Постанова

від 25.07.2019 по справі 460/2821/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/4863/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Бедрій Х.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Верстатник" на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року, ухвалене суддею Недашківською К.М. у м.Рівне о 13:48, повний текст якого складений 29 березня 2019 року, у справі №460/2821/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Верстатник" до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

08 листопада 2018 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "Верстатник" звернувся до суду із позовом до відповідача -Головного управління ДФС у Рівненській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення №0325435001 від 02.10.2018 та №0025135001 від 09.02.2018.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0325435001 від 02.10.2018, яким платнику податків нараховано грошове зобов`язання за затримку сплати орендної плати за землю з юридичних осіб у вигляді штрафу на суму 5428,46 грн, слугували висновки акту №3099/17-00-50-12/13983286 від 14.09.2018, складеного за результатами камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання по орендній платі за землю з юридичних осіб ТОВ-фірма Верстатник , про недотримання термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання по орендній платі з юридичних осіб: по граничному терміну сплати 30.06.2017 вказана дата сплати 31.07.2018 та сума сплати 2434,55 грн; по граничному терміну сплати 30.07.2017 вказана дата сплати 31.07.2018 та сума сплати 11225,10 грн; по граничному терміну сплати 30.07.2017 вказана дата сплати 10.09.2018 та сума сплати 7132,05 грн; по граничному терміну сплати 30.08.2017 вказана дата сплати 10.09.2018 та сума сплати 6350,60 грн.

Позивач вважає такі висновки контролюючого органу безпідставними та необгрунтованими.

Зазначає, згідно поданої товариством уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) по орендній платі за 2017 рік, яка подана до ДПІ в м.Рівному ГУ ДФС у Рівненській області 15.03.2017, про що свідчить квитанція №2, сума податкового зобов`язання за червень становить 13701,75 грн, граничний термін сплати якого з урахуванням положень п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України - 30 липня 2017 року.

Однак, в акті камеральної перевірки по терміну сплати 30.07.2017 вказана сума несвоєчасно сплаченого податку в розмірі 18357,15 грн, що не відповідає узгодженій сумі податкового зобов`язання, визначеній в податковій звітності, що мало наслідком завищення розрахунку штрафних санкцій за сумою узгодженого податкового зобов`язання, граничним терміном сплати якого є 30 липня 2017 року.

Крім того, у зазначеному акті невірно вказано дати сплати узгоджених сум податкових зобов`язань за травень-липень 2017 року.

Зазначає, що відповідно до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. Вважає, що за сплаченими сумами орендної плати за землю за червень-липень 2017 відсутні підстави для застосування штрафноїх санкції в розмірі 20%.

Також позивач не погоджується із висновками, викладеними в акті №179/17-00-50-01/13983286 від 24.01.2018, про недотримання ТОВ-фірма Верстатник термінів сплати самостійно визначеного зобов`язання по орендній платі за землю з юридичних осіб. На підставі даного акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0025135001 від 09.02.2018, яким зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 59442,26 грн. Вважає невірним розрахунок штрафних санкцій та вказує, що розбіжності у сумах сплати орендної плати за землю за звітні періоди 2016-2017 років даних товариства та даних відповідача обумовлені тим, що податковим органом самостійно змінювалось призначення платежу, яке товариство зазначало у платіжних документах, що мало наслідком спрямування коштів, які призначались на сплату поточних грошових зобов`язань за звітний період, на погашення податкового боргу за минулий період.

В обгрунтування неправомірності застосування контролюючти органом штрафу за недотримання термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання по орендній платі за землю юридичних осіб зазначає, що законодавець наділив податкові органи правом застосовувати штраф до платника податку згідно ст.126 Податкового кодексу України у випадку сплати суми грошового зобов`язання, зазначеної в платіжному дорученні з затримкою сплати, проте не наділив правом застосовувати штраф при виконанні п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України в разі зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напрямку сплати, визначеного платником податків.

Вважає, що п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України визначає, які дії зі сплаченими коштами зобов`язані здійснювати органи державної податкової служби в погашення податкового боргу, та не встановлює відповідальності платника податків внаслідок вчинення вказаних дій податковою службою.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість нарахування штрафу на підставі статті 126 Податкового кодексу України за недотримання термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання по орендній платі за землю з юридичних осіб, та, відповідно, правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а відтак відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Зокрема, камеральні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДФС у Рівненській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати Товариством з обмеженою відповідальністю-фірмою «Верстатник» до бюджету узгодженого податкового зобов`язання по орендній платі за землю з юридичних осіб, за результатами якої складений Акт від 24.01.2018 №179/17-00-50-01/13983286 (а.с. 45-47).

На підставі Акта перевірки від 24.01.2018 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0025135001від 09.02.2018, яким у зв`язку з порушенням строку сплати суми грошового зобов`язання орендна плата з юридичних осіб ТОВ-фірма Верстатник зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% від грошового зобов`язання 297211,3 грн, що становить 59442,26 грн (а.с. 48).

Також, Головним управлінням ДФС у Рівненській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати Товариством з обмеженою відповідальністю-фірмою «Верстатник» до бюджету узгодженого податкового зобов`язання по орендній платі за землю з юридичних осіб, за результатами якої складений Акт від 14.09.2018 №3099/17-00-50-01/13983286 (а.с. 43).

На підставі Акта перевірки від 14.09.2018 фіскальним органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.10.2018 №0325435001, яким у зв`язку з порушенням строку сплати суми грошового зобов`язання орендна плата з юридичних осіб ТОВ-фірма Верстатник зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% від грошового зобов`язання 27142,3 грн, що становить 5428,46 грн (а.с. 44).

Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0325435001 від 02.10.2018 та №0025135001 від 09.02.2018 протиправними, звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до ст.36 ПК України податковим обов`язком платника податку визнається його обов`язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Такий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором, він є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Приписами п.54.1 ст.54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

В розумінні п. 46.1 ст. 46 ПУ України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобовязання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 31.1 ст.31 ПК України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Відповідно до пп.49.18.3 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.287.3 ст.287 ПК України).

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового Кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 126.1 ст. 126 ПК України передбачено, що якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Положення ст. 126 ПК України застосовуються у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст. 126 ПК України.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішень суб`єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю-фірма «Верстатник» подало до фіскального органу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік від 20.02.2017 №9024408165, в якій задекларував грошове зобов`язання з орендної плати за землю в сумі 220285,89 грн за рік (18357,16 грн - за місяць).

15 березня 2017 року платником податків подано до Головного управління ДФС у Рівненській області уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік №9024408165, відповідно до якої задекларовано грошове зобов`язання з орендної плати за землю в сумі 172761,41 грн за рік (13701,75 грн - березень-грудень 2017 року, 19132,73 грн - січень 2017 року, 16611,20 грн - лютий 2017 року).

При цьому, колегія суддів зауважує, що даними, відображеними в інтегрованій картці платника податків, спростовуються доводи позивача щодо неврахування контролюючим органом зменшення грошового зобов`язання по орендній платі за землю відповідно до поданої уточнюючої декларації в березні 2017 року (а.с. 74-81).

Судом встановлений факт відображення в інтегрованій картці всіх проплат, що були здійснені платником податків відповідно до платіжних доручень (а.с. 26-37).

Також матеріалами справи підтверджується, що станом на 01.01.2017 за Товариством з обмеженою відповідальністю-фірмою «Верстатник» обліковується борг з орендної плати за землю в розмірі 164256,23 грн, а станом на 31.05.2017 - в розмірі 174553,71 грн.

Наявність боргу підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем. Водночас, вважає протиправним нарахування штрафних санкцій за порушення вимог законодавства у зв`язку із зарахуванням поточних платежів платника податків на сплату попередніх зобов`язань.

Відповідно до п.87.1 ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Механізм погашення заборгованості регулюється правилами п.87.9 ст.87 ПК України, у якому встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу, контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п.131.2 ст.131 ПК України передбачено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Виходячи з аналізу вказаних правових норм Податкового кодексу України, суд зазначає, що законом імперативно встановлено обов`язок податкового органу здійснювати зарахування коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, а платнику податків встановлено заборону спрямовувати кошти на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу.

З наведених норм слідує, що контролюючий орган зобов`язаний зарахувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати чи зазначеного у платіжному документі призначення, визначеного платником податків.

Погашення податкового боргу за положеннями підпункту 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

В контексті наведеного слід зазначити, що об`єктом застосування штрафу є погашена сума податкового боргу.

При цьому, санкція норми ст.126 Податкового кодексу України передбачає застосування до платника податків штрафу у випадку несплати ним узгодженої суми грошового зобов`язання безвідносно до підстав її виникнення. Порядок сплати чи погашення податкового боргу, у відповідності до приписів Податкового кодексу України жодним чином не може скасовувати відповідальність, встановлену Податковим кодексом України, чи іншим чином впливати на застосування штрафних санкцій, визначених ст.126 Кодексу, або позбавляти податковий орган повноважень щодо притягнення платника до відповідальності за податкове правопорушення. Будь-яких винятків до випадків застосування контролюючим органом норм п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України, ст.126 не містить.

Отже, за наявності у позивача податкового боргу, на погашення якого були направлені кошти, сплачені позивачем в рахунок поточних податкових зобов`язань, Головним управлінням ДФС у Рівненській області було правомірно нараховано штраф за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань на підставі ст.126 Податкового кодексу України у розмірі.

Крім того, судом встановлено, що 25 липня 2016 року фіскальним органом щодо позивача були прийняті Рішення №5 про розстрочення (відстрочення) податкового боргу по земельному податку та Рішення №1 про розстрочення (відстрочення) податкового боргу по орендній платі за землю.

Відповідно до Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 07.04.2016 № 422, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за №751/28881, надання розстрочок (відстрочок) грошових зобов`язань (податкового боргу) відображається в ІКП як зменшення суми грошових зобов`язань (податкового боргу) за датою укладання договору про розстрочення (відстрочення). Для відображення розстрочених (відстрочених) сум грошових зобов`язань (податкового боргу) в ІКП відображається обліковий показник (операція) щодо надання розстрочення (відстрочення) усієї суми розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань (податкового боргу) згідно з договором про розстрочення (відстрочення). Відображення в ІКП чергової суми розстрочення (відстрочення) здійснюється шляхом використання облікових показників (операцій) щодо нарахування платежу згідно з графіком погашення розстрочених (відстрочених) сум, передбаченим договором про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) (спеціальним законом або рішенням суду). Погашення суми розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) здійснюється у загальному порядку погашення згідно з черговістю виникнення (п.1 підрозділ 3 розділ VІ).

За затримку сплати узгоджених сум грошових зобов`язань у разі укладання договору про розстрочення податкового боргу платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу за порушення строку сплати узгоджених сум грошових зобов`язань в розмірі, який залежить від кількості днів затримки сплати узгодженої суми грошових зобов`язань з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань, і до дня укладення договору про розстрочення податкового боргу. Таким чином, фіскальний орган застосовував в період дії розстрочки розмір штрафної санкції за несвоєчасну сплату - 20%, оскільки затримка сплати становила більше 30 днів.

Щодо посилання позивача на порушення контролюючим органом порядку черговості зарахування платежів, і як наслідок невірне визначення штрафу в податковому повідомленні-рішенні від 09.02.2018 №0025135001, колегія суддів зазначає наступне наступне.

Так, судом встановлено, що здійснену підприємством оплату орендної плати 01.09.2017 зараховано в погашення податкових зобов`язань по терміну сплати 30.03.2016, а сплату податку 30.05.2017 - в погашення податкових зобов`язань по терміну сплати 30.05.2016.

Однак, дана обставина не впливає на відсоткове значення штрафної санкції, яка підлягає застосуванню за прострочення позивачем сплати платежу, оскільки в будь-якому випадку затримка сплати становить більше 30 днів. Відтак, штраф обгрунтовано визначено у розмірі 20%, і сама сума штрафу по даних періодах прострочення залишається незмінною (а.с. 49).

У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч.2 ст.77 КАС України ).

На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та податковим законодавством, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішень, як цього вимагає диспозиція ч.2 ст.2 КАС України, позовні вимоги про їх скасування є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Верстатник" залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року у справі №460/2821/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга В. Я. Макарик Постанова складена в повному обсязі 30.07.2019.