Рішення

від 19.03.2019 по справі 200/13289/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2019 р. Справа№200/13289/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Галатіної О.О.,

при секретарі судового засідання - Картавих Г.В.,

за участю представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянув в порядку загального позовного провадження адміністративну справу Маріупольського комунального підприємства зеленого будівництва (код ЄДРПОУ 03361845: місце реєстрації: 87548, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Зелінського, б. 87) до Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028; Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, б. 114) про скасування податкових повідомлень - рішень та скасування розрахунків пені, -

В С Т А Н О В И В:

27.11.2018 Маріупольське комунальне підприємство зеленого будівництва звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області з вимогами:

скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 15.11.2018 №0009031415 щодо збільшення грошового зобов'язання на суму 101 740 грн., в тому числі - 81 392 грн. за податковим зобов'язаннями, 20 348 грн. за штрафними санкціями - в повному обсязі;

скасувати розрахунок пені, обчисленої на виявлені органом ДПС суми занижень податкових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 15.11.2018 №0009031415 на суму 24125,93грн. - в повному обсязі.

скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 15.11.2018 №0009011415 частково: в частині збільшення грошового зобов'язання - на суму 223 330 грн., в тому числі - на суму 178 664 грн. за податковими зобов'язаннями на суму 44 666 грн. за штрафними санкціями.

скасувати розрахунок пені, обчисленої на виявлені органом ДПС суми занижень податкових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 15.11.2018 №0009011415 частково - на суму 54 578,78 грн.

скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 15.11.2018 №0009021415 частково: в частині збільшення грошового зобов'язання - на суму 248 145 грн., в тому числі - на суму 198 516 грн. за податковим зобов'язанням, на суму 49 629 грн. за штрафними санкціями.

скасувати розрахунок пені, обчисленої на виявлені органом ДПС суми занижень податкових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 15.11.2018 №0009021415 частково - на суму 65 291,69 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним Управлінням ДФС у Донецькій області проведено планову виїзну документальну перевірку позивача, з питання дотримання ним вимог податкового законодавства України з 01.01.2015 по 30.06.2018, валютного законодавства з 01.01.2015 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 01.01.2015 по 30.06.2018.

За результатами перевірки Податковим органом складено Акт перевірки від 01.11.2018 № 1253/05-99-14-15/03361845. Після отримання Акту, позивач скерував на адресу відповідача письмові заперечення, які не були враховані останнім.

На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

від 15.11.2018 №0009031415, яким встановлено порушення п. 44.1, н.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010, із змінами та доповненнями, п.2. Постанови КМУ від 23.02.2011 року №138 "Про порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями", Рішення Маріупольської міської Ради від 24.12.2013 №6/33-4004 «Про порядок відрахування частини чистого прибутку комунальними підприємствами міста» відповідно до ч.2 п. 123.1 статі 123 п.31 підрозділ 10 розділ XX Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 із змінами та доповненнями збільшено Позивачу суму грошового зобов'язання за платежем «частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до відповідного місцевого бюджету (комунальної власності району або міста республіканського (в АРК) та обласного значення)» (код платежу 21010301) - 101 740 (сто одна тисяча сімсот сорок) гривень, в тому числі - 81 392 грн. за податковими зобов'язаннями, 20 348 грн. за штрафними санкціями, та 24 125,93 грн. пені за заниження податкових зобов'язань;

від 15.11.2018 року № НОМЕР_1, яким за порушення п. 44.1, п.44.2 ст.44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 розділу III Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 із змінами та доповненнями, згідно з пунктом 54.3.2. пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 та відповідно до п.31 підрозділу 10 розділу XX перехідних положень Податкового кодексу України, збільшено Позивачу суму грошового зобов'язання за платежем «П-К на прибуток підприємств та фінустанов комунальної власності (району або міста республіканського (в АРК) та обласного значення)» (код платежу 11020201) - 357 873 (триста п'ятдесят сім тисяч вісімсот сімдесят три) гривень, в тому числі - 286 298 грн. за податковими зобов'язаннями, 71 575 грн. за штрафними санкціями, та 70 159,46 грн. пені за заниження податкових зобов'язань;

від 15.11.2018 року № НОМЕР_2, яким за порушення п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.1 п.198.2 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 із змінами та доповненнями, згідно з пунктом 54.3.2. пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 та відповідно до и. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України, збільшено Позивачу суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» (код платежу 14060100) - 334 396 (триста тридцять чотири тисячі триста дев'яносто шість) гривень, в тому числі - 267 516 грн. за податковими зобов'язаннями, 66 880 грн. за штрафними санкціями, та 101 485,59 грн. пені за заниження податкових зобов'язань.

Позивач вважає висновки податкового органу щодо заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток - у сумі 178 664, 00грн. та з податку на додану вартість - 198 516, 00грн.; суми частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що підлягає перерахуванню до місцевого бюджету в розмірі 81 392, 00грн. зазначені в акті перевірки такими, що суперечать встановленому законодавством України порядку, необґрунтованими, упередженими, зробленими без з'ясування необхідних обставин, в зв'язку з чим, просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 03.12.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Маріупольського комунального підприємства зеленого будівництва до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень - рішень та скасування розрахунків пені, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 03.01.2019 року.

28.12.2018 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому відповідач при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі (а.с. 7-26).

03.01.2019 року розгляд справи було відкладено до 30.01.2019 року.

09.01.2019 року позивач через канцелярію суду надав відповідь на відзив, в якій підтримав позицію щодо задоволення позовних вимог (а.с. 44-48).

Ухвалою суду від 30.01.2019 року продовжено підготовче провадження у справі № 200/13289/18-а на тридцять днів, відкладено підготовче засідання в адміністративній справі № 200/13289/18-а до 19.02.2019 року.

15.02.2019 року позивач через канцелярію суду надав заяву про долучення до матеріалів справи додаткових доказів (а.с. 60-132).

Ухвалою суду від 19.02.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.03.2019 року.

Ухвалою суду від 13.03.2019 року відкладено розгляд справи до 19.03.2019 року.

20.03.2019 року представник позивача через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без своєї участі.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач - Маріупольське комунальне підприємство зеленого будівництва (далі - МКП зеленого будівництва) - є юридичною особою, зареєстрованою 31.05.1993 Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради під записом № 12741200 000000619, код за ЄДРПОУ № 03361845, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 71- 78, т. 1).

Маріупольське комунальне підприємство зеленого будівництва на момент виникнення спірних відносин перебувало на податковому обліку в Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС в Донецькій області та є платником податків.

Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності позивача є: Код КВЕД 01.19 вирощування інших однорічних і дворічних культур; Код КВЕД 45.20 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; вод КВЕД 81.29 інші види діяльності із прибирання; Код КВЕД 81.30 надання ландшафтних послуг (основний); Код КВЕД 93.21 функціювання атракціонів і тематичних парків; Код КВЕД 93.29 організування інших видів відпочинку та розваг; Код КВЕД 96.04 діяльність із забезпечення фізичного комфорту; Код КВЕД 96.09 надання інших індивідуальних послуг, н. в. і. у.; Код КВЕД 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 52.21 допоміжне обслуговування наземного транспорту; Код КВЕД 71.12 діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; Код КВЕД 36.00 забір, очищення та постачання води; Код КВЕД 37.00 каналізація, відведення й очищення стічних вод.

З 11.10.2018 року по 25.10.2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області проведено планову виїзну документальну перевірку МКП зеленого будівництва з питання дотримання ним вимог податкового законодавства України з 01.01.2015 по 30.06.2018, валютного законодавства з 01.01.2015 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 01.01.2015 по 30.06.2018.

За результатами перевірки Податковим органом складено Акт перевірки від 01.11.2018 № 1253/05-99-14-15/03361845 (далі - акт перевірки), який отримано позивачем 01.11.2018 (а.с. 140-162, т. 1).

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення:

1) п.44.1, п.44.2 ст.44 розділу III, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 розділу III Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 286 298 грн., у тому числі II квартал 2016 на суму 3 023 грн., за ІІІ квартал 2016 року на суму 29 292 грн., за IV квартал 2016 на суму 146 349 грн., за IV квартал 2017 року на суму 107 634 грн.;

2) п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст.187, п. 198.1, п.198.2, п. 198,3, п.198.6 ст.198 ПКУ в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 267 516 грн., у тому числі: за жовтень 2015 на суму 10 289 грн., за листопад 2015 на суму 5 144 грн., за грудень 2015 на суму 9 388 грн., за червень 2016 на суму 3 359 грн., за липень 2016 на суму 32 546 грн., за серпень 2016 на суму 44 179 грн., за жовтень 2016 на суму 21 180 грн., за грудень 2016 року на суму 141 431 грн.;

3) п.201.10. ст.201 Податкового Кодексу від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого порушено терміни реєстрації податкових накладних;

4) вимог п.252.1, п.252.6, 252.23, п.252.25 статті 252, статті 257 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті не задекларовано та не сплачено рентну плату за користування надрами для видобування корисних копалин у сумі 7 898,46 гри., в тому числі: за 2 кв. 2015-799,97 грн., за 3 кв.2015- 906,99 грн., за 2 кв.2016-1028,39 грн., за 3 кв.2016- 1175,12 грн., за 2 кв.2017-1135,48 грн., за 3 кв.2017-1354,81 грн. та за 2 кв. 2018 - 1497,70 грн. до Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області (Центральне відділення);

5) вимог п.255.1, пп.255.3.1. п.255.3, пп.255.11.2 п.255.11 статті 255 Податкового Кодексу України 2755-VІ від 02.12.2010р. (із змінами та доповненнями), в результаті не задекларовано та не сплачено рентну плату за спеціальне використання води у сумі 1 985,54 грн., в тому числі: за 3 квартал 2017 - 887,50 грн., за 4 квартал 2017 - 1098,04 грн. до Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області (Центральне відділення);

6) п. 266.1.1, 266.2.1, 266.2.2, 266.3.1, 266.3.3, 266.7.5, 266.10.1 ст. 266 розділу XII Податкового кодексу України в результаті не задекларовано та не сплачено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016, 2017 роки та 1,2 квартали 2018 року у загальній сумі 28 987,35 грн., в тому числі: Центральний район міста Маріуполь - 12368,78 грн.; Приморський район міста Маріуполь - 8 804,32 грн., Лівобережний район міста Маріуполь - 7814,25 грн.;

7) вимог п.п. 268.2.1 п. 268.2, п.п. 268.4.1 п.268.4 статті 268 Податкового кодексу України в частині не нарахування та несплати туристичного збору за 2,3 квартали 2015 року, за 2,3 квартали 2016 року, 2,3 квартали 2017 року та 2 кварталу 2018 року, що призвело до заниження туристичного збору у сумі 897,49 грн. до Мангуської ОДГП ГУ ДФС у Донецькій області;

8) 44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010, із змінами та доповненнями, п.2. Постанови КМУ від 23.02.2011 року №138 "Про порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями", Рішення Маріупольської міської Ради від 24.12.2013 №6/33- 4004 «Про порядок відрахування частини чистого прибутку комунальними підприємствами міста» на загальну суму 81 392 грн., у т. ч. 2016 всього у сумі 81 392 грн.;

9) п.п.14.1.180 п. 14.1 ст.14, п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49, п.п. «б» п.176.2 ст.176 ПКУ, п.3.1 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №111/26556, підприємством були подані Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за 2- 4 квартали 2016 року, 1- 4 квартали 2017 року не в повному обсязі;

10) абз. 1 п.1 ч.І ст.4, п.1 ч.2 ст.6, п.4 ч.2 ст. 6, ст.7, ч.2 ст.9 Закону №2464 - VI, в частині самостійного донарахування платником єдиного внеску на загальну суму 2 511,09 грн. у зв'язку з виявленням помилок;

11) абз.1 п.1 ч.І ст.4, п.1 та п.4 ч.2 ст.6, ст.7, ч.5 ст.8, ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ зі змінами та доповненнями підприємство несвоєчасно нараховано єдиний внесок на суми винагород за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовими договорам за грудень 2013 року в сумі ' 3591,76 грн., фактично нараховано в квітні 2014 року та листопад 2014 року в сумі 11 887,79 грн., фактично нарахованого в грудні 2014 року.

Зазначені висновки акту перевірки сформовано відповідачем з огляду на взаємовідносини позивача із контрагентами: ТОВ «АЗОВ ОСОБА_2» (код ЄДРПОУ 32258851), ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК РІВЕР» (код ЄДРПОУ 40053943).

Як не заперечується сторонами, позивачем направлено до ГУ ДФС у Донецькій області заперечення на акт перевірки від 01.11.2018 № 1253/05-99-14-15/03361845, які відповідачем не було прийнято до уваги.

15.11.2018 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0009031415, яким встановлено порушення п. 44.1, н.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010, із змінами та доповненнями, п.2. Постанови КМУ від 23.02.2011 року №138 "Про порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями", Рішення Маріупольської міської Ради від 24.12.2013 №6/33-4004 «Про порядок відрахування частини чистого прибутку комунальними підприємствами міста» відповідно до ч.2 п. 123.1 статі 123 п.31 підрозділ 10 розділ XX Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 із змінами та доповненнями збільшено Позивачу суму грошового зобов'язання за платежем «частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до відповідного місцевого бюджету (комунальної власності району або міста республіканського (в АРК) та обласного значення)» (код платежу 21010301) - 101 740 (сто одна тисяча сімсот сорок) гривень, в тому числі - 81 392 грн. за податковими зобов'язаннями, 20 348 грн. за штрафними санкціями, та 24 125,93 грн. пені за заниження податкових зобов'язань (а.с. 21).

Також 15.11.2018 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким за порушення п. 44.1, п.44.2 ст.44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 розділу III Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 із змінами та доповненнями, згідно з пунктом 54.3.2. пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 та відповідно до п.31 підрозділу 10 розділу XX перехідних положень Податкового кодексу України, збільшено Позивачу суму грошового зобов'язання за платежем «П-К на прибуток підприємств та фінустанов комунальної власності (району або міста республіканського (в АРК) та обласного значення)» (код платежу 11020201) - 357 873 (триста п'ятдесят сім тисяч вісімсот сімдесят три) гривень, в тому числі - 286 298 грн. за податковими зобов'язаннями, 71 575 грн. за штрафними санкціями, та 70 159,46 грн. пені за заниження податкових зобов'язань (а.с. 22).

У тому числі, як не заперечується сторонами, 15.11.2018 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2, яким за порушення п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.1 п.198.2 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 із змінами та доповненнями, згідно з пунктом 54.3.2. пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 та відповідно до п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України, збільшено Позивачу суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» (код платежу 14060100) - 334 396 (триста тридцять чотири тисячі триста дев'яносто шість) гривень, в тому числі - 267 516 грн. за податковими зобов'язаннями, 66 880 грн. за штрафними санкціями, та 101 485,59 грн. пені за заниження податкових зобов'язань.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Вирішуючи питання щодо реальності господарських операцій Маріупольського комунального підприємства зеленого будівництва з іншими контрагентами, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «АЗОВ ОСОБА_2» (код ЄДРПОУ 32258851) укладено договір постачання № 447 від 15.08.2016, згідно якого ТОВ «АЗОВ ОСОБА_2» (код ЄДРПОУ 32258851) - Виконавець зобов'язується у 2016 році надати Маріупольському комунальному підприємству зеленого будівництва (Замовнику) послуги каналізаційні (очищення зливостічних і дренажних систем відкритого та закритого типу за допомогою гідромоніторної установки), відповідно до затвердженого замовником Дефектного акту. Найменування та кількість послуг: код ДК 016:2010-016:2010 - 37.00.1 Послуги каналізаційні (за кодом СРV за ДК 021:2015-90470000-2 Послуги з чищення каналізаційних колекторів) Очищення зливостічних і дренажних систем відкритого та закритого типу за змогою гідромоніторної установки)) - 3310,5 м.пог.

Ціна цього договору, згідно з динамічною Договорною ціною становить 851 645, 99 грн. у т.ч. ПДВ 141 940, 00 грн.

Перед фактичним початком виконання робіт даними сторонами було складено та затверджено Дефектний акт (а.с. 164-166, 185, 186-188, т. 1).

Також сторонами було визначено Договірну цену на поточний ремонт (а.с. 166-167, 191-201, т. 1), складено локальну смету на будівельні роботи № 2-1-1 (а.с. 167-177, т. 1) та узгоджено календарний графік надання послуг (а.с. 177-179, 188-190, т. 1), розрахунок загальновиробничих витрат (а.с. 182-143), підсумкову відомість ресурсів до локального кошторису (а.с. 201-204, 213, т. 1).

Згідно додаткової угоди №1 від 05.10.2016, внесено зміни до Додатку 3 до договору про надання послуг № 447 від 15 серпня 2016 року «Календарний графік надання послуг» , виклавши його в редакції відповідно Додатку 1 Додаткової угоди №1 до договору про надання послуг № 447 від 15.08.2016.

Відповідно Додаткової угоди №2 від 12.12.2016, згідно якої пункт 1.2 Розділу І Договору «Предмет договору» викладено в наступній редакції: «найменування та кількість послуг: код ДК 016:2010-016:2010 - 37.00.1 Послуги каналізаційні (за кодом СРV за ДК 021:2015 - 90470000-2 Послуги з чищення каналізаційних колекторів), очищення зливостічних і дренажних систем відкритого та закритого типу за допомогою гідромоніторної установки- 3636, 15 м. пог. тощо.

Відповідно Додаткової угоди №3 від 26.12.2016, згідно якої пункт 3.1 Розділу ІІІ Договору «Ціна договору» викладено іншій редакції.

В подальшому було складено Акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року (а.с. 207-211, т. 1).

Згідно виписки по рахунку від 29.12.2016 повачем було перераховано на рахунок ТОВ «АЗОВ ОСОБА_2 кошти за договором № 447 (а.с. 79-80, т. 2).

Також згідно виписки по рахунку від 30.12.2016 повачем було перераховано на рахунок ТОВ «АЗОВ ОСОБА_2" кошти за договором № 447 (а.с. 215-216, т. 1), що також підтверджує платіжне доручення № 929 від 29.12.2016 року.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК РІВЕР» укладено договір про надання послуг № 158 від 26.04.2016 (а.с.23-25, т. 1), згідно умов якого: Виконавець (ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК РІВЕР") зобов'язується за завданням Замовника (Маріупольського комунального підприємства зеленого будівництва) протягом визначеного в Договорі строку виконати за плату наступні послуги з поточного ремонту: облаштування зливостічних лотків по вул. Енгельса м. Маріуполь (надалі - послуги), згідно ДК 016-2010 код 81.10.1 (Послуги в сфері водовідведення) (п. 1 1 Договору № 158). Загальна сума договору розрахована згідно з динамічною договірною ціною і на момент підписання договору складає 27 468, 22грн., у тому числі ПДВ 1491, 32грн. Договірна ціна на виконання послуг, передбачених п. 1. 1 розрахована згідно з ДСТУ Б.Д. 1.1- 1:2013 є приблизною (динамічною) (п. 21, 2.2 Договору № 158).

Перед фактичним початком виконання робіт даними сторонами було складено та затверджено Дефектні акти Форми №8 (а.с. 27, 28, т. 1).

Також сторонами було визначено Договірну цену на поточний ремонт (а.с. 29 т. 1), складено локальну смету на будівельні роботи № 2-1-1 (а.с. 30-31, т. 1) та підсумкову відомість ресурсів до даної локальної смети (а.с. 32-33, т. 1). У тому числі було складено Акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2016 року (а.с. 38-40, 50, 51-52, т. 1).

До матеріалів справи було надано розрахунок одиничної вартості пристрою водоскидних споруджень на загальну суму 1761, 77грн. (а.с. 41, т. 1), монолітних бокових стін на суму 16152, 66 грн. (а.с. 42, т. 1), установики бетонних поребриків на суму 32, 08грн. (а.с. 43, т. 1), виготовлення тяжкого бетону на суму 151 489, 52 грн.

Згідно виписки по рахунку № 22/06/2016 повачем було перераховано на рахунок ТОВ «ТД РІВЕР» кошти за договором № 158 (а.с. 47-48, т. 1), що також підтверджує платіжне доручення № 420 від 16 червня 2016 року.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК РІВЕР» укладено договір про надання послуг № 146 від 08.06.2016 (а.с.112-113, т. 1), згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, з використанням своїх матеріалів, механізмів та транспорту ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК РІВЕР» (виконавець) зобов'язується за завданням Маріупольського комунального підприємства зеленого будівництва (Замовник) протягом значеного в Договорі строку виконати за плату наступні послуги з поточного ремонту огорожі автодороги по пр. Миру у напрямку смт. Мангуш, згідно ДСТУ БД. 1.1.-1:2013. Види та обсяги робіт, які доручаються Виконавцю, визначаються дефектним Актом, який додається до Договору. Загальна сума договору розрахована згідно з динамічною договірною ціною і на момент підписання договору складає 68966, 33 грн., у т.ч. ПДВ 11494,39 грн. Договірна ціна на виконання послуг, передбачених п.1.1, розрахована згідно з ДСТУ БД. 1.1-1:2013, є приблизною (динамічною). Виконавець має право спільно з Замовником у разі необхідності переглядати ціну поговору при зміні вартості матеріалів, енергоносіїв, механізмів та транспорту, що використовуються при виконанні своїх обов'язків. Зміна ціни договору фіксується податковою угодою, погодженю обома сторонами. Сторони даного договору погодили можливість зменшення обсягів виконання робіт (послуг) залежно від реального фінансування на поточний фінансовий рік.

Перед фактичним початком виконання робіт даними сторонами було складено та затверджено Дефектний акт Форми №8 (а.с. 114, 118, т. 1).

Також сторонами було визначено Договірну ціну на поточний ремонт (а.с. 114, 119, т. 1), складено локальну смету на будівельні роботи № 2-1-1 (а.с. 115, 119, т. 1) та підсумкову відомість ресурсів до даної локальної смети (а.с. 116, т. 1).

Згідно змісту Додаткової угоди №1 від 22.07.2016 (а.с.118, т. 1), загальна сума договору, врахована згідно з динамічною договірною ціною і на момент підписання договору скадає 68 920, 37 грн., у т.ч. ПДВ 11 486, 73 грн. Сума договору зменшена на 45, 96 грн. у т.ч. ПДВ 7, 66 грн.

В подальшому було складено Акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2016 року (а.с. 122-123), акт приймання виконаних будівельних робіт на копку ям під стовби робіт та устрій песчаної подушки під башмаки стовпів огорожи (а.с.132, т.1).

Згідно банківської виписки за 09.08.2016 року (а.с. 121, т. 1) повачем було перераховано на рахунок ТОВ «ТД РІВЕР» кошти за договором № 146 та 148, що також підтверджується платіжним дорученням № 3 від 09.08.2016 року. Також відповідно банківської виписки від 23.11.2016 року позивач перерахував кошти контрагенту за договорм № 147 (а.с. 87, т. 2), (платіжне доручення № 18 від 21.11.2016 року (а.с. 88, т. 2)).

Про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТД РІВЕР» у тому числі опосередковано свідчить товарно-транспортна накладна № 365827 від 19 травня 2016 року (а.с. 128 т. 1), згідно якої контрагент ТОВ «ТБ РІВЕР» отримав железобетонні плити та железобетонні стовпи.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК РІВЕР» укладено договір про надання послуг № 147 від 08.06.2016 (а.с.52-54, т. 1), згідно якого: в порядку та на умовах, визначених цим договором, з використанням своїх матеріалів, механізмів та транспорту ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК РІВЕР» (Виконавець) зобов'язується за завданням Маріупольського комунального підприємства зеленого будівництва (Замовник) протягом зазначеного в Договорі строку виконати за плату послуги з поточного ремонту огорожі автодороги по Запорізькому шосе у Володарському напрямку, згідно ДСТУ БД. 1.1.-1:2013 (п. 1.1. Договору №147). Види та обсяги робіт, які доручаються Виконавцю, визначаються дефектним актом, який додається до Договору. (п. 1.2. Договору №147). Загальна сума договору розрахована згідно з динамічною договірною ціною і на момент підписання договору складає 67805,32 грн, у т.ч. ПДВ 11300.89 грн. (п. 2.1. Договору №147). Договірна ціна на виконання послуг, передбачених п.1.1, розрахована згідно з ДСТУ БД. 1.1-1:2013, є приблизною (динамічною) (п. 2.2. Договору №147). Виконавець має право спільно з Замовником у разі необхідності переглядати ціну говору при зміні вартості матеріалів, енергоносіїв, механізмів та транспорту, що користовуються при виконанні своїх обов'язків. Зміна ціни договору фіксується датковою угодою, погодженою обома сторонами (п. 2.3. Договору №147).

Також 21.09.2016 року між сторонами було складено Додаткову угоду №1 (а.с. 64, т. 1), згідно якої загальна сума договору, розрахована згідно з динамічною договірною ціною і на момент підписання договору складає 128066 грн., у т.ч. ПДВ 21344,43 грн. Сума договору збільшена на 60261,28 грн., у т.ч. ПДВ 10043,54 грн. До угоди долучено дефектний акт, розрахунок договірної ціни та локальну смету.

Згідно змісту Додаткової угоди №2 від 18.11.2016 (а.с. 69, т. 1), загальна сума договору, розрахована згідно з динамічною договірною ціною і на момент підписання договору складає 127079,4 грн., у т.ч. ПДВ 21179,4 грн. Сума договору зменшена на 987,20 грн., у т.ч. ПДВ 164,53 грн. До угоди також долучено дефектний акт, розрахунок договірної ціни та локальну смету.

Перед фактичним початком виконання робіт даними сторонами було складено та затверджено Дефектний акт Форми №8 (а.с. 56, т. 1).

Також сторонами було визначено Договірну цену на поточний ремонт (а.с. 57 т. 1), складено локальну смету на будівельні роботи № 2-1-1 (а.с. 58-59, т. 1) та підсумкову відомість ресурсів до даної локальної смети (а.с. 60-61, т. 1).

Відповідно товарно-транспортної накладної № 365913 від 26 червня 2016 року (а.с. 85 т. 1) контрагент ТОВ «ТБ РІВЕР» отримав железобетонні плити та железобетонні стовпи.

Вподальшому було складено Акт приймання виконаних будівельних робіт на копку ям під стовби робіт та устрій песчаної подушки під башмаки стовпів огорожи (а.с.88).

Згідно виписки по рахунку № 23.11.2016 повачем було перераховано на рахунок ТОВ «ТД РІВЕР» кошти за договором № 147 (а.с. 80, т. 1), що також підтверджує платіжне доручення № 18 від 21.11.2016 року (а.с. 81, т. 1).

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК РІВЕР» укладено договір про надання послуг № 148 від 08.06.2016 (а.с.89-90, т. 1), згідно якого: в порядку та на умовах, визначених цим договором, з використанням своїх матеріалів, механізмів та транспорту ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК РІВЕР» (виконавець) зобов'язується за завданням Маріупольського комунального підприємства зеленого будівництва (Замовник) протягом значеного в Договорі строку виконати за плату наступні послуги з поточного ремонту огорожі по пр. Карпова у Донецькому напрямку, згідно ДСТУ БД. 1.1.-1:2013. Види та обсяги робіт, які доручаються Виконавцю, визначаються дефектним актом, який додається до Договору.

Загальна сума договору розрахована згідно з динамічною договірною ціною і на момент підписання договору складає 128995,54 грн., у т.ч. ПДВ 21499,26 грн. Договірна ціна на виконання послуг, передбачених п.1.1, розрахована згідно з ТУ БД. 1.1-1:2013, є приблизною (динамічною). Пунктом 2.3 Договору № 148 встановлено, що виконавець має право спільно із Замовником у разі необхідності переглядати ціну договору при зміні вартості матеріалів, енергоносіїв, механізмів та транспорту, що користовуються при виконанні своїх обов'язків. Зміна ціни договору фіксується додатковою угодою, погодженою обома сторонами.

Перед фактичним початком виконання робіт даними сторонами було складено та затверджено Дефектний акт Форми №8 (а.с. 91, 95, т. 1).

Також сторонами було визначено Договірну цену на поточний ремонт (а.с. 91, 96 т. 1), складено локальну смету на будівельні роботи № 2-1-1 (а.с. 92, 97, т. 1) та підсумкову відомість ресурсів до даної локальної смети (а.с. 93, 98, т. 1).

Згідно змісту Додаткової угоди №1 від 22.07.2016 (а.с.95, т. 1), загальна сума договору, врахована згідно з динамічною договірною ціною і на момент підписання договору скадає 126357,12 грн., у т.ч. ПДВ 21059,52 грн. Сума договору зменшена на 2638 42 грн. у т.ч. ПДВ 439,74 грн.

Вподальшому було складено Акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2016 року (а.с. 100-101).

Згідно платіжного доручення № 7 від 09.08.2016 року (а.с. 99, т. 1) повачем було перераховано на рахунок ТОВ «ТД РІВЕР» кошти за договором № 148.

Також було складено Акт приймання виконаних будівельних робіт на копку ям під стовби робіт та устрій песчаної подушки під башмаки стовпів огорожи (а.с.110-111, т.1).

Про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТД РІВЕР» у тому числі опосередковано свідчить товарно-транспортна накладна № Р356996 від 23 травня 2016 року (а.с. 107, т. 1), відповідно якої контрагент ТОВ «ТБ РІВЕР» отримав железобетонні плити та железобетонні стовпи.

На підставі дослідження встановлених по справі обставин та наданих сторонами документів, судом встановлено, що укладені позивачем договори (правочини) відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.п. 14.1.56 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п.п. 135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

Відповідно до п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Тобто, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

За п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість суд повинен з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно із п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом - є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 № 375/11/14-14 зазначено універсальний принцип розгляду податкових спорів, а саме: перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Подібні правила судам варто застосовувати не лише щодо спірних рішень контролюючих органів, а також і при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків.

Враховуючи наведені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Аналізуючи зазначене суд наголошує, що матеріали справи містять докази придбання (переміщення) товарів, які були задіяні в порядку взаємодії позивача з контрагентами.

За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Факт виконання укладених позивачем договорів, фактичне транспортування, передання, прийняття, оплата послуг підтверджується відповідними договорами, актами приймання-передачі, податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, податковими деклараціями із додатками, які долучені позивачем до матеріалів справи і досліджені судом.

Суд зазначає, що відповідачем не заперечується наявність в ході перевірки зазначених документів.

З огляду на наведене, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем надано всі необхідні документи, які у повному обсязі підтверджують як придбання позивачем послуг та їх подальше використання для здійснення господарської діяльності, так і виконання позивачем умов укладених договорів і отримання результатів виконаних робіт, що є належним підтвердженням реальності проведених позивачем господарських операцій та свідчить про обґрунтованість формування ним податкового кредиту та валових витрат за даними взаємовідносинами з контрагентами.

Виходячи зі змісту вказаних вище документів в їх сукупності, судом вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , і в розумінні цього Закону є первинними, тобто такими, що підтверджують здійснення господарських операцій з постачання товарів та виконання робіт, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Суд зазначає, що принцип індивідуальної відповідальності платників податків, вказує на те, що відповідальність за можливі порушення податкового законодавства повинна нести особа, що їх вчинила, в свою чергу добросовісний контрагент не повинен відповідати за правопорушення, яке він не здійснював.

Як вбачається з матеріалів справи, дії позивача та його контрагентів, вчинені на виконання укладених договорів, направлені саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою правочинів відповідного виду.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» ).

Підтвердженням того, що платника ПДВ не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, а також того, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати, слугує Рішення Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_2 Супорт Центр проти Болгарії» (2010 р., заява №6689/03).

Платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Тому, суд в даному випадку враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.03.2018 у справі №804/8834/16, в якій зокрема зазначено, що за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Частиною 1 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, не знаходились в стані припинення та були зареєстровані у якості платників податку на додану вартість.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагентів позивача, які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до витрат та податкового кредиту відповідачем не надані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

При цьому суд зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість рівно як і формування витрат по господарських операціях, порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку через те, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету - це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В матеріалах справи відсутні і докази того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності та обережності, рівно як і про те, що йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди. Навпаки, представником позивача у ході судового розгляду справи надано ґрунтовні пояснення про укладення позивачем договорів з контрагентами за результатами проведення конкурсних процедур - відкритих одноступеневих торгів, запитів оферт. До матеріалів справи, на підтвердження цього, позивачем додано відповідні документи які посвідчують можливість постачання товарів та ведення господарської діяльності.

Зазначені обставини залишились не спростованими відповідачем в ході судового розгляду справи.

Суд наголошує і на тому, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

У відповідності до роз'яснень Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

До матеріалів справи відповідачем не надано доказів про причетність позивача, із посиланням на його первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, до ланцюгів постачання.

Крім того, податковий орган не навів жодних доказів на підтвердження того, що під час перевірки ним встановлено обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з контрагентами (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені укладеними договорами. Навпаки, позивачем документально доведено належне виконання зобов'язань щодо отримання від контрагентів товарів/робіт та їх оплати.

Щодо посилання відповідача на наявність кримінального провадження відносно посадових осіб позивача, суд зазначає, що матеріали справи не містять обвинувачу вального вироку, а тому такі посилання не можуть бути враховані судом.

Також, в матеріалах справи містяться товарно-транспортні накладні, інші документи (протоколи приймання нафтопродуктів вантажоодержувачем, договори контрагентів із суб'єктами господарювання - перевізниками товарів, тощо), які опосередковано підтверджують товарність господарських операцій позивача із контрагентами та факт постачання товарів від контрагентів до вантажоодержувачів.

Наведений висновок узгоджується і з практикою Верховного суду, зокрема у постановах від 21.03.2018 (№ К/9901/3992/18) у справі № 808/2140/13-а, від 21.03.2018 (№ К/9901/2538/18) у справі № 816/338/14, від 20.03.2018 (№ К/9901/1403/18) у справі № 805/6021/13-а, від 20.03.2018 (№ К/9901/1424/18) у справі від 805/10886/13-а.

За п. 3 ч. 1 ст. 3 та ст. 6 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання мають право укладати будь-які договори, які не заборонені законодавством, у тому числі і залучати фізичних осіб до виконання робіт, надання послуг на підставі цивільно-правових договорів. При цьому діючим законодавством України не встановлено обов'язку суб'єктів господарювання мати у власності необхідні для постачання продукції матеріальні ресурси, так, як і не встановлено кількісний склад працівників, необхідний для виконання робіт з реконструкції покрівлі.

Відповідачем не надано жодних доказів, якими б була підтверджена відсутність у контрагентів позивача договорів, укладених з іншими контрагентами про оренду автотранспортних засобів, залучення працівників, перевезення товару.

Разом з тим, презумпція добросовісності платника податків, яка, з одного боку, передбачає надання правового захисту платникам, які у повному обсязі виконують свої обов'язки з правильного нарахування, утримання та перерахування до бюджету законно встановлених податків, а також з дотримання необхідних умов для використання права на податкову вигоду, з іншого боку передбачає покладення на контролюючий орган тягаря доказування наявності складу податкового правопорушення у діях (бездіяльності) платника податків, який у протилежному випадку вважається добросовісним (зазначена позиція підтверджується ухвалою ВАСУ від 15.09.2015 у справі № К/800/17974/14).

Приймаючи наведене до уваги, з огляду на підтвердження позивачем проявлення заходів належної обачності при обранні контрагентів, спираючись на той факт, що чинне податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється постачання продукції контрагентом платника податків, суд відхиляє вказані висновки відповідача щодо нереальності господарських операцій.

Наведена правова позиція підтверджена судовою практикою Вищого адміністративного суду України, зокрема, в постанові від 03.04.2013 р. по справі № К/9991/32753/12, ухвалах від 18.06.2014 р. № К/9991/50633/12, від 11.06.2014 р. № К/800/47664/13, від 03.08.2015 р. № К/800/12277/13, від 30.07.2015 р. № К/9991/11391/12, від 30.07.2015р. № К/9991/38572/12 та від 30.07.2015р. № К/9991/39230/12, від 29.07.2015р. № К/800/17166/14, від 22.07.2015р. № К/800/61315/13, від 24.05.2017 по справі № К/800/24191/16.

Отже, оскільки позивачем доведено дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, а також надано всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне виконання умов укладених договорів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської діяльності, направленої на отримання прибутку, позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами.

Суд звертає увагу і на той факт, що до перевірки позивачем були надані всі первинні документи по взаємовідносинам із контрагентами, які підтверджують здійснення господарської операції за укладеними договорами, а саме: податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання, платіжні доручення тощо.

Відповідно до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно положень ст. 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На думку суду, відповідачем, всупереч вимогам ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено правомірності прийнятого податкового-повідомлення рішення всупереч вимогам, в той час докази, якими позивач обґрунтовував свої вимоги - є законними, допустимими, обґрунтованими та такими, що відповідають дійсним обставинам справи.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджується платіжним дорученням № 733 від 19.11.2018, позивач за подання адміністративного позову сплатив 10758, 18 грн.

Отже, суд повертає позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області у розмірі 10758, 18 грн.

Керуючись Конституцією України, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Маріупольського комунального підприємства зеленого будівництва (код ЄДРПОУ 03361845: місце реєстрації: 87548, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Зелінського, б. 87) до Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028; Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, б. 114) про скасування податкових повідомлень - рішень та скасування розрахунків пені - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 15.11.2018 №0009031415 щодо збільшення грошового зобов'язання на суму 101 740 грн., в тому числі - 81 392 грн. за податковим зобов'язаннями, 20 348 грн. за штрафними санкціями - в повному обсязі;

Скасувати розрахунок пені, обчисленої на виявлені органом ДПС суми занижень податкових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 15.11.2018 №0009031415 на суму 24125,93грн. - в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 15.11.2018 №0009011415 частково: в частині збільшення грошового зобов'язання - на суму 223 330 грн., в тому числі - на суму 178 664 грн. за податковими зобов'язаннями на суму 44 666 грн. за штрафними санкціями.

Скасувати розрахунок пені, обчисленої на виявлені органом ДПС суми занижень податкових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 15.11.2018 №0009011415 частково - на суму 54 578,78 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 15.11.2018 №0009021415 частково: в частині збільшення грошового зобов'язання - на суму 248 145 грн., в тому числі - на суму 198 516 грн. за податковим зобов'язанням, на суму 49 629 грн. за штрафними санкціями.

Скасувати розрахунок пені, обчисленої на виявлені органом ДПС суми занижень податкових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 15.11.2018 №0009021415 частково - на суму 65 291,69 грн.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114) на користь Маріупольського комунального підприємства зеленого будівництва (код ЄДРПОУ 03361845) суму судових витрат у розмірі 10758 (десять тисяч сімсот п'ятдесят вісім) гривень 18 копійок.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 19.03.2019 року .

Повний текст рішення складено 29.03.2019 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Галатіна О.О.