Рішення

від 29.03.2019 по справі 620/574/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2019 року Чернігів Справа № 620/574/19

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Городнянської районної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Городнянської районної державної адміністрації, в якому просить зобов'язати відповідача донарахувати та виплатити на користь позивача, з урахуванням отриманої суми, разову компенсацію, призначену за втрату здоров'я як інваліду ІІ групи у розмірі 45 мінімальних заробітних плат, на момент встановлення інвалідності, згідно абзацу другого частини першої статті 48 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 № 796-ХІІ.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що має право на отримання одноразової компенсації, яка виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі, передбаченому статтею 48 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , а нарахування вказаної компенсації в розмірі визначеному Кабінетом Міністрів України є звуженням його прав.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки станом на момент встановлення позивачу інвалідності у статті 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи відсутня норма щодо виплати одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірах, які зазначені позивачем. Зазначає, що розмір компенсації інвалідам ІІ групи визначено постановою Кабінету Міністрів України Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України та становить 284,40 грн. Стверджує, що позивач отримав вказану компенсацію на підставі поданої заяви та згідно рішення від 17.03.2017.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Городнянської районної державної адміністрації, має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, що підтверджується копією посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії А № 131249с виданого 15.09.2016 та копією вкладки № 717553 С (а.с. 4).

Згідно копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії від 18.08.2016 серії АВА № 029902 позивачу встановлено безстроково ІІ групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з роботою по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.12).

01.03.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с. 24-25).

Рішенням Городнянського районного управління соціального захисту населення від 17.03.2017 позивачу призначено компенсацію як особі, що стала інвалідом ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 284,40 грн. (а.с. 27).

21.01.2019 позивач повторно звернувся до відповідача з заявою, у які просив здійснити перерахунок та виплату йому одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом ІІ групи, внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статті 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , в розмірі 45 мінімальних заробітних плат, виходячи з розрахунку розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати (а.с. 21-22).

Листом від 05.02.2019 № 637 відповідач повідомив позивача, що станом на момент його звернення відсутні правові підстави для виплати одноразової компенсації, в розмірі 45 мінімальних заробітних плат, оскільки норма Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на яку йде посилання у заяві, починаючи з 2015 року не чинна (а.с. 9).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Положеннями статті 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначено, що одноразова компенсація виплачується, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи. Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 № 285 установлено, що розмір виплат одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, інвалідам II групи становить 284,4 грн.

Як встановлено судом, позивач на підставі рішення Городнянського районного управління соціального захисту населення від 17.03.2017 отримав компенсацію в розмірі 284,40 грн.

Звертаючись до суду з позовом позивач просить врахувати вимоги статті 48 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 № 796-ХІІ в редакції, яка діяла до 01.01.2015, згідно якої компенсація інвалідам II групи виплачувалася в розмірі 45 мінімальних заробітних плат.

В Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дає тлумачення, що у частині першій статті 58 Конституції України дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзац другий пункту 2 мотивувальної частини цього Рішення).

Отже, суб'єкт владних повноважень під час розгляду питання, пов'язаного з реалізацією особою свого права, зокрема, права на соціальний захист, зобов'язаний застосовувати той закон або інший нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення відповідних правовідносин між особою та державою, в особі її уповноважених органів.

Враховуючи те, що позивачу ІІ групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС встановлено 18.08.2016, тому відповідач не мав права застосовувати норму Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 № 796-ХІІ в редакції, яка діяла до 01.01.2015, згідно якої компенсація інвалідам II групи виплачувалася в розмірі 45 мінімальних заробітних плат.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно виплачено позивачу одноразову компенсацію, у розмірі встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 15100, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління соціального захисту населення Городнянської районної державної адміністрації (вул. Троїцька, буд. 11, м. Городня, Чернігівська область, 15100, код ЄДРПОУ 03196009) про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 березня 2019 року.

Суддя В.О. Непочатих