Рішення

від 20.03.2019 по справі 0240/2313/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 березня 2019 р. Справа № 0240/2313/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Поліщук І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука М.В.

представника відповідача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_2

до: Вінницької обласної ради, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 будинку-інтернату геріатричного профілю, Комунального закладу "Тульчинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою Вінницької обласної ради" та Комунального вищого навчального закладу "Тульчинське училище культури"

про: визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Вінницької обласної ради (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішень Вінницької обласної ради №660 від 15.06.2018 року "Про надання дозволу ОСОБА_3 будинку-інтернату геріатричного профілю на укладення договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію)" та №662 від 15.06.2018 року "Про передачу земельних ділянок у користування", яким передано земельні ділянки в постійне користування Комунальному закладу "Тульчинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей з посиленою військово-фізичною підготовку Вінницької обласної ради" та Комунальному вищому навчальному закладу "Тульчинське училище культури".

Зокрема, позивач зазначає, що дані рішення прийнятті з порушенням рішення 4 сесії 7 скликання №31 Вінницької обласної ради від 11.02.2016 року "Про Регламент Вінницької обласної Ради 7 скликання", а саме шляхом не персонального голосування депутатами за відповідні рішення.

З огляду на викладене, позивач, вважаючи, що прийняті Вінницькою обласною радою рішення, істотно порушують його законні права та інтереси як депутата Вінницької обласної ради, посягають на встановлений законний порядок прийняття рішень органом місцевого самоврядування, підривають авторитет Вінницької обласної ради, як представницького органу місцевого самоврядування та з метою їх скасування, звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою від 09.08.2018 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 10.09.2018 року.

Даною ухвалою також залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 будинок-інтернат геріатричного профілю, Комунальний заклад "Тульчинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей з посиленою військово-фізичною підготовку Вінницької обласної ради" та Комунальний вищий навчальний заклад "Тульчинське училище культури.

Ухвалою від 10.09.2018 року відкладено судовий розгляд справи до 27.09.2018 року, у зв'язку з перебуванням представника відповідача у відрядженні та неможливістю вирішення у підготовчому засіданні наявних у матеріалах справи клопотань позивача про витребування доказів та виклик свідків.

Судове засідання 27.09.2018 року відкладено до 18.10.2018 року, у зв'язку з неявкою позивача через хворобу.

Судове засідання 18.10.2018 року відкладено до 05.11.2018 року, в зв'язку з перебуванням представника відповідача у відпустці та відсутності заперечень позивача щодо відкладення судового засідання.

Ухвалою від 05.11.2018 року судовий розгляд справи відкладено до 20.11.2018 року, в зв'язку з відсутністю доказів належного повідомлення відповідача та третіх осіб про дату, час та місце його проведення.

Судове засідання 20.11.2018 року відкладено до 03.12.2018 року, в зв'язку з відсутністю доказів належного повідомлення третьої особи про дату, час та місце його проведення.

З аналогічних підстав судове засідання 03.12.2018 року відкладено до 03.01.2019 року.

Ухвалою від 03.01.2019 року частково задоволено клопотання ОСОБА_2 та витребувано у Вінницької обласної ради відеозапис 33 сесії Вінницької обласної ради від 15.06.2018 року, однак відмовлено в частині виклику свідків. Судовий розгляд справи відкладено до 21.01.2019 року.

Ухвалою від 21.01.2019 року залишено без розгляду клопотання представника Вінницької обласної ради про закриття провадження у справі.

Судове засідання 21.01.2019 року відкладено до 04.02.2019 року з метою надання позивачу часу для ознайомлення із відеозаписом 33 сесії Вінницької обласної ради від 15.06.2018 року.

Ухвалою від 04.02.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.03.2019 року.

Судове засідання 04.03.2019 року відкладено до 20.03.2019 року, у зв'язку з першою неявкою позивача у судове засідання для розгляду справи по суті.

У судове засідання 20.03.2019 року позивач повторно не прибув, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Як визначено ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 5 ст. 205 КАС України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.

Із аналізу наведених положень слідує, що наслідки, передбачені ч. 5 ст. 205 КАС України можуть бути застосовані до позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, лише у випадку його повторної неявки.

З огляду на викладене, беручи до уваги те, що неявка у судове засідання позивачем допущена вдруге, а також те, що така неявка не перешкоджає судовому розгляду справи, на думку суду, наявні підстави для проведення судового засідання, у відсутність представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення даного адміністративного позову, посилаючись на обставини, що викладені у відзиві на позовну заяву. Зокрема зазначила, що порядок підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради. Статтею 22 Регламенту зазначено, що рішення ради вважається прийнятим, якщо за нього подано більшість голосів від загального складу депутатів. Прийняті рішення обласної Ради підписуються головою Ради. В даному ж випадку, проект рішення "Про надання дозволу ОСОБА_3 будинку-інтернату геріатричного профілю на укладення договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію)" прийнято в цілому "ЗА" - 47 голосів, рішення прийнято. Крім того, проект рішення "Про передачу земельних ділянок у користування" прийнято в цілому "ЗА" - 43 голоси, рішення прийнято. При цьому, відповідно до Регламенту для прийняття рішення достатньо 43 голоси депутатів. З огляду на викладене, зазначила, що оскаржувані рішення були прийняті в порядку визначеному Регламентом Вінницької обласної ради 7 скликання. Також звернула увагу на те, що рішення №660 від 15.06.2018 року обговорювалось понад 5 місяців, однак жодних заперечень чи зауважень не надходило, в тому числі і від позивача. Крім того, вказала, що позивач під час голосування по оскаржуваним рішенням голосував "ЗА", а тому вважає, що його права жодним чином не порушено.

Представники третіх осіб у судове засідання не прибули, натомість подали клопотання про розгляд даної справи без їх участі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 3 статті 194 та статті 205 КАС України, на думку суду, наявні підстави для розгляду справи у відсутність позивача та представників третіх осіб.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, дослідивши відеодокази, встановив, що ОСОБА_2 є депутатом Вінницької обласної ради 7 скликання.

15.06.2018 року відбулась чергова сесія Вінницької обласної ради 07 скликання на якій, окрім інших, було прийнято рішення №660 від 15.06.2018 року "Про надання дозволу ОСОБА_3 будинку-інтернату геріатричного профілю на укладення договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію)" та №662 від 15.06.2018 року "Про передачу земельних ділянок у користування", яким передано земельні ділянки в постійне користування Комунальному закладу "Тульчинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей з посиленою військово-фізичною підготовку Вінницької обласної ради" та Комунальному вищому навчальному закладу "Тульчинське училище культури".

Разом із тим, на думку позивача, вказані рішення ухвалено в супереч встановленому порядку прийняття рішень органом місцевого самоврядування із суттєвими порушеннями, зокрема, мав факт не персонального голосування депутатами за проект рішення.

Відтак, вважаючи, що його права та права територіальної громади є порушеними, а також з метою скасування вказаних рішень Вінницької обласної ради, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Право на судовий захист визначено ст. 5 КАС України. Зокрема вказано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право (ч. 3 ст. 5 КАС України).

Відповідно до ч. 4 ст. 5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно положень ст. 53 КАС України передбачено можливість участі у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. При цьому, органи та інші особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб діють, як законні представники.

Законне (необхідне, обов'язкове) процесуальне представництво виникає на підставі чинного законодавства і стосується органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси осіб. До цих осіб належить Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Згідно ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування", органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Позивач є депутатом Вінницької обласної ради 7 скликання, входить до складу органу місцевого самоврядування, але не є представником такого органу при зверненні до суду.

Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", депутат місцевої ради, як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов'язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.

За змістом ч. 1 - 3 ст. 15 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", депутат має право вимагати усунення порушення законності, тобто у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності.

Депутат має право на депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів, а місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, об'єднання громадян, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов'язані негайно вжити заходів до усунення порушення, а в разі необхідності - до притягнення винних до відповідальності з наступним інформуванням про це депутата місцевої ради.

В контексті викладеного та за змістом Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", питання звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади може бути вирішено на пленарних засіданнях відповідної ради.

Саме відповідні Ради, а не окремі депутати, згідно ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" є тими представницькими органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами, а отже й наділені в силу Закону на звернення до суду з метою захисту порушених прав територіальної громади.

Слід зазначити, що цією нормою регламентовано право депутата місцевої ради порушувати питання про перевірку діяльності виконавчих органів ради, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, брати участь у здійсненні контролю за виконанням рішень ради.

Право депутата на звернення до відповідних органів державної влади у випадку виявлення порушень законодавства України в даному випадку може бути реалізовано відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян".

Право захищати інтереси територіальної громади (або її окремих представників) в суді може бути реалізоване шляхом представництва. Така правова позиція міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 01.03.2018 року у справі № 911/2173/17, де зазначено, що відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" не вбачається, що депутат місцевої ради уповноважений представляти у судах інтереси такої ради, або інтереси утворених нею комісій, або інтереси виборців інакше, ніж поза відносинами представництва.

Крім того, згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України (п. 1 резолютивної частини Рішення № 6-зп від 25.11.1997 року; п. 1 резолютивної частини Рішення № 9-зп від 25.12.1997 року; та п. 1 резолютивної частини Рішення №19-рп/2011 від 14.12.2011 року).

У рішенні № 19-рп/2011 від 14.12.2011 року Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже системне тлумачення ст. 55 Конституції України дозволяє дійти висновку, що ч. 2 цієї статті гарантує "кожному" захист "своїх прав", які були порушені органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами. Саме в такому значенні сформульовано ч. 3, 5 та 6 ст. 55 Конституції України.

В даному ж випадку, звертаючись до суду з адміністративним позовом та обґрунтовуючи свої вимоги, позивач не розмежовує порушені права територіальної громади Вінницької області та його права, як депутата Вінницької обласної ради.

У Постанові Верховного Суду України від 23.05.2017 року по справі № 800/541/16, суд підкреслив, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Також згідно з ч. ст. 264 КАС України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

З аналізу вищезазначених норм, слідує, що під час розгляду справи позивач повинен довести, а суд встановити факти або обставини, які б свідчили про порушення індивідуально виражених прав чи інтересів позивача (як то, наприклад, права власності чи права користування спірною земельною ділянкою) з боку відповідача, внаслідок прийняття оскаржуваних рішень.

В даному випадку, спірні рішення Вінницької обласної ради 33 сесії 7 скликання №660 від 15.06.2018 року "Про надання дозволу ОСОБА_3 будинку-інтернату геріатричного профілю на укладення договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію)" та №662 від 15.06.2018 року "Про передачу земельних ділянок у користування", яким передано земельні ділянки в постійне користування Комунальному закладу "Тульчинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей з посиленою військово-фізичною підготовку Вінницької обласної ради" та Комунальному вищому навчальному закладу "Тульчинське училище культури", є актами індивідуальної дії, тобто створюють правові наслідки лише для визначених у них кола осіб.

При цьому, позивач не є суб'єктом правовідносин, які склались в результаті прийняття оскаржуваних рішень відповідачем, відповідно, такі рішення не можуть порушувати права, свободи чи інтереси позивача.

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що депутати обласних рад не наділені повноваженнями вимагати усунення порушення законності шляхом індивідуального звернення до суду з адміністративним позовом.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 01.03.2018 року та від 11.04.2018 року в справах № 911/2173/17-а та 363/3414/13-а відповідно.

При цьому, надаючи оцінку кожному окремому доводу учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до висновку Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення від 18 липня 2006 року), - кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і суд має надати відповідь на кожен з таких аргументів заявника.

Водночас, у пункті 23 цього рішення, Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини суд не зобов`язаний детально вивчати всі аргументи, на які посилається позивач, якщо такі аргументи не стосуються предмету спору.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_2 (вул. Садова, 1, с. Городище, Літинський район, Вінницька область);

Вінницька обласна рада (вул. Соборна, 70, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 00022438);

ОСОБА_3 будинок-інтернат геріатричного профілю (вул. Злагоди, 2, смт. Тиврів, Вінницька область, код ЄДРПОУ 03188139);

Комунальний заклад "Тульчинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою Вінницької обласної ради" (вул. м. Леонтовича, 12, м. Тульчин, Вінницька область, код ЄДРПОУ 21723398);

Комунальний вищий навчальний заклад "Тульчинське училище культури" (вул. М. Леонтовича, 52, м. Тульчин, Вінницька область, код ЄДРПОУ 02214403).

Повний текст рішення складено 29.03.2019 року.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна