатацію основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд, що пов'язані з користуванням надрами (проектування, будівництво та експлуатація об'єкта, інженерно-транспортної інфраструктури кар'єру), кадастровий номер 1221884000:02:001:0465 на підставі акту прийому-передачі за договором оренди земельної ділянки від 28.12.2012, підписаного обома сторонами.

Відповідно до спеціального дозволу на користування надрами № 4295 від 19.07.2007, виданого Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, відповідачу надано спеціальний дозвіл на видобування гранітів як сировини для виробництва щебеню і каменю бутового терміном на 20 (двадцять) років.

30.09.2013 державним реєстратором Реєстраційної служби Криворізького районного управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 28.12.2012, укладеного між Криворізькою районною державною адміністрацією та ТОВ "Граніт Групп", на строк дії спеціального дозволу користування надрами від 19.07.2007 № 4295.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2016, яка 15.11.2016 набрала законної сили, у справі № 804/4564/16 наданий ТОВ "Граніт Групп" 19.07.2007 спеціальний дозвіл на користування надрами № 4295 анульовано.

З огляду на що 02.12.2016 на виконання вищевказаної постанови суду Державною службою геології та надр України прийнято наказ № 452, яким наданий ТОВ "Граніт Групп" спеціальний дозвіл на користування надрами № 4295 від 19.07.2007 анульовано. Відповідні відомості 31.01.2017 внесено до реєстру спеціальних дозволів на користування надрами.

Однак, ані Дніпропетровською обласною державною адміністрацією, ані Криворізькою районною державною адміністрацією з моменту анулювання спеціального дозволу не вжито жодних заходів щодо повернення вказаної земельної ділянки площею 22 га у власність держави, що свідчить про неналежне здійснення такими органами владних повноважень, що, в свою чергу, призводить до протиправного використання земельної ділянки.

Протиправне використання земельної ділянки державної власності завдає значної шкоди державним інтересам у виді безконтрольного використання земельної ділянки, її забруднення, псування, а також ненадходження до місцевого бюджету плати за землю. Окрім того неповернення земельної ділянки у державну власність перешкоджає в подальшому її передачі в користування іншим суб'єктам господарювання та своєчасного поповнення орендною платою місцевого бюджету.

Зважаючи на те, що Дніпропетровська обласна державна адміністрація та Криворізька районна державна адміністрація не забезпечили належного захисту інтересів держави та, окрім того, остання є одним з учасників спірних правовідносин, яким допущено порушення державних інтересів, прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави з цим позовом, діючи в межах своєї компетенції, передбаченої ст. 131 1 Конституції України.

Відповідач не заперечує проти повернення спірної земельної ділянки.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність повного задоволення позову з таких підстав.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 ГК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір є договором оренди, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ч. 1 ст. 283 ГК України).

Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до положень ст.ст. 13, 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї сторони може бути посвідчений нотаріально.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), суб'єктами права власності на землю є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Частинами 2 та 3 ст. 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Відповідно до п. 7 ч. 1, ч. 2 ст. 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань: використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля. Місцеві державні адміністрації вирішують й інші питання, віднесені законами до їх повноважень.

Так, підпунктами "а", "б", "в", "ж" ч. 1 ст. 17 ЗК України визначено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною 5 ст. 122 ЗК України передбачено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Разом з тим, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (ч. 1 ст. 116 ЗК України).

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами, як визначено ч. 2 ст. 116 ЗК України, здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Таким чином, право користування землею набувається та реалізується юридичними особами в порядку та на підставах, визначених Конституцією України (ст.ст. 13, 14), Земельним кодексом України (ст.ст. 116, 122, 124), а також інших законів, що приймаються відповідно до них (Закон України "Про оренду землі", Цивільний кодекс України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" визначено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

В силу приписів ч. 1 ст. 31 вказаного Закону, договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором, про що свідчить ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі".

Враховуючи викладені правові норми, судом встановлено, що договір оренди від 28.12.2012 земельної ділянки промисловості площею 22 га, яка розташована на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221884000:02:001:0465, припинив свою дію у зв'язку із анулюванням спеціального дозволу користування надрами від 19.07.2007 № 4295.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, що останній не повернув зазначену земельну ділянку у власність держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, що в свою чергу унеможливлює подальше розпорядження вказаною земельною ділянкою.

Аналізуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами прокурора, що ТОВ "Граніт Групп" наразі користується земельною ділянкою без достатньої правової підстави, а тому є всі підстави для зобов'язання відповідача повернути спірну земельну ділянку до державної власності.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у сумі 1762,00 грн покладаються на відповідача, як на сторону, з вини якої виник спір.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Граніт Групп" (53012, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Недайвода, вул. Рората, буд. 103; ідентифікаційний код 34752520) повернути державі в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації (49004, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 1; ідентифікаційний код 00022467) земельну ділянку площею 22,0000 га, вартістю 4928000,00 грн, яка розташована на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221884000:02:001:0465.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Групп" (53012, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Недайвода, вул. Рората, буд. 103; ідентифікаційний код 34752520) на користь Прокуратури Дніпропетровської області (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38; МФО 820172, р/р 35217020000291 в ДКСУ в м. Київ; ідентифікаційний код 02909938) 1762,00 грн витрат по сплаті судового збору, видати наказ прокурору після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 29.03.2019.

Суддя ОСОБА_4