Рішення

від 19.03.2019 по справі 911/2324/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2324/18

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Грінінвест , Київська область, м. Ірпінь

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Міністерство екології та природних ресурсів України, м. Київ

2. Національний природний парк Голосіївський , м. Київ

про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння

секретар судового засідання О.О. Стаднік

представники:

від позивача - не з'явився

від відповідача - ОСОБА_1

від третьої особи 1 - не з'явився

від третьої особи 2 - не з'явився

від прокуратури - ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - позивач) №05/2-1098вих-18 від 22.10.2018 року (вх. №2408/18 від 23.10.2018 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю Грінінвест (далі - відповідач) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Міністерства екології та природних ресурсів України (далі - третя особа 1), 2) Національного природного парку Голосіївський (далі - третя особа 2) про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги обґрунтовані прокурором тим, що земельна ділянка вибула з власності держави поза волею належного розпорядника землі, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому, існують всі підстави для витребування її з незаконного володіння ТОВ Грінінвест , оскільки, спірна земельна ділянка вкрита лісовою рослинністю, про що набувач зобов'язаний був знати, а отже, повинен був передбачати можливу приналежність цієї земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, які відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України не можуть передаватись у приватну власність, а отже, і про незаконність її відведення першому власнику.

Ухвалою суду від 12.11.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2324/18 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.12.2018 року.

До суду від третьої особи 1 надійшли письмові пояснення №1371/11-18 від 03.12.2018 року (вх. №33839/18 від 05.12.2018 року), на виконання вимог ухвали суду від 12.11.2018 року. Згідно поданих пояснень, Міністерство екології та природних ресурсів України просить суд позовні вимоги задовольнити, оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель Національного природного парку Голосіївський , який входить до складу природно-заповідного фонду України, підпорядковується Міністерству екології та природних ресурсів України та охороняється як національне надбання. Третя особа 1 вважає, що витребування спірної земельної ділянки на користь держави становить суспільний інтерес, публічний інтерес та відповідає критерію законності. Крім того, третя особа 1, просить розгляд справи здійснювати без участі представника Міністерства екології та природних ресурсів України.

До суду від прокуратури надійшов лист №05/2-2325вих18 від 07.12.2018 року (вх. №34126/18 від 10.12.2018 року) на виконання вимог ухвали суду від 12.11.2018 року.

До суду від третьої особи 2 надійшла заява №567/2-01 від 10.12.2018 року (вх. №34191/18 від 10.12.2018 року) про розгляд справи без участі представника третьої особи 2. В поданій заяві третя особа 2 - Національний природний парк Голосіївський , позовні вимоги прокурора підтримує, просить взяти до уваги правову позицію, викладену Міністерством екології та природних ресурсів у поданих письмових поясненнях та просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Крім того, третя особа 2, просить розгляд справи здійснювати без участі представника Національного природного парку Голосіївський .

Відповідач, вимоги ухвали суду не виконав, відзив на позов не надав.

Ухвалою суду від 11.12.2018 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/2324/18 на тридцять днів та оголошено перерву до 29.01.2019 року.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 10.12.2018 року (вх.№34492/18 від 14.12.2018 року), в якому відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування викладених у відзиві обставин, відповідач зазначає, що заочне рішення у справі №367/3664/13-ц не містить доводів, заперечень чи пояснень стосовно суті спору даного позову. Відповідач вважає, що спірна земельна ділянка не відносяться до земель лісового фонду, а Коцюбинська селищна рада на законних підставах розпоряджалася нею. На думку відповідача, позивачем не надано належних доказів, на підставі яких можна встановити приналежність спірної земельної ділянки до складу об'єктів природно-заповідного фонду, а прокурором не наведено достатньо доказів, які б підтверджували факт щодо приналежності спірної земельної ділянки до території лісового фонду, а отже, прокуратура не може представляти інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України, який на сьогоднішній день розпоряджається лісами. Відповідач зазначає, що твердження позивача щодо вибуття спірної земельної ділянки із власності держави поза її волею є хибним та не підтвердженим конкретними обставинами. Оскільки, ТОВ Грінінвест є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, а отже, відповідач вважає безпідставним втручання держави в реалізацію відповідачем його права власності шляхом витребування спірної земельної ділянки з його власності.

Крім того, відповідачем до відзиву додано заяву про застосування строків позовної давності. Відповідач просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності до позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави та відмовити у задоволенні позову.

До суду від позивача надійшло клопотання б/н від 29.01.2019 року (вх.№1785/19 від 29.01.2019 року) про відкладення розгляду справи.

До суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив №05/2-2324вих19 від 17.01.2019 року (вх. №1788/19 від 29.01.2019 року). У відповіді на відзив прокурор зазначає, що ним належними та допустимими доказами наведено факт знаходження спірної земельної ділянки в межах Національного природного парку Голосіївський , який повністю вкритий лісовими насадженнями. Щодо пропущення строку позовної давності зазначає, що початок перебігу позовної давності у даному спорі, слід вираховувати, коли про порушене право дізналася або могла дізнатися саме держава в особі уповноваженого органу, а не конкретний позивач або прокурор. Так, Кабінет Міністрів України про факт порушення дізнався при отримані повідомлення про виявлені порушення та про необхідність пред'явлення позову в інтересах держави.

Відповідач та треті особи 1, 2, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 29.01.2019 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Прокурор у судовому засіданні 29.01.2019 року проти клопотання позивача про відкладення розгляду справи не заперечував.

Ухвалою суду від 29.01.2019 року відкладено розгляд справи на 19.02.2019 року.

До суду від позивача надійшло клопотання б/н від 29.01.2019 року (вх.№1785/19 від 30.01.2019 року) про відкладення розгляду справи.

До суду від третьої особи 2 надійшла заява №121/2-01 від 15.01.2019 року (вх. №3255/19 від 15.02.2019 року) про розгляд справи без участі представника третьої особи 2.

До суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 18.02.2019 року (вх. №3410/19 від 19.02.2019 року) про відкладення розгляду справи.

Третя особа 1, належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, у судове засідання 19.02.2019 року повторно не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила.

Прокурор у судовому засіданні 19.02.2019 року проти поданого клопотання відповідачем про відкладення розгляду справи не заперечував.

Ухвалою суду від 19.02.2019 року закрито підготовче провадження у справі №911/2324/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.03.2019 року.

До суду від третьої особи 2 - Національного природного парку Голосіївський надійшла заява №185/2-01 від 15.03.2019 року (вх.№5251/19 від 18.03.2019 року) про розгляд справи без участі представника Національного природного парку Голосіївський . У зазнаяченій заяві, третя особа підтримала позовні вимоги прокурора та просила їх задовольнити в повному обсязі.

До суду від відповідача надійшла заява б/н від 19.03.2019 року (вх.№5421/19 від 19.03.2019 року) про долучення додаткових доказів до справи.

Позивач та третя особа 1 - Міністерство екології та природних ресурсів, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 19.03.2019 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що нез'явлення представників позивача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників позивача та третьої особи, за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 19.03.2019 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області №2114/25-5 від 25.12.2008 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Травневій, 64 в смт. Коцюбинське (т. 1, а.с. 31) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_3 та передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га громадянину ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в смт. Коцюбинське по вул. Травневій, 64.

На підставі вказаного рішення Коцюбинської селищної ради ОСОБА_3 видано державний акт серії ЯЖ №922169 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:042:0127, площею 0,15 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Травнева, 64 (том 1, а.с. 32).

На підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.10.2009 року (том 1, а.с.34-38) ОСОБА_3 передав у власність, а ОСОБА_4 прийняв земельну ділянку площею 0,15 га, розташовану за адресою: Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Травнева, 64, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3210946200:01:042:0127, про що на державному акті серії ЯЖ №922169 на право власності на земельну ділянку зроблено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_4

В подальшому, ОСОБА_4 на підставі протоколу №1 від 28.12.2015 року Загальних зборів учасників ТОВ Грінінвест та акту прийому-передачі нерухомого майна як внеску до статутного капіталу від 30.12.2015 року №1 (том 1, а.с. 21-22), передав належну йому земельну ділянку до статутного капіталу ТОВ Грінінвест , про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 02.08.2016 року за №330751405 внесено відомості про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210946200:01:042:0127 за ТОВ Грінінвест (том 1, а.с. 21-22).

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 06.06.2014 року у справі №367/3664/13-ц позов прокурора м. Ірпеня Київської області до Коцюбинської селищної ради Київської області про визнання недійсним рішення, державного акту на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку задоволено частково. Визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008 року №2114/25-5, в решті позову відмовлено (том 1, а.с.23-27).

За результатами апеляційного перегляду рішенням Апеляційного суду Київської області від 01.10.2014 року у справі №367/3664/13-ц заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06.06.2014 року у справі №367/3664/13-ц в частині відмови у задоволенні позову прокурора м. Ірпеня Київської області про визнання недійсним державного акту скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано недійсним державний акт серії ЯЖ №922169 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210946200:01:042:0127, виданого на ім'я ОСОБА_3 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_4 та скасовано його державну реєстрацію. В іншій частині рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06.06.2014 року у справі №367/3664/13-ц залишено без змін (том 1, а.с.28-30).

Заочним рішенням Ірпінського міського суду від 10.05.2018 року у справі №367/6887/16-ц задоволено позов першого заступника прокурора Київської області в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_5, треті особи - Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк «Голосіївський» та витребувано з незаконного володіння ОСОБА_4 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:042:0127 вартістю 77214,00 грн. (том 2, а.с. 12-19).

Вказаним судовим рішенням встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами смт Коцюбинське, оскільки на момент прийняття рішення Коцюбинською селищною радою про надання у власність земельної ділянки першому власнику, межі смт Коцюбинське у встановленому законом порядку не були визначені та не встановлені, а тому спірне рішення Коцюбинської селищної ради не відповідає вимогам земельного законодавства.

У зазначеній справі судом встановлено факт відсутності на час прийняття селищною радою рішення про надання першому власнику земельної ділянки будь-якої містобудівної чи іншої, передбаченої законом документації, яка б встановлювала межі смт Коцюбинське Київської області, а також на підставі ст.ст. 116, 122, ч. 1 ст. 155, п. 12 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України суд дійшов обґрунтованого висновку про перевищення селищною радою повноважень щодо розпорядження землями, які знаходяться за межами населеного пункту, та щодо недійсності такого рішення селищної ради.

Відповідно до ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, неправомірність передачі у власність земельної ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:042:0127, яка розташована по вул. Травнева, 64 в смт. Коцюбинське Київської області, встановлено судом та є доведеним.

В позовній заяві прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка розташована в межах земель природно-заповідного фонду, а саме - Національного природного парку Голосіївський , що також підтверджено Міністерством екології та природних ресурсів України у наданих суду письмових поясненнях.

Указом Президента України від 01.05.2014 року №446/2014 Про зміну меж національного природного парку Голосіївський , його територію розширено на 6062,62 га за рахунок земель Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень Київзеленбуд (том 1, а.с. 42).

Згідно пояснювальної записки та проектних матеріалів до вказаного Указу Президента, розширення зазначеного заказника відбулось за рахунок лісових земель КП Святошинське лісопаркове господарство , а саме, в тому числі його кварталів 100, 101, 110, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18, 26, 27, 51 Святошинського лісництва.

Відповідно до листа Комунального підприємства Святошинське лісопаркове господарство №472 від 14.07.2014 року, земельні ділянки (501 шт.), які незаконно надані у власність громадянам рішеннями Коцюбинської селищної ради, розміщені в частині кварталів 100, 101, 110, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18, 27, 51 Святошинського лісництва Святошинсько лісопаркового господарства увійшли до території Національного природного парку Голосіївський , який було розширено на підставі Указу Президента України №446/2014 від 01.05.2014 року (том 1, а.с. 49).

В той же час, за інформацією управління Держземагенства у м. Ірпені Київської області від 10.12.2014 року №01-04/2215 (том 1, а.с. 50) щодо нанесення на картографічні матеріали Національного природного парку Голосіївський спірних земельних ділянок, виділених Коцюбинською селищною радою та акту перевірки Державної інспекції сільського господарства в Київській області №А167/180 від 19.07.2016 року (том 1, а.с. 39-41), спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3210946200:01:042:0127 відповідно до картосхеми, території перспективної для створення Святошинського-Біличанської філії НПП Голосіївський попереднього функціонального зонування попадає в 111 квартал.

Згідно зі статтями 43-45 Земельного кодексу України, землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду. До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва). Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про природно-заповідний фонд України , території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу.

Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об'єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України. До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів (стаття 20 цього Закону).

За змістом ст. 53 Закону України Про природно-заповідний фонд України , рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України. Порядок відведення земельних ділянок природним заповідникам, біосферним заповідникам, національним природним паркам, регіональним ландшафтним паркам, а також ботанічним садам, дендрологічним паркам, зоологічним паркам визначається Земельним кодексом України.

Отже, на даний час спірна земельна ділянка розташована на землях природно-заповідного фонду, а саме, Національного природного парку Голосіївський .

Таким чином, прокурор зауважує, що на момент вирішення спору, в силу приписів статей 122, 149 Земельного кодексу України, право розпорядження спірною земельною ділянкою віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, оскільки вона розташована на землях природно-заповідного фонду, які віднесено до природоохоронного призначення.

На думку прокурора, оскільки рішення Коцюбинської селищної ради, яке визнано недійсним в судовому порядку, про передачу у приватну власність фізичній особі спірної земельної ділянки особою, яка не мала права її відчужувати, та на яку в подальшому ТОВ Грінінвест набуло права власності, така земельна ділянка підлягає поверненню на користь держави в особі законного розпорядника - Кабінету Міністрів України.

Згідно ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Земельного кодексу України, землями лісового фонду визнаються землі, вкриті лісом, а також не вкриті лісом, але надані для потреб лісового господарства. Землі лісового фонду використовуються за цільовим призначенням для ведення лісового господарства.

Як передбачено ст. 17 Лісового кодексу України, у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про Кабінет Міністрів України , Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 2 Закону України Про Кабінет Міністрів України визначено, що до основних завдань Кабінету Міністрів України належить, зокрема забезпечення рівних умов для розвитку всіх форм власності; здійснення управління об'єктами державної власності відповідно до закону.

Згідно ст. 13 Земельного кодексу України, до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин віднесено, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 8 ст. 122 Земельного кодексу України, Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, зокрема, визначених статтею 149 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ст. ст. 318, 324 Цивільного кодексу України, суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу.

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Згідно ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб'єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв'язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування , крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Так, з наданої в листі Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання ВО Укрдержліспроект №331 від 08.10.2014 року інформації слідує, що на підставі Постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 20.06.1956 року №673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07.08.1956 року №1186 створено Святошинське лісопаркове господарство, яке ввійшло до складу управління земельної зони м. Києва. Загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14167 га. Згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації №2715 від 17.12.2001 року на виконання рішення Київської міської ради від 02.10.2001 року №59/1493, перейменовано: Київське державне комунальне об'єднання зеленого будівництва Київзеленбуд на Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатацій Київзеленбуд ; Державне комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство на Комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство . Лісовпорядні роботи проводились в 1945-46, 1952-59, 1969, 1979, 1989, 1999, 2009 роках.

Враховуючи вказані норми Змельного кодексу України та інформацію Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання ВО Укрдержліспроект , зазначена територія є землями лісогосподарського призначення.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що в ОСОБА_6 діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до листа №05/1-254вих18 від 01.06.2018 року (том 1, а.с. 54) Генеральна прокуратура України доручає прокуратурі Київської області здійснювати представництво в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України щодо пред'явлення позовів, зокрема до ТОВ Грінінвест про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Прокурор зазначає, що звертається до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, як органу державної влади, уповноваженого державою на розпорядження землями лісогосподарського призначення, оскільки з часу скасування судом рішення Коцюбинської селищної ради про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель споруд Кабінет Міністрів України, на момент подачі позовної заяви прокурором, не звернувся до суду з вимогою про витребування земельної ділянки на користь держави в особі Кабінету Міністрів України. Вказана бездіяльність дає підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України.

З огляду на викладене, суд вважає, що прокурор правомірно звернувся з позовом саме на захист інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, який на підставі статей 122, 149 Земельного кодексу України від імені держави здійснює розпорядження землями лісогосподарського призначення незалежно від розміру їх площі та через одночасне знаходження спірної земельної ділянки на території об'єкта природно-заповідного фонду України - НПП Голосіївський .

У зв'язку з тим, що земельна ділянка вибула з державної власності поза волею належного розпорядника землі, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, прокурор просить суд витребувати спірну земельну ділянку з незаконного володіння відповідача - ТОВ Грінінвест на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.

Згідно ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України передбачено право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Приписами ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України встановлено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Частиною 3 ст. 388 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Як встановлено рішеннями судів, спірна земельна ділянка була відчужена Коцюбинською селищною радою Київської області з перевищенням повноважень, оскільки власником вказаної земельної ділянки є держава, право розпоряджатися якою віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.

Таким чином, спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (держави) не з його волі.

За таких обставин, оскільки рішенням суду у цивільній справі встановлено обставини недійсності рішення органу місцевого самоврядування, за яким спірну у даній справі земельну ділянку надано у власність ОСОБА_3, а відповідні обставини в силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування, суд дійшов висновку, що подальше відчуження земельної ділянки, розташованої на землях природно-заповідного фонду, право розпорядження якими належить до повноважень Кабінету Міністрів України, та набуття її у власність відповідачем відбулось з порушенням вимог ст. ст. 328, 330 Цивільного кодексу України, а відтак згідно ст. ст. 387, 388 Цивільного кодексу України, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у відповідача як така, що вибула з державної власності поза волею відповідного органу державної влади.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених статтею 388 Цивільного кодексу України, для задоволення позовної вимоги прокурора про витребування у ТОВ Грінінвест земельної ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:042:0127 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.

Щодо заявленого клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 Цивільного кодексу України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 260 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, а порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Порівняльний аналіз змісту термінів «довідався» та «міг довідатися» , що містяться в ст. 261 ЦК, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 33 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) та ст. 74 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017), про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Вказана правова позиція напрацьована усталеною судовою практикою як Верховного Суду України в постановах від 17.02.2016 у справі №6-2407цс15, від 01.07.2015 у справі №6-178гс15, так і Верховного Суду, зокрема в постанові від 15.05.2018 у справі №911/3210/17, від 08.05.2018 у справі №911/2534/17.

При цьому і в разі пред'явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Таким чином, визначаючи початок перебігу позовної давності у цьому спорі, слід враховувати, коли про порушене право дізналася або могла дізнатися саме держава в особі уповноваженого органу, а не конкретний позивач або прокурор. Наведе відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України у справах №3-932гс17 від 18.10.2017, №3-869гс17 від 16.08.2017, №3-455гс17 від 07.06.2017, №3-1486гс16 від 22.03.2017, №916/2122/13 від 22.04.2015, №11/163/2011/5003 від 25.03.2015 та підтримується усталеною судовою практикою Верховного Суду, зокрема у постановах від 24.01.2018 у справі № 914/801/17, від 19.06.2018 у справі №922/2756/17.

Судом встановлено, що Кабінет Міністрів України не був учасником спірних правовідносин щодо передачі у приватну власність земель лісогосподарського призначення та подальшого їх відчуження на підставі цивільно-правових угод. Крім того, до функцій Кабінету Міністрів України не віднесено здійснення контролю за законністю рішень органів місцевого самоврядування у сфері земельних відносин.

Також, доказів інформування Коцюбинською селищною радою про прийняття оскаржуваних рішень, які були предметом розгляду в інших судових засіданнях, Кабінету Міністрів України відповідачем не надано.

Єдиним доказом поінформованості Кабінету Міністрів України про порушення інтересів держави із зазначенням конкретних порушень є факт отримання ним повідомлення про виявлені порушення та про необхідність пред'явлення відповідного позову в інтересах держави.

Суд вважає, що з моменту отримання Кабінетом Міністрів України повідомлення прокуратури Київської області №05/2-365вих18 від 27.03.2018 про виявлені порушення та про необхідність пред'явлення відповідного позову в інтересах держави почався перебіг позовної давності.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка внесена ОСОБА_4 до статутного капіталу ТОВ Грінінвест 30.12.2015 року, тобто право на звернення до суду у позивача або прокурора щодо витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння ТОВ Грінінвест виникло саме з 31.12.2015 року, дана позовна заява подана прокурором до суду 23.10.2018, про що міститься відмітка на позовній заяві, що в межах строку позовної давності.

За таких обставин, позовні вимоги про витребування з незаконного володіння ТОВ Грінінвест на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельної ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:042:0127 є обґрунтованими, а тому, підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України задовольнити повністю.

2.Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Грінінвест (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Дзержинського, буд. 1-Є, код ЄДРПОУ 40208868) на користь держави в особі Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:042:0127.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Грінінвест (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Дзержинського, буд. 1-Є, код ЄДРПОУ 40208868) на користь прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бул. ОСОБА_6 27/2, код ЄДРПОУ 02909996, р/р, 352016008015641, МФО 820172, Державне казначейство України, м. Київ) 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст виготовлено 29.03.2019 р.

Суддя Д.Г. Заєць