Рішення

від 21.03.2019 по справі 460/2821/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 березня 2019 року м. Рівне №460/2821/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Самкової Т.А.; представників позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 21 січня 2019 року) та ОСОБА_2 (довіреність від 01 грудня 2018 року); представників відповідача - ОСОБА_3 (довіреність від 03 грудня 2018 року) та ОСОБА_4 (довіреність від 28 лютого 2019 року); розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю-фірми Верстатник до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю-фірми Верстатник (далі іменується - позивач) до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: №0325435001 від 02.10.2018, відповідно до якого нараховано штраф по орендній платі з юридичних осіб в розмірі 5428 грн. 46 коп.; №0025135001 від 09.02.2018, відповідно до якого нараховано штраф по орендній платі з юридичних осіб в розмірі 59442 грн. 26 коп.

Заяви по суті справи.

Позовна заява обґрунтована тим, що висновки актів перевірок, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсності та не підтверджуються відповідними документами. Так, згідно поданої товариством уточнюючої Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) по орендній платі за 2017 рік, яка подана до ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області 15.03.2017, про що свідчить квитанція №2, сума податкового зобов'язання за червень 2017 року становить 13701,75 грн. Згідно п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо лати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового звітного) місяця. Отже, термін сплати орендної плати за землю за червень 2017 року - 30 липня 2017 року. В Акті камеральної перевірки по терміну сплати 30.07.2017 року вказана сума несвоєчасно сплаченого податку в розмірі 18357,15 грн., що не відповідає узгодженій сумі податкового зобов'язання, визначеній у податковій звітності. Так, згідно уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, поданої до ДПІ у м. Рівне ГУ ДФС Рівненській області 15.03.2017р., сума податку до сплати за червень 2017 року складає 3701,75 грн. Отже, сума узгодженого податкового зобов'язання по терміну сплати 30 липня 2017 року в Розрахунку штрафних санкцій безпідставно завищено. Позивач вказує, що в Акті №3099/17-00-50-12/13983286 від 14.09.2018 також невірно вказано дати сплати узгоджених сум податкових зобов'язань за травень-липень 2017 року. Таким чином, вбачається, що орендна плата за землю за травень 2017 року сплачена в повному обсязі у встановлені законодавством терміни. По сплаченим сумам орендної плати за землю за червень-липень 2017 року відсутні підстави для застосування штрафної санкції у розмірі 20%. Щодо податкового повідомлення-рішення №0025135001 від 09.02.2018, то позивач зазначає, що в розрахунку штрафних санкцій при зарахуванні оплати не дотримано черговість виникнення податкового боргу, чим порушено пункт 87.9 статті 87 Податкового кодексу України. Податковий орган самостійно змінював призначення платежу, яке товариство зазначало у платіжних дорученнях, тобто кошти, призначені на сплату поточних грошових зобов'язань за звітний період, відповідач спрямовував на погашення податкового боргу за минулий період. Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення позивач вважає протиправними та безпідставними, а відтак просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог податкового законодавства. Так, позивачем подано податкову декларацію з плати за землю за 2017 рік і задекларовано 220285 грн. 89 коп., згодом подано уточнюючу декларацію за 2017 рік і задекларовано 172761 грн. 41 коп. орендної плати за землю. Станом на 30.05.2017 заборгованість по орендній платі за землю підприємства становить 174553 грн. 71 коп. З огляду на наявність заборгованості, сплата поточних грошових зобов'язань контролюючим органом зараховувалася в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення. Крім того, у зв'язку з наявністю у позивача боргу 25.07.2016 відповідачем прийняті рішення про розстрочення податкового боргу. Погашення суми розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань здійснюється у загальному порядку погашення згідно з черговістю виникнення. Крім того, за затримку сплати узгоджених сум податкових зобов'язань у разі укладання договору про розстрочення податкового боргу платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу за порушення строку сплати узгоджених сум грошових зобов'язань, в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми грошових зобов'язань з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань, і до дня укладання договору про розстрочення податкового боргу. Таким чином, в період дії розстрочки контролюючим органом вірно визначено розмір штрафної санкції в розмірі 20%. Відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою суду від 13.11.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 05.12.2018 продовжено процесуальний строк, наданий Головному управлінню ДФС у Рівненській області, для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 22.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні оголошено перерви до 21.02.2019 та до 01.03.2019.

Ухвалою суду від 01.03.2019 розгляд справи відкладено.

У судовому засіданні 21.03.2019 відповідно до статей 243, 250 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

Головним управлінням ДФС у Рівненській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати Товариством з обмеженою відповідальністю-фірмою Верстатник до бюджету узгодженого податкового зобов'язання по орендній платі за землю з юридичних осіб, за результатами якої складений Акт від 24.01.2018 №179/17-00-50-01/13983286 (далі іменується - Акт перевірки від 24.01.2018) (а.с. 45-47).

На підставі Акта перевірки від 24.01.2018 фіскальним органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.02.2018 №0025135001, відповідно до якого нараховано штраф по орендній платі з юридичних осіб в розмірі 59442 грн. 26 коп. (а.с. 48).

Також, Головним управлінням ДФС у Рівненській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати Товариством з обмеженою відповідальністю-фірмою Верстатник до бюджету узгодженого податкового зобов'язання по орендній платі за землю з юридичних осіб, за результатами якої складений Акт від 14.09.2018 №3099/17-00-50-01/13983286 (далі іменується - Акт перевірки від 14.09.2018) (а.с. 43).

На підставі Акта перевірки від 14.09.2018 фіскальним органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.10.2018 №0325435001, відповідно до якого нараховано штраф по орендній платі з юридичних осіб в розмірі 5428 грн. 46 коп. (а.с. 44).

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваних рішень, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

До функцій, які виконують контролюючі органи, зокрема, належить здійснення адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (пп. 19-1.1.1, п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України: контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення;

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України).

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою (пункт 31.1 статті 31 Податкового кодексу України).

Відповідно до положень пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

За змістом підпункту 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Пунктом 287.3. статті 287 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового Кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю-фірма Верстатник подало до фіскального органу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік від 20.02.2017 №9024408165, в якій позивач задекларував грошове зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 220285 грн. 89 коп. за рік (18357,16 грн. - за місяць).

15 березня 2017 року платником податків подано до Головного управління ДФС у Рівненській області уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік №9024408165, відповідно до якої задекларовано грошове зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 172761 грн. 41 коп. за рік (13701 грн. 75 коп. - березень-грудень 2017 року, 19132 грн. 73 коп. - січень 2017 року, 16611 грн. 20 коп. - лютий 2017 року).

Інтегрованою карткою платника податків, дослідженою судом, підтверджений факт врахування зменшення грошового зобов'язання по орендній платі за землю відповідно до поданої уточнюючої декларації в березні 2017 року (а.с. 74-81), що нівелює посилання представника позивача на протилежне.

Судом встановлений факт відображення в інтегрованій картці всіх проплат, що були здійснені платником податків відповідно до платіжних доручень (а.с. 26-37).

При цьому, матеріалами справи підтверджено, що у Товариства з обмеженою відповідальністю-фірми Верстатник станом на 01.01.2017 наявний борг в розмірі 164256 грн. 23 коп., а станом на 31.05.2017 - податковий борг з орендної плати за землю в розмірі 174553 грн. 71 коп.

Фактично позивач не заперечує наявність боргу, однак зазначає про неправомірність зарахування поточних платежів на сплату попереднього боргу та відповідно складення розрахунку штрафних санкцій з порушенням вимог законодавства.

При цьому суд зазначає, що відповідно до положень пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. (п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України).

Пунктом 131.2 статті 131 Податкового кодексу України передбачено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Таким чином, контролюючий орган за вказаних обставин, усі сплачені позивачем кошти у відповідності до пункту 87.9 статті 87 ПК України спрямовував їх у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення та внаслідок чого на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України застосував до платника штрафні санкції.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суд зазначає, що об'єктом застосування штрафу є погашена сума податкового боргу, спосіб такого погашення значення не має (є це самостійна сплата чи зарахування сплачених коштів контролюючим органом в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення). Погашення податкового боргу за положеннями підпункту 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Крім того, судом встановлено, що 25 липня 2016 року фіскальним органом щодо позивача були прийняті Рішення №5 про розстрочення (відстрочення) податкового боргу по земельному податку та Рішення №1 про розстрочення (відстрочення) податкового боргу по орендній платі за землю.

Відповідно до Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 07.04.2016 № 422, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за № 751/28881, надання розстрочок (відстрочок) грошових зобов'язань (податкового боргу) відображається в ІКП як зменшення суми грошових зобов'язань (податкового боргу) за датою укладання договору про розстрочення (відстрочення). Для відображення розстрочених (відстрочених) сум грошових зобов'язань (податкового боргу) в ІКП відображається обліковий показник (операція) щодо надання розстрочення (відстрочення) усієї суми розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань (податкового боргу) згідно з договором про розстрочення (відстрочення). Відображення в ІКП чергової суми розстрочення (відстрочення) здійснюється шляхом використання облікових показників (операцій) щодо нарахування платежу згідно з графіком погашення розстрочених (відстрочених) сум, передбаченим договором про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) (спеціальним законом або рішенням суду). Погашення суми розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) здійснюється у загальному порядку погашення згідно з черговістю виникнення (п.1 підрозділ 3 розділ VІ).

За затримку сплати узгоджених сум грошових зобов'язань у разі укладання договору про розстрочення податкового боргу платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу за порушення строку сплати узгоджених сум грошових зобов'язань в розмірі, який залежить від кількості днів затримки сплати узгодженої суми грошових зобов'язань з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань, і до дня укладення договору про розстрочення податкового боргу. Таким чином, фіскальний орган застосовував в період дії розстрочки розмір штрафної санкції за несвоєчасну сплату - 20%, оскільки затримка сплати становила більше 30 днів.

Щодо посилання позивача на порушення контролюючим органом порядку черговості зарахування платежів, а відтак і невірне визначення штрафу в податковому повідомленні-рішенні від 09.02.2018 №0025135001, то суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що здійснену підприємством оплату орендної плати 01.09.2017 зараховано в погашення податкових зобов'язань по терміну сплати 30.03.2016, а сплату податку 30.05.2017 - в погашення податкових зобов'язань по терміну сплати 30.05.2016. Однак, суд при цьому зазначає, що дана обставина не впливає на відсоток штрафної санкції, який слід застосувати за прострочення сплати платежу, оскільки в будь-якому випадку затримка сплати становить більше 30 днів. А тому розмір штрафу становить 20%, і сама сума штрафу по даних періодах прострочення залишається незмінною (а.с. 49).

Таким чином, з урахуванням наведеного в сукупності, суд дійшов висновку про обгрунтованість нарахування штрафу на підставі статті 126 Податкового кодексу України за недотримання термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по орендній платі за землю з юридичних осіб, та, відповідно, правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а відтак відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Судові витрати на підставі статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають стягненню.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю-фірми Верстатник (33016, місто Рівне, вулиця Будівельників, 12; код ЄДРПОУ 13983286) до Головного управління ДФС у Рівненській області (33023, місто Рівне, вулиця Відінська, 12; код ЄДРПОУ 39394217) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 29 березня 2019 року.

Суддя Недашківська К.М.