Рішення

від 27.03.2019 по справі 926/269/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

27 березня 2019 року Справа № 926/269/19

За позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до Приватного підприємства "Брамус"

ОСОБА_2

про стягнення заборгованості у сумі 80540,79 грн.

Суддя Тинок О.С.

Секретар судового засідання Марущак Л.В.

Представники:

від позивача - ОСОБА_3 (довіреність №4504-К -О від 19.10.18)

від відповідачів - не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (надалі - АТКБ "Приватбанк") звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до відповідачів Приватного підприємства "Брамус" (надалі - відповідач-1, ПП "Брамус") та ОСОБА_2 (надалі - відповідач-2, ОСОБА_2.), в якій просить суд солідарно стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором №б/н від 24.04.2018 року, в розмірі 80540,79 грн. (66666,68 грн. - заборгованість за кредитом; 2977,77 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість; 7781,18 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії; 3115,16 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором), а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позовні вимоги АТКБ "Приватбанк" обґрунтовує тим, що відповідач-1 шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг виразив свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті АТКБ "Приватбанк", які разом із вказаною заявою в цілому складають кредитний договір, на підставі якого відповідчу-1 було перераховано кредитні кошти у розмірі 100000,00 грн., між тим відповідач-1 своєчасно та в повному обсязі кредитні кошти не повернув, в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість станом на 24.01.2019 у розмірі 80540,79 грн. (66666,68 грн. - заборгованість за кредитом; 2977,77 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість; 7781,18 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії; 3115,16 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором). При цьому, позивач зазначає, що 24.04.2018 року між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки № POR1524571160081, відповідно до якого останній поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 зобов'язань за відповідним кредитним договором, в зв'язку з чим відповідачі несуть солідарну відповідальність за прийнятими договірними зобов'язаннями перед АТКБ "Приватбанк", що стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 07.02.2019 року, якою встановлено, що дану справу слід розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, яке призначив на 25.02.2019 року.

Відповідачі у встановлений судом строк без поважних причин відзиви не надали.

Ухвалою суду від 25.02.2019 року відкладено розгляд справи по суті на 11.03.2019 року.

Ухвалою суду від 11.03.2019 року відкладено розгляд справи по суті на 27.03.2019 року.

Відповідно до частин 1-4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Частиною 7 статті 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 року №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами в господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім цього, відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами і доповненнями) у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, враховуючи те, що ухвали суду про відкриття провадження у справі від 07.02.2019 року, про відкладення розгляду справи по суті від 25.02.2019 року та від 11.03.2019 року завчасно надіслані відповідачу-1 на юридичну адресу та відповідачу-2 за його місцезнаходженням, про зміну яких відповідачі суд не повідомляли, при цьому повернуті суду із довідкою пошти про причини повернення - за закінченням терміну зберігання та за зазначеною адресою не проживає (вибули) , то вважаються такими, що зазначені ухвали вручені відповідачам, а тому суд дійшов висновку про розгляд справи по суті в судовому засіданні 27.03.2019 року без участі представників відповідачів та за наявними в справі матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у зв'язку з неподанням відзиву на позов.

Також, суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до інформації, зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач-2 ОСОБА_2 є засновником відповідача-1 ПП "Брамус" та уповноважений представляти відповідача-1 у правовідносинах з третіми особами та має право вчиняти дії від імені відповідача-1 без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи відповідача-1.

Так, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно положень ч. 1 та ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Як встановлено судом, 24.04.2018 року відповідачем-1 через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ".

Із змісту вказаної анкети-заяви вбачається, що відповідач-1 приєднався до розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ "Приватбанк" http://privatbank. ua.

Отже, 24.04.2018 року між відповідачем-1 та позивачем було укладено кредитний договір б/н, який за своєю правовою природою є договором приєднання, та складається із зазначених вище Анкети-заяви та Умов.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р. № 2121-III (з наступними змінами і доповненнями) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність", банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

За таких обставин, укладений між банком та відповідачем-1 договір, який за своєю суттю відноситься до кредитного договору, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений між сторонами кредитний договір б/н від 24.4.2018 року, як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами, і зобов'язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 („Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Підпунктом 3.2.8.1 Умов визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту строковий "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності клієнта, в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в заяві про приєднання по умов та правил надання послуги „КУБ" (далі заява), а також в системі Приват24. Клієнт приєднується до послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом заяви в системі Приват24 або у сервісі „Paperless" або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору.

У відповідності до п.п. 3.2.8.2 Умов, розмір кредиту, який може бути наданий в рамках послуги, складає від 50000 до 1000000 грн.

02.05.2018 року на підставі укладеного договору, позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача-1 кредитні кошти у розмірі 100000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № HSAV2BF3JA та випискою по рахунку № 23907051501069.

Пунктом 3.2.8.3.1 Умов передбачено, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у заяві.

Клієнт доручає банку щомісячно у строки, зазначені в заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків, відкритих у банку, на погашення заборгованості за послугою у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі. Остаточний термін погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту (п.п. 3.2.8.3.1.3 Умов).

У відповідності до п.п. 3.2.8.5.2, 3.2.8.5.3. Умов, клієнт зобов'язався оплатити щомісячні проценти за користування кредитом згідно з п. 3.2.8.3.2, а також повернути кредит та здійснити інші платежі, передбачені договором, у терміни і в сумах, як встановлено в п.п. 3.2.8.3.1, 3.2.8.3.2, 3.2.8.5.14, 3.2.8.6.2, а також зазначені в заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.

Відповідно до п. 3.2.8.5.5 Умов клієнт зобовязався сплатити банку проценти згідно з п.п. 3.2.8.3.1, 3.2.8.3.2 .

За змістом п. 3.2.8.3.2 Умов за користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно графіку, визначених в заяві та тарифах, а саме: 2% в місяць від початкової суми кредиту. При несплаті процентів у строк, визначений графіком, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 3.2.8.6.2).

Підпунктом 3.2.8.9.2 Умов передбачено, що нарахування прострочених процентів здійснюється щодня, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується.

За умовами п.п. 3.2.8.9.3 Умов, сплата процентів за користування кредитом здійснюється в дати платежів, зазначені у заяві (п. 3.2.8.3.1 Умов). Пунктом 1.3. заяви встановлено строк кредиту: 12 місяців з моменту видачі коштів.

Погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів (п. 1.5. заяви).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок станом на 24.01.2019 року заборгованості за кредитом у сумі 66666,68 грн., заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість у сумі 2977,77 грн., заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії у сумі 7781,18 грн., вважає його вірним та обґрунтованим.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач-1 прийняті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів не виконав, в обумовлені строки кредитні кошти за вказаним договором не повернув, у зв'язку з чим, у ПП Брамус станом на 24.01.2019 року рахується заборгованість перед позивачем з погашення отриманого кредиту в розмірі 66666,68 грн., погашення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість у сумі 2977,77 грн., заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії у сумі 7781,18 грн.

Як встановлено судом, 24.04.2018 року між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки № POR1524571160081 (надалі - договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання зобов'язань відповідача-1 (боржник) за угодами приєднання до: 1.1.1 розділу 3.2.8 "Кредит КУБ" Умов та правил надання банківських послуг (далі Угода 1) по сплаті: процентної ставки за користування кредитом за період користування кредитом згідно Угоди 1 - 2,0% від суми кредиту щомісяця, за період користування кредитом згідно з пп. 3.2.8.5.3 Угоди 1 - 4,0% від суми кредиту щомісяця, а також кредиту у розмірі, що вказаний у Угоді 1.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п.1.2. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за "Угодою 1" в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Згідно пп. 2.1.2 договору поруки, у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов'язання, передбаченого п.1.1 цього договору. Кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов'язання(нь). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов'язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов'язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов'язань за "Угодою 1", незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що 22.01.2019 року за № 30.1.0.0/2-I52CVKUB0MDF9 позивач направив відповідачам повідомлення про наявність заборгованості.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. ч. 1, 2 ст. 543 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Між тим, в порушення вимог ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачами не надано доказів погашення заборгованості, яка виникла станом на 24.01.2019 року перед позивачем за відповідними договорами.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У відповідності до ч.1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання, а також відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Пунктом 3.2.8.10.1 Умов визначено, що у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань щодо сплати комісії за користування кредитом, передбаченої пунктами 3.2.8.3.2, 3.2.8.3.1 договору, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.2.8.9, 3.2.8.3.1 цього договору, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.

Так, з посиланням на зазначені положення Умов та правил надання банківських послуг позивачем було здійснено нарахування відповідачам до сплати пені у розмірі 3115.16 грн., у зв'язку з порушенням з боку відповідачів грошових зобов'язань у спірних правовідносинах.

Відповідно до п. 3.2.8.10.3 Умов, нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язання здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені у сумі 3115,16 грн. нарахованої по 24.01.2019 року, з урахуванням положень п. 3.2.8.10.3 Умов вважає його вірним та обґрунтованим.

Отже, приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог АТКБ "Приватбанк" та щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом у сумі 66666,68 грн., заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість у сумі 2977,77 грн.; заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії у сумі 7781,18 грн.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у сумі 3115,16 грн.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1921,00 грн. покладаються на відповідачів в рівних частинах відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 130, 220, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) до Приватного підприємства "Брамус" (58009, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Головна, буд. 265 В, код ЄДРПОУ 36697289) та ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) про стягнення заборгованості у сумі 80540,79 грн., задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Брамус" (58009, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Головна, буд. 265 В, код ЄДРПОУ 36697289) та ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № Б/Н від 24.04.2018 року, в розмірі 80540,79 грн. (66666,68 грн. заборгованість за кредитом, 2977,77 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 7781,18 грн. заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 3115,16 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором) та судовий збір у сумі 1921,00 грн.

У судовому засіданні 27 березня 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 29 березня 2019 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя О.С. Тинок