Рішення

від 29.03.2019 по справі 815/3866/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3866/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КМК-БУД до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.07.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, -

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю КМК-БУД звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.07.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

В період з 29.05.2017 р. по 12.06.2017 р. Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області було проведено документальну планову виїзну перевірку з дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. За результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки складено акт № 654/15-32-14-01/37550831 від 19.06.2017 р., згідно висновків якого встановлено: а) заниження податку на прибуток всього на суму 1541160 грн. в т. ч. по періодам за 2016 рік на 1541160 грн.; б) заниження податку на додану вартість всього у сумі 761167 грн.; в) порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті в частині не дотримання законодавчо встановлених термінів розрахунків при здійсненні розрахунку за контрактом б/н від 28.02.2013 року укладеним з компанією нерезидентом р2m berlin GmbH (Німеччина) в сумі 24637,69 євро у т.ч. несвоєчасне отримання валютних коштів в сумі 22594,77 євро та не отримання коштів - прострочена дебіторська заборгованість в сумі 2042,92 євро; г) ненадання до Чорноморської ОДПІ ГУ ДФС (Овідіопольське відділення) Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами. На підставі акту було прийнято наступні податкові повідомлення рішення від 04.07.2017 року (отримані позивачем 14.07.2017 p.): № НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та застосування штрафних санкцій у загальному розмірі 1926450,00 грн.; № НОМЕР_2 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій у загальному розмірі 951459,00 грн.;№ НОМЕР_3 про застосування штрафних санкцій за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 90712,64 грн.

Позивач вважає, що висновки відповідача викладені у акті не відповідають існуючим фактам та діючому податковому законодавству у зв'язку з чим вказані повідомлення рішення про донарахування грошових зобов'язань та застосування штрафних санкцій є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2018 року адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КМК-БУД до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.07.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 було призначено до розгляду в загальному позовному провадженні.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.05.2018 року було призначено по справі економічну експертизу та зупинено провадження у справі до одержання її результатів.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.02.2019 року провадження у справі було поновлено.

У відзиві відповідач вказує, що до перевірки не були надані первинні документи які б підтверджували факт надання послуг, які передбачені умовами договору, які б розкривали зміст і сутність господарських операцій у вигляді отриманих ТОВ КМК-БУД послуг інжинірингу від ТОВ Денема Союз , від ТОВ Редбуд , від ФОП ОСОБА_1, від ФОП ОСОБА_2, від ФОП ОСОБА_3, від ФОП ОСОБА_4 За даними бухгалтерського обліку та проведеної перевірки за контрактом від 28.02.2013 року № б/н укладеним з нерезидентом p2m berlin GmbH (Німеччина) встановлено несвоєчасне отримання валютних коштів в сумі 22594,77 євро; не отримання коштів - прострочена дебіторська заборгованість в сумі 2042,92 євро.

Згідно з ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням зазначеного, суд вирішив розглянути вказану справу в письмовому провадженні.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлень від 24.05.2017 року, наказу від 11.05.2017 року № 1321, в період з 29.05.2017 року по 12.06.2017 року співробітники Головного управління ДФС в Одеській області провели документальну планову виїзну перевірку ТОВ КМК-БУД з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.

За результатами цієї перевірки 19.06.2017 року Головне управління ДФС в Одеській області склало акт № 654/15-32-14-01/37550831, в якому встановлені наступні порушення з боку позивача, крім іншого:

- п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податковою кодексу України, п.7, п.18, п.19 П(С)БО 16 Витрати , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, зареєстрованого у Мінюсті України від 19.01.2000 року за № 27/4248 (із змінами та доповненнями), пункту 1, пункту 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 1541160 грн., в т. ч. по періодам за 2016 рік - на 1541160 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 761167 грн., у т. ч. по періодам: у жовтні 2015 року на суму 7698 грн.; у листопаді 2015 року на суму 8969 грн.; у липні 2016 року на суму 144500 грн.; у серпні 2016 року на суму 545915 грн.; у вересні 2016 року на суму 19208 грн.; у жовтні 2016 року на суму 34877 грн.;

- ст.1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті в частині не дотримання законодавчо встановлених термінів розрахунків при здійсненні розрахунків за контрактом від 28.02.2013 року № б/н, укладеним з компанією нерезидентом р2m berlin GmbH (Німеччина) а сумі 24637,69 євро, у т. ч.: несвоєчасне отримання валютних коштів в сумі 22594,77 євро; не отримання коштів - прострочена дебіторська заборгованість в сумі 2042,92 євро.

За наслідками перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю КМК-БУД на підставі акту перевірки від 19.06.2017 року № 654/15-32-14-01/37550831 відповідно до зазначених порушень Головне управління ДФС в Одеській області прийняло податкові повідомлення-рішення:

- від 04.07.2017 року № НОМЕР_1, яким позивачеві за порушення п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податковою кодексу України, п.7, п.18, п.19 П(С)БО 16 Витрати , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, зареєстрованого у Мінюсті України від 19.01.2000 року за № 27/4248 (із змінами та доповненнями), пункту 1, пункту 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 1926450,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями 1541160,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 385290,00 грн.;

- від 04.07.2017 року № НОМЕР_2, яким позивачеві за порушення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 951459,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями 761167,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 190292,00 грн.;

- від 04.07.2017 року № НОМЕР_3, яким до позивача за порушення ст.1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) або пені у розмірі 90712,64 грн.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

ТОВ КМК-БУД (підрядник) уклало з нерезидентом р2m berlin GmbH (Німеччина) контракт від 28.02.2013 року № б/н, відповідно до умов якого підряднику було довірено виконувати функції технічного нагляду та надавати технічні послуги у вигляді консультацій спеціалістів в рамках проекту Розвиток міської інфраструктури реконструкції основної системи каналізації південної частини каналізаційного водозбірного басейну м. Одеси.

На виконання умов контракту ТОВ КМК-БУД були надані послуги відповідно до актів виконаних робіт на суму 84304,36 євро.

Відповідач вказує, що: акт № 1 від 31.01.2014 року на суму 9565,74 євро, (граничний термін надходження валютної виручки - 01.05.2014 року); акт № 2 від 28.02.2014 року на суму 10528,41 євро (граничний термін надходження валютної виручки - 29.05.2014 року); акт № 3 від 31.03.2014 року на суму 9080,19 євро (граничний термін надходження валютної виручки - 29.06.2014 року); акт № 4 від 30.04.2014 року на суму 12340,99 євро (граничний термін надходження валютної виручки - 29.07.2014 року); акт № 5 від 31.05.2014 року на суму 13545,51 євро (граничний термін надходження валютної виручки - 29.08.2014 року); акт № 6 від 30.06.2014 року на суму 10311,13 євро (граничний термін надходження валютної виручки - 28.09.2014 року); акт № 7 від 31.07.2014 року на суму 9745,66 євро (граничний термін надходження валютної виручки - 29.10.2014 року); акт № 8 від 31.08.2014 року на суму 9186,73 євро (граничний термін надходження валютної виручки - 29.11.2014 року). Кошти від нерезидента надійшли в сумі 103243,82 євро, а саме: 17.01.2014 року - 5292,44 євро; 20.01.2014 року - 5292,44 євро; 04.04.2014 року - 10330,93 євро - з порушенням термінів розрахунків; 10.04.2014 року - 19422,23 євро - з порушенням термінів розрахунків; 05.06.2014 року - 9056,71 євро - з порушенням термінів розрахунків; 17.06.2014 року - 12167,39 євро; 08.08.2014 року -23129,09 євро - з порушенням термінів розрахунків; 24.10.2014 року - 9692,51 євро - з порушенням термінів розрахунків; 02.03.2015 року - 8860,08 євро - з порушенням термінів розрахунків. Валютні кошти в сумі 2042,92 євро станом на 31.12.2016 року на рахунок ТОВ КМК-БУД не надійшли.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Під час розгляду справи суд встановив, що місцем укладання та виконання контракту від 28.02.2013 року з нерезидентом компанією р2m berlin GmbH (Німеччина) є місто Одеса, Україна.

На виконання Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 № 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю , Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , Указу Президента України від 21.01.98 № 41/98 Про запровадження режиму жорсткого обмеження бюджетних видатків та інших державних витрат, заходи щодо забезпечення надходження доходів до бюджету і запобігання фінансовій кризі , інших нормативно-правових актів Національний банк України визначав порядок здійснення уповноваженими банками контролю за дотриманням резидентами встановлених законодавством України строків розрахунків за експортними, імпортними операціями в постанові від 24.03.1999 року № 136 Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями .

Згідно з п.1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 24.03.1999 року № 136 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 року за № 338/3631, у цій Інструкції терміни вживаються в такому значенні: товар - будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі).

Відповідно до п.1.6 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 24.03.1999 року № 136 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 року за № 338/3631, якщо відповідно до експортного договору резидент експортує продукцію без її вивезення з митної території України, то банк не здійснює контролю за строками розрахунків за таким договором (крім випадку, передбаченого пунктом 3.6 цієї Інструкції).

Оскільки ТОВ КМК-БУД в межах контракту від 28.02.2013 року надавало послуги на території України, тому банк не повинен був здійснювати контроль за строками розрахунків за ним, а тому застосування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД за цим контрактом є протиправним.

Тобто, висновки акту перевірки від 19.06.2017 року № 654/15-32-14-01/37550831 про порушення позивачем ст.1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті є необґрунтованими та безпідставними.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 04.07.2017 року № НОМЕР_3 є протиправним та належить до скасування.

ТОВ КМК-БУД уклало з ТОВ Денема Союз , ТОВ Редбуд , ТОВ Бізнес Проджект , ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 договори про надання послуг інжинірингу та технічного консультування, про надання інформаційних послуг, підряду від 11.08.2016 року № Пр/Оку/EV-181/2, від 12.07.2016 року № 1207, від 11.08.2016 року № Пр/Оку/EV-181/1, від 11.08.2016 року № Пр/Оку/EV-181/3, від 11.08.2016 року № Пр/Оку/EV-181/4, від 16.09.2016 року № 16/09-2016, від 18.08.2016 року № 180816, від 07.10.2016 року № 07/10-2016, від 15.09.2016 року № 15/09-2016, від 07.06.2016 року № 07/06/16.

Виконання зазначених договорів підтверджується наступними документами: акти прийому-передачі виконаних робіт, акти про надання послуг, акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості по рахунку, які відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.

Під час розгляду справи суд встановив, що позивач за КВЕД має право займатися наступними видами діяльності: монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; каналізація, відведення й очищення стічних вод; будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); будівництво трубопроводів.

Тобто, укладені договори позивача з його контрагентами повністю узгоджуються, є логічними та відповідають тому виду діяльності, яким займається підприємство позивача.

Також, суд звертає увагу, що зазначені договори, укладені між позивачем та контрагентами, є чинними, ніким не скасовані, а їх виконання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Згідно з пп.2.1, пп.2.2 п.2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Суд встановив, що за виконані роботи та надані послуги позивач зі своїми контрагентами розрахувався, тобто сторони договорів зазнали змін майнового стану.

Вказаними контрагентами позивача в періоді, що перевірявся, виконувалися роботи та надавалися послуги, а позивач в свою чергу здійснював оплату за виконані роботи та надані послуги з метою провадження своєї господарської діяльності.

Крім того, за наслідками цих господарських операцій контрагенти видали податкові накладні, які були включені позивачем у податкову звітність у періоді, що перевірявся.

Також, суд звертає увагу, що згідно з пп.180.1.1 п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Суд встановив, що позивач та його контрагенти на момент здійснення вказаних господарських операцій були платниками податків.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Згідно з п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно з п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Згідно з п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, з моменту списання коштів з банківського рахунка позивача або отримання ним робіт або послуг від контрагентів, що підтверджується податковими накладними, у нього виникло право на віднесення сум податку по операціях з цими контрагентами до складу свого податкового кредиту.

Відповідно до ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум податку по операціях з контрагентами до складу свого податкового кредиту у випадку, коли він виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі Інтерсплав проти України . Так, у п.37 рішення вказується: Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови . Відповідно до п.38 рішення зазначено: На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань .

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі Булвес АД проти Болгарії (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Згідно з ч.1 ст.101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Під час розгляду справи судом на вирішення економічної експертизи були поставлені наступні питання: чи підтверджується документально зазначене в акті документальної планової виїзної перевірки ГУ ДФС в Одеській області № 654/15-32-14-01/37550831 від 19.06.2017 року заниження ТОВ КМК-БУД податку на прибуток на суму 1541160,00 грн., у т.ч. за 2016 рік на 1541160,00 грн.; чи підтверджується документально зазначене в акті документальної планової виїзної перевірки ГУ ДФС в Одеській області № 654/15-32-14-01/37550831 від 19.06.2017 року заниження ТОВ КМК-БУД податку на додану вартість всього в сумі 761167,00 грн., у т.ч. у жовтні 2015 року на 7698,00 грн., у листопаді 2015 року на 8969,00 грн., у липні 2016 року на 144500,00 грн., у серпні 2016 року на 545915,00 грн., у вересні 2016 року на 19208,00 грн., у жовтні 2016 року на 34877,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Згідно з висновком експерта № 1806/01 судової - економічної експертизи по адміністративній справі № 815/3866/17 судовим експертом ОСОБА_5 були здійснені наступні висновки: по першому питанню, проведеними дослідженнями наданих у матеріалах справи даних копій документів та записів у регістрах бухгалтерського обліку ТОВ КМК-БУД зазначені в акті документальної виїзної перевірки ГУ ДФС в Одеській області № 654/15-32-14-01/37550831 від 19.06.2017 року заниження ТОВ КМК-БУД податку на прибуток на суму 1541160,00 грн., у т. ч. за 2016 рік на 1541160,0грн. не підтверджується; по другому питанню, проведеними дослідженнями наданих документів зазначені в акті документальної виїзної перевірки ГУ ДФС в Одеській області № 654/15-32-14-01/37550831 від 19.06.2017 року заниження ТОВ КМК-БУД податку на додану вартість у розмірі 16667,00 грн. підтвердити чи спростувати не надається за можливе, а у розмірі 744500,00 грн. не підтверджується.

При цьому, висновок про неможливість підтвердження чи спростування висновків акту № 654/15-32-14-01/37550831 від 19.06.2017 року про заниження ТОВ КМК-БУД податку на додану вартість у розмірі 16667,00 грн. судовим експертом здійснений у зв'язку з тим, що в матеріалах справи відсутні податкові накладні ТОВ Бізнес Проджект за 2015 рік та декларації з ПДВ ТОВ КМБ-БУД за 2015 рік.

Разом з цим, під час розгляду справи в спростування висновків акту перевірки № 654/15-32-14-01/37550831 від 19.06.2017 року про заниження ТОВ КМК-БУД податку на додану вартість у розмірі 16667,00 грн. в 2015 році позивач надав до суду копію податкової накладної від 23.10.2015 року № 355, складену ТОВ Бізнес Проджект , зареєстровану в ЄРПН та направлену ТОВ КМК-БУД на суму 100000,00 грн., з яких ПДВ 16667,67 грн., а також копію податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ КМК-БУД за жовтень 2015 року, розділ II додатку 5 якої відображає взаємовідносини з ТОВ Бізнес Проджект (операції з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставкою 7 %, що надають право формування податкового кредиту).

Тобто, висновки акту перевірки від 19.06.2017 року № 654/15-32-14-01/37550831 про порушення позивачем п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.7, п.18, п.19 П(С)БО 16 Витрати , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, зареєстрованого у Мінюсті України від 19.01.2000 року за № 27/4248 (із змінами та доповненнями), пункту 1, пункту 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні є необґрунтованими та безпідставними.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 04.07.2017 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 є протиправними та належать до скасування.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер'їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю КМК-БУД (вул. Архітекторська, 26-В, м. Одеса, 65122, ідентифікаційний код 37550831) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, ідентифікаційний код 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.07.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 04.07.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КМК-БУД (код ЄДРПОУ 37550831) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 44529,32 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко